Стан та напрями удосконалення обліку нарахування відпускних в СФГ «Солоницьке» Лубенського району Полтавської області

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 07 Октября 2011 в 13:14, курсовая работа

Краткое описание

Метою курсової роботи є вивчення ведення обліку розрахунків з оплати праці на підприємстві, зокрема відпускних; закріплення і поглиблення знань, отриманих в процесі навчання, вирішення поставлених завдань.

Виходячи з вищесказаного в курсовій роботі поставлені і вирішені такі завдання:

обґрунтування актуальності теми дослідження;
вивчення теоретичних основ обліку розрахунків з оплати праці;
вивчення нормативно-законодавчих актів;
вивчення наукової літератури з даної теми;
здобуття практичного досвіду обліку розрахунків з оплати праці;
проведення аналізу організації обліку розрахунків по оплаті праці;
узагальнення результатів дослідження.

Содержание работы

Вступ…………………………………………………………………………..3

І. Організація обліку праці та її оплати в господарстві

1.1. Основні положення і нормативні документи, що регулюють порядок обліку праці та її оплату……………………………………………………..5

1.2. Види і форми оплати праці……………………………………………..7

1.3. Склад фонду оплати праці………………………………………………10

II. Облікова політика господарства………………………………………….11

III. Виробничо-фінансова характеристика господарства…………………..12

IV. Облік нарахування відпускних

4.1. Порядок нарахування відпускних………………………………………19

4.2. Розрахунок середньої заробітної плати………………………………...24

4.3. Порядок утримання із сум відпускних…………………………………26

4.4. Синтетичний та аналітичний облік розрахунків по оплаті праці…….30

4.5. Автоматизація обліку нарахування відпускних………………………..37

4.6. Напрями вдосконалення обліку оплати праці та відпускних………….42

Висновки і пропозиції……………………………………………………….45

Список використаної літератури……………………………………………48

Додатки

Содержимое работы - 1 файл

Відпускні.doc

— 1.02 Мб (Скачать файл)

9.5.Доходи в  Звіті про прибутки та збитки  відображати в тому періоді,  коли вони були зароблені, а  витрати - на основі відповідності  цим доходам, що забезпечить  визначення фінансового результату  звітного періоду співставленням доходів звітного періоду з витратами, здійсненими для отримання цих доходів.

9.6. При складанні  фінансових звітів визначити  величину суттєвості статті в  розмірі 1 тис. грн.

9.7. Використовувати  на Підприємстві автоматизовану  форму ведення обліку із застосуванням бухгалтерської програми „1С:Бухгалтерія".

10. Основні засоби

10.1.   Для  цілей бухгалтерського обліку  основні засоби класифікувати  за такими групами:

1. Основні засоби

1.1. Земельні  ділянки.

1.2. Капітальні  витрати на поліпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальні пристрої.

1.4. Машини та  обладнання.

1.5. Транспортні  засоби.

1.6. Інструменти,  прилади, інвентар (меблі).

1.7. Тварини.

1.8. Багаторічні  насадження.

1.9. Інші основні  засоби.

2. Інші необоротні  матеріальні активи 

2.1. Бібліотечні фонди.

2.2. Малоцінні  необоротні матеріальні активи (МНМА).

2.3. Тимчасові  (нетитульні) споруди.

2.4. Природні  ресурси.

2.5. Інвентарна  тара.

2.6. Предмети  прокату.

2.7. Інші необоротні  матеріальні активи.

3. Незавершені  капітальні інвестиції

10.2. До основних засобів відносити матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) та вартість яких перевищує 1000 гривень.

10.3. До складу  малоцінних необоротних матеріальних  активів (МНМА) відносити матеріальні цінності, що призначаються для використання у господарській діяльності протягом періоду, який більше одного року з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких не перевищує 1000 гривень.

10.4. Об'єкт основних  засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

10.5. Придбані (створені) основні засоби зараховуються  на баланс підприємства за  первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

10.6. Амортизація  основних засобів та інших  необоротних матеріальних активів  здійснюється прямолінійним методом  із застосуванням строків, встановлених  для кожного об'єкта основних засобів, зокрема:

- транспортні  засоби - 5 років;

- комп'ютерне  обладнання - 3 роки;

- меблі - 3 роки;

- інші основні  засоби - 5 років;

- інші необоротні  матеріальні активи (крім бібліотечних  фондів і МНМА)- 3 роки.

