Шпаргалка "Система національних рахунків"

З метою оцінки стану платіжного балансу слід розрізняти первинне, вторинне і підсумкове його сальдо. Первинне сальдо — це сальдо рахунку поточних операцій. Воно є вихідною ознакою платіжного балансу і має вирішальний вплив на його загальний стан. Вторинне сальдо — це інтегральне сальдо двох рахунків: поточних і капітальних операцій, доповнене статтею «Помилки та упущення». Незалежно від того, яке сальдо має рахунок поточних операцій, вторинне сальдо платіжного балансу повинне бути нульовим, а платіжний баланс врівноваженим. Це має забезпечуватися адекватним за величиною та протилежним за знаком сальдо рахунку капітальних операцій з одночасним врахуванням статті «Помилки та упущення».

Підсумкове сальдо — це сальдо з урахуванням вторинного сальдо і змін у резервних активах. Воно завжди є нульовим. Але оскільки в Україні зміни в резервних активах є складовим елементом рахунку капітальних операцій,

то підсумкове сальдо збігається із вторинним сальдо. Враховуючи, що стаття «Помилки та упущення» є лише особливим способом доповнення платіжного балансу неідентифікованими поточними та капітальними операціями, а рух резервних активів враховується в розділі РКО, формулу платіжного балансу можна записати так: ПБ = РПО + РКО + ПУ. (в більшості

випадків первинне сальдо платіжного балансу є від'ємним).

Результати зовнішньоекон діял-ті б.-я. країни значно залежать від курсу її національної валюти. Використання нац валюти в міжнар розрах обумовлює необх-ть її зіставлення з валютами інших країн, що формує її валют(обмінний) курс.

Світова вал система пройшла в своєму розвитку 3 етапи. 1-й етап охоплює період від її виникнення в 19ст до початку 2ї світ війни, 2-й – одержує своє юр оформл-ня на Бреттон-Вудській конференції у 1944, 3-й – це сучасний етап, як організац оформився після наради в Кінгстоні(Ямайка) в 1976 – Ямайська вал система.

Її основою є плаваючий курс нац валют. Це означає що курс кожної нац. валюти визнач-ся залежно від По і Пр на вал ринках.

 

 

 

 

 

 

33. Види агрегатів в Системі національних рахунків.

Основні агрегати системи національних рахунків: валовий внутрішній продукт, валовий національний доход, валовий наявний доход, кінцеві споживчі витрати, валове заощадження, чисте кредитування / чисте запозичення.

Методи розрахунку ВВП. Оцінка ВВП у фактичних (поточних) цінах і у порівнянних (постійних) цінах. Індекс фізичного обсягу ВВП. Індекс-дефлятор ВВП. Методи перерахунку ВВП та його компонентів у постійні ціни : метод прямої переоцінки, метод дефлятування, метод екстраполяції.

Економічна сутність і методика розрахунку інших агрегатів. Взаємозв’язок між основними агрегатами СНР.

