Отчет по практике в ПАТ КБ «ПриватБанк»

Порядок відкриття поточних рахунків фізичним особам, якщо фізична  особа не має в цьому банку  рахунків, здійснюється в такому порядку:

1. фізична особа пред'являє уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює. Фізичні особи - резиденти додатково мають пред'явити документ, виданий органом державної податкової служби, що засвідчує присвоєння їм ідентифікаційного номера платника податків;
2. уповноважений працівник банку ідентифікує фізичну особу, яка відкриває рахунок, та підтверджує здійснення ідентифікації копіюванням вищезазначених документів;
3. фізична особа заповнює заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку;
4. між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

Якщо фізична особа (у  тому числі неповнолітня особа) вже  має в цьому банку рахунок, цей клієнт ідентифікований банком і сформована справа з юридичного оформлення рахунку, то відкриття нового поточного рахунку здійснюється в такому порядку.  Фізична особа  має:

1. пред'явити уповноваженому працівнику банку паспорт або документ, що його замінює;
2. заповнити заяву про відкриття поточного рахунку та картку із зразками підписів. Зразки підписів засвідчуються підписом уповноваженого працівника банку [7].

Між фізичною особою і банком укладається договір банківського рахунку.

У разі переоформлення рахунку у  зв’язку з реорганізацією підприємства (злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділення) подаються такі самі документи, як і для заново створеного підприємства. 

У разі проведення перереєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, викликаної змінами назви, організаційно-правової форми, форми власності до установи банку подається заява власника рахунку, нова копія свідоцтва про державну реєстрацію та зміни до установчих документів завірені в установленому порядку, а при зміні характеру діяльності власника рахунку подається один із примірників нового статуту. 

При ліквідації підприємства його основний рахунок переоформляється на ім’я ліквідаційної комісії, для чого подається рішення про ліквідацію підприємства і нотаріально засвідчена картка із зразками підписів уповноважених  членів ліквідаційної комісії і  відбитком печатки підприємства, що ліквідується. Ліквідаційна комісія  вживає заходів щодо закриття додаткових рахунків. 

Банки закривають поточні рахунки  підприємств у національній та іноземній  валюті на підставі: 

• заяви власника рахунку; 
• рішення органу, на який покладено обов’язки щодо ліквідації або реорганізації підприємства; 
• рішення суду або арбітражного суду про ліквідацію підприємства; 
• у випадку невиконання Клієнтом своїх зобов’язань за Договором; 
• якщо протягом 6 місяців з дня відкриття Рахунку або протягом 6 місяців з дати останньої операції не здійснюються операції по Рахунку; 
• інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом [7]. 

Якщо на рахунку, що закривається, є залишок коштів, то підприємство повинно платіжним дорученням переказувати їх на інший рахунок, спеціально відкритий  для цих цілей.

Після закриття рахунку клієнта  документи (справа), на підставі яких відкривався  рахунок, залишаються в установі відповідного банку. 

Операцію закриття рахунку слід відрізняти від переоформлення рахунку, яке здійснюється при реорганізації  підприємства. Для переоформлення поточного  рахунку клієнт зобов’язаний подати в банк ті самі документи, що й при  відкритті рахунку. 

Поточні рахунки фізичних осіб у  національній та іноземній валюті закриваються на підставі їх заяви, в разі смерті та в інших випадках, передбачених договором або чинним законодавством. Залишки коштів на рахунку видаються  готівкою, або переказуються на інший  рахунок за розпорядженням власника чи спадкоємців.

Закриття депозитних (вкладних) рахунків у національній та іноземній  валюті юридичних та фізичних осіб здійснюється: 

• при закінченні строку депозиту (вкладу), на який був укладений договір;
• при достроковому розірванні договору однією зі сторін, якщо така можливість передбачена договором;
• у разі смерті власника (для фізичних осіб).

В обох випадках кошти з  депозитних рахунків юридичних осіб разом з процентами переказуються  на поточний рахунок власника депозитного  рахунку. Видача коштів готівкою юридичній  особі при закритті її депозитного  рахунку не дозволяється. З вкладних рахунків фізичних осіб при їх закритті кошти, включаючи проценти, можуть бути видані готівкою або переказуванням на інші рахунки за розпорядженням власників або спадкоємців.  

При достроковому закритті депозитного (вкладного) рахунку юридичної  та фізичної особи за її ініціативою  банк не виплачує процентів взагалі, або ж виплачує на рівні процентів, установленому для поточних рахунків. Протягом трьох робочих днів після закриття поточних, бюджетних та депозитних рахунків (крім рахунків фізичних осіб та офіційних представництв) банк зобов’язаний повідомити про це податковий орган за місцем реєстрації власника рахунку.

Безготівкові розрахунки в господарському обороті України  регулюються Інструкцією №377/8976 Національного банку України, яка затверджена Постановою правління НБУ від 21.01.2004 р. №22 і чинна з 9.04.2004 р. [4].

Найпоширенішою в господарському обороті є форма розрахунків із застосуванням платіжних доручень.

Платіжне доручення —  це документ, який є письмовим дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на перерахування визначеної суми коштів зі свого рахунка.

Платіжні доручення приймаються  банками до виконання протягом 10 календарних днів з дня виписки, не враховуючи день виписки. Банки приймають до виконання доручення від платників тільки в межах наявних коштів на їх рахунках.

Платіжні доручення на перерахування з основних рахунків підприємств до бюджетів та державних цільових фондів сум податків і зборів, неподаткових платежів, пені, штрафів та інших санкцій, передбачених законодавством, приймаються банками незалежно від наявності коштів на цих рахунках.

У разі відсутності коштів на основному рахунку платника такі доручення обліковуються банком на позабалансовому рахунку.

При цьому платник зобов'язаний протягом трьох робочих днів надати доручення на перерахування залишків коштів з інших поточних рахунків на основний рахунок для забезпечення погашення заборгованості.

У разі недостатності коштів на основному рахунку підприємства для виконання таких доручень здійснюється їх часткова оплата, яка оформлюється меморіальним ордером.

При розрахунках за одержані товарно-матеріальні цінності, виконані роботи або послуги в платіжному дорученні в рядку «Призначення платежу» зазначається назва товарно-матеріальних цінностей, номер і дата товаротранспортного  документа, що підтверджує отримання  цінностей.

У дорученні на перерахування  платежів, утриманих із заробітної плати працівників та нарахованих  на фонд оплати праці податків і  зборів до бюджету та державних цільових фондів, у рядку «Призначення платежу» вказуються підрозділи бюджетної класифікації, строк настання платежу, а також те, що податки до бюджету або збори до державних цільових фондів, утримані із заробітної плати та нараховані на фонд оплати праці, перераховані повністю.

У разі якщо на рахунках підприємств  недостатньо коштів, необхідних для  видачі заробітної плати та одночасного  перерахування вищезазначених платежів, у дорученнях у рядку «Призначення платежу» зазначається, що податки  та збори, утримані із заробітної плати  та нараховані на фонд оплати праці, перераховуються  в сумах, пропорційних залишку коштів на рахунку.

Розрахунки платіжними дорученнями  між постачальниками і покупцями  можуть здійснюватись також при  рівномірних і постійних поставках  товарів або виконання робіт, надання послуг шляхом періодичного перерахування коштів у строки і  в розмірах, які обумовлені в договорах.

У двосторонньому договорі передбачаються розмір та строки перерахування  коштів, періодичність звернення  розрахунків і порядок проведення кінцевого розрахунку покупцем. Останній платіж за договором, як правило, має  врахувати взаємну заборгованість між постачальником і покупцем.

