Стан та напрями удосконалення обліку нарахування відпускних в СФГ «Солоницьке» Лубенського району Полтавської області

Відпустка без збереження заробітної плати  у розрахунковому періоді

Працівник працює на підприємстві з 25.06.2009 року. Йде  у щорічну відпустку на 24 календарних  дні  10.08.2010 року. Працівник був  у відпустці без збереження заробітної плати 15 днів у травні. Заробітна плата за період серпень – липень складає 28 750 грн.

Кількість днів у розрахунковому періоді: 365 – 10 – 15 = 340 к.дн.

Середньоденна заробітна плата: 28 750 грн. / 340 = 84,56 грн.

Сума  відпускних: 84,56 грн. * 24 к.дн. = 2 029,44 грн.

Час відпустки  без збереження заробітної плати  не входить до розрахункового періоду. Відповідно розрахунковий період зменшується  на час такої відпустки, якщо вона мала місце.

Премія  за рік у розрахунковому періоді

Працівник працює на підприємстві з 25.10.2009 року. Йде у щорічну відпустку на 24 календарних дні  10.08.2010 року. У січні 2010 року йому нараховано премію за 2009 рік у сумі 3 000 грн. Заробітна плата за листопад – липень 20000 грн.

Кількість днів у розрахунковому періоді: (30 + 31 + 31 + 28 + 31 + 30 + 31 + 30 + 31) – 9 = 264 к.дн.

Середньоденна заробітна плата: (20 000 грн. + (3 000грн. * 7 /12) ) / 264 = 82,38 грн.

Відпускні: 82,38 грн. * 24 к.дн. = 1997,12 грн.

Премія  за рік включається до розрахункового періоду у пропорційній частині. Якщо б розрахунковий період складав 12 місяців, то до суми заробітної плати за період включалася б вся сума премії.

Підвищення  заробітної плати у розрахунковому періоді

Працівник працює на підприємстві з 25.06.2009 року. Йде  у щорічну відпустку на 24 календарних дні  10.08.2010 року. Оклад працівника з серпня 2009 року до лютого 2010 складає  2 500 грн. З березня оклад збільшився на 20% і став 3 000 грн. Керівник підприємства видав наказ про зменшення коефіцієнта коригування підвищення заробітної плати для розрахунку відпускних до 10%.

Кількість днів у розрахунковому періоді: 365 – 10 = 355 к.дн.

Середньоденна заробітна плата: ((2 500 * 7 * 1,1) + (3 000 * 5)) / 355 = 96,48 грн.

Сума  відпускних: 96,48 грн. * 24 к.дн. = 2 315,52 грн.

Ситуація  із розрахунку середньої заробітної плати з її підвищенням регулюється  п.10 Порядку №100. Згідно нього, заробітна  плата коригується на коефіцієнт підвищення. При чому керівники госпрозрахункових  підприємств, з урахуванням фінансових можливостей підприємства, можуть приймати рішення про зменшення цього коефіцієнту. На інших підприємствах зниження коефіцієнту підвищення заробітної плати не допускається.

Декретна  відпустка та відпустка для догляду  за дитиною у розрахунковому періоді

Працівниця  йде у щорічну відпустку на 24 календарних дні  10.08.2010 року. З 01.09.2009 до 04.01.2010 року вона перебувала у відпустці по вагітності та пологах. З 04.01.2010 до 31.05.2010 року вона перебувала у відпустці для догляду за дитиною до 3х років. Розрахунковий період: серпень 2009 – липень 2010 року. Заробітна плата за серпень 2009 року 2000 грн. Допомога по вагітності та пологах складає 6000 грн. Заробітна плата за червень та липень 2010 року складає 4000 грн.

Кількість днів у розрахунковому періоді: 365 – 147 – 4 = 214 к.дн.

Середня заробітна плата: (2 000 + 6 000 + 4 000) / 241 = 56,07 грн.

Сума  відпускних: 56,07 * 24 = 1 345,68 грн.

Сума  допомоги по вагітності та пологах  включається до розрахунку середньої  заробітної плати, оскільки вона є допомогою  по тимчасовій непрацездатності та за період відпустки за працівницею зберігається середній заробіток. Відпустка для догляду за дитиною до 3х років до розрахунку не включається, так як це державна допомога.

Може  виникнути така ситуація, коли працівниця йде у відпустку одразу після закінчення відпустки для догляду за дититною до 3х років. При цьому за попередні 12 місяців, вона не отримувала заробітну плату, отже немає даних для розрахунку середньої заробітної плати. У таких випадках розрахунок проводиться виходячи із посадового окладу, встановленного у трудовому договорі, про що свідчить останній абзац п.4 Порядку№100. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

4.2. Розрахунок середньої  заробітної плати

     Для нарахування відпускних необхідно  визначити середню заробітну  плату працівника, відповідно до Постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. № 100 .

     Середньоденна заробітна плати розраховується наступним чином:

     З.П.ср. = З.П.з.п. / Кд.п.,

          де З.П.з.п. – загальна сума заробітної плати за розрахунковий період;

          Кд.п. – кількість днів у розрахунковому періоді.

     Для розрахунку сум відпускних використовується середня заробітна плата, яка  визначається відповідно до Порядку  №100. Згідно з п. 7 Порядку, виплати за час щорічної відпустки нараховуються поетапно.

