Шпаргалка "Система національних рахунків"

1. Поняття Системи національних рахунків (СНР).

 

Система національних рахунків (СНР) – це сукупність показників послідовного та взаємопов’язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу та фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.

Національні рахунки  розробляються Державним комітетом статистики згідно з стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 р.

Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п’ять секторів:

– нефінансові корпорації, до яких належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу  за цінами, що покривають витрати виробництва  і дають прибуток;

– фінансові корпорації – комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансових послугах чи допоміжній фінансовій діяльності (банки, страхові компанії тощо);

– сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого  рівнів, некомерційні бюджетні організації, фонди соціального страхування;

– сектор домашніх господарств, що об’єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як фізичних осіб-підприємців;

– сектор некомерційних  організацій, що обслуговують домашні  господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій) безоплатно або за цінами, що не мають економічного значення.

У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях  процесу відтворення, показується  рух товарів і послуг, а також  стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).

Випуск – це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць – резидентів у звітному періоді.

Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.

 

 

 

 

 

 

 

2. Система національних рахунків України.

Система національних рахунків (СНР)

- це сукупність показників послідовного та взаємопов'язаного опису найважливіших процесів і явищ економіки: виробництва, доходів, споживання, нагромадження капіталу, фінансів. Ця система застосовується в умовах ринкових відносин.

Національні  рахунки  розробляються Державним комітетом статистики згідно з стандартом СНР, прийнятим міжнародними організаціями у 1993 р. Відповідно до міжнародного стандарту у СНР інституційні одиниці групуються в п'ять секторів:

- нефінансові корпорації, до них належать інституційні одиниці, які займаються ринковим виробництвом товарів і послуг для продажу за цінами, що покривають витрати виробництва і дають прибуток; - фінансові корпорації - комерційні інституційні одиниці, що спеціалізуються на фінансово-посередницькій діяльності (банки, страхові компанії та ін.); - сектор загального державного управління, до якого належать органи управління центрального та місцевого рівнів, некомерційні бюджетні

організації, державні цільові  та позабюджетні фонди; - сектор домашніх господарств, що об'єднує фізичних осіб як споживачів, а в деяких випадках як суб'єктів некорпоратив-ної виробничої діяльності; - сектор некомерційних організацій, що обслуговують    домашні господарства (НКОДГ), до якого входять інституційні  одиниці, створені окремими групами домашніх господарств для забезпечення їх політичних, релігійних і професійних інтересів, а також для надання соціально-культурних послуг (соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій).У СНР відображається розвиток економіки на різних стадіях процесу відтворення, показується рух товарів і послуг, а також стан виробництва та використання валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).Стадія виробництва характеризується показниками випуску, проміжного споживання, валового внутрішнього продукту (валової доданої вартості).Випуск - це вартість товарів і послуг, що є результатом виробничої діяльності одиниць - резидентів у звітному періоді.Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані інституційними одиницями для виробничих потреб.Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними.У національних рахунках використовуються два рівні показників і два методи оцінки. Для економіки в цілому результати вимірюються випуском товарів і послуг та валовим внутрішнім продуктом у ринкових цінах, для секторів і

галузей - випуском в основних цінах і валовою доданою вартістю. Валовий внутрішній продукт (ВВП) визначається як сума валових доданих вартостей галузей економіки і податків на продукти за виключенням субсидій на продукти. Починаючи з 2001 року розрахунки ВДВ здійснюються за видамиекономічної діяльності.Податки на  продукти включають податки, величина яких безпосередньо залежить від кількості чи вартості товарів і послуг, вироблених, реалізованихабо імпортованих виробничою одиницею - резидентом.Субсидії на продукти - це відшкодування з державного бюджету підприємствам у порядку державного регулювання цін на сільськогосподарську та іншу продукцію, для покриття поточних збитків підприємств, поліпшення їх фінансового

становища шляхом поповнення оборотних коштів або компенсації окремих витрат.

Стадія утворення  доходу на рівні ВВП характеризується такими показниками: оплатою праці найманих працівників, податками та субсидіями на виробництво та імпорт (на рівні ВДВ - іншими податками та субсидіями, пов'язаними з

виробництвом) та валовим (чистим) прибутком.

Оплата праці  найманих працівників -це винагорода в грошовій або натуральній формі, яка має бути виплачена роботодавцем найманому працівникові за роботу, виконану ним у звітному періоді, незалежно від того, є цей працівник резидентом чи нерезидентом. Оплата праці обчислюється на підставі нарахованих сум і містить фактичні та умовні внески на соціальне страхування.

Податки на виробництво  та імпорт включають податки на продукти та інші податки, пов'язані з виробництвом, а субсидії на виробництво та імпорт -субсидії на продукти та інші субсидії, пов'язані з виробництвом.

Інші податки, пов'язані з виробництвом, включають платежі підприємств і організацій до Державного та місцевих бюджетів, державних цільових та позабюджетних фондів у зв'язку зібрав я в рот цей вуз використанням ресурсів та одержанням дозволів на специфічні види діяльності.

До інших субсидій, пов'язаних з виробництвом, належать ті, що надаються

для здійснення певної економічної  та соціальної політики щодо використання

ресурсів. Валовий (чистий) прибуток - показник, що характеризує перевищення доходів над витратами, які підприємства мають у результаті Проміжне споживання містить витрати на товари та послуги, які використані ін-ституційними одиницями для виробничих потреб. Валова додана вартість (ВДВ) розраховується як різниця між випуском та проміжним споживанням. Вона містить у собі первинні доходи, що створюються учасниками виробництва і розподіляються між ними. У національних рахунках використовуються два рівні показників і два методи оцінки. Для виробництва. Чистий прибуток визначається шляхом виключення з

валового прибутку споживання основного капіталу. Вставки я зробив щоб ти хоч прочитав(тала) цю курсову.

На стадії використання ВВП розраховується як сума кінцевого споживання товарів і послуг, валового нагромадження, сальдо експорту-імпорту товарів і послуг.     Кінцеве споживання товарів і послуг складається з витрат домашніх

господарств на власне кінцеве  споживання, витрат державних закладів для задоволення індивідуальних та колективних потреб суспільства, а також витрат на індивідуальне кінцеве споживання некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства.      Валове нагромадження розраховується як сума валового нагромадження основного капіталу, зміни запасів матеріальних оборотних коштів та придбання за виключенням вибуття цінностей.

     Сальдо експорту-імпорту товарів і послуг визначається як різниця між експортом та імпортом товарів і послуг.

     Таблиця витрати-випуск у цінах споживачів складається відповідно до СНР. Вона дає розгорнуту характеристику процесів відтворення та взаємовідносин між видами економічної діяльності. Таблиця витрати-випуск використовує ідентичні з

системою національних рахунків показники та методологію їх обчислення. У таблиці розкриті виробничі зв'язки видів економічної діяльності, вартісний склад валового внутрішнього продукту та його використання на кінцеве споживання та валове нагромадження. Динаміку і обсяги структурних зрушень в економіці регіонів України протягом останніх років характеризує ВДВ, яка є узагальнюючим показником економічного і соціального розвитку регіону. В основу визначення цих обсягів покладено виробничий метод. Валова додана вартість регіону складається із суми

валової доданої вартості всіх видів економічної діяльності.

3. Об'єктивні передумови виникнення СНР.

Міжнародні банки є  інституційною основою переливу капіталів, яка зазнала еволюційних  змін у процесі збагачення форм і  видів міжнародних економічних  відносин. Становлення сучасної світової банківської системи розглядається в цій частині як результат тривалої концентрації й централізації банківського капіталу. Висвітлення змісту міжнародної банківської діяльності грунтується на виокремленні функцій міжнародних комерційних банків та центральних банків країн, що дає можливість визначити специфіку 'їхньої ролі й місця у світовій валютно-фінансовій системі. Представлено також опис найтиповіших банківських операцій на міжнародних фінансових ринках.

