Виникнення фінансового права

5. Залежно від характеру використання:

а) податки загального значення - що використовуються на загальні цілі, без конкретизації заходів 
або витрат, на які вони витрачаються. Такими є більшість податків, які стягуються в Російській Федерації; б) цільові податки – які зараховуються до цільових позабюджетних фондів або виділяються в бюджеті окремим рядком та призначені для фінансування конкретно-визначених заходів (наприклад, земельний податок).

6. Залежно від періодичності стягнення: а) разові – податки, що сплачуються один раз протягом певного періоду при здійсненні конкретних дій (наприклад, податок на спадкування чи дарування); б) регулярні - податки, які стягуються систематично, через певні проміжки часу і протягом усього періоду володіння або діяльності платника (податок на доходи фізичних осіб, податок на майно організацій та ін.) Перераховані критерії класифікації податків не є вичерпними, але разом з тим достатні для юридичної характеристики всіх діючих нині податків і зборів в Російській Федерації. У науковій і навчальній літературі податки групуються та іншими способами, що дозволяє більш точно виявити сутність кожного обов'язкового платежу, який справляється в обов'язковому порядку.

26. Податкова політика в Україні.

 

Сукупність податків і зборів до бюджетів та Державних  цільових фондів, що справляються у  встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Податкова система –  це сукупність правових норм, що регулюють  розміри, форми, методи і терміни  стягнення податків і платежів, які  мають податковий характер і необхідні  державні для виконання її функції. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб’єктів, стимулюючи економічну і інвестиційну активність.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшення інформаційних тенденцій. Збільшення маси або напрямку податків призводить до зростання цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб’єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

Інколи підприємства штучно утримують низькі ціни за свою продукцію з метою, щоб, з одного боку зменшити абсолютну масу податкових платежів до бюджету, з іншого, шляхом створення штучного дефіциту здійснювати  кінцеву реалізацію своїх товарів  за посередництва тіньових комерційних структур. Зрештою все одно спрацює механізм ринку: споживач оплачує продукт за ринкової ціною, Разом із тим для держави стає безглуздим збільшення податків, оскільки основна маса прибутку присвоюється виробником і посередником безконтрольно.

Система оподаткування  в Україні являє собою сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та внесків до державних  цільових фондів, що справляються у  визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна схарактеризувати як створення основ, реформування самої податкової системи (впровадження податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість, наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом

Податки є формою фінансових відносин мі державою і членами суспільства з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори –  це обов’язкові платежі до бюджету  і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку і на умовах. Визначених законодавчими актами України.

Державні цільові фонди  – це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок  визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності, і внесків фізичних осіб.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які  відповідно до законодавчих актів, покладено  обов’язок сплачувати податки і  обов’язкові платежі. Державні цільові  фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України (ст. 2 Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування № 77/97 від 18 лютого 1997 р

Об’єктами оподаткування  є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування[4, c. 15-17].

3. Види податків  та порядок їх нарахування та сплати до бюджету

Всі податки можуть бути розділені на види за різними ознаками.

Залежно від характеру  платника розрізняють:

а.) податки з юридичних  осіб (податок на прибуток, податок  на додану вартість тощо); б) податки  з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо).

За формою обкладення податки поділяються на прямі  та непрямі.

До прямих, або прибутково-майнових, належать податки, що сплачуються в  процесі придбання та накопичення  матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до піни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки своєю чергою поділяються на:

а) особисті податки, що сплачуються  платником за рахунок і залежно  від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні податки, що сплачуються з окремих видів  майна (земля, будівлі) з розрахунку, в основі якого лежить не дійсний, а передбачуваний прибуток.

До особистих податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Реальними є податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.

Непрямі податки (податки  на споживання) стягуються в процесі  реалізації товарів чи послуг, включаються  у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. До них  належать акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито.

Згідно з Законом  України "Про систему оподаткування" всі податки, залежно від органу державної влади та місцевого  самоврядування, який їх установлює, поділяються  на: а) загальнодержавні; б) місцеві[8, c. 72-74].

До загальнодержавних  податків і зборів (обов'язкових  платежів) належать: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок  на прибуток підприємств; 4) податок  на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду; 19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

Загальнодержавні податки  встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою республіки в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.

До місцевих податків віднесені податок із реклами та комунальний.

