Формування у молодших школярів вміння вчитися

Міністерство  освіти та науки, молоді та спорту України

Хмельницька гуманітарно-педагогічна академія 
 
 
 

Карвацька Інна Болеславівна 

Формування  у молодших школярів вміння вчитися 
 

Курсова робота

на здобуття осітньо-кваліфікаційного рівня "молодший спеціаліст"

за спеціальністю 5.0101.02 "Початкове навчання" 
 
 
 
 

    Керівник:

    Чернюк Світлана

    Володимирівна,

    магістр,

     викладач кафедри 

    шкільної педагогіки

     та психології 
 
 

Хмельницький - 2011

2 

ЗМІСТ 

Вступ…………………………………………………………………….……………3

Розділ 1 Формування вміння вчитися як дидактична проблема

1.1 Історичний  аспект проблеми……………………………………………………...6

1.2 Теоретичні  засади вміння вчитися як ключової  компетентності……………...10

Розділ 2 Елементи технології навчання молодших школярів вміння вчитися

2.1 Методика формування основних видів загальнонавчальних вмінь……………18

2.2 Використання  спеціальних завдань за підручником  О.Я. Савченко "Умій вчитися"……………………………………………………….………………………..32

Висновки  ………………………………………..………………….………………38

Список ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…...…..…………………………………......41

ДОДАТКИ

Додаток А………………………………………………………………………………44

Додаток Б……………………………………………………………………………….51 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

3

Вступ 

     Освіта – важлива сфера життя суспільства та кожної особистості зокрема, адже лише людина, що володіє ґрунтовними знаннями, уміє їх застосовувати на практиці, може реалізувати себе у житті, і лише освічені, розумні люди можуть забезпечити розвиток держави.

     Спрощення способів та розробка доступних засобів  пошуку інформації ставить перед  нами запитання: чи доцільно розглядати школу, вчителя, як основний шлях отримання знань, адже сучасне інформаційне суспільство вимагає від школи не просто передачі знань, умінь та навичок, а й формування компетентної у всіх сферах життя особистості, яка вміє самостійно працювати, активно і творчо впливати на дійсність, приймати відповідальні рішення, гнучко пристосовуватись до нових обставин і подій.

     Для цього сучасний вчитель повинен ставити перед собою перспективну мету: підготувати дитину не до окремого уроку, а до самостійного життя, тобто виявити творчий потенціал учнів, створити умови для розвитку особистості, яка здатна сформулювати власну думку і вміти довести її, знаходити аргументи, підтвердження, нові підходи до вирішення проблеми, вміти знаходити та відбирати необхідну інформацію, яка, врешті, здатна займатися самоосвітою.

     Проте оцінюючи рівень самостійності школяра, учитель, зазвичай, констатує вміння дитини самостійно розв'язати задачу, відповісти на запитання, опрацювати матеріал за підручником. І лише частина вчителів знає, чи зможе учень самостійно проаналізувати свій шлях до вирішення завдання, усвідомити труднощі пошуку відповіді, чи сформулює нове запитання. Також і учні схильні оцінювати свою навчальну працю здебільшого за результатами. А підвищення результативності цієї праці багато в чому залежить від аналізу, оцінювання й корекції самого процесу пізнавальної діяльності. Через це необхідно озброїти учнів методикою самостійної навчальної діяльності, що є основою вміння вчитися, як важливою складовою моделі сучасної людини.

4

     Проблема формування вміння вчитися у школярів є досить актуальною в наш час. Про це, зокрема, вказується у державних документах про освіту. Наприклад, у Державній національній програмі "Освіта" ("Україна XXI століття") та Національній доктрині розвитку освіти України у XXI ст. зазначено про важливість перетворення освіти у процес, що триває упродовж всього життя людини та  виховання покоління людей, здатних ефективно працювати і навчатися протягом життя. А це у свою чергу не можливо без формування в учнів загальноосвітніх навичок.

      Державний стандарт початкової загальної освіти передбачає всебічний розвиток та виховання особистості через формування в учнів бажання і вміння вчитися. Це відображається далі у висвітленні завдань певних освітніх галузей ("Мови і література", "Математика"). Зокрема в освітній галузі "Мови та література" зазначається, що формування загальнонавчальних, організаційних, загальнопізнавальних, загальномовленнєвих та контрольно-оцінних вмінь та навичок передбачає уміння організовувати свою навчальну діяльність, виконувати мислительні операції такі, як: спостереження, аналіз мовних явищ, порівняння, узагальнення, вміння доводити власну думку, володіти всіма видами мовленнєвої діяльності, здійснювати перевірку та самоперевірку усних висловлювань і письмових робіт, оцінювати результати навчальної діяльності. А одним із основних завдань компоненту "Літературне читання" є формування у школярів прийомів самостійної роботи з різними типами і видами дитячих книг, умінь здійснювати пошук, відбір інформації для вирішення навчально-пізнавальних завдань [7, с. 2]. Усе це є невід'ємними компонентами комплексного уміння вчитися.

       Завдання, визначені Державним стандартом початкової загальної освіти, конкретизовані у Програмі для середньої загальноосвітньої школи 1-4 клас, де розроблений чіткий перелік загальнонавчальних умінь та навичок, які мають бути сформовані у кожному класі відповідно. В Програмі зазначається: "У молодших школярів формується розгорнута навчальна діяльність (уміння вчитися) шляхом оволодіння організаційними, логікомовленнєвими, пізнавальними і контрольно-оцінними уміннями і навичками, формування особистого досвіду

     5

культури  поведінки в соціальному та природному оточені, співпраці у різних видах діяльності" [25, с. 7].