Міжгалузевий баланс виробництва й розподілу товарів  і послуг (МГБ) є складовою частиною національних рахунків України. Він продовжує поглиблену характеристику рахунків товарів та послуг, виробництва, утворення доходу та операцій з капіталом у зведеному вигляді. Дані міжгалузевого балансу уможливлюють аналіз взаємозв’язків між галузями економіки, виявлення макроекономічних пропорцій та структурних зрушень в економіці, характеристику процесу ціноутворення. Перший звітний міжгалузевий баланс України за методологією балансу народного господарства (БНГ) було розроблено ще 1966 року. Відтоді його складали періодично — кожні 5 років (востаннє — в 1987 р. для 111 галузей). З 1979 р. МГБ почали розробляти за скороченою програмою щорічно. Баланс за 1994 р. вміщував інформацію щодо 28 галузей. 
За методологією БНГ міжгалузевий баланс розглядав відтворювальний процес крізь призму матеріально-речової збалансованості і на підставі поділу економіки на виробничу й невиробничу сфери. Недолік такого балансу полягав у тому, що кінцевий продукт включав матеріальні витрати галузей сфери нематеріальних послуг, а чиста продукція (національний дохід) — оплату послуг галузей нематеріального виробництва, спожитих у процесі виробничої діяльності (проміжне споживання). Тому показники проміжного споживання, чистої продукції і кінцевого використання були непорівнянні із міжнародною практикою і не давали змоги безпосередньо визначити обсяг валового внутрішнього продукту та інших агрегатів СНР. 
З 1993 р. Мінстат України розпочав щорічну розробку міжгалузевого балансу за методологією СНР (МГБ СНР) і наявною статистичною звітністю. Зміст основних показників МГБ СНР відповідає принципу уніфікації, який використано в СНР-93. 
Міжгалузевий баланс показує, як продукт, вироблений у галузях економіки, використовується для проміжного, кінцевого споживання, нагромадження та вивезення. Він також відображує структуру матеріальних витрат і витрат нематеріальних послуг, основні компоненти валового внутрішнього продукту щодо кожної галузі. Тому в цьому балансі поєднуються дві таблиці: перша характеризує взаємозв’язки галузей у споживанні продукції та послуг — проміжне споживання (І квадрант), структуру кінцевого використання валового внутрішнього продукту (ІІ квадрант), а друга — містить вартісну структуру валового внутрішнього продукту та імпорту (ІІІ квадрант). ІУ квадрант у згаданій моделі не заповнюється, бо між секторами кінцевого попиту і первинних витрат не існує прямих виробничих зв’язків, як у проміжному споживанні. У СНР-93 вживається термін таблиця (або матриця) «витрати-випуск», а не «міжгалузевий баланс», як у нас. Таблиці «витрати-випуск» бувають двох видів: а) таблиці ресурсів і використання (прямокутні або таблиці виробництва та використання товарів тощо); б) симетричні матриці «витрати-випуск» (квадратні таблиці чи леонтьєвські таблиці (матриці) «витрати-випуск»). Квадратні симетричні матриці будуються за принципом: «продукт-продукт» або «галузь-галузь» (виробник-виробник).

34. Взаємозв'язок агрегатів в Системі національних рахунків.

 

Основні агрегати системи  національних рахунків: валовий внутрішній продукт, валовий національний доход, валовий наявний доход, кінцеві споживчі витрати, валове заощадження, чисте кредитування / чисте запозичення.

 Методи розрахунку  ВВП. Оцінка ВВП у фактичних  (поточних) цінах і у порівнянних  (постійних) цінах. Індекс фізичного  обсягу ВВП. Індекс-дефлятор ВВП.  Методи перерахунку ВВП та його компонентів у постійні ціни : метод прямої переоцінки, метод дефлятування, метод екстраполяції.

 Економічна сутність  і методика розрахунку інших  агрегатів. Взаємозв’язок між  основними агрегатами СНР.

Макроекономіка вивчає характер та результати функціонування економіки в цілому. 
В якості узагальнюючих показників результатів функціонування національної економіки за певний період застосовують наступні агрегати: 
– валовий внутрішній продукт (ВВП); 
– валовий національний продукт (ВНП); 
– чистий національний продукт (ЧНП); 
– національний доход. 
Протягом майже сімдесятьох років в колишньому Радянському Союзі розвивалась і використовувалась система макроекономічних показників, яка мала назву Баланс народного господарства (БНГ). Характерною особливістю цієї системи був розподіл суспільного виробництва на дві нерівнозначні сфери: 
– матеріальне виробництво; 
– нематеріальна сфера. 
Відповідно до цієї концепції, сукупний суспільний продукт (ССП) та національний доход (НД) як основні макроекономічні показники БНГ створювалися лише виробничою сферою. А продукт, вироблений нематеріальними галузями економіки (житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорона здоров'я тощо) в розрахунок не брався. Вилучення послуг зі сфери економічного виробництва в радянській статистиці відображало низький рівень економічного розвитку, недорозвинену сферу послуг, а також те, що пріоритетом економічної політики було проголошено розвиток матеріального виробництва. У світовій практиці існує ряд загальноприйнятих економічних показників, які характеризують підсумки функціонування національної економіки протягом року, тобто ті, що вказують на рівень економічного добробуту суспільства. 
Система національних рахунків – це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів. 
СНР містить інформацію про: 
– всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи та домогосподарства; 
– всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу; 
– всі економічні активи і пасиви, які формують національне багатство (основні фонди, матеріальні обігові кошти, фінансові активи, вартість землі та корисних копалин тощо). 
При розрахунку основних макроекономічних показників у СНР враховується відмінність між національною та вітчизняною «основами» реєстрації показників. Розрізняють показники результатів економічної діяльності: валовий внутрішній продукт та валовий національний продукт. 
Валовий внутрішній продукт (ВВП) характеризує сукупну ринкову вартість кінцевих товарів і послуг, вироблених підприємствами, організаціями та установами в поточному періоді на економічній території країни. 
Під економічною територією країни розуміють територію, яка адміністративно керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватись. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на території інших країн. 
В цілому фізична особа або організація (юридична особа) вважаються резидентами тієї економіки, з якою вони пов'язані тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де міститься центр їхніх інтересів. 
Показник ВВП представляє загальну вартість кінцевого продукту, виробленого тільки всередині країни, з використанням як власних, так і чужих факторів виробництва, тобто у ВВП не знаходить відображення продукт, створений за кордоном із використанням факторів виробництва даної країни. 
Валовий національний продукт (ВНП) — це сума доданих вартостей, створених з використанням факторів виробництва, що належать даній країні та її громадянам. 
Термін «національний» протистоїть термінові «внутрішній». 
З одного боку у ВНП країни включають і його частину створену за кордоном, але з використанням факторів, що знаходяться у власності даної країни та її громадян. З іншого боку, у ВНП країни не входить те, що вироблено в даній країні з використанням факторів, що належать іншим країнам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

