Особливості професійної діяльності вчителя початкових класів

 

 

5. Структурно-логічна  схема теоретичної готовності  вчителя професійно-педагогічної  діяльності.

 

         Вміст теоретичної готовності вчителя не зрідка розуміється лише як певна сукупність педагогічних для психологотипу і спеціальних знань. Але формування знань, як вже наголошувалося, не самоціль. Знання, лежачі в структурі досвіду вчителя мертвим вантажем, не будучи до того ж зведеними в систему, залишаються нікому не потрібним надбанням. Ось чому необхідне звернення до форм прояву теоретичної готовності. Такий є теоретична діяльність, що у свою чергу виявляється в узагальненому змінні педагогічно мислити, яке передбачає наявність у вчителя аналітичних, прогностичних, проектних, а також рефлексій умінь.

         Аналітичні уміння — один з критеріїв педагогічної майстерності, бо з їх допомогою витягуються знання з практики. Саме через аналітичні уміння виявляється узагальнене уміння педагогічно мислити.

       Прогностичні уміння. Управління соціальними процесами, яким є і освітній, завжди передбачає орієнтацію на чітко представлений в свідомості суб'єкта управління кінцевий результат (передбачена мета).

       Проективні уміння. Тріада "аналіз — прогноз — проект" передбачає

виділення спеціальної групи  умінь, що виявляються в матеріалізації результатів педагогічного прогнозування  в конкретних планах вчення і виховання.

       Рефлексивні уміння. Вони мають місце при здійсненні педагогом контрольно-оцінної діяльності, направленої на себе. її зазвичай пов'язують лише із завершуючим етапом рішення педагогічної задачі, розуміючи як своєрідну процедуру по підведенню підсумків освітньої - виховної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Структурно-логічна  схема практичної готовності  вчителя професійно-педагогічної  діяльності.

 

         Вміст практичної готовності виражається в зовнішніх (наочних) уміннях, тобто в діях, які можна спостерігати. До них відносяться організаторські і комунікативні уміння.

        Організаторська діяльність педагога забезпечує включення учнів в різні види діяльності і організацію діяльності колективу, що перетворює його з об'єкту в суб'єкт виховання. Особливого значення організаторська діяльність набуває у виховній роботі. До організаторських умінь як загально педагогічним відносять - Мобілізаційні уміння пов'язані із залученням уваги що вчаться і розвитком у них стійких інтересів до учення, праці і інших видів діяльності; формуванням потреби в знаннях і озброєнням що вчаться навиками учбової роботи і основами наукової організації учбової праці; стимулюванням актуалізації знань і життєвого досвіду вихованців в цілях формування у них активного, самостійного і творчого відношення до явищ довколишній дійсності; створенням спеціальних ситуацій для прояву вихованцями етичної провини; розумнім використанням методів заохочення і покарання, створенням атмосфери спільного переживання і т.п.

     -  Інформаційні уміння. Зазвичай їх  пов'язують лише з безпосереднім  викладом учбовій інформації, тоді  як вони мають місце і в  способах її здобуття. Це уміння  і навики роботи з друкованими  джерелами і бібліографування, уміння  добувати інформацію з інших  джерел і дидактичний її перетворювати,  тобто уміння інтерпретувати  і адаптувати інформацію до  завдань вчення і виховання.

    - Розвиваючі уміння передбачають визначення "зони найближчого розвитку" (Л.С.Виготський) що окремих вчаться, класу в цілому; створення проблемних ситуацій і інших умов для розвитку пізнавальних процесів, відчуттів і волі вихованців; стимулювання пізнавальної самостійності і творчого мислення, потреби у встановленні логічних і функціональних стосунків; формування і постановку питань, що вимагають вживання засвоєних раніше знань; створення умов для розвитку індивідуальних особливостей, здійснення в цих цілях індивідуального підходу до учнів.

    - Орієнтаційні уміння направлені на формування морально-ціннісних установок вихованців і наукового світогляду, розвиток стійкого інтересу до учбової діяльності і науки, до виробництва і професійної діяльності, відповідної особистим схильностям і можливостям дітей; організацію спільної творчої діяльності, що має своїй на меті розвиток соціальний значимих якостей особи.

          Комунікативні уміння вчителя-вихователя структурно можуть бути представлені як взаємозв'язані групи перцептивних тінь, власне умінь спілкування (вербального) і умінь і навиків педагогічної техніки.

Одним із засобів, шо підвищують ефективність комунікативної дії, є педагогічна техніка, яка є сукупністю умінь і навиків, необхідних для педагогічного стимулювання активності як що окремих вчаться, так і колективу в цілому: уміння вибрати правильний стиль і тон в обігу з вихованцями, управляти їх увагою, відчуття темпу і др. Уміння педагогічного спілкування. На етапі моделювання майбутнього спілкування педагог спирається перш за все на свою пам'ять і уяву. Він повинен в думках відновити особливості попереднього спілкування з класом і що окремими вчаться, при цьому пам'ятати не лише імена і осіб вихованців, але і їх- індивідуальні особливості, що виявляються в їх реакціях і поведінці. Уява на цьому етапі виявляється в умінні ставити себе на місце іншої людини,  ідентифікуватися з ним, бачити навколишній світ і що відбувається в нім його очима. Етап моделювання завершується побудовою общенческой партитури — підбором необхідного ілюстративного матеріалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

