Особливості професійної діяльності вчителя початкових класів

Подаємо завдання для спостереження  й письмового аналізу, які пропонуються майбутнім педагогам для виконання  на цьому лабораторному занятті:

1. Проаналізуйте, як учитель  на уроці рідної мови оголошує  тему і мотивує навчальну діяльність  учнів.

2. Які запитання й завдання  ставить учитель для актуалізації  опорних знань та умінь учнів?

3. Зафіксуйте, скільки часу  відведено на уроці на вивчення  нового матеріалу.

4. Визначте метод, яким  скористався вчитель під час  опрацювання нової теми.

5. Проаналізуйте зміст  текстового матеріалу, поданого  учням для спостереження за  мовними фактами, виділення істотних  ознак виучуваного лінгвістичного  поняття.

6. Запишіть послідовно  запитання вчителя під час  аналізу мовних явищ.

7. Проаналізуйте ступінь  активності учнів у процесі  формування в них мовного поняття.

8. Визначте прийоми роботи  для узагальнення ознак нового  поняття, усвідомлення учнями  правила (визначення), використання  підручника.

9. Дайте оцінку доцільності  використання вчителем унаочнення (таблиць, схем, роздавального матеріалу  тощо).

10. Проаналізуйте прийоми  роботи, види вправ для закріплення  вивченого на уроці.

11. Зробіть висновок про  реалізацію на уроці принципу  вивчення мовних явищ у взаємозв’язку  (вивчення мови як системи), про  набуття учнями мовленнєвих умінь  і навичок.

12. Чи досягнуто мету  уроку? Висловте кілька зауважень або побажань учителеві.

Серед інших форм роботи на лабораторних заняттях заслуговують на увагу такі: аналіз методичних ситуацій, обговорення методичних статей з  фахових журналів, аналіз дидактичного матеріалу чинних підручників і  посібників, розробка завдань для  тестової перевірки знань учнів, добір системи мовних або мовленнєвих  вправ, блоків текстів для взаємозв’язаного навчання мови і розвитку учнівського  мовлення, виготовлення зразків схематичної  наочності, рецензування творчих робіт  молодших школярів та ін. Як правило, студентам  рекомендуємо ознайомитися з планом-конспектом уроку вчителя, запротоколювати  спостереження, прокоментувати їх і  скласти власний план-конспект такого уроку, з’ясувати практичну, дидактичну, виховну й розвивальну цінність дібраних учителем видів роботи, характер труднощів, з якими стикатимуться  учні під час виконання завдань, і прийоми допомоги вчителя у  їх подоланні.

Наприклад, виконуючи лабораторну  роботу на тему ”Перевірка дитячих творчих робіт”, студенти користуються таким планом дій:

1. Визначити мету проведеної  вчителем творчої роботи з  розвитку зв’язного мовлення. Які  завдання ставив при цьому  педагог?

2. Проаналізувати помилки  мовленнєвого й мовного характеру,  допущені учнями при написанні  творчої роботи, з’ясувати їх  причини.

3. Спланувати фронтальну  та індивідуальну роботу, яку  слід провести з метою аналізу  й виправлення учнівських помилок.

Оформлення результатів  виконання цієї лабораторної роботи має включати чітко сформульовані  мету й завдання письмового переказу або твору, обґрунтування комплексу  вмінь і навичок, які ця творча робота може виявити в учнів. Обов’язково  студентами наводяться зразки дитячих  творчих робіт, які заслуговують різних оцінок. Можна замінити подання  зразків аналізом і оцінкою всіх робіт (скласти таблицю). Від майбутніх  учителів вимагається висловити  власні припущення щодо причин допущених  учнями помилок і огріхів і  описати зміст роботи, завдання, які слід виконати з метою усунення мовленнєвих і мовних недоліків 

Оцінюючи результати виконання  студентом описаної лабораторної роботи, викладач керується такими критеріями:

 – усвідомлення мети  й характеру творчої роботи, проведеної  вчителем, знань, умінь і навичок,  які перевірялися ним;

 – сформованість методичного  вміння бачити помилки й недоліки  в творчих роботах учнів, висловлювати  припущення щодо їх причин;

 – уміння обґрунтувати  оцінку за творчу роботу школяра;

 – готовність цілеспрямовано  працювати над мовленнєвими й  мовними помилками.

