Отчет по практике в ПАТ КБ «ПриватБанк»

Банківська практика здійснення безготівкових розрахунків чеками утвердила такі їх обов’язкові реквізити:

• назва банку;
• наказ про сплату грошової суми;
• отримувач грошей;
• дата і місце виписки чека;
• підпис чекодавця.

Чек із чекової книжки пред'являється  до оплати в банк чекодержателя протягом десяти календарних днів.

Чек приймається чекодержателем в оплату безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого виписаний документ що підтверджує отримання ним товарів, виконання робіт надання послуг.

За бажанням фізичної особи, розрахунковий чек може бути виписаний на ім'я іншої особи, яка в цьому разі стає власником чека.

Видача розрахункових  чеків на пред'явника забороняється. Обмін чека на готівку і отримання здачі із суми чека готівкою юридичними особами не дозволяється.

У разі розрахунків фізичних осіб з підприємствами торгівлі та послуг розрахунковим чеком дозволяється отримання чекодавцем здачі із суми чека готівкою, але не більше двадцяти відсотків від суми чека.

Виписуючи чек, чекодавець переносить залишок ліміту з корінця попереднього чека на корінець виписаного чека і виводить новий залишок ліміту. Чекодержатель здає в банк чеки разом з трьома примірниками реєстрів, якщо рахунки чекодавця і чекодержателя знаходяться в одній установі банку, і в чотирьох примірниках — на кожну установу банку окремо, якщо рахунки чекодавця і чекодержателя ведуться в різних банках.

Для створення ефективної системи безготівкових розрахунків  принципове значення має правильне  визначення її принципів - основних нормативних  положень, якими слід керуватися, щоб  безготівкові розрахунки максимально  сприяли прискоренню народногосподарського  обороту. Виділяються такі основні  принципи організації безготівкових  розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків.
2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків.
3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг.
4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов.
5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, що є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного).
6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника.
7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу.

Специфіка прояву принципів  організації безготівкових розрахунків  у вітчизняній економіці виражається  лише несприятливими кризовими умовами  господарювання.

 

2. Депозитні операції ПАТ КБ «ПриватБанк»

 

Можливості банків щодо залучення  коштів регулюються НБУ. Згідно з  показником платоспроможності банку (адекватності капіталу), нормативне значення якого встановлює НБУ, залучені та запозичені кошти банку не повинні перевищувати розмір власного капіталу більше ніж у 12 разів.

Найбільш суттєвим і важливим джерелом формування та збільшення ресурсної  бази банків виступають депозитні операції.

Депозитними є пасивні  операції банків із залучення грошових коштів юридичних і фізичних осіб у національній та іноземній валютах  у формі вкладів (депозитів) шляхом їх зарахування на відповідні рахунки  на певних умовах.

Банки залучають вільні грошові  кошти юридичних та фізичних осіб через різні види банківських  рахунків. Практично всі клієнтські рахунки, на яких зберігаються їх грошові  кошти, є депозитними.

Депозит (вклад) — це грошові  кошти в національній та іноземній  валютах, передані їх власником або  іншою особою за його дорученням у  готівковій або безготівковій формі  на рахунок власника для зберігання на певних умовах. Положенням про порядок  здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними та фізичними особами регулюється  загальний порядок залучення  банками України коштів (як у національній, так і в іноземній валютах) або банківських металів від  юридичних та фізичних осіб на вкладні (депозитні) рахунки [16].

Основними видами депозитних операцій є:

• вклади (депозити) на вимогу (до запитання) — це грошові кошти або банківські метали, що розміщені вкладниками в банках на умовах видачі вкладу (депозиту) на першу вимогу вкладника або здійснення платежів за розпорядженням власника рахунку;
• вклади (депозити) строкові — це грошові кошти або банківські метали, розміщені вкладниками в банку на визначений договором строк, що можуть бути знятими після закінчення цього строку або після попереднього повідомлення банку за встановлений період (не менше одного місяця).

Вклади (депозити) на вимогу розміщують у банку на поточному  рахунку клієнта. На вимогу клієнта  кошти з поточного рахунку  в будь-який час можуть вилучатися через видачу готівки, виконання  платіжного доручення, сплату чеків  або векселів. До вкладів на вимогу прирівнюються внески з попереднім повідомленням банку про намір  зняти гроші з рахунку (за умови, що строк повідомлення не перевищує  одного місяця).