35. Особливості Системи національних рахунків України.

 

Система національних рахунків (СНР) - це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших  процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.

Національні рахунки розробляються  Державним комітетом статистики згідно з стандартом СНР, прийнятим  міжнародними організаціями у 1993 р.

Відповідно до міжнародного стандарту  у СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:

- нефінансові корпорації, до яких  належать інституційні одиниці,  які займаються ринковим виробництвом  товарів і послуг для продажу  за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток;

- фінансові корпорації - комерційні  інституційні одиниці, що спеціалізуються  на фінансових послугах чи  допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);

- сектор загального державного  управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні організації, фонди соціального страхування;

- сектор домашніх господарств,  що об'єднує фізичних осіб як  споживачів, а в деяких випадках  як фізичних осіб-підприємців;

- сектор некомерційних організацій,  що обслуговують домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні  одиниці, створені окремими групами  домашніх господарств для забезпечення  їх політичних, релігійних і професійних  інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.

У СНР відображається розвиток економіки  на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і  послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Система національних рахунків - це система взаємопов'язаних показників і класифікацій, які використовуються для описування та аналізу найзагальніших результатів і аспектів економічного процесу на макрорівні. Вона розглядається  як національне рахівництво, що характеризує результати економічної діяльності, структуру і найважливіші взаємозв'язки господарських суб'єктів ринкової економіки і подана як система взаємопогоджених макроекономічних показників, що побудована у вигляді рахунків і балансових таблиць. СНР сформульована в категоріях і термінах ринкової економіки, її концепції та визначення передбачають, що економіка, описана за її допомогою, функціонує на основі дії ринкових механізмів та інститутів.

Метою СНР є надання  кількісної інформації про виникнення, розподіл і використання національного доходу, для чого застосовується система макроекономічних показників. СНР використовується для макроекономічного аналізу з метою вивчення й удосконалювання національної економіки, а також для упорядкування економічних прогнозів. Перевагами СНР є

* охоплення не тільки  сфери матеріального виробництва,  але й сфери нематеріальних  послуг;

* реально відбивається  економічна взаємодія господарських  суб'єктів;

* найбільше підходить  для економічного аналізу.

Стандартна система  національних рахунків, розроблена статистичною комісією ООН, застосовується у світовій практиці з 1953 р. В Україні СНР впроваджується з 1992 року, що стало необхідним у зв'язку з трансформацією економіки у ринкову. Для описування та аналізу ринкової економіки нам необхідна система статистичних показників, яка адекватно моделювала б економічні процеси.

Командно-адміністративна  економіка колишнього СРСР використовувала  для обліку баланс народного господарства (БНГ), що розмежовував сфери матеріального  виробництва і нематеріальних послуг.

Ряд таких показників призначений для оцінки розміру  сумарного обсягу національного  виробництва. До показників, що тривалий час були основними при оцінці результатів річного виробництва  в нашій країні, відносяться: валовий  суспільний продукт (ВСП), кінцевий суспільний продукт (КСП), чистий суспільний продукт (ЧСП), проміжний продукт (ПП).

У основі методології  їхнього обчислення лежала марксистська доктрина про розподіл суспільного  виробництва на матеріальне і  нематеріальне і відповідний розподіл суспільної праці (як єдиного джерела створення вартості продукту, що випускається), на продуктивну і непродуктивну. Продуктивною вважалася тільки праця, витрачена у сфері матеріального виробництва, поняття якого зв'язувалося зі створенням продукції, що має натурально-речовинну форму, і доведенням її до кінцевих споживачів. Статистично валовий суспільний продукт обчислювався як сума усіх вироблених за рік благ, утворюваних у галузях, віднесених до сфери матеріального виробництва (промисловість, сільське і лісове господарство, будівництво, вантажний транспорт, зв'язок, що обслуговує виробництво, галузі суспільного харчування і ряд інших), тобто оцінювався самий факт створення продукту, поза залежністю від того, був даний продукт реалізований або ні. Методика обчислення даного показника шляхом підсумовування валового випуску взаємозалежних галузей передбачала включення в його склад проміжного продукту ПП, тобто продукту, використовуваного протягом року в процесі виробництва. У результаті виникав повторний рахунок витрат сировини, матеріалів, інструментів, палива й енергії, що враховуються на різних стадіях виробничого циклу тих самих товарів. З метою уникнення повторного рахунку використовувався показник кінцевого суспільного продукту, що розраховувався як різниця між валовим і проміжним продуктом. В даний час СНР застосовується більш ніж у 150 країнах.

Особливості розрахунку макропоказників у СНР:

1. Всеохоплюючий характер. Це означає, що СНР містить  впорядковану певним чином інформацію  про:

* всі господарські суб'єкти, які беруть участь в економічному процесі: юридичні особи (підприємства, корпорації, банки, страхові компанії, органи державного управління тощо) та домашні господарства;

* всі економічні операції, пов'язані з виробництвом, розподілом і перерозподілом доходів, накопиченням активів та іншими аспектами економічного процесу;

* всі економічні активи  і пасиви, які формують національне  багатство (основні фонди, матеріальні  обігові кошти, монетарне золото  та інші фінансові активи, вартість землі і корисних копалин тощо).

2. В СНР існує відмінність  між національною та вітчизняною  “основами” реєстрації показників. Тому й розрізняють показник  валового внутрішнього продукту  та валового національного доходу.

3. Правило, яке закладене  в основу розрахунків макроекономічних показників, - це рівність доходів і витрат. Це правило випливає із замкненості економічної системи і стверджує, що всі витрати на купівлю товарів і послуг неминуче є доходами виробників цієї продукції. Виходячи з такого правила, будь-яка дія, що впливає на витрати, мусить обов'язково відбитися на доходах, і навпаки - все, що впливає на доходи, надалі відбивається на витратах.

4. При вимірюванні  випуску важливо уникнути подвійного  рахунку - ситуації, коли одна  й та сама операція може бути врахована двічі. З цією метою в СНР розрізняють поняття проміжної продукції, кінцевої продукції, доданої вартості фірми.

5. В СНР для розрахунку  загальної вартості виробництва  використовують ринкову ціну  товарів і послуг. Та оскільки  певні товари і послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни, то для їхньої оцінки застосовують умовно нараховану, або імпутовану вартість. Вона застосовується в сфері домашніх господарств. Наприклад, людина, що орендує житло, платить орендну плату, яка входить в рахунки ВВП як доходи власника будинку і як витрати тієї людини, котра це житло орендує. Проте значна кількість людей проживає у власних будинках; зрозуміло, що вони не сплачують орендної плати, хоча й користуються такими самими послугами, що й люди, які житло орендують. Тому, аби врахувати цей обсяг послуг, у ВВП внесено “орендну плату”, яку власник будинку ніби сплачує сам .

Інша сфера, де застосовується імпутування, - послуги, надані державним  сектором економіки (оборона, охорона  громадського порядку, освіта й охорона здоров'я, які фінансуються з державного бюджету, та ін.). Ці послуги не продаються на ринку і не мають ринкової ціни. Тому в складі ВВП вони враховуються у відповідності з поточними затратами, пов'язаними з їх наданням. Мета застосування імпутованих оцінок - отримати повніші та вірогідніші значення ВВП.