До місцевих зборів (обов'язкових  платежів) віднесені:

1) готельний збір; 2) збір  за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу  ордера на квартиру; 5) курортний  збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезнімань; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей; 12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір із власників собак.

Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, установлюваний обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів.

Залежно від характеру  використання податки поділяються  на податки загального призначення та спеціальні (цільові) податки. Податки загального призначення використовуються на загальнодержавні потреби без конкретизації заходів чи видатків. Спеціальні податки зараховуються до державних цільових фондів і використовуються-виключно на фінансування конкретних видатків (збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення, збір на обов'язкове соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, збір до Державного інноваційного фонду).

За періодичністю стягнення  податки поділяються на; а) разові, себто такі, що сплачуються один раз протягом певного відтинку часу (найчастіше - податкового періоду) за здійснення певних дій (податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок із майна, що успадковується або дарується тощо); б) систематичні (регулярні), себто такі, що сплачуються періодично (щомісячно, щоквартально)[9, c. 62-64].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

27. Система оподаткування.

 

Сукупність податків і зборів до бюджетів та Державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Податкова система –  це сукупність правових норм, що регулюють  розміри, форми, методи і терміни  стягнення податків і платежів, які мають податковий характер і необхідні державні для виконання її функції. Комплекс податкових заходів істотно впливає на економічну діяльність господарюючих суб’єктів, стимулюючи економічну і інвестиційну активність.

Практика свідчить, що наслідком збільшення ставок і маси стягнених державою податків завжди є збільшення інформаційних тенденцій. Збільшення маси або напрямку податків призводить до зростання цін веде до погіршення фінансового становища господарюючих суб’єктів, що характеризується подальшим поглибленням кризи і спадом виробництва у загальноекономічному масштабі.

Інколи підприємства штучно утримують низькі ціни за свою продукцію з метою, щоб, з одного боку зменшити абсолютну масу податкових платежів до бюджету, з іншого, шляхом створення штучного дефіциту здійснювати кінцеву реалізацію своїх товарів за посередництва тіньових комерційних структур. Зрештою все одно спрацює механізм ринку: споживач оплачує продукт за ринкової ціною, Разом із тим для держави стає безглуздим збільшення податків, оскільки основна маса прибутку присвоюється виробником і посередником безконтрольно.

Система оподаткування  в Україні являє собою сукупність податків і зборів (обов’язкових платежів) до бюджету та внесків до державних  цільових фондів, що справляються у визначеному порядку. Її сьогоднішній стан можна схарактеризувати як створення основ, реформування самої податкової системи (впровадження податків, характерних для більшості розвинутих країн з ринковою економікою, наприклад, податку на додану вартість, наповнення нових форм оподаткування ринковим змістом

Податки є формою фінансових відносин мі державою і членами суспільства  з метою створення загальнодержавного централізованого фонду грошових ресурсів, необхідних для здійснення державою її функцій.

Податки і збори –  це обов’язкові платежі до бюджету  і державних цільових фондів, що здійснюються платниками у порядку  і на умовах. Визначених законодавчими  актами України.

Державні цільові фонди  – це фонди, створені відповідно до законів України, що формуються за рахунок визначених законами України податків і зборів (обов’язкових платежів) юридичних осіб, незалежно від форм власності, і внесків фізичних осіб.

Платниками податків є юридичні та фізичні особи, на які  відповідно до законодавчих актів, покладено обов’язок сплачувати податки і обов’язкові платежі. Державні цільові фонди включаються до Державного бюджету України, крім Пенсійного фонду України (ст. 2 Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про систему оподаткування № 77/97 від 18 лютого 1997 р

Об’єктами оподаткування  є доходи, додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або  її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних  і фізичних осіб та інші об’єкти, визначені законами України про оподаткування[4, c. 15-17].

3. Види податків та  порядок їх нарахування та  сплати до бюджету

Всі податки можуть бути розділені на види за різними ознаками.

Залежно від характеру  платника розрізняють:

а.) податки з юридичних осіб (податок на прибуток, податок на додану вартість тощо); б) податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел тощо).

За формою обкладення податки поділяються на прямі  та непрямі.

До прямих, або прибутково-майнових, належать податки, що сплачуються в процесі придбання та накопичення матеріальних ресурсів. Вони визначаються розміром об'єкта оподаткування, включаються до піни товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки своєю чергою поділяються на:

а) особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності;