Пенсійне забезпечення в країнах ринкової економік та в Україні

      Закон України «Про дипломатичну службу»  від 20 вересня 2001 року визначає правові  засади та порядок організації діяльності дипломатичної служби України як складової частини державної  служби, а також особливості правового  статусу державних службовців, які  перебувають на дипломатичній службі, їх матеріального та соціального, в  тому числі і пенсійного забезпечення.

      Відповідно  до Закону України «Про державну соціальну  допомогу особам, які не мають права  на пенсію, та інвалідам від 18 травня 2004 року визначено правові засади надання державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам, а також надання  державної соціальної допомоги на догляд різним категоріям пенсіонерів. А відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни установлюється правовий статус дітей війни і  визначає основи їх соціального захисту  та гарантує їх соціальну захищеність  шляхом надання пільг (державної  соціальної підтримки) в тому числі  й у сфері пенсійного забезпечення.

      Отже, процес реформування пенсійного забезпечення в Україні вже розпочато –  прийнято низку законів, спрямованих  на підвищення ефективності пенсійного страхування, проведено реорганізацію  органів, що його здійснюють. Важливого  значення в процесі реформування пенсійної системи, а отже, соціального  забезпечення в цілому, набуло прийняття 9 липня 2003 року Верховною Радою України  законів України «Про недержавне пенсійне страхування» і «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» та інших  законів, спрямованих на вдосконалення  існуючої солідарної пенсійної системи. 

      3.2. Запровадження персоніфікованого  обліку у системі  загальнообов’язкового  державного пенсійного  страхування.

      Згідно  із статтею 1 Закону України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» персоніфікований облік у системі загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  – це організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування  в порядку, визначеному цим законом.

      Суть  і мета запровадження системи  персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб пов’язані  з необхідністю створення базової  інформаційної платформи для  переведення пенсійної системи  на принципи пенсійного страхування. Цей  перехід характеризуватиметься  використанням новітніх інформаційних  технологій для збирання, опрацювання, систематизації та зберігання передбачених законодавством про пенсійне страхування  відомостей про фізичних осіб, що пов’язані  з визначенням права на виплати  з Пенсійного фонду та їх розміру  за загальнообов’язковим державним  пенсійним страхуванням. Розбудову  системи персоніфікованого обліку відомостей розпочато після підписання Президентом України Указу від 4 травня 1998 року «Про заходи щодо впровадження обліку відомостей у системі обов’язкового  державного пенсійного страхування» та відповідних постанов Кабінету Міністрів  від 4 червня 1998 р. №794, які регламентували основні положення про персоніфікований облік і необхідні заходи щодо його впровадження з 1 січня 2004 року.

      Функціонування  цієї системи, починаючи з 2004 року, організовується  згідно з Порядком формування та поданням органам Пенсійного фонду України  відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов’язкового  державного пенсійного страхування, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду  України і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України.

      У створеній Пенсійним фондом загальнодержавній  базі даних системи персоніфікованого  обліку відомостей на 1 вересня 2004 року відкрито понад 26 млн. персональних облікових  справ, у яких накопичуються відомості  про застрахованих осіб з усіх регіонів для використання у діючій системі пенсійного страхування.

      Впровадження  цієї системи підтвердило міжнародний  досвід у тому, що персоніфікація відомостей, крім свого основного призначення  – створення інформаційного простору для адекватного визначення розміру  пенсії залежно від участі у пенсійному страхуванні, дає ще й додатковий ефект – проводить до збільшення кількості платників, детінізації  заробітної плати, збільшення надходжень коштів до Пенсійного фонду. [7, c. 115]

      На  підставі відомостей, наданих страхувальниками, у централізованому банку даних  Пенсійного фонду України на кожну  застраховану особу відкривається  електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи у Державному реєстрі  фізичних осіб. У картці за весь період трудового життя застрахованої  особи накопичуватимуться дані про  заробіток, страхові внески до Пенсійного фонду, відомості про стаж роботи з усіх місць роботи та інші відомості, необхідні для правильного призначення  пенсії.

      Персональна облікова картка повинна містити  такі відомості:

      1) Умовно-постійна частина персональної  облікової картки:

      - модифікований ідентифікаційний  номер;

      - прізвище, ім’я, по батькові на  поточний момент;

      - дата і місце народження, адреса  постійного проживання;

      - стать;

      - серія, номер і назва документа,  з якого взято відомості до  персональної облікової картки;

      - громадянство.

      2) Частина персональної облікової  картки, яка відображає страховий  стаж, заробітну плату (дохід)  і розмір сплачених страхових  внесків:

      - ідентифікаційний номер страхувальника;

      - рік, за який внесено відомості;

      - розмір страхового внеску до  Пенсійного фонду за відповідний  місяць;

      - сума сплачених страхових внесків  до Пенсійного фонду за відповідний  місяць;

      - страховий стаж;

      - ознака особливих умов праці,  які дають право на пільги  в пенсійному страхуванні;

      - сума заробітної плати, з якої  сплачено страхові внески за  відповідний місяць;

      - сума доходу осіб, які провадять  підприємницьку діяльність і   обрали особливий спосіб оподаткування.