Як уже зазначалося, частину  лабораторних занять можна провести в умовах вузівської аудиторії. Це необхідно  для того, щоб студенти на основі самостійних пошуків під керівництвом викладача-методиста зуміли оволодіти  багатьма практичними навичками  організації навчально-виховної роботи, що логічно випливають з лінгводидактичної теорії. Робота майбутніх педагогів набуває при цьому характеру лабораторного експерименту, головна мета якого полягає в апробуванні способів вивчення окремих тем програми, а також прийомів проведення різних видів диктантів, переказів, творів, опрацювання літературних текстів на уроках читання тощо. Як свідчить досвід, студенти на таких заняттях більш глибоко осмислюють вивчену методичну теорію, оскільки проведенню лабораторного експерименту передує велика самостійна робота.

Під час проведення заняття  студентська аудиторія імітує діяльність учнів певного класу, а один зі студентів виступає в ролі вчителя. Так відтворюється модель навчального  процесу. Студенти подумки проходять  шлях навчання школярів, намагаються  переконатися у складності й суперечливості цього процесу. Водночас студенти виступають і в ролі рецензентів, доброзичливих  і разом з тим суворих критиків.

Досить широко під час  лабораторного експерименту застосовується прийом режисури, конкретного показу окремих способів і форм організації  уроків мови й читання в 1-4 класах. ”Режисерами” можуть виступати як викладач, так і студенти.

З метою економії навчального  часу і забезпечення більш цілеспрямованого характеру лабораторного експерименту доводиться програвати не всі компоненти уроків, а лише найбільш важливі, методично  значущі їх частини. Наприклад, створення  проблемної ситуації під час опрацювання  мовної теми, евристична бесіда на основі спостереження й аналізу тексту, проведення різних видів лінгвістичного аналізу та ін. Це дозволяє апробувати кілька способів і організаційних форм проведення занять з мови й читання  в школі.

У плані психологічної  підготовки студентів до проведення уроків у шкільних умовах лабораторний експеримент також відіграє велику роль. Він дозволяє студентам подолати надмірне хвилювання, піднести почуття  відповідальності, удосконалити вольові  якості й мовленнєві навички.

Отже, професійна підготовка вчителів початкових класів, здійснювана  в курсі ”Методика викладання української мови в початкових класах”, передбачає вільне володіння способами методичної діяльності, готовність до повноцінної реалізації освітньо-виховного та розвивального ефекту чинної шкільної програми.

          На сьогоднішній день вивчення у початкових класах не обмежується формування у дітей уявлень про природу та її компоненти. Зміст усіх предметів складає система взаємопов’язаних понять, засвоєння учнями кожного з яких потребує спеціальної методичної підготовки вчителя. Уроки покликані виховувати у школярів повагу до праці, людей праці, формувати в них певні трудові вміння і навички. Особлива увага приділяється вихованню в учнів відповідальності за збереження навколишнього середовища як важливого фактора існування людини.

Перед сучасною початковою школою гостро стоїть питання про  таку організацію навчально-виховного  процесу, який був би більш особистісно-орієнтованим на всебічну підготовку школярів, їхній  цілісний і гармонійний розвиток та особисте зростання.

Водночас практика свідчить, що вчитель не завжди використовує можливості навчальних занять для творчості, розвитку індивідуальності учнів, їхньої самостійності, ініціативи.

Значно кращі успіхи у  навчанні досягаються там, де процес навчання будується на основі проблемно-пошукової  діяльності молодших школярів. Серцевиною проблемного уроку є взаємодія  вчителя і учнів, коли між ними розвиваються діалогічні взаємостосунки під час вирішення проблеми.

Важливе не тільки вміння вчителя  створювати проблемну ситуацію, а  й здатність організувати обговорення  і розв’язання її учнями.

Однак сьогодні проблемне  навчання є лише теоретичною моделлю  розливального навчання. Основні  положення проблемного навчання недостатньо методично конкретизовані, не розроблені численні питання його доцільного застосування на практиці.

Основний зміст технології проблемного навчання має становити  методика застосування проблемних ситуацій на різних етапах уроку.

