Управлінський облік

     Комбінація  продажу — співвідношення окремих  видів продукції у загальному обсязі продажу.

     Це  співвідношення можна виразити у відсотках або у пропорції виробів (наприклад, 1 до 2).

     43. Аналіз  варіантів альтернативних  рішень.

  З метою досягнення поставлених перед  підприємством цілей керівництву  слід ухвалювати певні рішення, що стосуються насамперед поточної діяльності. Загальна класифікація поточних (оперативних) рішень подана на рис. 9. Найпоширенішими серед них є рішення щодо:

• спеціального замовлення;
• розширення чи скорочення діяльності;
• виготовлення напівфабрикатів у власному виробництві чи придбання їх на стороні;
• методу визначення ціни продукту (послуги).

 

 

     Рис. 9. Класифікація поточних управлінських рішень

     44. Рішення  про спеціальне  замовлення.

     Для прийняття рішення щодо спеціального замовлення необхідно визначити  собівартість виробництва одиниці продукції, яка базується на релевантних витратах, та порівняти її з ціною, що пропонується. При цьому релевантними можуть бути як постійні, так і змінні витрати. У разі, якщо ціна спеціального замовлення більша, ніж релевантні виробничі витрати на одиницю продукції, спеціальне замовлення слід прийняти.

     45. Рішення  про виробництво  чи купівлю комплектуючих  виробів.

       Для прийняття рішення стосовно виготовлення напівфабрикатів у власному виробництві чи придбання їх на стороні необхідно порівняти ціну придбання одного напівфабрикату з витратами на його виготовлення власними силами. При цьому релевантними даними будуть: купівельна ціна за одиницю, змінні витрати на виробництво одиниці та частка постійних виробничих витрат, якої можна уникнути. Крім того, слід враховувати можливі витрати, наприклад, дохід від передачі вільних виробничих потужностей в оренду, який буде втрачено у разі продовження власного виробництва. Якщо підприємство розглядає можливість відмовитися від закупівлі необхідних компонентів і розпочати власне виробництво, крім виробничих витрат можуть зрости також адміністративні та інші витрати.

     46. Рішення  про розширення  чи скорочення  сегментів діяльності.

     Розширення  або скорочення сегмента— рішення про розширення або скорочення послуг, виробів, підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.

     Аналіз  інформації для прийняття таких  рішень базується на калькулюванні  змінних витрат, визначенні прямих і загальних постійних витрат, зіставленні маржинального доходу.

     Для ілюстрації аналізу для прийняття рішення про розширення або скорочення сегмента розглянемо такий приклад.

     47. Оптимальне  використання ресурсів  в умовах обмежень.

     Можливості  підприємства найчастіше обмежені.

     Обмеження—  чинники, що обмежують виробництво  або реалізацію продукції (послуг).

     Прикладами  обмежень є: попит на продукцію, робоча сила (чисельність, кваліфікація), матеріальні  ресурси, виробнича потужність, грошові  кошти тощо.

     Діючи за умов існуючих обмежень, підприємство змушене обирати ті види продукції або послуг, виробництво яких найвигідніше.

     У зв'язку з цим менеджери мають  вирішити, які продукти або послуги  є найприбутковішими.

     Отже, оптимальне використання обмежених  ресурсів — це рішення, спрямоване на складання виробничої програми, котра забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень.

     Аналіз  для прийняття таких рішень залежить від кількості обмежень.

     48. Цінові  рішення.

     Рішення щодо ціноутворення є необхідною умовою здійснення підприємницької  діяльності, оскільки прибутковість  бізнесу безпосередньо залежить від установлення оптимальної ціни продажу за існуючих величини витрат, комбінації та обсягу продажу. Тому одне з основних питань управління діяльністю підприємства — встановлення ціни, яка б забезпечила задовільний рівень рентабельності.

     З метою прийняття оптимального рішення  щодо поставленої проблеми підприємство має розглянути принаймні два  альтернативних варіанти її вирішення  і зробити між ними вибір на підставі аналізу доходів та витрат, пов’язаних з кожним із них.

     49. Інвестиційні  проекти та стадії їх аналізу.

     Аналіз  інвестиційних проектів (проектний  аналіз) – це сукупність методів і прийомів, за допомогою яких можна розробити оптимальний проект у документальному вигляді і визначити умови його успішної реалізації.

     Аналіз інвестиційних проектів здійснюють з урахуванням сукупності важливих моментів, що формують розмаїття і типову послідовність опер цій розробки й оцінки проекту. До них належать:

     · комплексність подання процесу інвестування (маркетингові, організаційні, фінансові, виробничі, трудові та часові параметри);

     · урахування зв'язку проекту із зовнішніми умов ми (стан економіки країни, регіональні, галузеві особливості проекту, сумісність продукції проекту зі станом ринку, місцеві умови т співробітництво з органами влади, екологічна сумісність, соціальна безконфліктність проекту, відповідність ситуації на місцевому ринку пр ці);

     · інтегрована оцінка ефективності проекту на основі співвідношення результатів і витрат, пов'язаних з проектом;

     · урахування прогнозованої невизначеності проекту та потенційних ризиків;

     · застосування методики приведення грошових потоків до єдиних умов обліку;

     · прагнення подати прогнозовану модель проекту з максимальною деталізацією і конкретизацією;

     · урахування соціальних і управлінських аспектів проекту як важливих умов його майбутньої ефективності.

     50. Облік  фінансових та  капітальних інвестицій.

     Під капітальними інвестиціями розуміють  затрати на спорудження, виготовлення або придбання основних засобів, а також реконструкцію, розширення і технічне переозброєння діючих підприємств.

     Джерелами фінансування капітальних інвестицій можуть бути як власні кошти (прибуток, амортизаційні відрахування, бюджетне фінансування, фінансування сторонніх  організацій в порядку пайової  участі у будівництві та ін.), так  і залучені кошти (банківські кредити та інші позикові кошти).

     Капітальні  роботи можуть виконуватися або підрядним  способом (тобто спеціалізованими будівельно-монтажними організаціями на договірних засадах), або господарським способом (тобто  самим підприємством).

     Порядок обліку затрат на капітальні інвестиції регламентується Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати».

     Синтетичний облік затрат на капітальні інвестиції (незалежно від способу виконання  робіт) ведеться на рахунку 15 «Капітальні  інвестиції» за субрахунками.

     51. Методи  оцінки інвестиційних  проектів та програм.

     Оцінювання  ризиків інвестиційних проектів та їх вплив на ризик підприємства в цілому є одним з найважливіших елементів при обґрунтуванні доцільності інвестицій. При цьому ризик може враховуватись різними способами:

     1). коригування сподіваних доходів  по проекту (коли у процесі  розрахунку показників беруть  до уваги різні можливі варіанти  надходжень і здійснюються через  показники математичного сподівання;

     2). Коригування дисконтної ставки, яка приймається при розрахунку показників ефективності проекту.

     На  практиці для оцінки ризику інвестицій і прийняття інвестиційного рішення  використовують два основні методи:

     1. Аналіз та оцінка чутливості  інвестиційного проекту. Цей метод  дозволяє дати відповідь на питання, який вплив на показники ефективності проекту має зміна в певних межах окремого параметру ризику.

     2. Аналіз та оцінка інвестиційного  проекту з допомогою інвестиційного  моделювання (корпоративної імітаційної  моделі). Цей метод дозволяє визначити ефективність інвестиційних проектів з одночасним врахуванням ризиків спричинених такими факторами як високий рівень інфляції, структурної зміни в ціноутворенні, проблеми взаємних платежів і т.п.

     Така  модель відображає реальну діяльність фірми і прогнозує реальні потоки надходження по проекту в різні періоди часу, крім того цей метод дозволяє, по-перше, враховувати одночасно вплив всіх параметрів ризику і, по-друге, враховує вплив кореляції цих параметрів між собою.

     52. Суть  бюджетування. Види бюджетів.

     В управлінському обліку поняттю план відповідає термін «бюджет». Бюджет —  це кількісний план у грошовому вимірі, заздалегідь підготовлений і  прийнятий до певного періоду  часу, який зазвичай відображує заплановані  на цей період величини доходів, витрат і капіталу, необхідні для досягнення запланованої мети. Тобто бюджет являє собою фінансовий план, який пояснює майбутні операції й оцінює очікуваний напрям дій для досягнення фінансових і оперативних цілей підприємства. Отже, бюджет можна вважати інструментом фінансового менеджменту. В свою чергу, процес підготовки окремих бюджетів на основі оцінки майбутніх результатів операцій за різними альтернативними рішеннями отримав назву бюджетування. Бюджети розробляються як в цілому для підприємства, так і для окремих структурних підрозділів або функціональних сфер діяльності суб’єкта господарювання. Тому бюджетування звичайно розглядають як двосторонній поток інформації:

     • низхідний — визначення цілей та завдань для кожного підрозділу підприємства виходячи із загальних цілей;

     • висхідний — інтеграція бюджетів окремих підрозділів у єдиний бюджет.

     Таким чином, бюджетування — динамічний процес, який об’єднує цілі, плани, рішення  для їх досягнення, а також оцінку їх виконання. Він є невід’ємною  рисою ефективного фінансового планування, оскільки, за оцінками західних спеціалістів, підприємства, що не складають річні бюджети, втрачають за рік до 20 % своїх доходів.

     Види  бюджетів. Функціональні бюджети являють собою окремі складові зведеного бюджету, які стосуються відповідальності окремого менеджера.

     Зведений  бюджет — це узагальнюючий план роботи підприємства, який відображує майбутні операції всіх його підрозділів протягом бюджетного періоду. Його формат залежить від розміру підприємства та характеру його діяльності. Зведений бюджет — це деталізований план на майбутнє. Звичайно процес його формування здійснюється протягом шести місяців до початку бюджетного року.

     Операційні  бюджети являють собою сукупність бюджетів, які відображують доходи та витрати підприємства.

     Фінансові бюджети — це сукупність бюджетів, які містять інформацію про заплановані грошові потоки та фінансовий стан підприємства.

     Бюджет  капітальних інвестицій відображує потреби підприємства у капітальних  інвестиціях (модернізація існуючих та створення нових засобів праці) і величину коштів, необхідних для їх здійснення, який охоплює плани інвестицій в основні засоби або додаткові виробничі лінії

     

     53. Гнучкі  і фіксовані бюджети.

     Для здійснення адекватного порівняння фактичних та бюджетних даних використовують гнучкий бюджет. Цей документ являє собою бюджет, складений на підставі запланованих даних про доходи і витрати підприємства для фактичного обсягу реалізації. З метою формування гнучкого бюджету переглядають заплановані дані й розробляють новий бюджет для того обсягу діяльності, який фактично був досягнутий за звітний період. Величина постійних витрат зазвичай залишається незмінною, а змінні витрати змінюються пропорційно зміні обсягу діяльності. Так, якщо фактичний рівень діяльності перевищує бюджетний, то частина витрат, яку відносять до змінних витрат, буде більше запланованої величини просто за рахунок зростання обсягу діяльності. Перевага такого підходу полягає в тому, що він дозволяє виключити вплив чинника обсягу діяльності, який може бути поза зоною контролю, і відповідальності менеджера конкретного підрозділу. Тому показники гнучкого бюджету придатні для подальшого порівняння їх з фактичними даними, а отримані у такий спосіб відхилення можна використовувати для визначення результативності й ефективності роботи підрозділу.