Виникнення фінансового права

Стосовно  ж недоліків, притаманних прямим податкам, то вони значною мірою  пов'язані з тим, що:

- пряма форма  оподаткування потребує складного  механізму бухгалтерського обліку  об'єкта оподаткування і стягнення  податків, є труднощі з визначенням того, що належить до доходів;

- стягнення  прямих податків потребує високого  рівня контролю, розширення податкового  апарату, оскільки мають місце  приховування доходів і ухилення  від оподаткування;

- прямі податки  пов'язані з можливістю ухилення від сплати податків через недосконалість фінансового контролю і наявність комерційної таємниці;

- пряме оподаткування  потребує певного розвитку ринкових  відносин, оскільки тільки в умовах  реального ринку може сформуватися  реальна ринкова ціна, а отже, і реальний прибуток. Останній є ймовірною величиною - можуть бути і збитки. Тобто ринкові відносини не гарантують отримання прибутку, тому прямі податки не можуть стати стабільним джерелом доходів бюджету.

Вирішення цих  проблем безпосередньо пов'язане  з реалізацією такої моделі оподаткування, яка б ґрунтувалася на органічному поєднанні інтересів держави та платника податків.

Отже, можна  сказати, що прямі податки є основними  регулятором соціально-економічних  відносин, так як стягуються безпосередньо  з доходу або з майна.

39. Особисті податки.

а) особисті податки, що сплачуються платником за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) та з урахуванням його платоспроможності;До особистих податків належать податок на прибуток підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності тощо. Реальними є податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.Непрямі податки (податки на споживання) стягуються в процесі реалізації товарів чи послуг, включаються у вигляді надбавки до їхньої ціни та сплачуються споживачем. До них належать акцизний збір, податок на додану вартість, мито, державне мито.Згідно з Законом України "Про систему оподаткування" всі податки, залежно від органу державної влади та місцевого самоврядування, який їх установлює, поділяються на: а) загальнодержавні; б) місцеві.До загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) належать: 1) податок на додану вартість; 2) акцизний збір; 3) податок на прибуток підприємств; 4) податок на доходи фізичних осіб; 5) мито; 6) державне мито; 7) податок на нерухоме майно (нерухомість); 8) плата (податок) за землю; 9) рентні платежі; 10) податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів; 11) податок на промисел; 12) збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету; 13) збір за спеціальне використання природних ресурсів; 14) збір за забруднення навколишнього природного середовища; 15) збір до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення; 16) збір на обов'язкове соціальне страхування; 17) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування; 18) збір до Державного інноваційного фонду; 19) плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.Загальнодержавні податки встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України. Податок на нерухоме майно (нерухомість), плата (податок) за землю, податок із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, збір за спеціальне використання природних ресурсів, збір за забруднення навколишнього природного середовища на території Автономної Республіки Крим встановлюються Верховною Радою республіки в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України.До місцевих податків віднесені податок із реклами та комунальний.До місцевих зборів (обов'язкових платежів) віднесені:1) готельний збір; 2) збір за припаркування автотранспорту; 3) ринковий збір; 4) збір за видачу ордера на квартиру; 5) курортний збір; 6) збір за участь у бігах на іподромі; 7) збір за виграш на бігах на іподромі; 8) збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі на іподромі; 9) збір за право використання місцевої символіки; 10) збір за право проведення кіно- і телезнімань; 11) збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу й лотерей; 12) збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон; 13) збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг; 14) збір із власників собак.Місцеві податки, механізм справляння та порядок їх сплати встановлюються сільськими, селищними, міськими радами відповідно до наведеного переліку і в межах граничних розмірів ставок, установлених законами України. Виняток становить збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що прямує за кордон, установлюваний обласними радами. Суми місцевих податків (зборів) зараховуються до бюджетів місцевих рад народних депутатів.

40. Непрямі податки.

Непрямі податки - це податки на товари і послуги, сплачені в ціні товару або включені в тариф. Оскільки непрямі податки встановлюються в цінах товарів та послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів. Це так звані податки на споживання. До них відносяіься податок на додану вартість, акцизний збір, мито.

