Стан та напрями удосконалення обліку нарахування відпускних в СФГ «Солоницьке» Лубенського району Полтавської області

Міністерство  аграрної політики України

Лубенський  фінансово-економічний коледж 
 
 
 
 
 

Курсова робота

 на тему:

«Стан та напрями удосконалення обліку нарахування відпускних в

СФГ «Солоницьке» Лубенського району Полтавської області» 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Лубни-2011 

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..3

І. Організація обліку праці та її оплати в господарстві

1.1. Основні положення  і нормативні документи, що регулюють порядок обліку праці та її оплату……………………………………………………..5

1.2. Види і форми оплати праці……………………………………………..7

1.3. Склад фонду  оплати праці………………………………………………10

II. Облікова політика господарства………………………………………….11

III. Виробничо-фінансова характеристика господарства…………………..12

IV. Облік нарахування відпускних

4.1. Порядок нарахування  відпускних………………………………………19

4.2. Розрахунок  середньої заробітної плати………………………………...24

4.3. Порядок утримання  із сум відпускних…………………………………26

4.4. Синтетичний  та аналітичний облік розрахунків  по оплаті праці…….30

4.5. Автоматизація обліку нарахування відпускних………………………..37

4.6. Напрями вдосконалення обліку оплати праці та відпускних………….42

Висновки і  пропозиції……………………………………………………….45

Список використаної літератури……………………………………………48

Додатки 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Серед факторів сільськогосподарського виробництва (праця — земельні угіддя — засоби і предмети праці) вирішальне значення належить трудовій діяльності людини. Жива праця створює нову вартість, частина якої споживається самими працівниками й одержується у формі оплати праці. Важливими факторами мотивації до праці є розмір оплати праці, тісно пов'язане з наслідками праці матеріальне стимулювання, участь у розподілі результатів господарської діяльності.

     Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про виплати (у  грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та їх розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 26 «Виплати працівникам».

     Отже, усе вищевикладене пояснює актуальність вибраної теми з питань обліку розрахунків з оплати праці.

     Метою курсової роботи є вивчення ведення обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві, зокрема відпускних; закріплення і поглиблення знань, отриманих в процесі навчання, вирішення поставлених завдань.

     Виходячи з вищесказаного в курсовій роботі поставлені і вирішені такі завдання:

1. обґрунтування актуальності теми дослідження;
2. вивчення теоретичних основ обліку розрахунків з оплати праці;
3. вивчення нормативно-законодавчих актів;
4. вивчення наукової літератури з даної теми;
5. здобуття практичного досвіду обліку розрахунків з оплати праці;
6. проведення аналізу організації обліку розрахунків по оплаті праці;
7. узагальнення результатів дослідження.

     Методи дослідження: системний аналіз, синтез, інформаційне моделювання.

     Об`єкт  дослідження курсової роботи: облік  розрахунків з оплаті праці, форми  і системи оплати праці в СФГ «Солоницьке» Лубенського району Полтавської області

     Джерелами інформації слугували:

1. Нормативно-правові акти, що стосуються заробітної плати.
2. Підручники відомих українських професорів, вчених.
3. Журнали та преса бухгалтерських видань.
4. Дані синтетичного, аналітичного та первинного обліку об’єкта дослідження.
5. Фінансова звітність підприємства, що досліджується.

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

І. Організація обліку праці та її оплати в господарстві

1.1. Основні положення  і нормативні документи,  що регулюють порядок обліку праці та її оплату

    Основні нормативні документи з обліку заробітної плати:

1. Податковий кодекс України вiд 02.12.2010  № 2755-VI;

     Згідно  з Податкового кодексу України оподаткування доходів фізичних осіб регулюватиметься за новим принципом. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника включаються доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту), а також дохід, отриманий платником податку як додаткове благо

2. Кодекс законів про працю України від 10.12.71р. № 322 –УШ;

       Кодекс законів  про  працю  України регулює трудові відносини  всіх  працівників,  сприяючи   зростанню   продуктивності   праці, поліпшенню  якості  роботи,  підвищенню  ефективності  суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих,  зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в  першу  життєву  потребу кожної  працездатної людини.

3. Положення стандарт бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам». затверджений  Мінфіном України від 28.10.2003р.

     Методологічні засади формування в бухгалтерському  обліку інформації про виплати (у  грошовій і негрошовій формах) за роботи, виконані працівниками, та їх розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 26 «Виплати працівникам».

     Виплати працівникам включають п'ять категорій: поточні виплати; виплати при  звільненні; виплати після закінчення трудової діяльності; виплати інструментами власного капіталу підприємства; інші довгострокові виплати.

