Джерела утворення та шляхи використання прибутків підприємства

     При оцінюванні конкурентоспроможності фірми  необхідно враховувати стратегію  основних конкурентів.

     Як  правило при оцінюванні стратегії  відповідають на наступні питання:

     Які головні фактори конкурентоздатності  цих товарів?

     Яка практика фірм-конкурентів в рекламі та стимулюванні збуту?

     Яка практика фірм-конкурентів відносно найменувань (торгових марок) товарів?

     В чому полягають притягуючі сторони  упаковки товарів конкурентів?

     Який  рівень сервісу пропонують конкуренти в гарантійний і післягарантійний період?

     Конкурентоспроможність  продукції – це характеристика продукції, яка відображає її відмінність від товару – конкурента як по ступені відповідності конкретної суспільної потреби, так і по витратах на її задоволення. Показник, який виражає таку відмінність, визначає конкурентоспроможність аналізуємої продукції по відношенню до товару-конкуренту.

     Конкурентоспроможність будь-якої продукції може бути визначена тільки в результаті порівняння, і тому являється відносним показником.

     Конкурентоспроможність  визначається сукупністю властивостей цієї продукції, які входять в  склад її якості та важливих для  споживача, визначають затрати споживача при купуванні, вживанні (експлуатації) та утилізації продукції.Загальна схема оцінки конкурентоспроможності представлена на схемі 1.1

   

                                                                                                     

  Таблиця 1.1

  Характеристика основних  етапів життєвого  циклу товару

 

    1. Оцінка конкурентоспроможності починається з визначення мети дослідження:

• якщо необхідно визначити положення даного товару серед аналогічних, буде достатньо провести їх пряме порівняння по найважливішим параметрам;
• якщо метою дослідження являється оцінка перспектив збуту товару на конкретному ринку, то в аналізі повинна використовуватися інформація, яка включає відомості про вироби, які вийдуть на ринок в перспективі, а також відомості про зміни діючих в країні стандартів і законодавства, динаміки споживчого спросу. Незалежно від цілей дослідження, основою оцінки конкурентоспроможності являється вивчення ринкових умов, яке повинно проводиться постійно, як до початку розробки нової продукції, так і в ході її реалізації. Задача полягає в необхідності виділення тієї групи факторів, які впливають на формування попиту в певному секторі ринку:
• розглядаються зміни у вимогах постійних заказчиків продукції;
• аналізуються напрямки розвитку аналогічних розробок;
• розглядаються сфери можливого використання продукції;
• аналізується круг постійних покупців;

    2. На основі вивчення ринку та вимог покупців обирається продукція, по якій буде проводитися аналіз чи формуватися вимоги до майбутнього виробу, а далі визначається номенклатура параметрів, які приймають участь в оцінюванні.

          При аналізі повинні  використовуватися ті ж самі критерії, якими оперує споживач, обираючи товар.

    3. По кожній з груп параметрів проводиться порівняння, яке показує наскільки ці параметри близькі до відповідного параметру потреби.

    Аналіз  конкурентоспроможності починається  з оцінки нормативних параметрів. Якщо хоча б один із них не відповідає рівню, який передбачений нормативними нормами та стандартами, то подальша оцінка конкурентоспроможності продукції не має сенсу, незалежно від результату порівняння по іншим параметрам.

    4. На наступному етапі проводиться підрахунок групових показників, які в кількісній формі виражають відмінність між аналізуємою продукцією та потребою по даній групі параметрів та дозволяє судити про ступінь задоволення потреби по цій групі.

    В результаті оцінювання конкурентоспроможності використовуються для вироблення висновку про неї, а також  - для вибору шляхів оптимального підвищення конкурентоспроможності продукції для вирішення ринкових задач.

    Однак, факт високої конкурентоспроможності самого виробу являється лише необхідною умовою реалізації цього виробу на ринку в заданих об’ємах. Необхідно  також враховувати форми та методи технічного обслуговування, наявність реклами, торгово-політичні відносини між країнами і т.д.

    В результаті оцінки конкурентоспроможності продукції можуть бути прийняті наступні рішення:

• зміна складу, структури матеріалів, які використовуються (сировини, напівфабрикатів), комплектуючих виробів чи конструкції продукції;
• зміна порядку проектування продукції;
• зміна технології виготовлення продукції, методів випробувань, системи контроля якості виготовлення, упаковки, зберігання, транспортировки, монтажу;
• зміна цін на продукцію, цін на послуги, по обслуговуванню та ремонту, цін на запасні частини;
• зміна порядку реалізації продукції на ринку;
• зміна структури та розміру інвестицій в розробку, виробництво та збут продукції;
• зміна структури та об”ємів коопераційних поставок при виробництві продукції та цін на комплектуючі вироби і складу обраних постачальників;
• зміна системи стимулювання постачальників;
• зміна структури імпорту і видів імпортуючої продукції.

    Методи  оцінювання конкурентоспроможності товару

    Параметри аналізованої продукції оцінюють шляхом зіставлення з параметрами бази порівняння.

       Порівняння проводиться за групами  технічних та економічних параметрів. При оцінюванні використовують  диференціальний і комплексний  методи.

       Диференціальний метод оцінювання конкурентоспроможності заснований на використанні одиничних параметрів аналізованої продукції й бази порівняння та їхньому зіставленні.

       У процесі оцінювання треба відповісти на такі питання:

    - Чи досягнутий рівень в цілому?

    - За якими параметрами він не  досягнутий?

    - Які з параметрів найбільше відрізняються від базових?

    Якщо  за базу оцінювання приймається потреба, одиничний показник  конкурентоспроможності  обчислюють за формулою:

                                   q _i= P_i /Р_іо *100% (і=1, 2, …n),                  (1.1.)

    P_i – величина і-того параметра для аналізованої продукції;

    Р_іо – величина і-того параметра, при якому потреба задовольняється повністю;

    n – кількість параметрів.

      Аналіз результатів:

• при оцінюванні за нормативними параметрами одиничний показник може мати тільки два значення – 1 або 0. Якщо аналізована продукція відповідає обов’язковим нормам і стандартами, показник дорівнює 1, якщо параметр продукції в норми й стандарти не вкладається, то показник дорівнює 0;
• при оцінюванні за технічними й економічними параметрами одиничний показник може бути більший або дорівнюватиме 1, якщо базові значення параметрів установлені нормативно-технічною документацією, спеціальними умовами, договорами.

    Диференціальний метод дозволяє лише констатувати факт конкурентоспроможності  аналізованої продукції або наявності в ній недоліків порівняно з товаром-аналогом.

      Комплексний метод оцінювання конкурентоспроможності ґрунтується на застосуванні комплексних показників або зіставленні питомих корисних ефектів аналізованої продукції й зразка.

      Груповий показник  за нормативними  параметрами обчислюється  за формулою:

                                     І _нп =П q _ні                                                                    (1.2.)

    де І   - груповий показник конкурентоспроможності за нормативними параметрами;

     q_ні - одиничний показник конкурентоспроможності за  і-тим нормативним параметром;

    п – число нормативних параметрів, що підлягають оцінці.

         Аналіз результатів:

    Якщо  хоча б один з одиничних показників дорівнює 0, то груповий показник також  дорівнює 0, що говорить про не конкурентоспроможність даного товару на розглянутому ринку.

         Груповий показник за технічними параметрами обчислюється за формулою

                                             І_ТП =∑q_i*a_i                                                (1.3.)

    де  І   - груповий показник конкурентоспроможності за технічними параметрами;

    q_і - одиничний показник конкурентоспроможності за  і-тим технічним параметром;

    а_і – вагомість і-того параметра в загальному наборі з п технічних параметрів, що характеризують потребу;

    n – число параметрів, що беруть участь в оцінюванні.

       Аналіз результатів:

    а) отриманий груповий показник       характеризує ступінь відповідності даного товару існуючої потреби по всьому набору технічних параметрів;

    б) основою для визначення вагомості  кожного технічного параметра в  загальному наборі є експертні оцінки, одержані за результатами ринкових досліджень, попитів споживачів, семінарів, виставок зразків.

       Груповий показник за економічними  параметрами обчислюють на підставі  визначення повних витрат споживача  на придбання й споживання  (експлуатацію) продукції.

      Повні витрати споживача визначаються  за формулою

                                           В= В _с + ∑ С_і ,                                            (1.4.)

          де  В – повні витрати споживача  на придбання  й споживання (експлуатацію) продукції;

          В _с - одноразові витрати на придбання продукції;

          С_і - середні сумарні витрати на експлуатацію продукції, що відносяться до і-того року її служби;

           Т – термін служби;

           і – рік один по одному.

    При цьому,

                                           С_і = ∑С_j,                                                   (1.5.)

    де, n – кількість статей експлуатаційних витрат;

         С_j - експлуатаційні витрати по j-тій статті.

    У тому випадку, якщо продукція може бути продана після експлуатації, повні  витрати повинні бути зменшені на величину виторгу за неї (відповідно показник для даної статті вводиться у формулу зі знаком мінус).