Формування у молодших школярів вміння вчитися

     Особливого  значення проблема формування вміння вчитися набула в міжвоєнну добу. Увага до цього питання пояснювалася динамічним характером виховання, необхідністю нової організації самостійної праці учнів у школі, що було викликано зміною взаємовідносин учителя і учня в процесі навчання, коли учень почав займати активну, діяльну позицію. Тому тогочасна дидактика почала звертати більше уваги на підготовку учня до раціонального самонавчання, самоосвіти та самовиховання. Основним постулатом розв'язання цієї проблеми у тогочасній педагогіці стало гасло: "Навчити учня, як він має вчитися". Саме у невмінні учнів відповідно організувати шкільну і домашню працю українські педагоги і практики вбачали одну з причин значної витрати часу і сил учнів, а також малоефективності результатів їхньої навчальної діяльності.

     Адже, як зазначав Г. Терлецький: "Коли хто  не вміє панувати над своїми

відомостями і їх у даному моменті використати, то хотяй би він мав і найширшу ерудицію, так все буде вона для нього чимсь мертвим, або що гірше, непридатним баластом, що тільки придушує умові сили і здержує їх розвиток" [10, с. 51-52].

     Проблемою формування вміння вчитися займався також видатний український педагог В.О.Сухомлинський, який зазначав, що головне завдання вчителя початкових класів полягає в тому, щоб навчити дитину вчитися. Це вміння педагог розглядає як інструмент, без якого учень стає невстигаючим, нездібним.

9

     В.О.Сухомлинський визначав, що уміння вчитися включає в себе здатність спостерігати явища навколишньої дійсності, думати і висловлювати свої думки про те, що бачиш, робиш, думаєш, спостерігаєш, читаєш, пишеш [33, с.408].

     Сухомлинський звернув увагу вчителів на те, що вміння вчитися конкретизується через:

1. Уміння спостерігати явища навколишньої дійсності.

2.  Уміння думати (співставляти, порівнювати, протиставляти, знаходити незрозуміле).

3. Уміння висловлювати думки про те, що бачить, спостерігає, робить учень.

4. Уміння швидко, виразно, свідомо читати.

5. Уміння швидко, правильно писати.

6. Уміння виділяти логічно закінчені частини в прочитаному, встановлювати взаємозв'язок та взаємозалежність між ними.

7. Уміння знаходити книгу з питань, які цікавлять учня.

8. Уміння знаходити в книзі матеріал, який цікавить учня.

9. Уміння робити попередній логічний аналіз тексту в процесі читання.

10. Уміння слухати вчителя і одночасно записувати його розповідь.

11. Уміння читати текст і одночасно слухати інструкції вчителя щодо роботи над текстом, логічно складовими частинами.

12. Уміння написати твір – розповісти про те, що учень бачить навколо себе, спостерігає тощо [33, с.567].

    Але, щоб сформувати будь-яке вміння насамперед необхідно бажання дитини. Саме тому В.О. Сухомлинський зазначає: "Щоб дитина була палко зацікавлена в навчанні, їй необхідне багате, різноманітне, приваблююче інтелектуальне життя. Ми повинні постійно дбати про те, щоб зі вступом до школи думка дитини не була втиснута в рамки класної дошки й сторінки букваря; щоб стіни класу не відмежували її від різноманітності світу, в таємницях якого — невичерпні джерела думки, творчості" [34, с.427].  

10

     На  думку В. О. Сухомлинського, саме своєчасно і міцно сформоване вміння вчитися дає можливість розвинути пізнавальну активність учня, стає основою культури інтелектуальної праці.

     В сучасній педагогіці питанням формування вміння вчитися займаються такі науковця, як: О. Савченко, Т. Завгородня, В. Буряк, Н. Бухлова, О. Бугрій, Л. Покотиленко, О. Чорноус. Вони пропонують цікаві підходи до визначення суті вміння вчитися, дослідження методів, способів, прийомів формування цього вміння у молодших школярів.

     Отже, дослідженням вміння вчитися займались  відомі педагоги-класики, новатори. Вони визначили суть даного вміння, вказували на його значення, запропонували свої підходи до його формування. 

  1.2 Теоретичні засади  вміння вчитися  як ключової компетентності  учня.

    У наказі Міністерства освіти і науки "Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи" визначено три види компетентностей, які характеризують результати навчання на засадах компетентного підходу: ключові, міжпредметні і предметні. І саме до ключових компетентностей відносять уміння вчитися, як комплексне поняття, яке передбачає формування системи загальнонавчальних умінь і навичок. 

    У питанні формування вміння вчитися треба торкнутись двох важливих аспектів: процесу учіння та методики формування уміння. Учіння є складовою цілісного процесу навчання. Це цілеспрямований процес засвоєння знань, оволодіння умінь і навичок. У ширшому значенні – це оволодіння соціальним досвідом із метою його використання в практиці життя [39, с. 231]. Як стверджує

В.Ягупов, сутність учіння полягає не стільки  в оволодінні певних знань, умінь  та навичок, скільки у оволодінні методикою учіння, вмінні вчитися, формуванні ефективних методик самоосвіти [39, с. 214]. Саме тому він відносить до результатів дидактичного процесу і вміння вчитися, потребу самостійно набувати та постійно поповнювати свої знання, вдосконалювати практичні та інтелектуальні вміння та

11

навички [39, с. 235]. Ефективність процесу учіння залежить від чіткої постановки мети, що стимулює учня до цілеспрямованої змістовної навчально-пізнавальної діяльності, від мотивації, соціальної та морально-психологічної готовності до

навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності та від самостійності й 

активності  учнів у навчально-пізнавальній діяльності, зосередженості на опануванні професійної майстерності [39, с. 213]. Формування вміння вчитися безпосередньо залежить від ефективності останнього чинника, але воно, безумовно пов'язане з усіма іншими, адже, якщо учні не вмітимуть ставити перед собою адекватні завдання і їхня діяльність не буде правильно мотивована, то формування комплексного вміння вчитися не відбудеться.

     Вміння  вчитися, як і кожне вміння є здатністю  робити що-небудь, яка зумовлена  набутими знаннями та досвідом. Часто  вміння визначають як знання в дії. Уміння вчитися належить до інтелектуальних  умінь (здатність слухати, читати, розуміти, висловлювати свої думки, планувати роботу, вирішувати розумові завдання тощо). При роботі над формуванням вміння вчитися необхідно враховувати, що його якість залежить від змісту навчального матеріалу, індивідуально-психологічних особливостей педагогічної майстерності вчителя і навчально-матеріальної бази тощо. 

     Існують різні підходи щодо визначення поняття "вміння вчитися". 

     Н. Мойсеюк визначає поняття "уміння вчитися" як одну із ключових компетентностей  школярів, що передбачає вміння учня самостійно визначати мету навчально-пізнавальної діяльності або свідомо приймати учителеву, планувати, програмувати свою діяльність, організовувати свою працю для досягнення мети, відбирати або знаходити потрібні знання, способи для розв'язання задачі, виконувати в певній послідовності сенсорні, розумові або практичні дії, прийоми, операції, усвідомлювати свою діяльність і практично її вдосконалювати, має уміння й навички самоконтролю та самооцінки [17, с. 193].

     Н. Ілюхіна зазначаєщо загальнонавчальні вміння за своїми функціями можна розподілити на дві групи.

     12

     До  першої входять уміння, які є компонентами навчальної діяльності. Це, зокрема, вміння визначити мету, навчальне завдання, виконувати його, контролювати, корегувати, оцінювати свою діяльність та її результат. Друга група – це вміння читати, писати, рахувати, виконувати логічні операції, працювати з підручником та іншими книгами, від яких залежить ефективність навчальної діяльності школярів [23, с. 60].

     М. Фіцула називає такі навчальні уміння, як: уміння читати, слухати, усно формулювати і викладати свої думки, уміння писати, працювати з книжкою, спеціальні уміння та уміння культури розумової праці. Усі вони є складовими компонентами синтетичного вміння вчитися [36, с. 266].

     О. Савченко розробила широку класифікацію умінь, що стосуються вміння вчитися. До них вона відносить навчально-організаційні, навчально-інформаційні, навчально-інтелектуальні, творчі, контрольно-оцінні, рефлексивні.

Зокрема, навчально-організаційні вміння та навички:

• розуміти мету діяльності, визначену вчителем;
• самостійно визначати мету діяльності й завдання для її досягнення;
• розуміти цінність часу та вміти його розподіляти і контролювати;
• здатність працювати в різному темпі; планувати послідовність виконання завдання; організовувати робоче місце;
• зосереджувати увагу на одному об'єкті навчальної діяльності;
• розподіляти увагу між різними об'єктами навчальної діяльності;
• змінювати план діяльності в зв'язку зі зміною умов її виконання;
• складати алгоритм розв'язування навчальних задач;
• працювати у взаємодії (у парі, малій групі);
• прогнозувати результат діяльності;
• докладати зусилля для його досягнення.

     Навчально-інформаційні вміння та навички:

• швидко актуалізувати й відтворювати потрібну інформацію;
• самостійно шукати нову інформацію з різних джерел;

13

• користуватися інформаційно-комунікативними технологіями, каталогами, різноманітною довідковою літературою, складати бібліографію;
• працювати з графіками, схемами, таблицями, картинами;
• складати план, тези виступів, доповідей, творчих робіт;
• знати й застосовувати прийоми швидкого читання;
• використовувати прийоми розуміння тексту (структурування, постановка пізнавальних запитань, "діалог" з автором тощо);
• працювати самостійно з підручником (розуміти будову книжки і призначення всіх елементів апарату орієнтування в текстах розділів, тем, параграфів; будувати процес самонавчання за певним завданням);
• знати і вдаватися до прийомів смислового групування матеріалу;
• вміти впорядковувати та відтворювати інформацію (план, алгоритм, таблиця, схема, класифікація, стислий переказ тощо);
• вміти перетворювати інформацію на спосіб діяльності;
• досконало застосовувати загальномовленнєві вміння й навички: зосереджено слухати та опрацьовувати матеріал; виділяти смислові елементи висловлювань; формулювати запитання проблемно-пошукового типу; запитувати й вибірково відтворювати матеріал з елементами логічного опрацювання;
• зв'язно, послідовно, доказово відповідати; здійснювати опис, пояснення, відтворення інформації, сприйнятої з паперових і електронних носіїв;
• ущільнювати й розгортати інформацію залежно від мети діяльності; вести діалог, брати участь у дискусії.

     Навчально-інтелектуальні вміння та навички:

• аналізувати різні навчальні об'єкти, розрізняти їх істотні та неістотні ознаки: типові та одиничні;
• різнобічно аналізувати один об'єкт;
• порівнювати (зіставляти, протиставляти, здійснювати повне порівняння);
• встановлювати тотожність, аналогію;

 

14

• виділяти головні ознаки, об'єкти, якості;
• виділяти головне в головне в явищах, процесах, діяльності;
• визначати та пояснювати сутність поняття;
• формулювати висновок-узагальнення;
• здійснювати тематичне, між тематичне та між предметне узагальнення;
• абстрагувати і конкретизувати означення, загальні висновки тощо;
• визначати межі дії засвоєних понять, способів тощо;
• встановлювати та пояснювати причинно-наслідкові зв'язки;
• доводити, спростовувати судження;
• висловлювати аргументовані критичні судження й думки;
• вилучати зайве за різними ознаками;
• групувати й класифікувати за певними ознаками;
• брати участь у проектній діяльності;
• самостійно вести спостереження за різними предметними об'єктами, навчальними діями та процесами;
• володіти культурою спостереження (планування спостережень, визначення способів кодування інформації, узагальнення результатів);
• знати і застосовувати методику експерименту (послідовне формування прийомів, що відповідають особливостям предметного змісту;
• виділяти характерні ознаки (дії, етапи) експерименту як методу дослідження, як методу наукового пізнання);
• володіти на достатньому рівні практичними загальнонавчальними вміннями (вимірювальними, обчислювальними, графічними, конструктивними тощо);
• знати і застосовувати прийоми довільної уваги та запам'ятовування.

     Творчі  вміння:

• виявляти пізнавальну трудність і формулювати її як задачу, проблему, пізнавальне запитання;
• встановлювати зв'язки між новими та засвоєними знаннями;