Перевагами непрямих податків є наступне: швидке надходження їх до бюджету, що дає змогу фінансувати видатки бюджету; непрямі податки охоплюють дуже широке коло товарів і послуг народного споживання, тому є висока ймовірність того, що надходження їх буде досить повним, але ще непрямі податки балансують місцеві бюджети, так як споживання більш-менш рівномірне в територіальному аспекті.

Головним недоліком  непрямих податків є те, що їх сплата незалежить від розміру доходів  платників. Таким чином, сплата непрямих податків стає тяжким тягарем для платників податків. Отже, в непрямому оподаткуванні, мабуть, потрібно мати широке коло оподатковуваних товарів з досить помірними ставками або взагалі єдиний універсальний акциз. Урахувати інтереси всього суспільства неможливо.

НЕПРЯМІ ПОДАТКИ - податки на товари і послуги, що встановлюються як надбавка до цін на товари або тарифи на послуги і не залежать від доходів платників податків. Непрямі податки включаються виробниками (продавцями) в ціну товару і потім передаються державі. Отже, виробники і продавці виступають у ролі збирачів податків, а покупець - платником непрямих податків.

Практика оподаткування  використовує кілька видів непрямих податків - універсальні та специфічні акцизи, а також мито.

Специфічні акцизи встановлюються на обмежений перелік товарів. Універсальні акцизи відрізняються від специфічних тим, що мають ширшу базу оподаткування та уніфіковані ставки. Практика оподаткування знає три види універсальних акцизів.

Податок з  продажу. Застосовується у сфері оптової та роздрібної торгівлі. Об'єктом оподаткування є реалізація товарів на завершальному етапі. При цьому оподаткування здійснюється один раз. Ставки оподаткування встановлюються у відсотках до об'єкта. Цей податок використовувався нетривалий час в останній період існування СРСР, але поширений в інших країнах.

Податок з  обороту. Стягується з валового обороту руху товарів. При цьому допускається подвійне оподаткування, оскільки у валовий оборот входять податки, що були сплачені раніше. Цей податок широко і протягом тривалого часу (з початку 30-х і до початку 90-х років) використовувався в СРСР. Ставки податку з обороту були диференційовані за видами товарів.

Податок на додану вартість. Сплачується на всіх етапах руху товарів, робіт, послуг. Об'єктом оподаткування є не валовий оборот, а додана вартість. При цьому застосовуються уніфіковані ставки, що полегшує обчислення податку і контроль за його надходженням. Обчислення і стягнення податку на додану вартість потребує відповідного визначення об'єкта оподаткування - доданої вартості. Можливі два способи її обчислення: заробітна плата + прибуток; виручка від реалізації - матеріальні витрати. Цей податок набув значного поширення в європейських країнах. При цьому застосовуються диференційовані ставки для окремих груп, видів товарів. Специфічні акцизи досить поширені в оподаткуванні.

В Україні використовуються три види непрямих податків: акцизний збір (специфічний акциз), податок  на додану вартість (універсальний  акциз) і мито.

Мито є непрямим податком, що стягується з товарів, транспортних засобів, інших предметів, які переміщуються через митний кордон країни. Це переміщення може бути пов'язане з увезенням або вивезенням товарів чи транспортних засобів. Цей податок виконує фіскальну та регулювальну функції. Регулювальну функцію спрямовано на формування обсягів раціональної структури імпорту та експорту, захист національного виробника, заохочення або обмеження експорту.

Порядок обчислення і  сплати акцизного збору регламентується  Законом України “Про єдиний митний тариф” від 05.02.1992р та Митним кодексом України.

На практиці застосовується кілька видів мита: ввізне, вивізне, сезонне, спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети в разі ввезення таких на митну територію держави. Воно є диференційованим:

- стосовно товарів,  які надходять з держав, що  входять разом з Україною до  митних союзів або утворюють  спеціальні митні зони;

- стосовно товарів,  котрі надходять з країн або  економічних союзів, які користуються  в Україні режимом найбільшого сприяння.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети за їх вивезення за межі митної території держави.

Сезонне мито застосовується на окремі товари на строк не більший ніж чотири місяці від моменту його встановлення. Сезонне мито може бути ввізним і вивізним.

Спеціальне  мито застосовується:

- як спосіб захисту  українських виробників в цілому;

- як спосіб захисту  національного товаровиробника,  коли товари ввозяться на митну  територію України в обсягах  або за умов, що можуть завдавати  шкоди національному товаровиробнику;

- як запобіжний засіб  проти порушення національних  інтересів учасниками зовнішньоекономічної  діяльності;

- як заходи у відповідь  на дискримінаційні або недружні  дії інших держав, митних союзів.

Антидемпінгове  мито застосовується в разі:

- увезення на митну  територію товарів за демпінговими  цінами, що завдає шкоди національному  товаровиробнику;

- вивезення за межі  митної території товарів за  ціною, істотно нижчою від цін  інших експортерів - конкурентів.

Компенсаційне мито застосовується в разі:

- увезення на митну  територію товарів, які є об'єктом  субсидованого імпорту, що завдає  шкоди національному товаровиробнику;

- вивезення за межі  митної території товарів на  виробництво, переробку, продаж  або споживання котрих надавалася державна субсидія, якщо таке вивезення завдає шкоди державі.

Міжнародна практика (а також і досвід України) свідчать, що найпоширенішим є мито на імпорт.

Акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари (продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції) Декрет Кабінету манастрів України “Про акцизний збір” від 26.12.02р., ст. 1.

Акциз-ний збір в Україні  було запроваджено у 1992 році, який разом  з ПДВ замінив подат-ки з обороту  і з продажу. Порядок обчислення і сплати акцизного збору регламентується: Декретом КМУ " Про акцизний збір" № 18--92 від 26.12.92 р. та Інструкцією ГДПІУ № 24 від 22.06.93 р. Закон України "Про внесення змін до декретів КМУ "Про податок на добавлену вартість" та "Про акцизний збір" було запроваджено тільки 19.11.93 р.

Перелік товарів, на які  встановлюється акцизний збір (підакцизних  товарів), і ставки акцизного збору  затверджуються законодавче і є  єдиними на всій території України  для вітчизняних та імпортних  товарів.

У перелік підакцизних товарів було включено спирт і алкогольні на-пої, тютюнові вироби, транспортні засоби і шини до них, бензин, рушниці спортивні, ювелірні вироби, магнітофони й апаратуру зву-козапису, відеоапаратуру, відео- та аудіокасети, компакт-диски, те-левізори кольорові, набори кухонні або столові, офісні меблі, одяг з натуральної шкіри та хутра, шоколад, каву, рибні делікатеси, части-ни тушок домашньої птиці.

З 1 січня 2000 р. значно скорочено  перелік підакцизних товарів, змінено  ставки податку та запроваджено новий  механізм обчислення акцизного збору для імпортованих товарів за застосування ставки акцизного збору у відсотках.

До підакцизних товарів  віднесено:

– бензини моторні;

– дизельне пальне;

– автомобілі;

– тютюнові вироби;

– ювелірні вироби;

– спирт етиловий та алкогольні напої;

– пиво солодове.

Суми акцизного збору  з ввезених на територію України  товарів зараховуються до державного бюджету, а з товарів, вироблених в Україні, - до місцевого бюджету  за місцем їх виробництва і державного бюджету у співвідношеннях, установлених Верховною Радою України.

Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю сплати акцизного  збору здійснюється податковими  інспекціями відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію.

 

 

 

 

 

41. Загальнодержавні податки.

 

Так, у ст. 9 Податкового  кодексу міститься наступний  перелік загальнодержавних податків і зборів:  
податок на прибуток (розділ ІІІ НКУ, ст.133-161);  
податок на доходи фізичних осіб (розділ ІV, ст.162-179);  
податок на додану вартість (ПДВ) (розділ V, ст.180-211);  
акцизний податок (розділ VI, ст.212-230);  
збір за першу реєстрацію транспортного засобу (розділ VII, ст.231-239);  
екологічний податок (розділ VIII, ст.240-250);  
рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, за транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України (розділ ІX, ст.251-255);  
рентна плата за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні (розділ X, ст.256-261);  
плата за користування надрами (розділ XI, ст.262-264);  
плата за землю (розділ XIII, ст.269-290);  
збір за користування радіочастотним ресурсом (розділ XV, ст.318-322);  
збір за спеціальне використання води (розділ XVI, ст.323-328);  
збір за спеціальне використання лісових ресурсів (розділ XVII, ст.329-334);  
фіксований сільськогосподарський податок (глава 2 розділу XIV «Спеціальні податкові режими», ст.301-309);  
збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства;  
мито (регулюється митним законодавством);  
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками (глава 3 розділу XIV, ст.310-313);  
збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності (глава 4 розділу XIV, ст.314-317).  
 
