Фінансова стратегія підприемства

     Конкурентоспроможність у загальному вигляді визначається співвідношенням корисного ефекту до сумарних затрат, які включають витрати, що пов’язані з придбанням та експлуатацією товару.

      Корисний  ефект товару характеризує фактичну здатність товару задовольняти конкретну потребу покупця. Він розраховується як інтегральний показник якості товару, що включає три групи показників: основні характеристики товару (технічні, конструктивні); параметри, що регламентуються (відповідають стандартам); параметри і ознаки, що характеризують естетичні властивості товару (дизайн, упаковка і т.д.). Кожен показник входить в інтегральний показник з своєю вагою, залежною від його значущості для споживача.

      Споживчі  властивості —  це характеристики товару, спрямовані на задоволення вимог споживача, які він пред'являє до товару з урахуванням умов його використання за призначенням. Вимірюється в натуральних одиницях (наприклад продуктивність однопараметричних машин та устаткування), грошовому виразі або в умовних балах (для об'єктів з кількома важливими параметрами, що доповнюють один одного).

      Сукупні витрати протягом життєвого циклу - витрати, які обов'язково потрібно зробити, щоб одержати від об'єкта відповідний корисний ефект. Приймаючи рішення про купівлю, покупець враховує не тільки ціну товару, але і те, в скільки йому обійдеться експлуатація, утримання товару в процесі його використання. Тому, визначаючи рівень конкурентоспроможності товару, слід враховувати витрати споживача на придбання й експлуатації товару, а не лише оцінювати товар за мірою його відповідності конкретним потребам.

      Разом всі витрати складають величину ціни споживання - обсяг коштів, необхідний споживачу впродовж усього строку служби товару.

     У загальному виді елементами ціни споживання виступають: ціна товару; витрати на транспортування товару до місця використання; вартість установки, монтажу, приведення в дієздатний стан; навчання обслуговуючого персоналу; витрати на паливо ( електроенергію); заробітна плата обслуговуючого персоналу; витрати на післягарантійний сервіс та придбання запасних частин; податки; витрати на утилізацію виробу після закінчення строку експлуатації; непередбачені витрати; інші елементи, які характеризують індивідуальні властивості товару.

      Конкурентоспроможність об'єктів, для яких неможливо розрахувати корисний ефект чи сукупні витрати, можна визначити за результатами експериментальної перевірки за конкретних умов споживання, пробного продажу, експертних та інших методів.

     Якщо  в показнику конкурентоспроможності врахувати всі критерії споживачів конкретного ринку, то він відобразить лише очікувану, а не реальну конкурентоспроможність, бо для успішного продажу товару необхідно, щоб він з'явився на тому ринку, на якому дійсно потрібний, в потрібній кількості, в потрібний момент часу, щоб споживач був підготовлений до появи даного товару, а маркетингова програма була б краща, ніж у конкурентів. Все це залежить від ефективного виконання маркетингових функцій: вивчення ринку, управління розробкою і виробництвом товару, управління збутом і просуванням.

      У цілому, для визначення конкурентоспроможності продукції продуценту необхідно знати: конкретні вимоги потенційних покупців (споживачів) до пропонованого на ринку товару; можливі розміри та динаміку попиту на продукцію; розрахунковий рівень ринкової ціни товару; очікуваний рівень конкуренції на ринку відповідних товарів; визначальні параметри продукції основних конкурентів; найбільш перспективні ринки для відповідного товару та етапи закріплення на них; термін окупності сукупних витрат, пов'язаних із проектуванням, продукуванням і просуванням на ринок нового товару.

     Існують різні підходи до визначення показника  конкурентоспроможності товару. Використання одного (інтегрального) показника або системи індикаторів для визначення конкурентоспроможності передбачає порівняння їх переваг і недоліків, можливостей і обмежень згідно цілям дослідження.

 

2. Визначення місії  та цілей організації 

2.1. Формування місії  організації 

     Досконалість  підприємства - це досконале виконання  досконалої стратегії. Добре продумане стратегічне бачення готує компанію майбутнього, встановлює довгострокові напрямки розвитку та визначає наміри компанії щодо підвищення конкурентного статусу на цільовому ринку. Розробка стратегії є однією із основних функцій діяльності підприємства. 

     Задача  керівництва компанії щодо створення  та реалізації стратегії підприємства складається із п'яти взаємопов'язаних частин (рис. 2.1.)

     Рис. 2.1 - П'ять задач стратегічного  управління 

     1 – Визначення сфери діяльності та формулювання стратегічних установок;

     2 – Постанова стратегічних  цілей та задач  до їх досягнення;

     3 – Формулювання  стратегії для  досягнення поставлених  цілей та результатів  діяльності виробництва;

     4 – Реалізація  стратегічних планів;

     5 – Оцінка результатів  діяльності та  зміна стратегічного  плану та методів  його реаіізації. 

