Управлінський облік

     Слід  також зауважити, що у зарубіжній практиці, на відміну від вітчизняної, облік відхилень від нормативних витрат ведеться на спеціальних рахунках типу «Відхилення по матеріалах», «Відхилення по оплаті праці» тощо. Несприятливі відхилення відображаються по дебету цих рахунків, а сприятливі — по кредиту.

     34. Цільове  калькулювання.

     Ціноутворення на основі вартості часу та матеріалів є різновидом ціноутворення за принципом  “витрати плюс” Цей метод широко застосовують у ремонтних цехах, друкарнях та фірмах, що надають  професійні послуги. При цьому ціна складається = вартість часу + матеріальні витрати. Вартість часу = пряма ЗП за годину + накладні витрати на годину + вартість години для забезпечення бажаного прибутку. Матеріальні витрати – прямі матеріали (за ціною придбання) = частка витрат на транспортування і зберігання матеріальних запасів. Встановлення ціни за принципом “витрати плюс” має певні обмеження, оскільки ігнорується попит, існують проблеми розподілу загальних витрат. Ці традиційні методи ціноутворення змушують компанію шукати нові підходи, одним з яких є цільове калькулювання. Цільове калькулювання – виробнича стратегія згідно якої компанія на основі маркетингових досліджень спочатку встановлює ціну реалізації нового виробу, потім встановлює необхідний прибуток компанії від реалізації цього виробу, визначає його допустиму с/в і проектує сам виріб. Схема цільового калькулювання (безперервне удосконалення виробу, технології).

     35. Проблеми    вдосконалення    обліку    витрат    і     калькулювання  собівартості продукції.

     Здійснюючи  аудит витрат на виробництво, необхідно  пересвідчитися в правильності організації  бухгалтерського обліку витрат на виробництво. Для цього необхідно перевірити:

     методику  обліку витрат на виробництво на підприємстві та відповідність її обліковій політиці, прийнятій на підприємстві;

     принципову  особливість включення витрат до собівартості тільки того періоду, у  якому їх здійснено, незалежно від  часу їхньої оплати;

     прямі й непрямі витрати, що відносяться  на собівартість продукції;

     витрати, за якими неможливо точно встановити, до якого калькуляційного періоду вони мали відноситися.

     Здійснюючи  аудит, можна використовувати розроблені внутрішньофірмові тести внутрішнього контролю.

     Останній  етап здійснення аудиту виробничих витрат та собівартості готової продукції (робіт, послуг) — підготовка звіту керівництву, у якому має бути викладено загальні висновки та розроблено відповідно до них:

     рекомендації  щодо організації належного обліку окремих елементів собівартості готової продукції;

     заходи  щодо зниження собівартості готової продукції;

     рекомендації  щодо збереження активів підприємства;

     заходи  щодо ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів;

     можливі шляхи вдосконалення технології виробництва.

     36. Розподіл витрат допоміжних підрозділів.

     Вартість продукції і послуг допоміжних і обслуговуючих підрозділів завжди входить до собівартості продукції основних підрозділів. Для цього здійснюється розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами пропорційно обсягу наданих ними послуг.

     Отже, планування витрат, як і їх фактичне формування, здійснюється знизу вверх, починаючи з місць витрат і  центрів відповідальності. Закінчується цей процес складанням загального кошторису  підприємства і визначенням собівартості продукції. Схематично це показано на рис. При цьому слід враховувати, як відшкодовуються витрати на утримання апарату управління, загальних відділів і служб: відносяться на собівартість продукції (калькулювання за повними витратами) чи розглядаються як витрати періоду і повністю відшкодовуються в розрахунковому періоді безпосереднім відніманням їх суми від виручки періоду.

     

     37. Мета  та методи аналізу  "витрати, обсяг,  прибуток".

     Аналіз  взаємозв’язку витрат, обсягу діяльності та прибутку зазвичай називають аналізом чутливості. Він спрямований на дослідження змін, які відбуваються з операційним прибутком підприємства під впливом змін певних параметрів його діяльності. Такими чинниками насамперед є ціна реалізації продукції, обсяг продажу та витрати підприємства. Взаємозв’язок між витратами, обсягом діяльності та прибутком формує основну модель фінансової діяльності суб’єкта господарювання. За його допомогою можна дістати відповіді на такі питання:

     • який прибуток отримає підприємство за певного обсягу діяльності;

     • скільки продукції необхідно реалізувати для отримання запланованої величини прибутку;

     • який має бути обсяг діяльності для покриття всіх витрат і отримання прибутку;

     • яку величину витрат за існуючого обсягу продажу може дозволити підприємство, щоб не потрапити в зону збитків тощо.

     Отже, можна вважати, що призначення цього  аналізу полягає у визначенні певних показників (витрат, обсягу реалізації, прибутку) при заданих параметрах інших показників.

     38. Аналіз   "витрати,   обсяг,   прибуток"   на   основі   прибутку   після оподаткування.

     Отриманню прибутку та його максимізації сприяють різноманітні поточні управлінські рішення (наприклад, прийняття нового замовлення, припинення випуску певної продукції, оптимізація структури  випуску, визначення мінімально можливої ціни реалізації тощо). Вони передбачають здійснення аналізу витрат за певним обраним напрямом дій. Тому розуміння залежності між витратами, обсягом діяльності та прибутком є необхідною умовою для планування майбутніх операцій підприємства і прийняття управлінських рішень на короткострокову перспективу. Завдання керівництва полягає в тому, щоб здійснювати управління кожним чинником, який впливає на прибуток, для збільшення рентабельності підприємства в цілому.

     Слід  зазначити, що аналіз «витрати — обсяг  — прибуток» дещо спрощує реальну картину бізнесу. Тому необхідно звернути увагу на низку припущень, які покладені в основу цього аналізу

     і обмежують сферу його застосування. Це такі припущення:

     • ціна реалізації продукції не залежить від обсягу її продажу;

     • всі витрати підприємства слід розглядати як змінні або як постійні;

     • протягом періоду, що аналізується, поведінку витрат та доходів можна описати лінійною функцією (змінні витрати прямо залежать від обсягів діяльності підприємства, а постійні витрати залишаються незмінними);

     • єдиним чинником, що впливає на витрати та доходи, є обсяг продажу;

     • обсяги виробництва та продажу однакові;

     • підприємство виготовляє і реалізує один вид продукції або в нього стабільна номенклатура випуску.

     Якщо  одне або більше припущень не дотримуються, то застосування розглядуваного аналізу може призвести до некоректних результатів, і, як наслідок, прийняття на їх основі неправильних рішень.

     Аналіз  «витрати — обсяг — прибуток»  заснований на принципах калькулювання  за змінними витратами (метод директ-костинг). Тому для його здійснення усі витрати підприємства поділяють на змінні та постійні.

     39. Точка  беззбитковості та  її розрахунок  за допомогою рівнянь.

     За  певних умов метою суб’єкта господарювання є досягнення точки беззбитковості, яку також часто називають критичним обсягом діяльності або порогом рентабельності. Точка беззбитковості являє собою такий обсяг діяльності підприємства, коли доходи дорівнюють витратам. Відповідно фінансовий результат дорівнює нулю. Тобто це обсяг реалізації, по досягненні якого підприємство починає отримувати прибуток.

.

     Точку беззбитковості можна розглядати як беззбитковий обсяг продажу у  натуральних одиницях або у грошовому  вимірі, а також як беззбиткову  виробничу потужність. Виробнича потужність — це обсяг виробництва продукції, якого підприємство може досягти в даний період часу, маючи реальну кількість виробничих ресурсів. Таким чином, визначити критичний обсяг діяльності можна за допомогою формул, отриманих шляхом трансформування формули (5.1):

;

або

;

або

     Як  бачимо з наведених вище формул, досягнення точки беззбитковості залежить від двох ключових чинників:

     1) обсягу постійних витрат, тобто величини витрат, які не залежать від обсягів діяльності, але мають бути покриті результатами поточної діяльності;

     2) коефіцієнта маржинального доходу, тобто відносної ефективності поточної діяльності, що виявляється у швидкості зростання маржинального доходу і відповідно прибутку підприємства.

     Зверніть  увагу, що за умови досягнення підприємством  беззбиткового стану діяльності маржинальний дохід дорівнює постійним витратам підприємства. Отже, у разі перевищення критичного обсягу реалізації маржинальний дохід від кожної проданої одиниці продукції формуватиме прибуток підприємства. Інакше кажучи, сума маржинального доходу від кожної проданої одиниці продукції складатиме величину прибутку підприємства за заданого обсягу реалізації.

     40. Графічний  аналіз взаємозв'язку "Витрати,  обсяг, прибуток".

     Аналіз  взаємозв'язку "витрати — обсяг  — прибуток" — метод системного дослідження взаємозв'язку витрат, обсягу діяльності та прибутку підприємства з метою визначення:

• обсягу продажу, що забезпечує відшкодування всіх витрат і отримання бажаного прибутку;
• величини прибутку за певного обсягу продажу;
• впливу зміни величини витрат, обсягу та ціни реалізації на прибуток підприємства;
• оптимальної структури витрат.

      Аналіз  взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" здійснюють за допомогою різних методів (рис.1.1).

     _

     

     Рис. 11. Методи аналізу взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток"

     41. Аналіз  чутливості прибутку  до змін обсягу  діяльності.

     Важливим  напрямом аналізу взаємозв'язку "витрати  — обсяг — прибуток" є аналіз чутливості прибутку до зміни інших параметрів діяльності.

     Аналіз  чутливості прибутку— визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни та обсягу продажу.

     Для визначення впливу на прибуток зміни  обсягу продажу можна використати  такі показники:

• коефіцієнт маржинального доходу;
• запас міцності;
• операційний важіль.

     Визначення  впливу зміни обсягу продажу на прибуток за допомогою коефіцієнта маржинального  доходу:

Зміна            Зміна обсягу   Коефіцієнт маржинального

прибутку продажу      доходу

     42. Аналіз "витрати,  обсяг, прибуток" в умовах виробництва  декількох видів  продукції.

     Досі  ми розглядали методику аналізу взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток" на прикладі підприємств, що виробляють і реалізують лише один вид продукції. Але на практиці існує багато підприємств, що виробляють кілька видів продукції (послуг).

     У таких випадках аналіз ускладнюється  і ґрунтується на комбінації продажу.