Вклади на вимогу є нестабільними, що обмежує можливість їх використання банком для позичкових та інвестиційних  операцій. Тому власникам поточних рахунків сплачується низький депозитний процент або не сплачується зовсім. В умовах відсутності (як правило) плати  за депозити на вимогу банки намагаються  залучити клієнтів і стимулювати  приріст поточних внесків за рахунок  надання їм додаткових послуг та підвищення якості обслуговування (кредитування з поточного рахунку, пільги вкладникам в одержанні кредиту, використання зручних для клієнта форм розрахунків: застосування кредитних карток, чеків, розрахунково-консультативне обслуговування тощо).

Для покриття операційних  витрат, пов'язаних із веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта  комісійну винагороду. Комісія може утримуватися з депозитного процента. Деякі банки не стягують комісії  із безпроцентних рахунків за умови  зберігання на них стабільного залишку  не нижче встановленого рівня.

До депозитів на вимогу можна віднести і кредитові залишки  на контокорентних рахунках. На цих  рахунках відображаються всі операції банку з клієнтами, тобто видача позичок і здійснення платежів за дорученням клієнта, а також надходження  виручки від реалізації продукції  та інших грошових переказів на користь  клієнта і на погашення позичок.

Формою залучення банком вкладів на вимогу є також поточний рахунок з овердрафтом. За режимом  функціонування цей рахунок подібний до контокорентного. Проте, якщо останній відкривається надійним клієнтам, які  активно кредитуються, то при овердрафті таке позичання допускається від випадку до випадку, тобто має нерегулярний характер. Для цього рахунку характерний кредитовий залишок.

Одним із видів депозитів  на вимогу є залишок коштів на кореспондентських  рахунках, відкритих у певному  банку іншими банками.

Строкові вклади є для  банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні й зручні в банківському плануванні. За ними сплачується високий  депозитний процент, рівень якого диференціюється  залежно від строку, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення, загальної динаміки ставок грошового  ринку та інших умов. Деякі банки  встановлюють мінімальний розмір строкового вкладу, величина якого залежить від  орієнтації банку на відповідного вкладника (дрібного, середнього, великого).

Ощадні вклади слугують власникам  для накопичення грошових заощаджень. Власнику ощадного вкладу видається  іменне посвідчення про внесок у  формі ощадної книжки, в якій відбиваються всі операції на рахунку. Зняття грошей з ощадного рахунку здійснюється за попереднім повідомленням власника внеску. Ощадні вклади передбачають тривале  існування на рахунках стабільних залишків коштів, що використовуються в активних банківських операціях. За ощадними вкладами банки нараховують проценти.

Умовні вклади (депозити) — це кошти або банківські метали, внесені на інших умовах їх повернення. Умови за вкладом не можуть суперечити законодавству України. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) визначено договором, то такі вклади (депозити) обліковуються як строкові. Якщо строки зберігання умовних вкладів (депозитів) договором не визначено, то вони обліковуються як вклади (депозити) на вимогу.

Для відкриття депозиту в  ПАТ КБ «ПриватБанк» потрібно надати пакет відповідних документів (Додаток 3).

Операції банків із банківськими металами здійснюються або з фізичною поставкою банківських металів, або без фізичної поставки банківських  металів відповідно до нормативно-правових актів НБУ з питань здійснення операцій з банківськими металами. Сума, строки та умови приймання вкладів (депозитів) визначаються між банком та вкладником на договірних засадах.

Процентні ставки за вкладними (депозитними) операціями встановлюються банками самостійно. Національний банк України встановлює індикативні  розміри процентних ставок для банків з урахуванням ситуації на грошово-кредитному ринку. Банк сплачує вкладнику суму вкладу (депозиту) та нараховані за ним  проценти:

• у національній валюті, якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок у національній валюті;
• у валюті вкладу (депозиту), якщо грошові кошти надійшли на вкладний (депозитний) рахунок в іноземній валюті, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника, — в іншій іноземній чи в національній валютах;
• у банківських металах, якщо вкладний (депозитний) рахунок відкритий у      банківських металах, або на умовах та в порядку, передбачених договором, відповідно до заяви вкладника,
• у національній валюті.

