Виникнення фінансового права

     Граничний  розмір  курортного  збору   не  може перевищувати 10 відсотків   неоподатковуваного мінімуму доходів  громадян.

     Від сплати курортного збору звільняються:

     діти віком  до 16 років;

     інваліди  та особи, що їх супроводжують;

     учасники  Великої Вітчизняної війни;

     воїни-інтернаціоналісти;

     учасники  ліквідації наслідків аварії  на Чорнобильській АЕС;

     особи, які прибули за путівками та  курсовками  в  санаторії, будинки   відпочинку,   пансіонати,  включаючи  містечка  та  бази відпочинку;

     особи,  які  прибули  в  курортну  місцевість   у    службове  відрядження, на навчання, постійне  місце проживання, до батьків та близьких родичів;

     особи,  які  прибули  за  плановими   туристичними  маршрутами туристично-екскурсійних  установ  і  організацій,  а  також    які здійснюють  подорож за маршрутними книжками;

     чоловіки  віком  60  років  і  старші,  жінки віком 55 років і старші.       Курортний збір  справляється  з платників за    місцем  їх тимчасового проживання.

     При   зміні  платником  місця   проживання  в  межах  курортної  місцевості курортний збір повторно  не справляється.  

     З осіб, які прибули в курортну місцевість, збір  справляється не пізніш як у триденний термін від дня прибуття.

     Курортний  збір справляється:

     адміністрацією  готелю та іншими  установами  готельного  типу під час реєстрації  прибулих;

     квартирно-посередницькими організаціями при направленні  осіб (крім прибулих  за  путівками  туристично-екскурсійних  установ  і організацій)  на  поселення  в  будинки  (квартири),  що  належать громадянам на праві власності.

     З осіб, які зупиняються в будинках (квартирах)  громадян  без направлення  квартирно-посередницьких  організацій, а також з осіб (крім тих, що здійснюють подорож  за  маршрутними  книжками),  які проживають   у   наметах,   автомашинах   тощо,   курортний   збір справляється у порядку, визначеному Радами народних депутатів,  що встановлюють цей збір.

 

53. Характер використання податків.

 

Всі податки можуть бути розділені на види за різними ознаками. 
Залежно від характеру платника розрізняють: 
а.) податки з юридичних осіб (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо); б) податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо). 
За формою обкладення податки поділяються на прямі та непрямі. 
До прямих, або прибутково-майнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до піни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки своєю чергою поділяються на: 
а) особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності; 
б) реальні податки, що сплачуються з окремих видів майна (земля, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток. 
До особистих податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Реальними є податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. 
Непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. До них належать акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито. 
Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" всі податки, залежно від органу державної влади та місцевого самоврядування, який їх установлює, поділяються на: а) загальнодержавні; б) місцеві. 
До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду; 19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. 
Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою республіки в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. 
До місцевих податків віднесені податок із реклами та комунальний. 
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) віднесені: 
1) готельний збір; 2) збір за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезнімань; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей; 12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір із власників собак. 
Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, установлюваний обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів. 
Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) податки. Податки загального призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються-виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду). 
За періодичністю стягнення податки поділяються на; а) разові, себто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше - податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); б) систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

 

 

 

 

 

 

 

54. Періодичність стягнення податків.

 

Всі податки можуть бути розділені на види за різними ознаками. 
Залежно від характеру платника розрізняють: 
а.) податки з юридичних осіб (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо); б) податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо). 
За формою обкладення податки поділяються на прямі та непрямі. 
До прямих, або прибутково-майнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до піни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки своєю чергою поділяються на: 
а) особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності; 
б) реальні податки, що сплачуються з окремих видів майна (земля, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток. 
До особистих податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Реальними є податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. 
Непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. До них належать акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито. 
Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" всі податки, залежно від органу державної влади та місцевого самоврядування, який їх установлює, поділяються на: а) загальнодержавні; б) місцеві. 
До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду; 19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності. 
Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою республіки в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. 
До місцевих податків віднесені податок із реклами та комунальний. 
До місцевих зборів (обов'язкових платежів) віднесені: 
1) готельний збір; 2) збір за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезнімань; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей; 12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір із власників собак. 
Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, установлюваний обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів. 
Залежно від характеру використання податки поділяються на податки загального призначення та спеціальні (цільові) податки. Податки загального призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються-виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду). 
За періодичністю стягнення податки поділяються на; а) разові, себто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше - податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); б) систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально).

 

 

 

 

 

 

55. Об'єкти оподаткування.

Відповідно до абз.3 п.п.63.3 статті 63 Податкового кодексу України(далі - Кодекс) об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням  - це майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом  Кодексу.

Як визначено абз.3 п.п.63.3 статті 63 Кодексу, платник податків зобов'язаний стати на облік у  відповідних органах державної  податкової служби за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі  об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, органи державної податкової служби за місцезнаходженням таких об'єктів у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби. 

Порядок обліку об'єктів  оподаткування і об'єктів, що пов'язані з оподаткуванням, визначений  розділами VII та VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 979 та зареєстрованого в  Міністерстві юстиції України 30.12.2010 за № 1439/18734(далі - Порядок обліку).           

 Згідно з п.п. 8.3 розділу VIII Порядку обліку, якщо  у платника податків відбулась  реєстрація, створення чи відкриття  об'єкта оподаткування на території  адміністративно-територіальної одиниці,  де він не перебуває на обліку, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за неосновним місцем обліку в органі державної податкової служби за місцезнаходженням такого об'єкта.           

