Шпаргалка "Система національних рахунків"

7. Основні сектори економіки по Системі національних рахунків.

 

Світова господарська практика (при обчисленні суспільного продукту) виходить з того, що маса створених економічних благ включає не лише матеріальні блага, а й послуги банків чи держави, податкової служби тощо. Тому суспільний продукт та інші макроекономічні показники — це результат двох сфер народного господарства: матеріального виробництва і сфери послуг.

Сутність та принципи системи національних рахунків

Сукупність методів (способів), за допомогою яких розраховується система  взаємопов’язаних макроекономічних показників, називається системою національних рахунків (СНР). Дана система дає змогу побачити і простежити рух суспільного продукту в усіх фазах його відтворення: виробництві, розподілі, обміні та споживанні. Крім того, вона дозволяє визначити загальну економічну рівновагу на рівні балансу «наявні ресурси — використані ресурси».

Теорію національного  рахівництва протягом двох століть  створювали багато економістів-теоретиків і практиків, серед яких слід відзначити таких вчених XX ст., як Р. Стоун, Е. Денісон,В. Леонтьєв (США), Ф. Перр (Франція), Дж. М. Кейнс, Дж. Хікс (Великобританія) та ін. Важливе значення вдосконаленню методики СНР приділяють міжнародні організації, насамперед ООН.

З 1993 р. діє третя модифікація  міжнародної стандартної системи  національних рахунків, побудована на останніх досягненнях теорії і практики національного рахівництва в окремих країнах*1. При розробці цієї системи були визначені межі «економічного виробництва», тобто сфери виробництва валового внутрішнього продукту, які охоплюють виробництво практично всіх товарів і послуг, за винятком ведення домашнього господарства (приготування їжі, прибирання житла, виховання дітей і т. п.) безпосередньо членами сім’ї. До виробництва включена також діяльність з економічного захисту довкілля.

*1: {Стандартна СНР,  розроблена Статистичною комісією  ООН, застосовувалась з 1953 р.  У 1968 р. була введена нова  модель міжнародного стандарту  СНР, яка проіснувала до 1993 р.  і включала такі основні рахунки:  зведені рахунки; рахунки виробництва;  споживання та використання капіталу; рахунки доходів і витрат; рахунки фінансування капітальних затрат.}

В основу СНР покладено  концепцію господарського кругообігу, яку побудовано на таких принципах:

1) продуктивною є будь-яка праця, отже, до сукупного суспільного продукту належать як речові блага й матеріальні послуги, так і нематеріальні послуги;

2) виробництво, розподіл, обмін і споживання розглядаються як взаємозв’язані сторони єдиного процесу відтворення;

3) органічне поєднання обліку взаємопов’язаних товарно-виробничих, споживчо-розподільчих та дохідно-фінансових операцій;

4) грошові витрати і доходи в економіці еквівалентні, тобто сума грошових витрат дорівнює сумі доходів.

СНР також базується  на принципі подвійного запису, в якому  позначається, що кожна операція має  платника та одержувача і показується  в реальному (ресурсному) та фінансовому  аспектах.

Головна мета системи національних рахунків — це інформаційне забезпечення комплексного аналізу процесу створення та використання різних форм сукупного продукту. Ця система дає можливість зіставити економічні показники різних країн, а також усуває труднощі при прийнятті господарських і політичних рішень на міжнародному і національному рівнях. СНР — це узгоджена система збирання, обліку основних потоків статистичної інформації на рівні макроекономічних показників. Такою системою нині користується понад 100 країн — членів ООН.

З початку 90-х років  у постсоціалістичних країнах, у  т. ч. в Україні, здійснюється перехід  від так званої системи балансу  народного господарства (БНГ)*2, яка  була запроваджена у 20-х роках XX ст., до міжнародної системи національних рахунків. Даний перехід відкриває нові можливості для аналізу фактичного стану нашої економіки, оскільки дає змогу робити зіставлення основних макроекономічних національних показників з міжнародними. Проте впровадження СНР в Україні — досить тривалий процес. Значною мірою він пов’язаний не тільки з узагальненням статистичної інформації (рахівництвом), а й з формуванням реальних (економічно дійових) ринкових структур у вітчизняній економіці.

*2: {Система БНГ мала  істотні обмеження при аналізі  процесів суспільного відтворення, основними з яких були:

( недооцінка ролі та особливостей нематеріальної сфери в суспільному відтворенні;

( наявність подвійного рахунку (включення проміжного продукту до суспільного продукту);

( неврахування впливу на відтворювальні процеси таких видів діяльності, як фінансово-кредитна, рух доходів тощо.}

Загальні показники СНР та методи їх обчислення

Основними показниками  СНР для національної економіки  є валовий внутрішній продукт (ВВП), валовий національний продукт (ВНП), чистий внутрішній продукт (ЧВП), національний дохід (НД), особистий дохід (ОД), дохід у розпорядженні громадян.

