Розробка бізнес-плану інноваційного проекту

    При цьому можуть бути використані різні  стратегії ціноутворення.

    Залежно від особливостей бізнесу можна вибрати будь-яку зі стратегій ціноутворення. Але в бізнес-плані необхідно пояснити, чому було обрано саме таку стратегію, як вона співвідноситься зі стратегіями ціноутворення основних конкурентів.

    Слід  пам’ятати, що в умовах формування ринкових відносин в Україні ціна реалізації виробів чи послуг виробником Цр розраховується за формулою [19]:

    

                                (1.5)

    де: S – собівартість продукції;

    П – запланований прибуток;

    Аз  – акцизний збір;

    ПДВ – податок на додану вартість.

    Максимальна роздрібна ціна на конкретний вид  товарів, продукції чи послуг (Цм) визначається за формулою:

    

          (1.6)

    де: Цр – ціна реалізації виробів, грн.;

    Тн  – граничний розмір торгівельної надбавки (у % до ціни реалізації);

    Н – граничний розмір націнки (у % до ціни роздрібної торгівлі з урахуванням  торгівельної надбавки).

    Мінімальна  ціна оцінюється собівартістю виробництва  окремих видів продукції та послуг.

    Складовим елементом стратегії маркетингу є рекламна компанія. У процесі її опрацювання необхідно:

1. Визначити конкретні цілі й завдання рекламної діяльності підприємства;
2. прийняти рішення про способи поширення рекламної інформації;
3. скласти бюджет витрат на рекламу.

    У бізнес-плані потрібно стисло викласти основні принципи рекламної політики підприємства. Подати всю інформацію у бізнес-плані найзручніше у вигляді бюджету витрат на рекламу (таб. 1.2)

    Таблиця 1.2

    Бюджет  витрат на рекламну діяльність фірми

 

    До  стратегії маркетингу належать також  і політика підтримки продукту, тобто  вирішення проблеми сервісу продукції  фірми. У бізнес-плані треба відображати  основні елементи процедури гарантійного обслуговування, зокрема:

1. чи буде гарантійне обслуговування здійснюватися спеціалізованими фірмами, чи продукція підлягатиме поверненню на фірму;
2. чи буде сервісне обслуговування окремою частиною бізнесу, чи потрібні кошти включатимуться до операційних витрат.

    Реалізація обраної стратегії маркетингу потребує відповідних витрат. Оцінка цих витрат становить відповідну інформаційну основу для складання фінансового плану.

    Головною  метою розділу „Маркетинг-план”  є обґрунтування прогнозованих  обсягів продажу продукції. Прогнозування обсягів продажу може здійснюватися:

• за часом;
• за окремими видами продукції (послуг) фірми;
• за певними групами споживачів.

    Кожен з цих підрозділів має свої переваги. Часто мають значення варіантні  прогнози обсягу продажу.

    Головне завдання й складові виробничого плану.

    Невід’ємною складовою є оцінка того, як підприємство вироблятиме свою продукцію. Основне  завдання виробничого плану –  довести, що підприємство:

• реально спроможне організувати виробництво;
•    здатне виготовляти необхідну кількість товарів відповідної якості;
• має можливості придбати необхідні для цього ресурси.

    Виробничий  план доцільно розпочинати з короткої характеристики виробничого процесу, тобто з опису основних виробничих операцій у їх послідовності.

    Після цього необхідно визначити кількість робочих місць, які потрібно створити для того, щоб виконати цю програму та розрахувати їх вартість. Необхідна кількість устаткування розраховується за формулою[19]:

    

                     (1.7) 

    

            (1.8) 

    де: Ср – чисельність роб. Місць, шт..

    Ті  – трудомісткість обробки виробу, нормо/год.; яка визначається з технічного процесу;

    Nі – кількість виробів, які треба обробити;

    m – Число найменувань виробів;

    Френ  – режимний річний фонд часу роботи машин та устаткування, год.;

    Фн  – число календарних днів року;

    Фв  – кількість вихідних і святкових  днів за рік, включаючи суботи, береться за календарем;

    Тзм – тривалість зміни, год.;

     - коефіцієнт робочого часу  на плановий ремонт устаткування, =1-2%;

    Квн – коефіцієнт виконання норм часу.

    Після розрахунку кількості робочих місць  за їх видами потрібно:

• навести повний список машин та устаткування, необхідних для здійснення виробничого процесу;
• зробити розрахунки витрат, пов’язаних з придбанням нових машин та устаткування.

    Цю  інформацію теж зручно подати у вигляді  таблиці.

    При розрахунках слід враховувати амортизаційні  відрахування. Їх розмір визначається за допомогою норм амортизаційних відрахувань  за формулою [19]:

    

                    (1.9)

    де: Ао – річна сума амортизаційних відрахувань, за і-им видом основних фондів, грн./рік;

    ОФ  – середньорічна вартість і-ого  виду основних фондів;

    Но  – норма амортиз. відрахувань  для і-ого виду основних фондів, %.

    Далі  потрібно визначити склад виробничих та невиробничих приміщень необхідних для реалізації підприємницької  ідеї, їх площу та вартість цих приміщень.

    Відомості щодо сировини, матеріалів можна звести у таблицю (таб.1.3). При цьому розглядаються  питання про необхідні запаси матеріальних ресурсів, особливі умови їх зберігання.

                                                                                                            Таблиця 1.3

    Сировина, матеріали та комплектуючі вироби

 

    Завершується  виробничий план оцінкою впливу зовнішніх  факторів на виробничо-господарську діяльність підприємства. До них належать:

• зміна цін на окремі види матеріальних ресурсів;
• ймовірність появи нових технологій виготовлення окремих видів продукції;
• юридичні обмеження стосовно виробничих процесів.

    Розробка  організаційного  плану.

    В даному розділі рекомендується вказати  організаційну форму бізнесу  підприємства, оскільки вона визначає організаційно-правові аспекти бізнесу, вказати склад основних керівників підприємства. Далі слід охарактеризувати потреби фірми в трудових ресурсах, тобто визначити, які саме працівники необхідні для ведення діла.

    Чисельність основних робітників визначається за трудомісткістю річної виробничої програми і планового бюджету робочого часу одного спускового виробничого робітника. Для того, щоб знайти необхідну чисельність основних робітників для виконання  виробничої програми можна скористатися наступною формулою:

    

                                  (1.10)

    де: Ті – трудомісткість обробки і-ого  виробу (нормо-год);

    Nі – кількість виробів, (шт.);

    Квн – коефіцієнт виконання норм.

    Для того, щоб знайти ефект. фонд часу необхідно  здійснити ряд наступних розрахунків:

    

                        (1.11)

    

                        (1.12)   

    

           (1.13) 

    

            (1.14) 

     - нормативний фонд часу, у  днях;

     - нормативний часу в годинах;

     - явочний фонд часу, год.;

     - втрати часу цілоденні, год.;

     - втрати часу внутрішньо змінні, год.;

    а –тривалість робочого дня, год.;

    Дн  – неробочі дні.

    Чисельність допоміжних робітників встановлюється за нормами обслуговування робочих  місць. Загальна чисельність допоміжних робітників складає 20-40% чисельності  основних.

    Практика  підприємницької діяльності створила просту й зручну форму подання в бізнес-плані інформації щодо потреб у персоналі, яку наведено в таб.1.4.

    Таблиця 1.4

    Потреба підприємства в персоналі

 
 

    Завершує  організаційний план розробка підрозділу „Кадрова політика і стратегія”.

    У цьому розділі необхідно роз’яснити, як будуть вирішуватися проблеми добору, підготовки та оплати праці співробітників підприємства. Зокрема, тут мають бути висвітлені питання:

    - конкретних строків комплектування  штатів підприємства;

    - стандартів і процедур добору  персоналу;

    - структури зарплати, пакети пільг,  премій, участі в прибутках підприємства  тощо.

    Оцінка  ризиків. Будь-яка діяльність у сфері бізнесу пов’язана з ризиком. Об’єктивна наявність ризику пояснюється тим, що всі ринкові суб’єкти господарювання діють за умов повної або часткової невизначеності, бо залежать від багатьох змінних, дію яких часто неможливо передбачити.

    Розділ  бізнес-плану „Оцінка ризиків” повинен дати відповіді принаймні  на два запитання: по-перше, чи керівництво  фірми достатньо глибоко розуміє й ураховує ризики, зв’язані з даним бізнесом; по-друге, чи воно може розробити відповідний план дій за умов невизначеності, конфліктності, браку повної інформації.