Діагностика пам’яті дітей старшого дошкільного віку

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………...3

РОЗДІЛ  I Пам’ять старших дошкільників і умови її розвитку……………..7

1. Історія вивчення пам’яті…………………………………………………7

1.2 Процеси  пам'яті…………………………………………………………......8

1.3 Види  пам'яті…………………………………………………………………11

1.4. Мимовільна пам'ять дошкільників і умови її розвитку………………….14

1.5. Довільна  пам'ять і етапи її розвитку  у дошкільному віці………………16

1.6. Формування  елементів логічної і інших  видів пам'яті у дошкільному  дитинстві………………………………………………………………………..18

ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ I……….…………………………………………22

РОЗДІЛ II Діагностика пам’яті дітей старшого дошкільного віку………….23

2.1. Управління  розвитком пам'яті дітей дошкільного  віку…………………23

2.2. Методика  діагностики пам’яті дітей старшого  дошкільного віку……..25

2.3. Засоби  розвитку пам’яті дітей та результати їх використання………..29

ВИСНОВКИ  ДО РОЗДІЛУ II…………………………………………………35

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ……………………………………………………..36

ДОДАТКИ……………………………………………………………………….40

СПИСОК  ВИКОРИСТАНІХ ДЖЕРЕЛ………………………………………48 
 
 
 
 
 
 
 

ВСТУП

 

        Пам'ять – найдовговічніша з наших здібностей. У старості ми пам'ятаємо події дитинства вісімдесятирічною, а то і більшій давності. Випадково упущене слово, може воскресити для нас, здавалося, давно забуті риси обличчя, ім'я, морський або гірський пейзаж.

Пам'ять  визначає нашу індивідуальність і заставляє діяти тим або іншим способом більшою мірою, чим будь-яка інша окремо взята особливість нашої особи. Все наше життя є не що інше, як дорога з пережитого минулого в невідоме майбутнє. Саме пам'ять рятує минуле від забуття, не дає йому стати таким же незбагненним, як майбутнє.

Іншими  словами, пам'ять  додає спрямованість  ходу часу. Для кожного  з нас пам'ять  унікальна. Пам'ять  дозволяє нам усвідомлювати  і власну індивідуальність, і особу інших  людей. Позбувшись пам'яті, людина втрачає власне "я", перестає існувати.

    Враження, які людина отримує про навколишній  світ, зберігаються, закріплюються, а  при необхідності та можливості –  відтворюються. Ці процеси називаються  пам’яттю. «Без пам’яті, – писав  С.Л. Рубінштейн, – ми були б істотами миті. Наше минуле було б мертвим для майбутнього. Сьогодення, по мірі його протікання, незворотньо зникало б у минулому» [4, с. 218].

    Пам’ять лежить в основі здібностей людини, є умовою научіння, набуття знань, формування умінь та навичок. Без  пам’яті неможливе нормальне функціонування ні особистості, ні суспільства. Завдяки своїй пам’яті, її удосконаленню людина виділилася з тваринного царства і досягла тих висот, на яких вона зараз знаходиться. Так і подальший прогрес людства без постійного покращення цієї функції є неможливим.

    Пам'ять  – одна з найнеобхідніших умов для розвитку інтелектуальних здібностей людини. Якщо донедавна вчені головну  увагу приділяли шкільному віку, де, як вважалось, дитина набуває необхідні  кожному знання та навички, розвиває свої сили та здібності, то нині це положення докорінно змінилося. Значну роль в цьому зіграв «інформаційний вибух» – знамення нашого часу. Сьогоднішні діти розумніші за своїх попередників – це визнаний усіма факт. Це пов’язано в першу чергу із засобами масової інформації, які заполонили світ каналами зв’язку, з ранку до вечора несуть потік різноманітних знань в дитячі голови. Сьогодні все більше стає дітей з яскравим загальним інтелектуальним розвитком, їх здібності пізнавати складний сучасний світ проявляються дуже рано – в ранньому дошкільному віці [13, с. 259].