Одним з найбільш загальних  макроекономічних показників виступає ВВП, що визначається як валова вартість (у ринкових цінах) усіх товарів і  послуг, створених протягом певного періоду на території даної країни і з використанням лише її факторів виробництва. ВВП може бути обчислений за трьома методами.

Перший метод —  за доходами. Підсумовуються доходи приватних  осіб, акціонерних товариств, приватних  підприємств, а також доходи держави від підприємницької діяльності та органів державного управління у вигляді податків на виробництво та імпорт.

Другий метод —  за витратами. Підсумовуються витрати  на капіталовкладення (валові інвестиції у національну економіку), особисте споживання, державні закупки (державне споживання) і сальдо зовнішньої торгівлі.

Третій — це метод  доданої вартості (виробничий метод): підсумовуються вартість виготовлених кінцевих товарів і послуг всіх сфер економіки (факторні доходи та амортизаційні  відрахування, які не є доходами).

Додана вартість —  це вартість, яка створена в процесі  виробництва на даному підприємстві та відображає реальний внесок підприємства у формування вартості конкретного  продукту (товару, послуги), тобто заробітну  плату, прибуток, ренту, процент за кредит, амортизаційні відрахування тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Етапи розвитку міжнародної Системи національних рахунків.

 

1952 року група експертів,  призначене Генеральним секретарем 00Н, провела в Нью-Йорку засідання, присвячене розробці міжнародної системи національних рахунків. Наступного року ця група опублікувала доповідь («Система

національних рахунків і допоміжні таблиці»), з набором  із шести типових рахунків для трьох основних секторів — підприємств, домашніх господарств і приватних некомерційних організацій, органів державного управління. За основу було взято базову структуру рахунків виробництва, асигнувань, угод щодо операцій з капіталом і рахунків зовнішніх операцій. Кожний із шести типових рахунків мав відношення до одного з важливих агрегатів, таких, наприклад, як національний дохід. Класифікації потоків, що відображаються на цих рахунках, наводилися в наборі з 12 стандартних таблиць. У названому документі підкреслювалась важливість узгодження міжнародних статистичних стандартів. Засади складання міжнародної економічної і фінансової статистики, з одного боку, і національних рахунків, з другого — треба було привести у відповідність. Зазначалося, що під час розробки СНР велика увага приділялася забезпеченню відповідності даної системи тим визначенням та класифікаціям, що застосовуються (рекомендуються) іншими організаціями, особливо МВФ і ОЕСР. Систему національних рахунків насамперед схвалили країни, Що орієнтувалися на заходи грошово-кредитної і цю курсову зробив олексюк володимир і скинув в

інтернет бюджетно-податкової політики, оскільки СНР забезпечує інформаційну базу для оцінки напряму економічного розвитку і прийняття рішень урядом, дає можливість привести попит і пропозицію виробничих ресурсів у відповідність з

фінансами, забезпечуючи лабільність економічної системи. Крім того, логічним висновком із СНР є поява статистики національного доходу, статистики фінансів і цін.Проте міжнародний стандарт СНР-53 не приділяв належної уваги суто

статистичним пробле.мам  складання та обчислення показників, що включаються в рахунки. Тому вже 1955 року 00Н видала тимчасовий посібник з методики обчислення національного доходу з особливим урахуванням потреб країн, що розвиваються. Водночас Організація Об'єднаних Націй розробила запитальник для розсипки державам-членам з метою регулярного і систематичного збирання інформації щодо національних рахунків. У ньому пропонувалося подавати дані для дев'яти

стандартних таблиць. Починаючи  з 1958 року такі дані, доповнені інформацією національних статистичних органів і статистичними публікаціями відповідних країн, оприлюднювалися в «Щорічнику зі статистики національних рахунків»

щодо 70 країн і територій. У другому виданні стандарту СНР-53, що вийшло в 1960 році, було враховано

досвід його застосування в різних країнах. Робота над другим виданням розпочалася 1956 року, коли Статистична комісія дійшла висновку про необхідність певних поправок і доповнень до тексту стандарту СНР 1953 р. Більшість таких поправок було сформульовано 00Н спільно з МВФ і ОЕСР на засіданні, що відбулося в 1956 році. Крім того, Статистична комісія

запропонувала створити ширшу систему з урахуванням  значного досвіду з плановою економікою, а також відмінностей у потребах країн, які перебувають на різних рівнях розвитку. 1964 року було опубліковано третє видання СНР-53, яке більше ніж попередні відповідало «Посібнику з платіжного балансу» МВФ.