Нагадаємо, раніше в законі про систему надогообложенія був також, зокрема, збір за проведення гастрольних заходів, судовий збір, єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через держкордон. Усього раніше існувало 28 загальнодержавних податків і зборів, і плюс єдиний податок, що діє згідно з указом Президента України № 727. Останній у Податковому кодексі віднесено до місцевих податків.  
 
Повний перелік місцевих зборів наведено в ст.10 і розділі ХІІ «Місцеві податки і збори» Податкового кодексу (ст.265-268). Таким чином, до місцевих обов'язкових платежів відносяться:  
 
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (вводиться з 1 січня 2012 року, відповідно до п.1 розділу ХІХ НКП);  
єдиний податок (підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» про спрощену систему оподаткування, діє до внесення змін до розділу XIV «Спеціальні податкові режими» НКП);  
збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;  
збір за місця для паркування транспортних засобів;  
туристичний збір.  
 
Раніше до місцевих податків відносили 14 видів платежів - податок з реклами, комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно-і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг , збір з власників собак.  
 
Нагадаємо, що також з 1 січня 2011 року в Україні набув чинності закон «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким введено єдиний соціальний внесок, який об'єднав відрахування в різні соцфонди (пенсійний, на випадок безробіття, від нещасного випадку на виробництві, і з тимчасової втрати працездатності). Функції з адміністрування єдиного соцзвноса покладені на Пенсійний фонд.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

42.Збори (обов'язкові платежі).

 

Повний перелік місцевих зборів наведено в ст.10 і розділі  ХІІ «Місцеві податки і збори» Податкового кодексу (ст.265-268). Таким  чином, до місцевих обов'язкових платежів відносяться:  
 
податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (вводиться з 1 січня 2012 року, відповідно до п.1 розділу ХІХ НКП);  
єдиний податок (підрозділ 8 розділу XX «Перехідні положення» про спрощену систему оподаткування, діє до внесення змін до розділу XIV «Спеціальні податкові режими» НКП);  
збір за здійснення деяких видів підприємницької діяльності;  
збір за місця для паркування транспортних засобів;  
туристичний збір.  
 
Раніше до місцевих податків відносили 14 видів платежів - податок з реклами, комунальний податок, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі, збір за виграш на бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на тоталізаторі та іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за право проведення кіно-і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону, конкурсного розпродажу і лотерей, збір за видачу дозволу на розміщення об'єктів торгівлі та сфери послуг , збір з власників собак. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

43. Податок на додану вартість.

 

У розд. V Податкового  кодексу визначаються основні положення  щодо податку на додану вартість (ПДВ). Хоча ці положення суттєво не відрізняються  від положень чинного раніше Закону про ПДВ, однак усе ж таки з'явилися  нові аспекти та нюанси щодо нарахування та сплати ПДВ, які ми й розглянемо в цій консультації.

Реєстрація  платників ПДВ

У Податковому кодексі  збереглася головна умова для  обов'язкової реєстрації платником  ПДВ. Так, згідно зі ст. 181 ПК особа зобов'язана  зареєструватися як платник ПДВ (крім особи, яка є платником єдиного податку) у разі, якщо загальна сума від здійснення нею операцій із постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 тис. грн. (без урахування ПДВ).

Змінено строки подання заяв на реєстрацію платником ПДВ. Зокрема, особи, які перевищили вищезазначений граничний обсяг поставок, заяву на реєстрацію повинні подати не пізніше 10-го числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулося таке перевищення (Закон про ПДВ передбачав строк не пізніше 20-го календарного дня з моменту перевищення).

Порядок добровільної реєстрації платником ПДВ визначено у  ст. 182 розд. V ПК. Так, якщо особа, обсяги постачання товарів (послуг) у якої не перевищують 300 тис. грн., а обсяги постачання товарів (послуг) іншим платникам податку за останні 12 календарних місяців сукупно становлять не менше 50% загального обсягу постачання, уважає за доцільне добровільно зареєструватися як платник ПДВ, то така реєстрація здійснюється за її заявою.