     Для того, щоб визначитися які виплати  працівникам включати у суму заробітної плати для розрахунку середньоденного  показника а які ні, звернемося до вищезазначеного Порядку №100. В ньому є вичерпний перелік виплат, які включаються а які не включаються до розрахунку середньої заробітної плати.

     Отже, до розрахунку середньої заробітної плати включаються виплати: основна  заробітна плата; доплати і надбавки; виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії; винагорода за підсумками річної роботи та вислугу років.

     Премії  включаються у розрахунок у частині, що відповідає кількості місяців  у розрахунковому періоді. Тобто, якщо премія була виплачена за 6 місяців, а на розрахунковий період підпадає тільки 3 з них, то у розрахунку середньої заробітної плати бере участь лише половина премії. Винагорода за підсумками річноі роботи або за вислугу років включається до розрахунку шляхом додавання до кожного місяця розрахункового періоду 1/12 суми винагороди. Наприклад: Працівника взяли на роботу з 01.10, та виплатили річну винагороду у січні. Якщо він йде у відпустку у червні, то щорічна винагорода включається у розрахунок у  частині 7/12 всієї суми.

     До  розрахунку середньої заробітної плати не включаються виплати:

     - виплати за виконання окремих  доручень;

     - одноразові виплати;

     - компенсаційні виплати на відрядження  і переведення;

     - премії за винаходи та раціоналізаторські  пропозиції, за сприяння впровадженню  винаходів і раціоналізаторських пропозицій, за впровадження нової техніки і технології, за збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, введення в дію виробничих потужностей та об’єктів будівництва;

     - грошові і речові винагороди  за призові місця на змаганнях,  оглядах, конкурсах тощо;

     - пенсії, державна допомога, соціальні  та компенсаційні виплати;

     - літературний гонорар штатним  працівникам газет і журналів, що сплачується за авторським договором;

     - вартість безплатно виданого  спецодягу, спецвзуття та інших  засобів індивідуального захисту,  мила, змивних і знешкоджувальних  засобів, молока та лікувально-профілактичного  харчування;

     - дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв і будинків відпочинку;

     - виплати,  пов’язані з ювілейними  датами,  днем народження, за довголітню  і бездоганну трудову діяльність,  активну громадську роботу тощо;

     - вартість безплатно наданих деяким  категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування;

     - заробітна плата на роботі  за сумісництвом (за винятком  працівників, для яких включення  її до середнього заробітку  передбачено чинним законодавством);

     - суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я;

     - доходи (дивіденди, проценти), нараховані  за акціями трудового колективу  і вкладами членів трудового  колективу в майно підприємства;

     - компенсація працівникам втрати  частини заробітної плати у зв’язку з порушенням термінів її виплати.

4.3. Порядок утримання  із сум відпускних

     Із  суми відпускних, що нарахована, утримується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та податок з доходів фізичних осіб. Що стосується загальнообов’язкових соціальних внесків із суми відпускних, то з 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі — Закон № 2464). Цим Законом вводиться новий страховий внесок — єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок), який сплачується лише до Пенсійного фонду України (далі — ПФУ).

     Процедура нарахування і сплати єдиного  внеску визначається Законом № 2464 та розробленою на його виконання Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 27 вересня 2010 року № 21-5 (далі — Інструкція № 21-5). Так, згідно з частиною 1 статті 7 Закону № 2464 та розділом ІІІ Інструкції № 21-5 базою для нарахування та утримання єдиного внеску є:

     - заробітна плата найманих працівників,  яка включає основну і додаткову  заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у т. ч. в натуральній формі, що визначаються згідно із Законом України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР;

     - винагорода фізичним особам за  виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами;

     - оплата перших п’яти днів тимчасової  непрацездатності за рахунок  коштів роботодавця;

     - допомога по тимчасовій непрацездатності;

     - допомога або компенсації, що  виплачуються згідно із законодавством;

     - грошове забезпечення.

     Відповідно до частини 4 статті 7 Закону № 2464 справляння єдиного внеску здійснюється із суми заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), не зменшеної на суму утриманих податків та інших обов’язкових платежів, які сплачуються згідно із чинним законодавством, та із суми утримань, що здійснюються відповідно до закону або за договорами позики, придбання товарів і виплат, виконуваних за дорученням отримувача.

     Єдиний  внесок обчислюють у межах максимальної величини бази нарахування єдиного  внеску, яка дорівнює 15 прожитковим мінімумам для працездатних осіб (ч. 3 ст. 7 і п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464). Разом з тим розмір єдиного внеску не має бути меншим від мінімального страхового внеску, встановленого виходячи з мінімальної заробітної плати, що діє в місяці, за який нараховують заробітну плату (дохід) (п. 5 ч. 1 ст. 1 цього Закону).

Нарахування єдиного внеску

     Для роботодавців ставки єдиного внеску встановлюються у відсотках до бази нарахування цього внеску відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску за основними видами їх економічної діяльності. Відповідно до таблиці, наведеної в частині 5 статті 8 Закону № 2464, є 67 класів професійного ризику виробництва, а відповідна ставка єдиного внеску становить від 36,76 % — для 1-го класу до 49,7 % — для 67-го класу професійного ризику виробництва.

     Незмінна  ставка нарахування єдиного внеску передбачена для:

     - бюджетних установ — 36,3 %;

     - оплати винагороди за цивільно-правовими договорами — 34,7 %.