Ця форма безготівкових  розрахунків застосовується для  здійснення попередньої оплати за отримання  поставлених товарів, поданих послуг. Розрахунки платіжними дорученнями  досить прості і зручні. Їхнім недоліком  є відсутність повної гарантії платежу  постачальнику.

Платіжна вимога — доручення  е комбінованим розрахунковим документом, який складається з двох частин:

1. верхня — вимога постачальника (одержувача коштів) безпосередньо до покупця (платника) сплатити вартість поставленої йому за договором продукції (робіт, послуг):
2. нижня — доручення платника своєму банку перерахувати з його рахунка суму, яка проставлена в рядку «Сума до оплати літерами».

Платіжні вимоги — доручення  приймаються банками протягом двадцяти календарних днів з дня виписки.

Строк, протягом якого платник  повинен подати в свій банк акцептовані  платіжні вимоги-доручення, визначається самостійно сторонами в угоді  і банком не контролюється. У договорі може бути передбачена відповідальність платника за невчасне подання в банк для оплати платіжної вимоги-доручення.

Банк приймає до сплати платіжну вимогу-доручення в сумі, яка може бути сплачена за наявними коштами на рахунку платника. При  відсутності достатніх коштів на рахунку платника платіжна вимога-доручення  повертається без виконання.

У разі відмови платника сплатити вимогу-доручення він повідомляє про мотиви відмови безпосередньо  одержувачеві коштів у порядку і  строки, зазначені в договорі.

Порядок сплати, строки проходження  документів між покупцем і платником  визначаються сторонами господарських  відносин у своїх договорах. Банк не втручається в цей процес. Це вигідно для банка, бо він виконує  тільки доручення свого клієнта. Якщо платнику необхідно зробити  платіж терміново, він на документі  робить помітку - телеграфом. Оскільки витрати сплачуються клієнтом, банк без заперечень виконує його доручення.

Позитивним моментом даної  форми безготівкових розрахунків  є те, що при використанні вимог-доручень підвищується відповідальність суб’єктів  розрахункових відносин за організацію  розрахунків у зв’язку з тим, що розрахункові документи пересилаються  постачальником платника, обминаючи  банк. Проте, незважаючи на переваги розрахунків  платіжними вимогами-дорученнями, ця форма  безготівкових розрахунків є  мало поширеною.

Недоліком розрахунків за допомогою платіжних вимог-доручень є відсутність гарантії платежу. Невчасна оплата рахунків платниками, відмови від акцепту сповільнює рух грошових коштів.

З метою скорочення обсягів  розрахунків готівкою в безготівкових розрахунках за отримані товари, виконані роботи та надані послуги можуть застосовуватись чеки.

Розрахункові чеки, які  використовуються фізичними особами  при здійсненні разових операцій, виготовляються окремими бланками. Облік їх ведеться окремо.

Банк-емітент без видачі чекової книжки може видати на ім'я  чекодавця (фізичної особи) один або  кілька розрахункових чеків на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена готівкою.

Чекова книжка видається  строком на один рік. Строк дії  розрахункового чека, який видається для разового розрахунку фізичній особі,—три місяці.

Чек заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом) або  з використанням технічних засобів.

В Україні використовується строго фінансова уніфікована форма  розрахункового чека. Бланки чеків  брошуруються в спеціальні чекові книжки. Чекові книжки (розрахункові чеки) виготовляються на спеціальному папері на банкнотній фабриці НБУ за зразком, затвердженим НБУ. Чекові книжки брошуруються по 10, 20 та 25 аркушів.

З дозволу НБУ чекові книжки (розрахункові чеки) можуть бути виготовленні комерційними банками самостійно з  дотриманням усіх обов’язкових вимог  і мати фірмову позначку банку.

На чеках не допускається виправлень та використання факсиміле замість підпису. У чеку мають бути заповнені всі реквізити. Чек, в якому відсутній будь-який із реквізитів, вважається недійсним і повертається банку чекодавця без виконання.