7. Модель ідеального вчителя

Ідеальний вчитель

 

фахівець

працівник

людина

 

Знання педагогічної теорії   Володіння педагогічною майстерністю   Знання психології   Володіння технологіями навчання й  виховання   Уміння раціональне організувати працю   Любов до справи   Любов до учнів   Віра в людину   Педагогічні здатності   Загальна ерудиція   Терплячість   Оптимізм   Эмпатия   Стриманість   Спритність   Швидкість і точність реакції   Щиросердечна щедрість   Емоційна Врівноваженість   Розуміння дітей   Бажання працювати з дітьми   Ясність і переконливість мови   Вимогливість   Тактовність   Самовладання   Справедливість   Організаторські   Уміння   Товариськість   Уміння слухати

Уміння ставлення мети й досягтися її   Уміння розподіляти час   Систематичне й планомірне підвищення кваліфікації   Націленість на підвищення продуктивності праці   Здатність до творчості   Всебічна освіченість   Розумний оптимізм, помірний скептицизм Бажання трудитися  Відданість справі Уміння працювати в колективі  Наполегливість  Дисциплінованість Відповідальність Активність  Орієнтація у виробничих ситуаціях Уміння розподіляти роботу Готовність обрати на себе відповідальність

Високі моральні якості   Активна участь у суспільнім житті   Активна життєва позиція   Особистий приклад усім і у всім   Повага до законів держави   Національна гордість   Патріотизм   Готовність до захисту Батьківщини   Міцне здоров'я   Здоровіший спосіб життя   Гуманізм    Духовність   Релігійність    Потреба в спілкуванні   Відкритість   Моральність   Критичне відношення до своїх дій

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

8. Схема структури педагогічного потенціалу вчителя.

 

Структура професійного потенціалу вчителя

 

Професійна підготовка

Творчість педагога

Професіоналізм педагога

Педагогічна культура

Орієнтація на професію

Педагогічний інтелект

Інноваційна діяльність

Педагогічний стиль мислення

Професійне становлення

Професійна компетентність

Гуманістична орієнтація

Педагогічна техніка

Професійна спрямованість

Індивідуальний стиль діяльності

Професійний ріст

Майстерність спілкування

Готовність до шкільної праці

Творче відношення до праці

Професійна позиція

Соціальна активність

 

Професійна орієнтація

Розвиток творчої ініціативи

Професійна активність

Методична майстерність

 

 

 

9. Психологічний портрет дитини за картиною В. Тропініна «Дівчинка із собачкою».     

     Становлячи психологічний портрет дитини по картині відразу обертаємо свій погляд на вік дитини 3-4 років. І на особливості даного віку. Тому що без цих знань не5 можливо скласти психологічний портрет. Основними рисами дитини 3-4 років є відкритість, чесність і щирість. Дитина не вміє приховувати свої симпатії або антипатії до кого і чому би те не було. Почуття дитини нестійкі й суперечливі, а настрій піддається частій зміні. У цьому віці діти дуже сприйнятливі до емоційного стану навколишніх. Активний прояв і негативних і позитивних емоцій залежить від фізичного комфорту або його відсутності. Розглядаючи дану репродукцію ми спостерігаємо дівочку 3-4 років сидящию на стільці одягнену сорочку й чепчик. Обіймаючи свій собаку, проявляється любов до тварин. Художник уміло передав особливості даного віку .У цьому віці дитина може сприймати предмет без спроби його обстеження. Його сприйняття здобуває здатність більш повно відбивати навколишню дійсність. В 3-4 року діти починають засвоювати правила взаємин у группе сверстников, а потім побічно контролюватися дорослими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

10.  Педагогічна свідомість і психологічне насильство. Соціальна психологія. № 4 2005р.

Педагогічне насильство як артефакт педагогічного впливу.

 

      Анотація: В статті розглядають педагогічне насильство як артефакт педагогічного впливу. Обговорюються причини зловживань владними повноваженнями вчителів, здійснюється спроба визначення критеріїв психологічного насильства в педагогічному процесі та пропонуються шляхи до його профілактики.

       Ключові слова: психологічний вплив, психологічне насильство, формуючий, конструктивний педагогічний вплив, деструктивний педагогічний тиск.

       Постанова проблеми та актуальність: психологічний вплив – це дія на психічний стан, відчуття, думки і вчинки інших людей за допомогою психологічних засобів: вербальних, паралінгвістичних або невербальних. Педагогічний вплив – форма здійснення функцій педагога, його діяльність в єдиному процесі соціальної взаємодії, що приводить до зміни яких-небудь особливостей індивідуальності вихованця, його поведінки і свідомості, формуючи у нього певні знання, навики та уміння. Однак дискусійним залишається питання про міру педагогічного впливу на вихованців.

       Актуальним є визначення критеріїв переходу педагогічного впливу в педагогічне насильство.

       Існують різні методи впливу особистості вчителя на учнів: навіювання, переконання, примушення, зараження, прохання, пробудження імпульсу до наслідування, деструктивна критика, ігнорування, самопросування, формування до прихильності, маніпуляція.