 

 

9. Стара Система національних рахунків (1968-1993 рр.).

Мета системи національних рахунків (СНР) — дати наочне цифрове  відображення стану національної економіки в цілому за певний період. СНР дає характеристику економічних процесів, а також основних узагальнених показників. Вона пов'язує воєдино найважливіші макроекономічні показники, які розраховані на основі ВВП. Йдеться насамперед про обсяг випуску товарів і послуг, сукупні доходи і сукупні витрати суспільства. СНР — це сучасна система збирання та опрацювання бази даних, яка використовується сьогодні практично в усіх країнах світу для макроекономічного аналізу ринкової економіки. Вона дає можливість подати ВВП на всіх стадіях його руху — виробництво, розподіл, перерозподіл і кінцеве споживання. Показники цієї системи відбивають структуру ринкової економіки, інституції й механізми функціонування тощо. 
Система національних рахунків виникла в розвинених західних країнах наприкінці 30 — першій половині 40-х років. її виникнення було зумовлене насамперед потребами органів державного управління в інформації для розробки економічної політики, прийняття рішень щодо регулювання ринкової економіки. Необхідність такого регулювання була особливо очевидною після величезної економічної кризи кінця 20 — початку 30-х років, що охопила практично всі західні ринково розвинені країни. Тому можна вважати, що до створення системи національних рахунків статистів та економістів підштовхнула «велика депресія» 1929—1933 pp., адже для кон'юнктурної оцінки розвитку економіки і розробки економічних та політичних заходів потрібна оцінка господарської діяльності на основі синтетичних показників, пов'язаних між собою. Отже, практичні потреби зумовили необхідність створення системи макроекономічних показників, які відбивають усі головні параметри функціонування ринкової національної економіки. Вперше національний доход був розрахований у 1932 р. у США, Німеччині, Японії. Згодом його почали розраховувати і у Великій Британії, Франції. Удосконаленню системи національних рахунків особливу увагу приділяли і приділяють міжнародні організації. Йдеться насамперед про ООН. Стандартна система національних рахунків, розроблена Статистичною комісією ООН у 1951—1953 pp., застосовувалась з 1953 р. У 1968 р. було введено нову версію міжнародного стандарту системи національних рахунків (проіснувала до 1993 p.), яка включала такі рахунки: зведені рахунки; рахунки виробництва, споживання і використання капіталу; рахунки доходів і витрат та рахунки фінансування капітальних витрат. 
З 1993 р. діє нова третя модифікація міжнародної стандартної системи національних рахунків, яка побудована на досвіді окремих країн. Ця система визначила сфери виробництва ВВП, що охоплюють виробництво практично всіх товарів і послуг, за винятком послуг у домашньому господарстві. В економічне виробництво за цією системою рахунків включено також діяльність, пов'язану із захистом навколишнього середовища. Застосування системи національних рахунків необхідне для проведення ефективної макроекономічної політики держави, економічного прогнозування, а також для міжнародного порівнювання. 
Діюча система національних рахунків як міжнародний стандарт складається з двох рівнів: 
зведені рахунки, що характеризують рух ВВП, національного доходу НД, фінансування капіталовкладень, операції з іншими країнами; 
конкретизовані рахунки, що показують міжгалузеві зв'язки, рух доходів, розподіл і кінцеве споживання їх. 
Система національних рахунків включає головні показники, які характеризують рух ВВП: чистий внутрішній продукт ЧВП, національний доход, отриманий в особисте розпорядження (у розпорядження домашніх господарств). 
Чистий внутрішній продукт ЧВП. Він визначається як різниця між ВВП та річними амортизаційними відрахуваннями: 
ЧВП = ВВП -Ар. 
ЧВП допомагає визначити річний обсяг виробництва товарів і послуг, який національна економіка зможе спожити, не скорочуючи виробничі можливості майбутніх періодів. ЧВП включає не всі валові внутрішні інвестиції, а тільки чисті інвестиції. Амортизація як частина валових внутрішніх інвестицій не входить до складу ЧВП. Вона показує запас капіталу, що вже використався в поточному році. Амортизація накопичується в спеціальних фондах і добробут суспільства не підвищує. ЧВП, вільний від амортизаційних відрахувань, показує, яку величину виробництво реально додало до добробуту суспільства. Йдеться, по суті, про величину доходу постачальників економічних ресурсів за надану їм землю, робочу силу, заповзятливість, за допомогою яких, власне, і створений чистий внутрішній продукт. 
Національний доход. Чистий внутрішній продукт містить одну складову, що не відбиває істинного реального внеску економічних ресурсів. Такою складовою є непрямі податки на бізнес. Для того щоб отримати показник загального обсягу оплати праці, ренти і прибутку, слід вирахувати з ЧВП суму непрямих податків. Сутність такого підрахунку полягає в тому, що держава, збираючи податки з підприємств, нічого не вкладає у виробництво, і тому її не можна розглядати як постачальника економічних ресурсів. Отриманий у такий спосіб показник називається національним доходом. З погляду власників ресурсів, національний доход є вимірником їхніх доходів від участі у виробництві товарів і послуг за поточний період. 
Національний доход можна кількісно визначити як різницю між чистим внутрішнім продуктом ЧВП і непрямими податками ПДН: 
НД = ЧВП-ПДН. 
Отже, національних доход — це заново створена протягом року вартість, яка показує, що саме додало виробництво у певному році до добробуту суспільства. Тому в нього, на відміну від ВВП, не включаються амортизаційні відрахування, непрямі податки, державні субсидії. Національний доход — це чистий зароблений доход суспільства. Власне цим і визначається значущість НД як макроекономічного показника і його широке застосування в порівняльному аналізі.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.  Система національних рахунків ООН - 1993.

