Діагностика пам’яті дітей старшого дошкільного віку

    Розвиток  мимовільної пам'яті відбувається у зв'язку з розширенням інтересів  дітей. З формуванням нових інтересів до явищ природи, суспільного життя дошкільник зосереджено їх спостерігає, уважно вислуховує пояснення щодо них, краще запам'ятовуючи.

    Мимовільне  запам'ятовування в дошкільному  дитинстві зазвичай дуже точне, а зафіксована в пам'яті інформація зберігається довго  [16, с. 200]. Не втрачає мимовільна пам'ять свого значення і в наступні роки.

1.5. Довільна пам'ять і етапи її розвитку у дошкільному віці

    Формування  довільної пам'яті відбувається на основі розумового розвитку дитини. Передумовами її виникнення є: успіхи в розвитку довільної практичної та ігрової діяльності; формування у дітей дій, для яких необхідна характерна для довільного запам'ятовування орієнтація на майбутнє і орієнтація на минуле, характерна для довільного відтворення. Такі дії зумовлюють у дитини вимоги дорослих, наприклад, виконати доручення не зараз, а через деякий час, розповісти про побачене на прогулянці; певний рівень мовного розвитку (вироблення вміння у мовленні діяти з уявлюваними речами). Завдяки цим передумовам дитина спочатку вчиться запам'ятовувати чи пригадувати за ініціативою дорослих, потім поступово сама стає ініціатором.

    Довільна  пам'ять — процес запам'ятовування і відтворення матеріалу, що передбачає свідому постановку мети та вимагає вольових зусиль.  [22, с. 76]

    Вона  починає формуватися у середньому дошкільному віці. Ранні її прояви спостерігаються в запам'ятовуванні умов сюжетно-рольової гри, без якого неможливе успішне виконання дитиною взятої на себе ролі. У грі вона запам'ятовує значно більше слів, ніж за вимогою дорослого.

    Оволодіння  довільними формами пам'яті охоплює  кілька етапів.

    1. Виокремлення завдань запам'ятати,  пригадати за відсутності в  практиці дитини необхідних для  цього прийомів. Завдання пригадати вона виокремлює раніше, оскільки часто від неї чекають саме пригадування, відтворення того, що вона раніше сприймала або робила. Завдання запам'ятати виникає на основі досвіду пригадування, усвідомлення дитиною, що, не запам'ятавши, вона не зможе відтворити того, чого від неї чекають.

    2.  Використання прийомів запам'ятовування і пригадування внаслідок підказок дорослих. Дорослий, даючи дитині доручення, пропонує його повторити, запитуючи про що-небудь, спрямовує пригадування дитини запитаннями: «А що далі?», «А що він сказав?» тощо. Прийом повторення формує запам'ятовування. Дитина найшвидше оволодіває ним, тому її довільне запам'ятовування спочатку переважно механічне. Від повторення вголос вона переходить до повторення пошепки, про себе. Поступово вчиться осмислювати, зв'язувати матеріал, використовувати ці зв'язки з метою запам'ятовування.

    3. Усвідомлення необхідності спеціальних  дій запам'ятовування, оволодіння умінням використовувати у них допоміжні засоби. Дитина розуміє, що потрібно запам'ятати, тому послуговується різними прийомами, способами, щоб досягти цієї мети.

    Пам'ять 3-4-річних дітей проходить три рівні розвитку: 1) відсутність мети запам'ятати і пригадати; 2) наявність мети за несформованості способів, спрямованих на її здійснення; 3) поєднання мети запам'ятати, пригадати із застосуванням способів досягнення цього.

    До  завершення дошкільного періоду  мимовільна пам'ять залишається провідною. Довільне запам'ятовування і відтворення діти використовують порівняно рідко — коли цього потребують відповідні завдання або вимагають дорослі.

    Мимовільне запам'ятовування під час активної розумової роботи над матеріалом у дошкільному дитинстві продуктивніше, ніж довільне. Наприклад, діти, які без мети запам'ятати розкладали картинки відповідно до зображених предметів (для саду, для кухні тощо), запам'ятовували їх значно краще, ніж діти, які розглядали ті самі картинки із завданням запам'ятати. Однак мимовільне запам'ятовування, не пов'язане з виконанням активних дій сприймання і мислення, є менш тривалим, ніж довільне.

    Для розвитку довільної пам'яті у дітей дошкільного віку необхідно: розвивати їхню мимовільну пам'ять, яка є основою для наступного довільного відтворення (важливо, щоб було чим користуватися, що згадувати); спонукати дитину до відтворення спочатку під час виконання нею практичних доручень у грі, а потім — у навчальній діяльності; ставити перед дітьми завдання, вправляти їх у запам'ятовуванні, тренувати їхню пам'ять у діяльності; навчати різних способів запам'ятовування, звертаючи особливу увагу на розвиток логічної пам'яті.