     Наказ Міністерства освіти і науки "Про затвердження критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи" називає одним із структурних елементів оцінювання навчальних досягнень учнів компетенції саморозвитку та самоосвіти, що передбачає оволодіння вмінням і готовністю самостійно навчатись [18, с. 22]. У процесі засвоєння і рефлексії учня, освітня компетенція перетворюється у компетентність, яка не зводиться тільки до знань, окремих умінь і навичок, а належить до сфери складних умінь і якостей особистості.

     Проблемою формування вміння вчитися займалися педагоги-класики (Й. Песталоцці, А. Дістерверг, К. Ушинський, В. Сухомлинський) та науковці сьогодення (О. Савченко, Т. Завгородня, В. Буряк, Н. Бухлова, О. Бугрій, Л. Покотиленко, О. Чорноус, Н. Ілюхіна).

     Отже, питання формування у молодших школярів вміння вчитися є одним із актуальних проблем дидактики і його вивчення є вкрай важливим для вчителя початкової школи. Все це зумовило вибір теми курсової роботи "Формування у молодших школярів вміння вчитися". 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

6

Розділ 1

Формування  вміння вчитися як дидактична проблема 

     1.1 Історичний аспект  проблеми

     Питання формування вміння вчитися виникло  не сьогодні. Воно й раніше турбувало  науковців та педагогів усіх країн  світу, що знайшло відображення у  в їхніх теоретичних доробках та педагогічній практиці.

     Так, наприклад, головною метою навчання відомий швейцарський педагог Йоганн Генріх Песталоцці вважав пробудження  розуму дитини до активної діяльності, розвиток її пізнавальних здібностей, формування в неї вміння логічно  мислити і коротко висловлювати словами суть засвоєних понять, формування вміння порівнювати предмети, виявляти спільні та відмінні ознаки, їх співвідношення [21, с. 371].

     Педагог визначив певні закони, яким підпорядковується розвиток людського розуму, які, на нашу думку, необхідно враховувати у формуванні вміння вчитися, а також можна трансформувати їх у конкретні правила і поради учням щодо їх самостійної навчальної діяльності. До них належать:

    1. Навчись спочатку впорядковувати  свої спостереження і закінчувати просте перед тим, як перейти до складнішого.

    2. Всі схожі за змістом предмети  впорядковуй в своїй свідомості  в такий зв'язок, в якому вони  перебувають у природі, а саме  підпорядковуй всі несуттєві  предмети суттєвим.

    3. Враження від важливих предметів підсилюй і з'ясовуй шляхом більш близького знайомства з ними в процесі вивчення і їх сприйняття  різними відчуттями.

    4. Вважай всі дії фізичної природи  безумовно необхідними і цю  необхідність розглядай як результат  мистецтва, з котрим природа  для досягнення своєї мети з'єднує між собою всі елементи.  

    7

    5. Результати здобуття знань і  формування вмінь, які стали  фізичною необхідністю, завдяки  багатству і різноманіттю діючих на людину явищ природи і сфери їх взаємодії, носять на собі відбиток свободи і самостійності [21, с. 123-124].

     Німецький педагог Адольф Дістерверг щодо формування в учнів загальнонавчальних уміннь давав учителям такі поради: "Збуджуй розум до учіння за допомогою одного і того ж предмета, по можливості різнобічно, а саме: пов'язуй знання з уміннями, змушуй його (учня) вправлятись до тих пір, поки вивчене не стане здобутком підсвідомої течії його думок. Привчай учня працювати!" [15, с. 194].

     Питання формування вміння вчитися вважав однією з важливих проблем навчання видатний педагог Костянтин Дмитрович Ушинський. Він звернувся до вчителів із закликом: "Готувати уми! Сіяти ідеї!.. Ось наше призначення… Збудімо вимоги, вкажімо розумну мету, відкриймо засоби, розбурхаймо енергію – діла з'являться самі" [15, с. 388]. К.Д. Ушинський переконливо доводив, що з самого початку навчання з учнями необхідно проводити бесіди, які б могли розвивати їхній розум, волю, серце, слово. Для цього треба мати на увазі постійно дві мети: формальну та реальну. І саме формальна мета передбачає розвиток розумових здібностей учня, його спостережливості, пам'яті, уяви, фантазії і розуму. Педагог зазначає, що важливо не лише передати учневі ті чи інші знання, а й розвинути в нього бажання і здатність самостійно, без учителя, здобувати нові знання не тільки з книжок, а й з навколишніх предметів, з життєвих подій, з історії власної його душі. Ця здатність має лишитися в учня й тоді, коли вчитель його залишить.

     Далі  К. Д. Ушинський наголошує, що саме ця розумова сила, яка дістає звідусіль корисну поживу, дає людині можливість вчитися все життя. Таким чином, педагог доводить важливість проблеми формування в учня здатності вчитися, яке, на його думку, і становить одне з найголовніших завдань будь-якого шкільного навчання.

     К. Д. Ушинський вимагав від вчителів вчити учнів наполегливо працювати, самостійно здобувати знання, тобто формувати вміння вчитися.

     8

     К. Д.Ушинський звертає нашу увагу на методику формування цієї здібності, наголошуючи: "Ця розумова сила дається учневі тим, що вчитель показує йому предмет, який може збудити діяльність тих чи інших його розумових здібностей, і спрямовує цю діяльність, допомагаючи їй, де потрібно, і лишаючи її діяти там, де вона може діяти сама. Отже, пропонуючи учням той чи інший предмет, учитель дає їм можливість самим спостерігати предмет, висловлювати свої спостереження; уявляти, відтворювати і пригадувати те, що вони спостерігали, й робити, нарешті, із своїх спостережень правильні висновки" [35, с. 359]. Педагог вказує на важливість залучення зору, мобілізації слуху, м'язів рук, дотику, нюху, смаку та розумових здібностей як на необхідну умову оволодіння зазначеного вміння [35, с. 391].