10.7. Ліквідаційну  вартість об'єктів основних засобів не розраховувати і з метою амортизації прийняти рівною нулю.

10.8. Амортизація  малоцінних необоротних матеріальних  активів (МНМА) і бібліотечних  фондів нараховується в першому  місяці використання об'єкта у  розмірі 100 відсотків його вартості.

10.9. Підприємство  може переоцінювати об'єкт основних  засобів, якщо залишкова вартість  цього об'єкта суттєво відрізняється  від його справедливої вартості  на дату балансу. У разі переоцінки  об'єкта основних засобів на  ту саму дату здійснюється  переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

10.10. Переоцінка  основних засобів тієї групи,  об'єкти якої вже зазнали переоцінки, надалі має проводитися з такою  регулярністю, щоб їх залишкова  вартість на дату балансу суттєво  не відрізнялася від справедливої вартості.

10.11. Якщо у  первинних документах, якими оформлюється  придбання (виготовлення) основних  засобів чи введення їх в  експлуатацію безпосередньо не  зазначається мета використання  основного засобу (виробниче чи  невиробниче використання), вважати, що основний засіб призначається для виробничого використання.

10.12. У протилежному  разі, якщо основний засіб призначається  для невиробничого використання, про це обов'язково повинно  бути зазначено у первинних  документах, якими оформлюється придбання, виготовлення чи введення в експлуатацію таких невиробничих основних засобів.

11.  Нематеріальні  активи

11.1 Облік нематеріальних  активів вести по кожному об'єкту  нематеріальних активів.

11.2 Нематеріальні  активи класифікувати за такими  групами:

1.  Права користування  майном

2.  Права на  знаки для товарів і послуг

3.  Права на  об'єкти промислової власності

4.  Авторські  та суміжні з ними права

5.  Інші нематеріальні  активи

11.3 Придбаний  або отриманий нематеріальний  актив відображати в балансі, якщо існує імовірність одержання майбутніх економічних вигод, пов'язаних з його використанням, та його вартість може бути достовірно визначена.

11.4 Нематеріальний  актив, отриманий в результаті  розробки, слід відображати в  балансі за умов, якщо підприємство має:

- намір, технічну  можливість та ресурси для  доведення нематеріального активу  до стану, у якому він придатний  для реалізації або використання;

- можливість  отримання майбутніх економічних  вигод від реалізації або використання  нематеріального активу;

- інформацію  для достовірного визначення  витрат, пов'язаних з розробкою  нематеріального активу.

11.5 Якщо нематеріальний  актив не відповідає вказаним  критеріям визнання, то витрати,  пов'язані з його придбанням  чи створенням, визнаються витратами  того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені,без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

11.6 Не визнаються  активом, а підлягають відображенню  у складі витрат того звітного  періоду, в якому вони були  здійснені:

- витрати на  дослідження;

- витрати на  підготовку і перепідготовку  кадрів;

- витрати на  рекламу та просування продукції  на ринку;

- витрати на  створення, реорганізацію та переміщення  підприємства або його частини;

- витрати на  підвищення ділової репутації  підприємства, вартість видань і витрати на створення торгових марок (товарних знаків).

11.7 Придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються  на баланс підприємства за  первісною вартістю.

11.8 Нарахування  амортизації нематеріальних активів  здійснюється протягом строку  їх корисного використання, який встановлюється при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), але не більше 20 років. Строк корисного використання встановлюється окремо для кожного нематеріального активу.

11.9 При визначенні  строку корисного використання об'єкта нематеріальних активів слід ураховувати:

- строки корисного  використання подібних активів;

- моральний знос, що передбачається;

- правові або  інші подібні обмеження щодо  строків його використання та  інші фактори.

11.10 Амортизація  нематеріального активу нараховується із застосуванням прямолінійного методу.

11.11 Нарахування  амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому  нематеріальний актив став придатним  для використання. Суму нарахованої  амортизації підприємства відображають збільшенням суми витрат підприємства і накопиченої амортизації нематеріальних активів.