      3) Частина персональної облікової  картки, яка відображає сплату  за рахунок коштів Пенсійного  фонду пенсії застрахованій особі  за місяцями:

      - дата з якої призначено пенсію;

      - місяць нарахування (перерахунку,  індексації) пенсії;

      - сума періодів страхового стажу;

      - коефіцієнт страхового стажу;

      - коефіцієнт заробітної плати;

      - заробітна плата для обчислення, перерахунку, індексації пенсії;

      - розмір пенсії для виплати;

      - запис про членів сім’ї, які  перебувають на утриманні застрахованої  особи.

      4) Частина персональної облікової  картки, яка відображає стан пенсійних  активів застрахованої особи  або здійснення виплат спадкоємцям  накопичувального пенсійного рахунку:

      - сума заробітної плати з якої  сплачено страхові внески за  відповідний місяць;

      - розмір і сума сплачених страхових  внесків на накопичувальний пенсійний  рахунок за відповідний місяць;

      - сумарний заробіток інвестиційного  доходу за попередні періоди;

      - чиста вартість пенсійних активів;

      - загальна кількість одиниць пенсійних  активів;

      - сума коштів, перерахована страховій  організації, обраній застрахованою  особою, для оплати договору страхування  довічної пенсії, і дата перерахування  цих коштів;

      - сума одноразові виплати, сплаченої  відповідно до статті 56 Закону  України «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування», і дата її виплати;

      - позначка про смерть застрахованої  особи.

      Персональна облікова картка застрахованої особи  зберігається в Пенсійному фонді  протягом усього життя цієї особи, а  після її смерті – протягом 75  років на паперових носіях і в  електронному вигляді за наявності  засобів, що гарантують ідентичність паперової  та електронної форм документа. [7, c.117-118]

      Кожна застрахована особа має право  отримати в органах Пенсійного фонду  дані, що містяться в індивідуальній обліковій картці. Інформація з бази даних системи персоніфікованого  обліку, що ведеться в електронній  формі, може надаватися за запитом страхувальників  або застрахованих осіб у вигляді  документа, що відповідає вимогам законодавства. Роботодавець, у свою чергу зобов’язаний передати кожному працівникові копію  відомостей, представлених до пенсійного фонду для внесення в облікову картку. Тобто, вірогідність відомостей, що накопичуються в картці, може контролюватися самим застрахованим.

      Форми документів, порядок та строки подання  відомостей про застрахованих осіб до територіального органу Пенсійного фонду встановлюються правлінням пенсійного фонду. Для формування інформаційної  бази системи персоніфікованого  обліку використовують відомості, що надходять  з таких джерел:

      - інформаційного фонду Державного  реєстру фізичних осіб – платників  податків та інших обов’язкових  платежів;

      - органів державної податкової  служби;

      - роботодавців;

      - фізичних осіб;

      - органів реєстрації актів громадського  стану;

      - державної служби зайнятості;

      - фондів загальнообов’язкового державного  соціального страхування;

      - компанії з управління активами;

      - зберігала;

      - інших підприємств, установ, організацій  і військових формувань.

      Первинна  звітність для системи персоніфікованого  обліку відомостей формується з використанням  документальних джерел первинного бухгалтерського  обліку та обліку кадрів у страхувальника, при цьому треба зазначити, що джерелом даних для заяви на реєстрацію платника страхових внесків у  системі загальнообов’язкового державного соціального страхування є відомості із реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичних осіб або фізичних осіб-підприємців. [2, c.144]

      Індивідуальні відомості про застраховану особу  роботодавці подають до місцевого  органу Пенсійного фонду щорічно, у  першому кварталі року, наступним  за звітним. Органи реєстрації актів  громадянського стану за формою, встановленою відповідно до законодавства, протягом десяти робочих днів із дня реєстрації смерті особи подають відповідні відомості територіальним органам  Пенсійного фонду. Органи, що здійснюють державну реєстрацію юридичних і  фізичних осіб – суб’єктів підприємницької  діяльності, зобов’язані надсилати  один примірник реєстраційної картки територіальному органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.

      Після надходження до територіального  органу Пенсійного фонду ці відомості  про застраховану особу після  відповідного контролю передаються  через телекомунікаційну мережу до централізованого державного банку  даних інформаційного центру Пенсійного фонду. У державному банку даних  зазначені індивідуальні відомості  від усіх роботодавців включно і  відомості від усіх роботодавців про випадки трудової міграції та сумісництва, а також інші відомості  акумулюються і зберігаються у захищених  електронних базах протягом усього життя застрахованої особи.

      З моменту подання заяви застрахованої  особи про призначення пенсії в обліковій картці накопичуються  відомості про результати розрахунку (перерахунку) пенсії та її розмір, а  також дані про надання інших  соціальних послуг. Інформаційний центр  надає довідки застрахованим  особам, формує інтегровані аналітичні звіти з проблематики персоніфікованого  обліку відомостей. Відомості, що містяться  в системі персоніфікованого  обліку, згідно із Законом «Про загальнообов’язкове  державне пенсійне страхування» територіальні  органи Пенсійного фонду використовують для: