Методи прийняття управлінських рішень

СУКУПНА ДУМКА  ЗБУТОВИКІВ. Досвідчені торгові агенти часто чудово передбачають майбутній попит. Вони близько знайомі зі споживачами і можуть прийняти в розрахунок їх недавні дії швидше, ніж вдасться побудувати кількісну модель. Крім того, добрий торговий агент на певному часовому відрізку часто «відчуває» ринок по суті справи точніше, ніж кількісні моделі.

МОДЕЛЬ ОЧІКУВАННЯ СПОЖИВАЧА. Як можна судити з назви, модель очікування споживача є прогнозом, що грунтується на результатах опитування клієнтів організації. Їх просять оцінити власні потреби в майбутньому, а також нові вимоги. Зібравши всі отримані таким шляхом дані і зробивши поправки на пере-або недооцінку, виходячи з власного досвіду, керівник часто опиняється в стані точно передбачити сукупний попит.

МЕТОД ЕКСПЕРТНИХ ОЦІНОК. Він є більш формалізованим варіантом методу колективної думки. Спочатку метод був розроблений фірмою «Ренд Корпорейшн» для прогнозування подій, які цікавлять військових. Метод експертних оцінок, в принципі, являє собою процедуру, яка дозволяє групі експертів приходити до згоди. Експерти, що практикують в самих різних, але взаємозалежних галузях діяльності, заповнюють докладний опитувальник з приводу даної проблеми. Вони записують також свої думки про неї. Кожний експерт потім отримує звід відповідей інших експертів, і його просять заново розглянути свої прогноз, і якщо він не співпадає з прогнозами інших, просять пояснити, чому це так. Процедура повторюється зазвичай три або чотири рази, поки експерти не приходять до єдиної думки.

Анонімність експертів, є дуже важливим моментом. Вона допомагає уникнути можливих групових роздумів над проблемою, а також виникнення міжособистісних конфліктів на грунті відмінностей в статусі або соціального фарбування думок експертів. Незважаючи на деякі сумніви в надійності, оскільки результат з очевидністю залежить від того, до яких саме експертів звертаються за консультацією, метод експертних оцінок з успіхом використовувався для прогнозування в самих різних сферах - від очікуваного збуту виробів до змін в таких складних структурах, як соціальні відносини і новітня технологія. Метод використовувався для оцінки військових можливостей СРСР в майбутньому, державної політики в галузі науково-технічного прогресу і для вимірювання якості життя в Америці.

ВИСНОВКИ

Рішення - це вибір альтернативи. Прийняття рішень - з'єднувальний процес, необхідний для виконання будь-якої управлінської  функції.

Запрограмовані  рішення, типові частіше за все для  повторюваних ситуації, приймаються з дотриманням конкретної послідовності етапів. Нові або складні ситуації вимагають незапрограмованих рішень, в цьому випадку керівник сам вибирає процедуру прийняття рішень.

Рішення можуть прийматися за допомогою інтуїції, думки або методом раціонального вирішення проблем. Останній сприяє підвищенню імовірності прийняття ефективного рішення в новій складній ситуації.

Етапи раціонального  вирішення проблем - діагноз, формулювання обмежень і критеріїв прийняття  рішень, виявлення альтернатив, їх оцінка, остаточний вибір. Процес не є завершеним, поки через систему зворотного зв'язку не буде засвідчений факт реального розв'язання проблеми завдяки зробленому вибору.

Ціннісні  орієнтації керівника впливають  на його повсякденні дії та рішення.

Середа прийняття  рішень варіюється залежно від ступеня  ризику. Умови визначеності існують, коли керівник точно знає результат, який буде мати кожен вибір. В умовах ризику ймовірність результату кожного  рішення можна визначити з  певною вірогідністю. Якщо інформації недостатньо для прогнозування рівня вірогідності результатів залежно від вибору, умови прийняття рішення є невизначеними. В умовах невизначеності керівник на основі власного судження має встановити вірогідність можливих наслідків.

В ім'я користі рішення слід приймати швидко, але не випереджаючи час.

Отримання додаткової інформації вимагає часу і грошей, а оскільки здатність людини засвоювати і використовувати її обмежена, така інформація не завжди сприяє прийняттю  рішень. Керівник повинен вирішити - чи виправдає вигода від більш якісного вирішення витрати на отримання додаткової інформації.

Поведінкові чинники - наприклад, негативне ставлення  до чого чи кого-небудь, особистісні пристрасті і бар'єри сприйняття інформації, - є розповсюдженими обмеженнями на шляху прийняття ефективних для організації рішень.

Кожне важливе  рішення пов'язане з компромісами, негативними наслідками і побічними  ефектами, значення яких керівник повинен  співвіднести з очікуваною вигодою.

Важливе рішення  потребують численних подальших рішень і вплине на всі сегменти організації. Ефективно працюючий керівник повинен розуміти взаємозалежність рішень і вибирати альтернативи, які вносять найбільший внесок у справу досягнення загальних цілей організації.

Методи науки  управління підвищують якість рішень, що приймаються за рахунок використання наукового підходу, системної орієнтації та моделей.