Урок природознавства  в початковій школі – це ідеальний  матеріал для створення проблемних ситуацій. Саме на цих уроках у дітей  виникає дуже багато питань: “Чому?”, “Як?”, “Звідки?”. Вчитель разом з дітьми може розв’язувати проблемні ситуації всіма можливими шляхами:

через проблемне викладання знань учителем;

через організацію частково-пошукової  діяльності;

через організацію дослідницької  діяльності шляхом спостереження учнів  у природі чи за результатами самостійного досліду.

          У ході вивчення курсу можна створити певну постійно зростаючу систему залучень учнів до вирішення проблемних ситуацій, а також до самостійної пошукової діяльності.

Важливе значення на уроках має наочний матеріал, який допомагає  заохочувати дітей до праці та викликає позитивні емоції. Адже зацікавленість, впевненість у своїх силах, задоволення  – усе це могутній стимул до праці. Без інтересу, подиву, радості неможливе  успішне навчання в початкових класах. Тому вчителям початкових класів, щоб  зацікавити дітей, доводиться до кожної теми добирати додатковий матеріал, який не завжди легко відшукати. Та допомагає  їм у цій роботі науково-методичний журнал “Початкова школа”, інші навчальні посібники . Школярів зацікавлять запропоновані завдання, і вони залюбки відгадуватимуть загадки, ребуси, кросворди, чайнворди. Така робота активізуватиме їхню розумову діяльність, розширить кругозір, сприятиме вихованню кмітливості, наполегливості.

Отже, щодня, щогодини вчителі  торкаються вразливого дитячого серця. Дотик їх мудрий і чутливий, добрий і вимогливий. Вони повинні не тільки запалювати вогник любові до знань, а  й дбати, щоб він ніколи не згас.

               Важливе значення у викладанні  в молодших класах належить  народним святам і традиціям,  які пов’язані з порами року, природою.

Необхідно залучати дітей  до вирощування рослин, які застосовуються у процесі святкування цієї дати, щоб не збіднювати флору рідної місцевості. Активна участь учнів у святі  виховує в них бережливе ставлення  до природи, її краси. На власному досвіді  вони глибше відчувають, що затишок, зручність, краса і гармонійність життя  залежать від того, якою мірою зберігається природа — наш зелений дім .

        Вчені-педагоги  одностайні в тому, що структура  уроку не може бути аморфною, невизначеною, випадковою, що вона  повинна відображати закономірності  і логіку процесу навчання  як явища дійсності, закономірності  і логіку процесу засвоєння  нових знань як внутрішнього  психологічного явища; закономірності  самостійної розумової діяльності  учня як способів його індивідуального  пізнання, що відображає логіку  пізнавальної діяльності людини; логіку викладання; види діяльності  учителя і учнів як зовнішні  форми вияву сутності педагогічного  процесу.

         В аспекті виховання дітей  6-10 років велику роботу вів  В. А. Сухомлинський. Сухомлинський  бувши в свій час директором школи зміг описати виховний процес дітей , те як він виховував в них шляхетні почуття, допомагав опанувати знання, виховати волю та відчуття власної гідності, будив жагу до знань.

        Сухомлинський  ще у вступі до книги наголошує  на тому, що діти живуть своїми  власними уявленнями про добро  та зло, у власному світі,  тому вчителю самому треба  стати дитиною, щоб діти не  відносилися до нього, як до  чужинця, саме тоді відбувається  контакт між вчителем і учнем. 

         Сухомлинський весь час підкреслює  необхідність тісного контакту ; вчитель повинен бути з дітьми  розділяти з ними радощі та  горе, відчувати близькість до  нього дитини; вчителю треба стати  другом дитини, її однодумцем  у спільній роботі.

“Головний вчитель – це людина, що працює з невеликою групою дітей та є їх другом та однодумцем” – ось одна з ключових позицій успіху у вихованні дітей на думку Сухомлинського. Справжній вчитель повинен проводити не тільки уроки в класі, де учень по одну сторону, а вчитель по іншу, а й контактувати з учнем поза уроком, поза класом. Автор наголошує на тому, що у вчителя та учня повинен бути духовний зв’язок.

“Дитина — дзеркало духовного життя батьків. Сама цінна риса, що передається дітям без особливих зусиль це вміння робити добро людям … Саме велике зло – егоїзм та індивідуалізм” саме ці якості закладаються дитині у 5-7 років.