     Основне питання відносно стратегії компанії, яке задає собі керівник вищої  ланки, звучить таким чином: "Як ми бачимо свою компанію, що збираємося робити та чого ми хочемо досягнути?" Для того щоб аргументовано відповісти на дане запитання, необхідно чітко уявляти характер діяльності підприємства на сьогоднішній день та у майбутньому також продумати можливі потреби компанії на 5-10 років наперед. В свою чергу відповідь на ще одне питання "Хто ми, що ми робимо та куди направляємося?" визначить курс, який повинна взяти фірма, та допоможе розробити сильну індивідуальність.

     Те, що компанія збирається робити та чим  вона хоче стати, у загальному сенсі  є місією (призначенням, філософією) фірми. Встановлюю місію, керівництво компанії визначає сферу її діяльності, а також ті послуги які вона буде надавати своїм клієнтам. Найчастіше місію ототожнюють з загальною "генеральною" метою, чітко вираженою причиною існування підприємства.

     Місія у широкому розумінні розглядається, як філософія підприємства, що визначає принципи і цінності, згідно з якими  підприємство здійснює свою діяльність.

     Сформульована  місія  підприємства  повинна  відображати  цільові орієнтири, сферу діяльності, філософію, можливості  і способи здійснення діяльності підприємства. Вибір місії підприємства здійснюється на підставі визначення споживачів та їх потреб, які підприємство в змозі задовольнити.

     Керівництво підприємства визнає важливість формулювання місії організації для загального розвитку його діяльності, для вдосконалення рекламної стратегії, для кращої мотивації працівників заводу.

     Виходячи  з цього в даному курсовому  проекті була вироблена місія  ЗАТ Полтавський завод продтоварів  «Світанок», виражена нижче:

     «Підприємство прагне забезпечити українського споживача мінеральною газованою водою найкращої якості, яка б сприяла поліпшенню здоров'я як конкретного споживача, так і поліпшувала здоров'я всієї української нації в цілому». 

     2.2 Побудова дерева  цілей 

     Ціль - це бажаний стан, чи кінцевий результат, до якого прагне підприємство. Цілі визначають окремі, конкретні напрямки діяльності підприємства і є необхідною передумовою його успіху.

     Підприємство  слід розглядати, як багатоцільову  систему , що витікає з багатоаспектності функцій управління, тому кожне підприємство має ієрархічну систему цілей, яку подають у вигляді дерева цілей (рис. 2.2).

     Вершина дерева цілей відповідає основному  виду діяльності підприємства. Іноді  головну ціль підприємства ототожнюють  з місією. Але це не так. Дана ціль наслідує місію, розвиває основну ідею, яка закладена в місії підприємства, вона уточнює її і має певні часові обмеження. Місія підприємства не обмежена в часі й існує стільки, скільки існує саме підприємство. 

     Рис. 2.2 - Дерево цілей підприємства 

     Далі  цілі діляться на рівні:

     I рівень - стилеві цілі, які відображають внутрішні цінності підприємства, яких дотримується вище керівництво підприємства. До них можна віднести - економічні, організаційні, соціальні, інноваційні, політичні маркетингові, функціональні, технічні цілі тощо. Визначення стилевих цілей здійснюється по напрямкам - положення на ринку, інновації, продуктивність, ресурси, доходність, управлінські аспекти, соціальна відповідальність, персонал.

     II рівень - робочі цілі. Їх призначення - опис забезпечуваних умов, необхідних для досягнення результату. Це найбільш динамічні цілі, підлягають періодичному коригуванню, відповідно до змін у зовнішньому середовищі.

     При формулюванні цілей слід дотримуватися наступних вимог:

     1. досяжність - ціль повинна бути реальною;

     2. гнучкість - ціль повинна бути поставлена таким чином, щоб була можливість її корекції;

     3. вимірюваність - ціль повинна бути кількісно вимірювана;

     4. орієнтованість у часі - ціль повинна мати часові обмеження і ВІДПОВІДЕ умовам роботи підприємства на даному етапі розвитку економіки;

     5. конкретність - зміст цілі повинен відображати, який результат необхід одержати після досягнення цілі; строки досягнення; персонал, як відповідає за реалізацію цілі;

     6. сумісність - цілі повинні бути сумісними по ієрархії;

     7. прийнятність - для працівників підприємства, а також для суб'єктів, і визначають діяльність і розвиток підприємства;

     8. послідовність цілей - кожна ціль одного ієрархічного рівня повинна ма власний пріоритет відносно інших цілей;

     9. конфліктність цілей - досягнення однієї цілі не повинно заважати досягненню іншої.

     10. компліментарність - досягнення  однієї  цілі   повинно  полегшувати досягнення іншої;

     11. письмове формулювання.

     Виходячи зі сформульованої місії підприємства необхідно будуємо дерево цілей і представляємо його у наступному вигляді:

     Кожну виділену ціль описуємо і обгрунтовуємо її постановку для підприємства. Результати надаємо у вигляді таблиці 2.1.

 

     

     Таблиця 2.1.

     Оґгрунтування необхідності цілей підприємства