 Для взяття на  облік протягом 10 робочих днів  після створення відокремленого  підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню, платник податків  повинен подати до відповідного органу державної податкової служби:

 

• реєстраційну заяву заф.№1-ОПП або ф.№5-ОПП з позначкою „облік за неосновним місцем обліку",
• повідомлення про вищезазначені об'єкти оподаткування заф.№20-ОПП.

 

            Зазначені  форми документів є додатками  до Порядку обліку, зразки   форм розміщені на офіційних веб-сайті ДПА України та ДПА у Донецькій області -  відповідно  www.sta.gov.ua та www.dpa.dn.ua.

 

 

            Крім  того, Порядком обліку передбачається  надання інформації про об'єкт  оподаткування у разі зміни  відомостей про такий об'єкт. 
           

 Так, п.п. 8.5 розділу VIII Порядку обліку передбачено, що у разі зміни типу, найменування, місцезнаходження або стану об'єкта оподаткування, платник податків повинен надати повідомлення за ф. № 20-ОПП з оновленою інформацією до відповідного органу державної податкової служби.

 

 

              Платники податків повинні усвідомлювати, що невиконання зазначених норм Кодексу та Порядку обліку щодо взяття на податковий облік об'єктів оподаткування чи об'єкта, пов'язаного з оподаткуванням, тягне за собою матеріальну відповідальність у вигляді штрафних санкцій.

 

 

            Так,  відповідно до абз. 1 статті 117 Кодексу,  за неподання у 10-денний строк  платником податків вищезазначених  документів для взяття на облік  у відповідному органі державної  податкової служби за місцезнаходженням об'єкта оподаткування чи об'єкта, пов'язаного з оподаткуванням,  накладається штраф на самозайнятих осіб у розмірі 170 гривень, на юридичних осіб - 510 гривень. 

 

 

            При  цьому у разі неусунення таких  порушень або за ті самі  дії, вчинені протягом року особою, до якої вже були застосовані штрафи за таке порушення, розмір штрафу збільшується вдвічі.

 

 

            Враховуючи  викладене, переконливо просимо  платників податків, у яких відбулась  реєстрація, створення чи відкриття  об'єкта оподаткування та які досі не перебувають на обліку у податкових органах за місцезнаходженням цих об'єктів,  своєчасно звернутись до таких податкових органів для взяття на облік.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

56. Відповідальність за порушення законодавства про податки.

Державна податкова адміністрація України у зв’язку з надходженням численних запитів від органів державної податкової служби щодо застосування штрафних санкцій згідно з Податковим кодексом України повідомляє таке.

Відповідно до пункту 2 розділу XIX “Прикінцеві положення” Податкового кодексу України (далі – Кодекс) втратив чинність Закон України від 21 грудня 2000 року N 2181-III “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” (далі – Закон N 2181-III).

Починаючи з 1 січня 2011 року, платники податків несуть відповідальність, передбачену нормами Кодексу, зокрема, у разі виявлення за результатами камеральних перевірок порушень.

Так, коли платник податку подає податкову декларацію (розрахунок) з порушенням граничних термінів подання податкової звітності, застосовується штрафна санкція у розмірах, передбачених пунктом 120.1 статті 120 Кодексу.

При цьому в акті перевірки фіксується факт порушення термінів подання податкової звітності, що встановлені Законом N 2181-III, та застосовується штрафна санкція у розмірі 170 гривень (пункт 120.1 статті 120 Кодексу) за кожну неподану (несвоєчасно подану) податкову декларацію, зазначену у такому акті.

У разі встановлення протягом року з дати винесення податкового повідомлення-рішення таких дій (несвоєчасного подання) повторно, штрафна санкція застосовується у розмірі 1020 гривень за кожне таке несвоєчасне подання.

Повторним порушенням, за яке передбачено штраф у розмірі 1020 гривень згідно з пунктом 120.1 статті 120 Кодексу, буде несвоєчасне подання податкової декларації (розрахунку) платником податків незалежно від виду податку, за яке до такого платника протягом року вже було застосовано штраф за неподання (несвоєчасне подання) податкової декларації (розрахунку) та у період до одного року (до 365 або 366 днів – для високосного року) винесено податкове повідомлення-рішення.

У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов’язань, передбачених податковим законодавством, з 1 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених статтею 126 Кодексу.

Тобто, у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов’язання протягом строків, передбачених Кодексом, такий платник податків притягається до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, – у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Штрафна санкція, передбачена пунктом 7 підрозділу 10 розділу XX Кодексу, застосовується за порушення податкового законодавства виключно при обчисленні податкових зобов’язань за період з 01.01.2011 по 30.06.2011.

Також повідомляємо, що ДПА України відкликає лист від 31.12.2010 N 29429/7/10-1017/5190 (щодо застосування штрафної санкції у розмірі не більше 1 гривні).

 

57. Банки.

 

БАНК— контора) — кредитно-фінансова  інституція, що акумулює кошти, здійснює залучення та нагромадження вільних  грошових коштів (вкладів) юридичних  і фізичних осіб (пасивні операції), а також здійснює платіжні грошові  операції та операції з цінними паперами. Проводить кредитування організацій, підприємств і населення (надає кредити, позики). Банківські структури беруть свій початок з XIV ст. (Італія, Німеччина, Нідерланди). Перший акціонерний Б. засновано в Лондоні (1694 р.). Банківська система в Україні почала формуватись з середини XVIII ст. (Львів, Київ, Харків, Одеса, Катеринослав, Херсон). В Україні створено широку мережу Б. Банківська система тут дворівнева і складається з Національного Б. та комерційних Б. різних форм власності. Національний банк України — центральний державний банк, що проводить єдину державну банківську фінансово-грошову політику щодо вартості (ціни, співрозмірності) грошової одиниці, грошового обігу, системи кредитів, координує банківську систему