4. Закон України «Про оплату праці» №108/95ВР від 24.03.1995;

     Законом України "Про оплату праці" встановлена  державна соціальна гарантія у вигляді  мінімальної заробітної плати, яка  є обов'язковою на всій території  України для підприємств усіх форм власності.

     Мінімальна  заробітна плата - це законодавчо  встановлений розмір заробітної плати  за просту некваліфіковану працю, нижче  від якого не може провадитися  оплата за виконану працівником місячну  або погодинну норму праці (обсяг  робіт).

5. Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР "Про відпустки";

Цей Закон  встановлює державні гарантії  права  на  відпустки, визначає  умови,  тривалість  і порядок надання  їх працівникам для відновлення  працездатності,  зміцнення  здоров'я,  а  також   для виховання  дітей,  задоволення  власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

6. Інструкції по статистиці заробітної плати, яка затверджена  наказом Держкомстату України від 13.01.2004р. №5;
7. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. № 2464-VI;
8. Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5.
9. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою КМУ від 08.02.98 р. №100;
10. Порядок надання документів і їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги, затверджений постановою КМУ від 26.12.2003 р. №2035;
11. Інструкція про порядок обчислення і сплати страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування в Пенсійний фонд України, затверджена постановою Правління ПФУ від 19.12.2003 р. №21-1.

 
 
 

1.2.  Види і форми оплати праці

     В основі організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики.

     Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників — залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

     Тарифна сітка — складова частина тарифної системи, яка визначає співвідношення у рівнях оплати праці різних груп працівників сфери матеріального виробництва залежно від їх кваліфікації. Вона складається з певної кількості розрядів (не більше шести) і відповідних міжрозрядних коефіцієнтів. Тарифний розряд, присвоєний працівнику, є показником кваліфікаційного рівня, необхідного для виконання певної роботи. Кожний розряд має свій коефіцієнт, який показує, наскільки рівень оплати робіт цього розряду вище першого.

     Тарифний розряд — це елемент тарифної системи, який характеризує рівень кваліфікації виконавців певної роботи.

     При тарифікації праці розрізняють тарифікацію робіт і тарифікацію працівників. Тарифікація робіт являє собою сукупність методів обліку і порівняння затрат праці різних видів робіт залежно від характеру, якості та умов виконання. Залежно від способу виміру оплати праці (кількості праці або часу) розрізняють дві форми оплати праці: відрядну і погодинну.

     Розмір погодинної оплати праці залежить від кількості відпрацьованого часу, а відрядної — від кількості і якості виробленої працівниками продукції.

     Погодинну оплату праці застосовують переважно на роботах, які важко або неможливо облічити в інших, крім часу, вимірниках. Погодинну оплату праці поділяють на просту і погодинно-преміальну. [21]

     Проста погодинна оплата праці нараховується за погодинними тарифними ставками, місячними окладами за фактично відпрацьований час.

     При погодинно-преміальній оплаті праці працівники крім основного заробітку за відпрацьований час отримують ще й премії, що посилює їх матеріальну зацікавленість в результатах своєї роботи.

     Відрядна форма оплати має такі системи: пряма відрядна, відрядно-преміальна і акордно-преміальна.

     При прямій відрядній оплаті розцінки за одиницю продукції (роботи) є незмінними, а розмір заробітної плати залежить від виробітку (чим вище виробіток, тим вище й оплата). Ця система оплати праці застосовується в основному в промислових цехах підприємств, а також в будівництві.

     При відрядно-преміальній оплаті праці, поряд з оплатою за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт, працівникам нараховують премії за перевиконання норм виробітку, за перевиконання місячних, квартальних, річних виробничих завдань. Ця система оплати праці використовується в ремонтних майстернях, автопарку, в рослинництві, тих галузях тваринництва, де продукція надходить протягом року.

     Найбільш прогресивною системою оплати праці є акордно-преміальна. Суть акордно-преміальної оплати праці полягає в тому, що оплата нараховується за одержання кінцевого виду продукції з урахуванням її кількості і якості.

     До розрахунків за продукцію протягом року працівникам видають аванс, який визначається за відрядними розцінками за обсяг виконаних робіт в рослинництві або кількості тварин, яких доглядають. В умовах колективного підряду за безнарядної форми організації обліку праці аванс кожному працівникові видають залежно від кількості відпрацьованого ним часу і його кваліфікації. Після закінчення збирання врожаю працівникам видають різницю між оплатою праці, нарахованою за продукцію, і сумою виданого протягом року авансу. Доплату за продукцію розподіляють між працівниками виробничих підрозділів пропорційно оплаті праці, нарахованої протягом року за обсяг виконаних робіт.