Розробка бізнес-плану інноваційного проекту

    Перелік можливих видів ризиків досить великий: від стихійного лиха до помилок самого підприємця. Для підприємницької діяльності характерним є виокремлення таких основних видів ризиків: виробничі, пов’язані з можливістю невиконання фірмою своїх зобов’язань за контрактами; фінансові, пов’язані з можливістю порушення фірмою своїх зобов’язань перед інвесторами; інвестиційні, пов’язані з можливим знеціненням інвестиційно-фінансового портфелю; ринкові, пов’язані з можливим коливанням процентних ставок, курсів валют.

    Самий тільки опис ймовірного ризику без  викладення в бізнес-плані тих  заходів, які можуть його мінімізувати, це марнування часу й місця. Тому в конкретному бізнес-плані треба докладно пояснити, як можна зменшити ризики і втрати.

    Концепція управління ризиками має включати такі компоненти:

1. Оцінку ступеня ризику, тобто визначення потенційних негативних наслідків прийнятих рішень, а також побічних ефектів, здатних негативно вплинути на кінцевий результат;
2. Опрацювання механізму реагування на можливі негативні наслідки.

    В абсолютному вираженні ступінь  ризику визначається як добуток очікуваного  збитку на ймовірність того, що збиток матиме місце.

    На  завершення цього розділу можна  навести зведену таблицю ризиків  та способів зменшення негативних їх наслідків (таб. 1.5)

                                                                                                          Таблиця 1.5

                       Типи ризиків та способи мінімізації їх наслідків

 

    Фінансовий  план. Фінансовий план є ключовим розділом бізнес-плану. Головна мета фінансового плану – узагальнити основні положення всіх попередніх розділів бізнес-плану, зводячи їх в одне ціле у вартісні форми, та обґрунтувати доцільність реалізації даного підприємницького проекту з економічного погляду.

    Фінансів  план містить такі основні підрозділи:

1. План доходів, видатків;
2. План грошових надходжень і виплат;
3. Плановий баланс.

    План  доходів і видатків характеризує загальні суми очікуваних доходів фірми та її витрат за певний період. Він складається для унаочнення результативності майбутньої діяльності фірми з погляду її прибутковості, можливостей виживання та активного господарювання.

    Для того, щоб з’ясувати, якими мають бути обсяги продажу, щоб досягти прибутковості, проводиться аналіз беззбитковості та обчислюють точку беззбитковості. Точка беззбитковості характеризує таку ситуацію, за якої загальні доходи від продажу продукції покривають витрати на її виробництво і реалізацію.

    Обчислення  точки беззбитковості здійснюється за формулою:

    

                          (1.5) 

    де: - загальні операційні витрати;

     - ціна одиниці продукції;

     - прямі витрати на одиницю  продукції.

Точку беззбитковості мають визначити  і графічним методом  (рис.1.3) 

Доходи /витрати

      (гр. од.)

120

110

100                                                

90                                                                          

80                                                                                         прямі та операційні

70   витрати (гр. од.)

60

50                                                                                         операційні витрати 

40 (гр. од)

30

20                                        Тб.

10 

              1000      2000        3000      4000        5000        6000        7000

                                                                               Обсяги продажу продукції (од.)

     Рис.1.3 Графік беззбитковості 
 

    План  доходів і видатків складається  для вирішення таких проблем:

• визначити періоди, коли фірма відчуватиме дефіцит або надлишок готівки;
• обчислити, скільки коштів потрібно позичити на ці періоди;
• показати, на що ці кошти буде витрачено;
• з’ясувати, коли їх треба повернути.

    Щоб скласти план грошових надходжень і  виплат, необхідно послідовно здійснити  такі дії:

• визначити готівкові кошти, що будуть у розпорядженні фірми на початок першого місяця розрахункового періоду;
• обчислити загальну суму всіх передбачуваних грошових надходжень протягом кожного місяця;
• розрахувати загальну суму всіх обов’язкових платежів фірми протягом кожного місяця;
• визначити чистий потік готівки за кожний місяць як різницю між загальною сумою всіх передбачуваних грошових надходжень і загальною сумою всіх обов’язкових платежів фірми за місяць;
• розрахувати суму готівкових коштів на кінець кожного місяця.