Проценти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банківського вкладу (депозиту), якщо інше не передбачено  договором, нараховують від дня, наступного за днем надходження до банку грошових коштів або банківських  металів, до дня, який передує поверненню грошових коштів або банківських  металів вкладнику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку  вкладника з інших підстав.[19]

Виплата процентів за вкладом (депозитом) здійснюється у строки, що обумовлені в договорі (Додаток 4).

Банки можуть залучати вільні кошти юридичних і фізичних осіб за допомогою банківського векселя. Банківський вексель має депозитну  природу і цим він схожий на сертифікат. Проте, на відміну від  сертифіката, банківський вексель  може бути використаний його власником  як платіжний засіб за товари та послуги, причому новий власник векселя може передавати його третій особі шляхом індосаменту. Щоб придбати банківський вексель, покупець має переказати гроші на рахунок банку-продавця, після чого останній виписує бланк банківського векселя на ім'я покупця і позначає дату зарахування грошей. В Україні банківські векселі зараз не застосовують.

Банки використовують і такий  метод залучення вкладів, як установлення залежності між кредитуванням клієнта  і накопиченням на його депозитному  рахунку.

Формування коштів на депозитному  рахунку може відбуватися по-різному: або виходячи з можливостей клієнта, або на основі планових регулярних вкладів.

Вигода клієнта при  такому депозиті полягає у тому, що він має можливість безперешкодно  одержати в банку кредит, причому  чим меншим буде розрив між сумою  депозиту та сумою кредиту, тим меншим буде встановлений процент за позичкою.

Перелік видів депозитних вкладів ПАТ КБ «ПриватБанк» представлено у Додатку 5.

Для розгляду депозитних операцій спочатку потрібно провести аналіз масштабів  і динаміки депозитних операцій банку. За даними балансу ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» проведемо аналіз масштабів і  динаміки депозитних операцій (додаток 6):

Таблиця   2.1

Аналіз динаміки та масштабів  депозитної діяльності ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК»

Показники	2009 р.	2010 р.	Відхилення
			Абсолютне тис.грн	відносне, %
1. Зобов’язання банку, тис. грн	75 795 412	101 557 254	+25761842	+33,99
2. Капітал банку, тис. грн	10 270 719	11 879 968	+1 609 249	+15,67
3. Валюта балансу банку, тис. грн	86 066 131	113 437 222	+27 371091	+31,8
4. Частка зобов’язань у валюті балансу, %	88,07	89,53	+1,46	´
5. Співвідношення зобов’язань та капіталу (коефіцієнт фінансового важеля)	7,38	8,55	+1,17	´

 

Висновок до таблиці 2.1:

Аналіз зобов’язань  банку починають з визначення їх суми за балансом через обчислення залишків за рахунками на підставі балансу банку. На цьому ж етапі  аналізу дається характеристика зміни суми зобов’язань банку  в динаміці в абсолютному та відносному виразах. Так, з даних таблиці 2.1 видно, що за аналізований період банк значно розширив масштаби своєї діяльності, про що свідчить збільшення валюти балансу на              27 371091 тис. грн. , або на 31,8 % . При цьому збільшення ресурсної бази відбувалось як за рахунок залучених коштів, так і завдяки нарощуванню власного капіталу банку. Це, безумовно, позитивно характеризує роботу банку. Так, капітал банку збільшився на 1 609 249 тис. грн. , або на 15,67 % , а його зобов’язання — на 25761 842 тис. грн., або на 33,99 % . Пропорційне зростання капіталу та зобов’язань банку не змінило мультиплікаційного ефекту капіталу. При цьому рівень фінансової стійкості банку залишився незмінним. Питома вага зобов’язань у загальних джерелах формування ресурсів майже не змінилась і залишилася на рівні 88 - 89 % , а сума зобов’язань перевищує суму капіталу банку в 7.38 разів (у звітному періоді — в 8,55 разів).  Наведені показники свідчать про виважену позицію банківських менеджерів: ризики, викликані розширенням залучених коштів, покриваються зростанням суми власного капіталу, який є гарантією банківських зобов’язань.