       У потоці сучасного життя на  кожну людину обрушується лавина  інформації, і нам доводиться  щось запам'ятовувати, а щось "відкидати". Але інформації стає все більше  і більше, що служить причиною виникнення гострих проблем (наприклад, перевантаження учнів). Якщо доросла людина випробовує скрути в запам'ятовуванні великого об'єму інформації, то дошкільникові, в якого пам'ять знаходиться на черговій стадії розвитку, запам'ятати об'ємну за змістом інформацію ще складніше.

    Дошкільне дитинство – особливий період в розвитку особистості. Діти задають  безліч питань, нова інформація їм украй  необхідна.

    У цей період пам'ять за швидкістю  розвитку випереджає інші здібності, але  це панування мимовільної пам'яті – дитина запам'ятовує краще всього все яскраве, незвичайне, цікаве. У 5-6 літньому віці в пам'яті дошкільника відбувається найважливіша зміна – його пам'ять набуває елементів довільності. Дитина починає усвідомлювати і використовувати деякі прийоми запам'ятовування. Можна з упевненістю сказати, що розвиток довільної пам'яті починається з того моменту, коли дитина самостійно виділила завдання на запам'ятовування. Бажання дитини запам'ятати треба всіляко заохочувати, це умова успішного розвитку не лише пам'яті, але і інших пізнавальних здібностей: сприйняття, уваги, мислення і уяви.

      Актуальність даної  теми обумовлена тим, що у дітей з розвитком пам'яті збільшується продуктивність запам'ятовування при опорі на слова. Висока продуктивність запам'ятовування спостерігається в тих випадках, коли воно включається в діяльність, що вимагає інтелектуальної активності. Тому краще запам'ятовується те, що пов'язане з самостійними пошуками рішення, подоланням скрути – наприклад, в проблемному навчанні. Менш успішно діти запам'ятовують матеріал, даний їм в готовому вигляді.

    Дитині  треба допомагати запам'ятовувати, її треба учити контролювати правильність запам'ятовування. Мабуть, це є однією з головних умов адаптації дитини до школи, до навчальної діяльності, до постійних розумових навантажень.

    Об’єктом  дослідження виступає пам’ять як психічний процес. Предметом дослідження є особливості розвитку пам’яті у дітей старшого дошкільного віку.

    Мета  дослідження — дослідити, проаналізувати і виявити особливості розвитку пам’яті у дітей дошкільного віку на основі результатів експериментів, проведених в ДНЗ № 106.

    Досягнення  поставленої мети передбачає вирішення  наступних завдань:

• розкрити зміст та особливості пам’яті як психічного процесу;
• охарактеризувати закономірності розвитку пам’яті дітей дошкільного віку;
• визначити методичні основи діагностики пам’яті дітей дошкільного віку;
• дослідити і проаналізувати способи формування пам’яті дошкільнят.

     Як  гіпотезу, можна висунути наступну тезу: розвиток пам’яті дітей старшого дошкільного віку надзвичайно важливий в житті кожної дитини, адже від рівня розвитку уваги залежить успішність подальшого навчання дитини в школі.

     В роботі використовувалися методи теоретичного нагляду, аналізу, констатуючого експерименту заснованого на проведенні діагностичних досліджень.

     Відомий дослідник, психолог, академік Р.С. Немов  зосереджується на розвитку всіх видів  уваги у дошкільному віці. Р.С.Немов розробив більш ніж 120 стандартизованих і перевірених психодіагностичних методик, щодо дослідження дітей різного віку. [27, c.245]

     Курсова робота складається із вступу, основної частини та висновків. У вступі обґрунтовується  актуальність обраної теми, визначається мета, предмет та об’єкт дослідження. Основна частина присвячена дослідженню  поставленої проблеми і складається з теоретичної та практичної частин. У висновках сформульовано основні результати дослідження. 
 
 

РОЗДІЛ 1. ПАМ'ЯТЬ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ І УМОВИ ЇЇ РОЗВИТКУ

 

     1.1 Історія вивчення  пам'яті

     Пам'ять  – процеси організації і збереження минулого досвіду, що роблять можливим його повторне використання в діяльності або повернення в сферу свідомості. Пам'ять пов'язує минуле суб'єкта з його сьогоденням і майбутнім і є найважливішою пізнавальною функцією, лежачою в основі розвитку і навчання.

     Почало  експериментальному вивченню пам'яті поклали в кінці минулого століття роботи німецького психолога Р. Еббінгауза, який в дослідах на собі намітив кількісні закони заучування, утримання і відтворення послідовностей, що складалися з безглуздих складів. Цей підхід був продовжений потім в бихевіористичних дослідженнях "вербального навчання". Майже одночасно почалося вивчення пам'яті на складний осмислений матеріал. На початку 20 століття французький філософ А. Бергсон протиставив "пам'яті звичці", яка формується в результаті механічного повторення, "пам'ять духу", що фіксує осмислені одиничні події біографії суб'єкта. У психоаналізі зроблена спроба пояснення явищ того, що забуває "витісненням" неприємних, травмуючих вражень з сфери свідомості [3,с. 29].

     Англійський психолог Ф. Бартлетт показав складний процес пригадування розповідей і залежність його від культурних норм, що існували в даному середовищі.

     Разом із запам'ятовуванням довільним  вивчалися також процеси мимовільного запам'ятовування. Так, П.І. Зінченко і  А.А. Смирнов досліджували залежність успішності процесів запам'ятовування від їх місця в структурі діяльності [37, с. 250]. Різні види пам'яті – моторна, емоційна, образна, словесно-логічна – інколи описуються як етапи такого розвитку.

     Аналіз  порушень пам'яті і сприйняття в клініці локальних уражень мозку (А.Р. Лурія, Х.Л. Тойбер, Р. Сперрі) дозволив встановити факт переважного зв'язку процесів в лівій півкулі головного мозку із словесно-логічними способами запам'ятовування, а в правій півкулі – з наочно-образними.

     В основі пам'яті лежить властивість  нервової тканини змінюватися під  впливом дії подразників, зберігати  в собі сліди нервового збудження. Під слідами в даному випадку  розуміють певні електрохімічні і біохімічні зміни в нейронах. Ці сліди можуть за певних умов пожвавлюватися, тобто в них виникає процес збудження за відсутності подразника, що викликав вказані зміни[25, с.97-105].

     Механізми пам'яті можна розглядати на різному  рівні, з різних точок зору. Якщо виходити з психологічного поняття  асоціації, то фізіологічний механізм їх освіти – тимчасові нервові зв'язки. Рух нервових процесів в корі залишає слід, зміни в нейронах наводять до того, що полегшується поширення нервових процесів саме в цьому напрямі. Таким чином, освіта і збереження тимчасових зв'язків, їх згасання і пожвавлення є фізіологічною основою асоціацій. Про це і говорив І.П. Павлов: Тимчасовий нервовий зв'язок є фізіологічним явищем на тваринному світі і в нас самих. А в той же час воно ж і психічне – те, що психологи називають асоціацією, чи буде це утворення з'єднань зі всіляких дій, вражень або з букв, слів і думок. В даний час немає єдиної теорії механізмів пам'яті.

     1.2 Процеси пам'яті

     При виділенні процесів пам'яті розглядають  різні функції, що виконуються пам'яттю в житті і діяльності. До процесів пам'яті відносять запам'ятовування, відтворення, а також збереження і забуває матеріалу. У вказаних процесах особливо яскраво виявляється зв'язок актів особливих самостійних дій.

     Хоча  при зіставленні процесів пам'яті  впадає в очі протилежна їх функціональна спрямованість, ці процеси необхідно розглядати в єдності. Вся пам'ять є багатоскладовим, але єдиним і безперервним процесом. Неможливо уявити собі такий стан свідомості, аби воно обходилося без пам'яті.

     Протікання  процесів пам'яті детермінується діяльністю особи, її спрямованістю на досягнення майбутніх цілей. Розглянемо детальніше процеси пам'яті[19, с. 216].

     Запам'ятовування. Діяльність пам'яті починається  із запам'ятовування, тобто із закріплення  тих образів і вражень, які  виникають в свідомості під впливом предметів і явищ дійсності в процесі відчуття і сприйняття.