    Мета  складання планового балансу  – мати чітку картину фінансового стану фірми.

    У бізнес-плані складається баланс, форма якого потребує вертикального  розміщення інформації: верхня частина  – активи; середня – пасиви; нижня  – власний капітал.

    Будь-який взятий окремо показник балансу мало про що свідчить. Проте, коли ці показники розглядати у співвідношенні один з одним, з’являється можливість оцінити фінансовий стан фірми. Це здійснюється за допомогою фінансових коефіцієнтів.

    Фінансовий  коефіцієнт – це співвідношення бухгалтерських показників.

    Коефіцієнти ліквідності:

1. Чистий оборотний капітал:

    

                 (1.16)

    де: Ок – чистий оборотний капітал;

    Па  – поточні активи;

    Пп  – поточні пасиви.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності:

    

                                            (1.17)

3. Коефіцієнт термінової ліквідності:

 

    

                                      (1.18)

    де: МЗ – матеріальні запаси.

    Коефіцієнти платоспроможності. Платоспроможність  – це здатність фірми виконувати свої довгострокові зобов’язання в міри настання строків платежів.

    Основні коефіцієнти платоспроможності:

1.Коефіцієнт заборгованості (характеризує частку залучених засобів у загальній сумі активів):

    

                                    (1.19)

    де: З – загальна сума зобов’язань;

    А – загальна сума активів.

    2. Коефіцієнт співвідношення залучених  і власних коштів:

    

                                       (1.20)

    де: ВК – власний капітал.

    Коефіцієнти рентабельності. Вони характеризують здатність фірми отримувати прибуток на вкладений капітал.

    Основні показники рентабельності:

1.Kоефіцієнт валового прибутку – показує рівень прибутковості на кожну гривню обсягу продажу фірми:

    

                         (1.21)

    де: ВП – вагомий прибуток;

    П – обсяги продажу.

    2.Kоефіцієнт чистого прибутку – є основним показником рентабельності, оскільки характеризує реальну прибутковість діяльності фірми.

    

                            (1.22)

    де: Пр –чистий прибуток;

    3.Oкупність інвестицій – показує, наскільки ефективно здійснюється управління фінансами фірми з погляду використання можливих джерел прибутку:

    

                                 (1.23)

    де: А – загальна сума активів.

3. Oкупність власного капіталу – дає змогу оцінити прибутковість вкладання коштів в започаткований бізнес:

    

                                     (1.24)

    де: ВК- власний капітал.

    Наприкінці  фінансового плану мають бути узагальнені й охарактеризовані потреби фірми у фінансових ресурсах. В кінцевому параграфі фінансового плану має бути викладено пропозиції щодо:

• загальних фінансових потреб в плановому періоді;
• умов і порядку отримання фінансових коштів;
• умов та термінів повернення коштів кредиторам та інвесторам, а також сум їхніх передбачуваних доходів.

    Отже, головною метою фінансового плану  є узагальнення у вартісній

формі результатів розробки всіх попередніх розділів бізнес-плану, обґрунтування  доцільності реалізації пропонованого  бізнесового проекту. 

    

3. Інформаційне  забезпечення розробки бізнес-плану

 

Процес  розробки бізнес-плану розпочинається з формування інформаційного поля, тобто зі збирання інформації щодо майбутнього бізнесу.

    Інформаційне  поле бізнес-плану – сукупність документів чи даних правового, політичного, економічного, комерційного, науково-технічного, зовнішньоекономічного та соціального характеру, які забезпечують інформаційні потреби підприємця в процесі опрацювання бізнес-плану (рис.1.4).

    Підприємницька  ідея, втілена в будь-який продукт, може бути успішною лише тоді, коли ця продукція знайде споживача. Саме для цього збирають маркетингову інформацію, тобто інформацію про:

• потенційних споживачів продукції майбутнього бізнесу, їхні запити і незадоволені потреби;
• технічні експлуатаційні та споживчі якості аналогічних видів продукції і ціни на них;
• особливості просування даної групи продукції на споживчий ринок, інші відомості, що характеризують ринок майбутнього бізнесу.

    Раніше  ніж вийти з товаром на ринок, його необхідно спочатку виготовити. Часто приваблива з маркетингових позицій підприємницька ідея наражається на нездоланні перешкоди виробничого характеру, як от: