Типологічні чинники стилю лідерства у студентів

Ілюстративно ці співвідношення представлено на діаграмі (рис.2.9.).

Рис. 2.9. Дані про стилі лідерства та типи здібностей студентів

Співставлення даних щодо стилів лідерства студентів та спрямованості, як їх можливого типологічного чинника, представлене у таблиці 2.4.

Таблиця 2.4.

Дані про стиль лідерства

та тип спрямованості  студентів

Стиль лідерства	Спрямованість
	На себе	На спілкування	На справу
Авторитарний		50%	50%
Демократичний	13%	25%	63%
Авторитарно-демократичний	33%	17%	50%
Змішаний			100%

Табличні дані показують  наявність зв’язку між стилем лідерства та типом спрямованості  студентів. Виявлено, що особи з усіма  стилями лідерства спрямовані на справу (щонайбільше – змішаний). Спрямованість на спілкування виявлена у студентів з авторитарним і  демократичним стилям, а на себе – лише в осіб з авторитарно-демократичним  стилем лідерства.

Дані співвідношення ілюстративно представлені в діаграмі (рис. 2.10.).

Рис. 2.10. Дані про стилі лідерства та типи спрямованості студентів

Дані про співставлення стилю лідерства та типів самосвідомості студентів ілюстративно представлені в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5.

Дані про стиль лідерства

та тип самосвідомості студентів

Стиль лідерства	Ставлення до себе
	Самоповага		Ауто-симпатія		Очікуване ставлення інших		Самоінтерес
	виражена	яскраво виражена	виражена	яскраво виражена	виражена	яскраво виражена	виражена	яскраво виражена
Авторитарний		33%		33%				33%
Демократичний	13%	17%	13%	13%	13%	9%	9%	13%
Авторитарно-демократичний	10%	15%	15%	5%	20%	8%	3%	25%
Змішаний		20%		40%		20%		20%

Як показують дані таблиці, у представників авторитарного  стилю лідерства, на відміну від  інших, така ознака самосвідомості, як очікуване ставлення інших, не виражена взагалі, але достатньо представлена самоповага, аутосимпатія та самоінтерес. Виходячи з цього, можна зробити  припущення, що особи, у яких очікуване  ставлення інших не виражене, будуть схильні до самостійного прийняття  рішень з мінімальною увагою до думки  оточуючих, що є характерним саме для авторитарного стилю лідерства, який у них і виявлятиметься. Особи  ж зі змішаним стилем лідерства виразно  характеризуються наявністю усіх типів  ставлення до себе. У студентів, для  яких характерними є авторитарно-демократичний  і демократичний стилі, усі типи самосвідомості розподілені досить рівномірно, хоч і на невисокому рівні.

Побудовані на основі цих даних діаграми ілюстративно представляють співвідношення стилів лідерства з кожним з типів самосвідомості (рис. 2.11.).

Стилі лідерства та самосвідомість

Рис. 2.11. Дані про стилі лідерства та типи самосвідомості студентів

Таким чином, результати дослідження  щодо наявності та характеру зв’язку  між досліджуваними явищами дозволили  визначити типологічні чинники  стилю лідерства та уможливили дати психологічний портрет кожного  стилю (демократичного й авторитарного  стилів) у межах досліджуваних  явищ¹.

Демократичний стиль  лідерства характеризується:

• змішаними типами темпераменту;
• відсутністю виражених акцентуацій характеру чи наявністю гіпертимної;
• більш розвиненим знаковим мисленням;
• спрямованістю на справу та на спілкування;
• рівномірним розподілом усіх типів самосвідомості.

Авторитарний  стиль лідерства характеризується:

• змішаним та холеричним типом темпераменту;
• наявністю циклотимічного, неврівноваженого та екзальтованого типів акцентуації характеру;
• розвиненістю предметного, образного та символічного мислення;
• спрямованістю на справу та на спілкування;
• відсутністю очікуваного ставлення інших і вираженістю самоповаги, аутосимпатії та самоінтересу.

Представників ліберального стилю серед досліджуваних студентів  виявлено не було.

 

Висновки до розділу

 

Одержані результати з  вивчення типологічних чинників стилю  лідерства студентів дозволили  зробити такі висновки:

1. Більшість студентів характеризуються авторитарно-демократичним стилем лідерства. Серед досліджуваних не було виявлено жодного представника ліберального стилю, що свідчить про їх активність та небайдужість щодо спільної справи.

2. У студентів виявлено загальні типологічні властивості психіки, а саме:

• переважна частина студентів має змішані типи темпераменту, близько третини – чисті типи (холеричний, сангвінічний, флегматичний);
• близько третини досліджуваної вибірки не мають виражених акцентуацій характеру, для такої ж частини студентів характерним є гіпертимний тип акцентуації, також у багатьох зустрічається циклотимічний тип, дещо меншою мірою – емотивний і демонстративний;
• у досліджуваної групи переважає образне та знакове мислення;
• більша половина вибірки характеризується спрямованістю на справу;
• у більшості студентів переважає самоінтерес та самоповага.

3. Виявлено наявність  зв’язку між стилем лідерства  студентів та типологічними властивостями  особистості – типом темпераменту, акцентуаціями характеру, типом  здібностей (мислення), спрямованості  та самосвідомості. Дані про характер  зв’язку між стилем лідерства  та досліджуваними явищами є  підставою розглядати їх як  його типологічні чинники: особи  з різним стилем лідерства  мають свої особливі типологічні  властивості особистості.

4. Індивідуально-типологічні особливості особистості є найбільш стійкими та постійно проявляються, забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї, тому можуть обумовлювати й схильність студентів до того чи іншого стилю лідерства, і навпаки.

5. Отримані дані стали  підставою для визначення психологічного  профілю кожного стилю лідерства,  зокрема авторитарного та демократичного.

Авторитарний стиль лідерства  характеризується наявністю таких  властивостей особистості, як змішаний та холеричний тип темпераменту, циклотимічний, неврівноважений та екзальтований типи акцентуації характеру, розвинене предметне, образне та символічне мислення; спрямованість на справу та на спілкування, відсутність очікуваного ставлення інших і виражена самоповага, аутосимпатія та самоінтерес.

Демократичний стиль характеризується змішаними типами темпераменту, відсутністю  виражених акцентуацій характеру  чи наявністю гіпертимної, більш  розвиненим знаковим мисленням, спрямованістю  на справу та на спілкування, рівномірним розподілом усіх типів самосвідомості.

 

ВИСНОВКИ

 

Дослідження проблеми лідерства  та його типологічних чинників у студентів  дало змогу узагальнити такі найбільш суттєві його результати.

Сучасні соціальні зміни  в Україні та світі висувають  вимоги до молодих людей, які мають  бути здатними до продуктивного співробітництва, продукування неординарних ідей, готові до прийняття рішень і несення  відповідальності за себе та свою діяльність. Окрім цього психолог у своїй  професійній діяльності часто виступає в ролі організатора, що вимагає  від нього певних лідерських здібностей. Отож, студента-психолога майбутня професія зобов’язує виявляти та розвивати  власні лідерські якості.

Лідерство – це здатність  окремої особистості спонукати  інших діяти, «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність. Цей феномен як один з базових  механізмів диференціації соціальної діяльності передбачає досягнення особливого положення відносно решти членів групи певною особою або певною частиною групи, які є лідерами. Лідером є член групи, за яким решта її членів визнає право приймати відповідальні рішення в значимих для них ситуаціях, – рішення, які стосуються їх інтересів і визначають напрямок і характер діяльності всієї групи. Він здійснює найбільший психологічний вплив на групу загалом і окремих її членів та є найавторитетнішою особистістю, яка реально відіграє центральну роль в організації спільної діяльності та регулюванні взаємовідносин у групі.

У психологічній літературі виділяють низку концепцій лідерства, основними з яких є теорія «рис лідера», поведінкова теорія та ситуаційний підхід. Жодна з них не розкриває повної картини цього феномену, а розглядає його лише під певним кутом зору, зосереджуючи увагу на певному визначальному факторі. Зокрема, у рамках поведінкового підходу, відповідно до якого вирішальним чинником є манера поведінки відносно підлеглих, виділено поняття стилів лідерства.

Стиль лідерства – типова для лідера система прийомів впливу на групу. Традиційною в психології вважається система класифікації, запропонована К. Левіном, яка включає наступні стилі лідерства: авторитарний, для якого характерні жорсткі способи управління, відхилення будь-чиєї ініціативи та обговорення рішень, які приймаються; демократичний, з притаманними йому колегіальністю та схваленням ініціативи; ліберальний стиль, що характеризується відмовою від управління, ухиленням від керівництва.

Науково-емпіричні дослідження  лідерства та його стилів проводилися  протягом усього ХХ століття та до теперішнього часу, проте досі не існує однозначного визначення поняття «лідерство», а  також відрізняються й уявлення про природу та сутність цього  феномену. Не було знайдено прямого зв’язку між стилем керівництва та ефективним лідерством, а також різняться висновки щодо впливу стилю лідерства на продуктивність діяльності та ступінь задоволеності нею.

Відмічається, що схильність до того чи іншого стилю лідерства  пов’язана з багатьма особистісними  властивостями, що виступають диспозиціями, про наявність яких свідчать стійкі закономірності мислення, переживань та дій і які дозволяють прогнозувати та пояснювати поведінку, є непрямими її причинами. Такими особистісними особливостями є індивідуально-типологічні властивості.

Індивідуально-типологічні  особливості особистості – це ті психічні властивості, які є найбільш стійкими та постійно проявляються, забезпечують певний рівень поведінки та діяльності, типовий для неї. Відповідно до структури особистості, запропонованої А. Г. Ковальовим, індивідуально-типологічні властивості представлені у темпераменту, характері, здібностях, спрямованості, самосвідомості. Названі особливості належать до найбільш стабільних властивостей, а тому накладають свій відбиток на діяльність людини у будь-якій галузі.

У причинно-наслідковому зв’язку  особистісні риси розглядаються  як причина, а поведінка – наслідок, що свідчить про можливість зв’язку схильності до того чи іншого стилю лідерства з особистісними властивостями та припускає можливість визначення типологічних чинників стилів лідерства.

Одержані на емпіричному етапі дослідження результати з вивчення типологічних чинників стилю лідерства студентів показали, що більшість студентів характеризуються авторитарно-демократичним стилем лідерства. Серед досліджуваних не було виявлено жодного представника ліберального стилю, що свідчить про їх активність та небайдужість щодо спільної справи.

У студентів було виявлено загальні типологічні властивості  психіки. Зокрема, переважна частина  студентів має змішані типи темпераменту, близько третини – чисті типи (холеричний, сангвінічний, флегматичний). Також близько третини вибірки  не мають виражених акцентуацій  характеру, для такої ж частини  студентів характерним є гіпертимний  тип акцентуації, у багатьох зустрічається  циклотимічний тип, дещо меншою мірою  – емотивний і демонстративний. У досліджуваної групи переважає образне та знакове мислення. Більша половина вибірки характеризується спрямованістю на справу. У більшості студентів переважає самоінтерес та самоповага.