    У дошкільному віці дуже важливо спрямувати дитину на довільне запам'ятовування, донести до її свідомості необхідність у ньому, навчити спеціальних прийомів запам'ятовування.

1.6. Формування елементів логічної і інших видів пам'яті у дошкільному дитинстві

    Дітям старшого дошкільного віку доступні не лише механічне запам'ятовування, а й елементи логічного, що виявляється під час їхньої роботи із зрозумілим текстом. Як правило, вони відтворюють у середньому 4-8 добре знайомих слів, 1-2 — незнайомих.

    Логічна пам'ять — пам'ять, яка грунтується на розумінні, осмисленні матеріалу.  [24, с. 135]

    Основну роль у її розвитку відіграє навчання. За спостереженням російського психолога Зінаїди Істоміної, діти, яких спеціально навчали прийомам організації логічних зв'язків (здійснювати вибір картинок до слова, щоб потім за картинками можна було пригадати слова), демонстрували у півтора раза вищі результати, ніж ті, хто намагався зробити це самотужки. Адже у процесі спеціального навчання діти оволоділи такими прийомами логічного запам'ятовування, як смислове співвіднесення і смислове групування, і успішно використовували їх. Таке навчання здійснюють у два етапи: 1) формування смислового співвіднесення і смислового групування як розумових дій; 2) формування вміння застосовувати ці дії у мнемічній діяльності.

    Поетапне  формування розумових дій використовують і під час мнемічної класифікації — мислительної операції, яка вимагає вміння аналізувати матеріал, зіставляти (співвідносити) між собою окремі його елементи, знаходити у них спільні ознаки, здійснювати на цій основі узагальнення, розподіляти об'єкти на групи на основі виокремлених у них і відображених у слові ознак. При цьому мнемічна класифікація проходить такі етапи:

    1) практичні дії (діти використовують  матеріально-практичні дії — вчаться розкладати картинки на групи);

    2) мовні дії (після попереднього  ознайомлення з картинками дитина розповідає, які з них можна зарахувати до тієї чи іншої групи);

    3) розумові дії (дитина подумки  розподіляє картинки на групи,  потім називає їх).

    Діти, навчившись виокремлювати у матеріалі  групи (тварини, посуд, одяг тощо), зараховувати картинки до певної групи або до узагальнюючої картинки підбирати  елементи, переходять до застосування групування з метою запам'ятовування.

    Засвоєння групування як прийому логічного запам'ятовування спричиняє у дошкільників труднощі. Спочатку у багатьох дітей відбувається роздвоєння розумової і мнемічної діяльності: виконуючи смислове групування, вони забувають про необхідність запам'ятовувати картинки, а намагаючись їх запам'ятати, перестають групувати. Однак після його засвоєння у дітей суттєво поліпшується запам'ятовування, навіть без свідомого використання його у мнемічних цілях.

    Опанування  смисловим співвіднесенням як прийомом запам'ятовування залежить від віку та індивідуальних особливостей дитини, ефективності їх самоконтролю. Уперше його виявляють 4-річні діти. Помітно підвищується він на межі 4-5 років. 5-6-річні діти успішно контролюють себе, запам'ятовуючи і відтворюючи матеріал, виправляючи текстуальні неточності (4-річні виправляють лише сюжетні відхилення). Це свідчить, що пам'ять усе більше контролюється дитиною.

    У своєму розвитку пам'ять дошкільників долає певні етапи. Найпершою  розвивається у них рухова (моторна) пам'ять — запам'ятовування і відтворення рухів. На її основі формуються навички. У старшому дошкільному віці ця пам'ять досягає високого рівня розвитку, забезпечує засвоєння виконання достатньо складних рухів. З урахуванням цього тренери здійснюють відбір у секції гімнастики, акробатики, фігурного катання тощо.

    Високого  рівня розвитку у старшому віці досягає  емоційна пам'ять — запам'ятовування і відтворення емоцій і почуттів. Дитина запам'ятовує не взагалі почуття, а почуття до конкретної людини, предмета, тобто її емоційна пам'ять невіддільна від образної, наочної. Основою пам'яті дошкільника є образна пам'ять — засвоєння і відтворення образів (зорова, слухова, дотикова, нюхова тощо). Її виникнення пов'язане з дитячими спогадами (3-4 роки), а змістом є дитячі уявлення. З часом збільшується їх обсяг, завдяки культурі сприймання вони стають більш осмисленими, чіткими, диференційованими і системними, набувають узагальненого характеру, можуть бути об'єднані у групи, категорії або картини. Дитина може вільно використовувати засвоєні образи у різних видах діяльності і ситуаціях, викликати і комбінувати їх відповідно до мети завдань. Уявлення — наочні образи раніше сприйнятих предметів і явищ об'єктивної дійсності.

    Найефективнішою щодо запам'ятовування є зорова пам'ять — фіксування образів предметів і явищ, відтворення раніше зафіксованих уявних образів. У процесі запам'ятовування беруть участь й інші органи чуття (зір, слух, смак, дотик), але найдієвішим у дітей є зір. Деяким дошкільникам притаманна ейдетична пам'ять («яскраве бачення») — чітке і яскраве фіксування образів сприймання, згадуючи які, дитина ніби знову бачить їх і може описати в усіх деталях. Завдяки їй запам'ятовують вірші, казки, прізвища всіх футболістів. З роками ейдетична пам'ять зникає і лише в окремих людей залишається на все життя (В.-А. Моцарт у 4 роки запам'ятав вперше почутий у соборі реквієм, В. Суриков писав зимовий пейзаж улітку, І. Левітан — літній узимку).

    У дошкільному віці відбувається формування словесно-логічної (вербальної) пам'яті — запам'ятовування і відтворення словесно оформленого матеріалу, що відображає предмети і явища у їх загальних властивостях, істотних зв'язках і відносинах. П.Б.Донський назвав її пам'яттю-розповіддю. Словесно-логічна пам'ять тісно пов'язана з мисленням. Основними її видами є проста репродуктивна пам'ять, вибіркова, репродуктивна і грамотна словесно-логічна.

    Розвиток  словесно-логічної пам'яті починається  у ранньому віці, коли дитина намагається замінити незнайомі слова знайомими, ігноруючи дрібні деталі, запам'ятовує істотні, додає деякі від себе, змінює послідовність викладу подій. Залежить ця пам'ять від змісту і структури матеріалу, мовного розвитку дітей, оволодіння прийомами запам'ятовування. Важливу роль відіграє і стать дитини, оскільки у хлопчиків і дівчаток різні утворення мозку дозрівають з неоднаковою швидкістю, різним є темп розвитку лівої і правої півкуль, які суттєво відрізняються своїми функціями. У дівчаток значно швидше, ніж у хлопчиків, розвиваються функції лівої півкулі; у хлопчиків активнішою є права півкуля у зв'язку зі швидшим дозріванням її функції. Ліва півкуля більше, ніж права, відповідає за усвідомлені довільні акти, словесно-логічну пам'ять, раціональне мислення, позитивні емоції; правій належить провідна роль у реалізації мимовільних, інтуїтивних реакцій, ірраціональної мислительної діяльності, образної пам'яті, негативних емоцій. Важливо розвивати всі види пам'яті, не надаючи переваги якійсь одній. Оскільки кожен вид пам'яті є передумовою виникнення наступного. 
 
 
 
 

    ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ I

     Дошкільне дитинство – особливий період в розвитку особи. Діти задають безліч питань, нова інформація їм украй необхідна.

     У цей період пам'ять за швидкістю  розвитку випереджає інші здібності, але  це панування мимовільної пам'яті  – дитина запам'ятовує краще всього все яскраве, незвичайне, цікаве. У 5-6 літньому віці в пам'яті дошкільника відбувається найважливіша зміна – його пам'ять набуває елементів довільності. Дитина починає усвідомлювати і використовувати деякі прийоми запам'ятовування. Можна з упевненістю сказати, що розвиток довільної пам'яті починається з того моменту, коли дитина самостійно виділила завдання на запам'ятовування. Бажання дитини запам'ятати треба всіляко заохочувати, це застава успішного розвитку не лише пам'яті, але і інших пізнавальних здібностей: сприйняття, уваги, мислення, вистави і уяви.

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ПАМ’ЯТІ  ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО  ВІКУ

2.1. Управління розвитком пам'яті дітей дошкільного віку

    У розвитку мимовільної пам'яті дошкільників особливу роль відіграють спостереження. Спрямовуючи увагу малюка на різні сторони об'єктів, організовуючи їх обстеження, вихователь забезпечує формування повного і точного образу пам'яті. Цю особливість охарактеризував К. Ушинський: «Якщо хочете, щоб дитя засвоїло що-небудь міцно, то змусьте брати участь зір, показуючи карту або картину, але і в акті зору примушуйте брати участь не тільки мускули ока безкольоровими обрисами зображень, але й головну сітку дією фарб розфарбованої картини. Залучіть до участі дотик, нюх і смак... Під час такого дружного сприяння всіх органів у акті засвоєння... ви побачите найлінивішу пам'ять. Звичайно, таке складне засвоєння відбуватиметься повільно, але не треба забувати, що перша перемога пам'яті полегшує другу, друга — третю тощо»  [41, с. 293]. Це означає, що пам'ять залежить від повноти сприймання, адже для утворення уявлень недостатньо пасивного споглядання об'єкта, потрібні його активний аналіз, встановлення співвідношень між частинами, компонентами ситуації, називання об'єктів та їхніх властивостей словом.