Розділ 16. МІЖНАРОДНІ БАНКИ

• Об'єктивні передумови виникнення міжнародних банків

• Особливості інтернаціоналізації  банківського капіталу

• Класифікація міжнародних  банків

• Концентрація та централізація  міжнародного банківського капіталу

• Загострення конкуренції  міжнародних банків

Остання третина XX ст. позначилася  радикальними змінами в банківській сфері. Від успішної діяльності банків завжди залежав стан як фінансової системи, так і національної економіки в цілому. Але в останні десятиріччя вплив банківської сфери на матеріальне виробництво і всі господарські процеси відчутно посилився. Зміни в цій сфері настільки масштабні й стрімкі, що їх часто характеризують як "банківську революцію". Ці зрушення мають спільну основу: інтеграцію, що переростає у глобалізацію національних ринків грошей і капіталів, тобто фінансових ринків.

Інтеграція ринків окремих країн розпочалася зі зміцнення зв'язків, контактів між національними фінансовими ринками, їх прогресуючого переплетення. Банки стали надавати, а їхні клієнти отримувати фінансові послуги за межами країн, де вони розташовані, одночасно в багатьох валютах. Умови таких операцій почали поступово вирівнюватися і виявлялися для позичальників та інших споживачів банківських послуг вигіднішими, ніж на національних ринках. Це пов'язано з тим, що міжнародні фінансові операції не піддаються такому жорсткому державному регулюванню, як фінансові операції в окремих країнах. Перехід комерційних банків Заходу до інтенсивного шляху розвитку, новітні тенденції в міжнародній економіці створюють умови для докорінної зміни процесу інтернаціоналізації банківського капіталу, ведуть до виникнення нових форм зв'язків у глобальному масштабі, змінюють розподіл сил між банками різної національної належності.

Об'ЄКТИВНІ  ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ МІЖНАРОДНИХ  БАНКІВ

Вихід банківського капіталу за національні межі — це об'єктивний процес, неминучий наслідок тих змін в економіці, які відбуваються під впливом розвитку продуктивних сил, процесів конкуренції, інтернаціоналізації виробництва. Використання переваг міжнародного поділу праці значно прискорює економічний розвиток, що, своєю чергою, неодмінно спричинюється до формування на наднаціональному рівні специфічних економічних зон із вільним рухом товарів, капіталів та робочої сили.

В основі розвитку банківського капіталу лежать ті самі економічні процеси, які зумовлюють рух капіталу взагалі. Ефект економії на витратах спостерігається при зростанні обсягів виробництва не лише в промисловості, а й у кредитно-фінансовій сфері. Крім того, закономірне прагнення до збільшення прибутку, розширення свого ринкового сегмента, поліпшення конкурентної позиції стимулює процеси концентрації та централізації банківського капіталу. Нарощування промислового капіталу, концентрація виробництва також є об'єктивною передумовою зростання банків. Слідом за промисловими гігантами банки долають національні межі й стають транснаціональними.

Взагалі транснаціональний  капітал перетворився на самостійний  важливий суб'єкт світової економіки  завдяки адекватній його потребам транснаціональній  банківській системі. Звільнившись від опіки національних держав, фактично вийшовши з-під їхньої юрисдикції, транснаціональний капітал у процесі тривалої економічної еволюції створив фінансові інституції — транснаціональні банки. Вони виконують усі основні фінансові функції, необхідні для забезпечення руху транснаціонального капіталу.

Процеси інтернаціоналізації  банківського капіталу посилилися. Цьому  сприяли глобалізація фінансових ринків, революційні зміни інформаційних  технологій, що привело до формування глобальних інформаційно-фінансових мереж  тощо. Концентрація і централізація у банківській сфері супроводжувалися створенням різноманітних типів міжбанківських об'єднань як на комерційній, так і некомерційній основі. Оскільки вони сформувалися внаслідок посилення банківської конкуренції та потреби забезпечення фінансовими ресурсами зростаючих промислових гігантів, їхня мета полягала в узгодженні цінової політики у сфері банківських послуг (банківські картелі), конкурентної стратегії (банківські холдинги, що на основі системи участі об'єднують ряд формально самостійних, проте ринково залежних фінансово-кредитних інституцій), реалізації великомасштабних проектів (банківські консорціуми) та ін. Із розвитком транснаціоналізації інших сфер бізнесу інтеграційні схеми в банківській діяльності також швидко набували транснаціонального характеру.