У СНР економічна діяльність — це сукупність операцій із продуктами, послугами, доходами та фінансовими  відносинами, які здійснюються шляхом взаємодії між суб’єктами економічної діяльності, інституційними одиницями або в межах самих одиниць. Економічні суб’єкти, інституційні одиниці та операції між ними в національних рахунках групуються таким чином, щоб висвітлювати стан і розвиток економіки відповідно до вимог ринкових відносин. Отже, для здійснення переходу від однієї економічної моделі макроекономічного рахівництва до іншої також потрібен певний перехідний період, у межах якого можуть діяти і застосовуватися окремі елементи обох систем. Перебудова у цій галузі розпочалася з часу прийняття Державної програми переходу України на міжнародну систему обліку і статистики (1992 р.), одним із основних розділів якої був розділ «Створення Системи національних рахунків». Перший етап реформування, який здійснювався на протязі 1993—1997 рр., характеризувався концентрацією ресурсів у найважливіших галузях статистики, або тих, що не відповідали міжнародній практиці та міжнародним стандартам. Протягом цього етапу серед багатьох вирішених питань створено основні елементи СНР України, відпрацьовано систему показників, зміст і методику обчислення кожного з них. Використання методики обчислення основних макроекономічних показників СНР дало змогу отримувати основні пропорції та визначати тенденції економічного розвитку України. Комплексний аналіз виконання Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики, переходу від БНГ до СНР дозволяє зробити висновки, що вона виконувалась недостатньо інтенсивно та не завжди на належному якісному рівні. На жаль, система економіко-статистичних показників, яка існує зараз в Україні і подається офіційною статистикою, не може забезпечити достовірність даних внаслідок різних об’єктивних і суб’єктивних причин. Складність і багатогранність завдань, які треба розв’язувати у перехідний період, здійснюючи перехід країни на іншу господарську модель, потребує багатомірного підходу як до розробки методологічних принципів і методичних прийомів побудови СНР і обчислення показників, так і до організації економіко-статистичних спостережень і обробки отриманої інформації. Зовсім некоректно стверджувати, що за 1993—2000 рр. майже нічого не зроблено. Зроблено багато. Зокрема, розроблено методику обчислення основних макроекономічних показників, методологію складання основних рахунків (на жаль, не всіх), створено класифікацію видів економічної діяльності (КВЕД), яку гармонізовано зі специфікою української економіки та міжнародною класифікацією видів економічної діяльності, створено відділ національних рахунків при Мінекономіки України, який безпосередньо займається розробкою методології та методики національного рахівництва. Проте розробка методології складання окремих рахунків, впровадження якісно нових методів обчислення й аналізу макроекономічних показників здійснюються повільно, «з верху до низу», а не одночасно, тобто не охоплює всю сукупність секторів, галузей економіки та суб’єктів економічної діяльності. Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку почали впроваджувати в економічну практику тільки з 2000 р. Це, в свою чергу, породжує проблеми достовірності інформації, її точності та об’єктивності, а іноді взагалі відсутності. Зрозуміло, що внаслідок перелічених недоліків не можна дістатися повної та достовірної інформації про стан та розвиток економіки країни. Тому необхідними кроками для усунення цих недоліків є удосконалення методології та методів розробки системи макроекономічного рахівництва України та її впровадження в усі ланки економічного процесу. Дуже хворобливим є також перехід від БНГ до СНР. Проте, треба пам’ятати, що в умовах ринкової економіки стара система макроекономічного рахівництва не може бути діючим знаряддям статистичного та бухгалтерського обліку та відображення глобальних господарських процесів.