11.12 Нарахування  амортизації припиняється, починаючи  з місяця, наступного за місяцем  вибуття нематеріального активу.

11.13 Термін корисного  використання нематеріального активу та метод його амортизації переглядаються в кінці звітного року, якщо в наступному періоді очікуються зміни строку корисного використання активу або зміни умов отримання майбутніх економічних вигод.

11.13Амортизація  нематеріального активу нараховується, виходячи з нового методу нарахування амортизації і строку використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем змін.

12.   Запаси

12.1 Одиницею  бухгалтерського обліку запасів  визнавати їх найменування.

12.2 Запаси визнавати  активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.

12.3 Первісну  вартість запасів, придбаних за  плату визначати по собівартості  запасів згідно з П(С)БО 9.

12.4 Первісну  вартість запасів, виготовлених  власними силами підприємства, визначати  згідно з П(С)БО 16.

12.5 Запаси відображати  в бухгалтерському обліку по  первісній вартості.

12.6 При відпуску  запасів у виробництво, продажу  чи іншому вибутті їх оцінку здійснювати по методу ФІФО.

12.7 Запаси, які  не приносять підприємству економічних  вигод в майбутньому, визнавати  неліквідними і списувати в  бухобліку, а при складанні  фінансової звітності не відображати  в балансі, а враховувати на  окремому субрахунку позабалансового рахунку 07.

12.8 Вартість  малоцінних та швидкозношуваних  предметів, що передані в експлуатацію, виключається зі складу активів  (списується з балансу із нарахуванням  зносу в розмірі 100% при передачі  їх в експлуатацію) з подальшою  організацією оперативного кількісного обліку таких предметів за місцями експлуатації і відповідними матеріально-відповідальними особами протягом строку їх фактичного використання (до моменту їх повної ліквідації, списання з балансу). Малоцінні і швидкозношувані предмети вартістю до 100 грн. за одиницю при передачі їх в експлуатацію за балансом не враховуються (окрім приладів обліку та спецодягу).

12.9 Запаси відображаються  в бухгалтерському обліку і  звітності за найменшою з двох  оцінок: первісною вартістю або  чистою вартістю реалізації.

12.10 Сума транспортно-заготівельних  витрат, що узагальнюється на  окремому субрахунку __ "Транспортно-заготівельні  витрати" щомісячно розподіляється  між сумою залишку запасів  на кінець звітного місяця  і сумою запасів, що вибули (використані, реалізовані, безоплатно передані тощо) за звітний місяць, у порядку, передбаченому П(С)БО 9.

13.    Дебіторська  заборгованість

13.1. Дебіторську  заборгованість визнавати активом,  якщо існує ймовірність отримання  підприємством майбутніх економічних вигод і її можливо достовірно визначити. В балансі дебіторську заборгованість за товари, роботи, послуги, визнавати по чистій вартості, що дорівнює сумі дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів.

13.2. Величина  сумнівних боргів визначається, виходячи з платоспроможності окремих дебіторів, питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати або на основі класифікації дебіторської заборгованості.

13.3. Визначена на основі класифікації дебіторської заборгованості величина сумнівних боргів на дату балансу становить залишок резерву сумнівних боргів на ту саму дату.

13.4. Залишок резерву  сумнівних боргів на дату балансу  не може бути більшим, ніж  сума дебіторської заборгованості на ту саму дату.

13.5. Класифікація  дебіторської заборгованості здійснюється  групуванням дебіторської заборгованості  за строками її непогашення  із встановленням коефіцієнта  сумнівності для кожної групи.  Коефіцієнт сумнівності встановлюється  підприємством, виходячи з фактичної суми безнадійної дебіторської заборгованості за попередні звітні періоди. Коефіцієнт сумнівності, як правило, зростає зі збільшенням строків непогашення дебіторської заборгованості. Величина резерву сумнівних боргів визначається як сума добутків поточної дебіторської заборгованості відповідної групи та коефіцієнта сумнівності відповідної групи.

Информация о работе Стан та напрями удосконалення обліку нарахування відпускних в СФГ «Солоницьке» Лубенського району Полтавської області