Модель є  формою системи, ідеї або об'єкту. Керівнику  часто доводиться використовувати  моделі через складність організацій, неможливість проводити експерименти в реальному світі, необхідності заглядати в майбутнє. Основні типи моделей науки управління: фізичні, аналогові й математичні або символічні.

Етапи побудови моделі такі: постановка задачі, визначення інформаційних обмежень, перевірка на достовірність, реалізація висновків і оновлення моделі.

Спільними проблемами моделювання є недостовірні передумови, інформаційні обмеження, погане використання результатів і надмірні витрати.

Теорія ігор - це метод, який використовується для  оцінки впливу будь-які дії на конкурентів. Моделями теорії черг можна користуватися у відповідності з попитом на них. Моделі управління запасами допомагають керівнику синхронізувати розміщення замовлень на ресурси та оптимізувати їх обсяги, а також визначати оптимальну для складу кількість готової продукції. Моделі лінійного програмування дозволяють встановити оптимальний спосіб розподілу дефіцитних ресурсів між конкуруючими потребами в них. Імітаційне моделювання - це використання пристрою, що імітує реальний світ. В економічному аналізі використовується ряд методів для визначення економічного становища організації або здійсненності дії з економічної точки зору.

Метод платіжної  матриці корисний, коли потрібно встановити, яка альтернатива здатна внести найбільший внесок у досягнення цілей. Очікуване значення наслідків (сума можливих значень, помножених на їх імовірность) необхідно визначити перш, ніж складати платіжну матрицю.

Дерево рішень дозволяє представити проблему схематично і порівняти можливі альтернативи візуально. Цей метод можна використовувати в застосуванні до складних ситуацій, коли результат прийнятого рішення впливає на подальші.

Прогнозування використовується для виявлення  альтернатив і їх ймовірності. До кількісних методів прогнозування  належать аналіз часових рядів і каузальне моделювання. Під якісними методами розуміються думки журі, сукупна думка збутовиків і метод експертних оцінок

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Борисова Е.П. Управление персоналом для современных руководителей.- СПб.: Питер, 2003;
2. Брукинг Э. Интеллектуальный капитал: Пер. с англ. / Под ред. Л.Н. Ковалик.- СПб.: Питер, 2001.- 288с.;
3. Глухов В.В. Менеджмент: Учеб. Для вузов.- СПб.: Питер, 2007.- 608с.;
4. Дикань Н.В., Борисенко І.І. Менеджмент: Навч. посіб.- К.: Знання, 2008.- 389с.;
5. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник.- К.: Академвидав, 2003.- 416с.;
6. Мазаракі А.А. та ін. Менеджмент: теорія і практика.- Х.: ТОВ „Атака ЛТД”, 2007.- 584с.;
7. Мальцева А. Менеджмент, стратегии с которыми побеждают.- К.: Максимум, 2006.- 320с.;
8. Мартыненко Н.М. Основы менеджмента: Учебник.- К.: Каравелла, 2003.- 496с.;
9. Маслов Е.В. Управление персоналом предприятия: Учеб. пособие / Под ред. П.В. Шеметова.- М.: ИНФРА-М: НГАЭиУ; Новосибирск, 2000.- 312с.;
10. Матвієнко Р.О., Матвієнко Л.М. Альбом менеджменту.- К.: Ксантен, 2007.- 198с.;
11. Менеджмент: навчальні матеріали у схемах і формулах: Навч. посіб: 2-ге вид., випр. і доп. / За ред. А.І. Кредісова.- К.: Знання України, 2008.- 539с.;
12. Менеджмент: практические ситуации, деловые игры, упражнения / Под общ. ред. О.А. Страховой.- СПб.: Питер, 2000.- 144с.;
13. Мурашко М.І. Менеджмент персоналу: Навч.-практ. посіб.- К.: Знання, 2002.- 311с.;
14. Осовська Г.В. Основи менеджменту: Навч. посіб.- К.: Знання, 2003.- 556с.;
15. Пилипенко С.М., Пилипенко А.А., Отенко В.І. Менеджмент: Навч. посіб.- Х.: ХДЕУ, 2002.- 208с.;
16. Рудінська О.В., Яроміч С.А., Молоткова І.О. Менеджмент: Навч. посіб.- К.: Ніка-Центр, 2002.- 335с.;
17. Скібіцька Л.І. Менеджмент: Навч. посіб.- К.: Центр навч. літ., 2007.- 416с.;
18. Скрипко Т.О., Ланда О.О. Менеджмент: Навч. посіб.- К.: Центр. навч. літ., 2006.- 176с.;
19. Спивак В.А. Организационное поведение и управление персоналом.- СПб.: Питер, 2000.- 416с.;
20. Стадник В.В., Йохна М.А. Менеджмент: Підручник, Вид. 2-ге, вип., доп.- К.: Академвидав, 2007.- 472с.;
21. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. Вид. 2-ге, випр., доп.- К.: Академвидав, 2007.- 576с.;
22. Шегда А.В. Менеджмент: Навч. посіб.- К.: Знання, 2002;
23. Шипунов В.Г., Кишкель Е.Н. Основы управленческой деятельности: управление персоналом, управленческая психология, управление на предприятии.- М.: Высш. шк., 2000.- 304с.