- здійснення розрахунків у безготівковій  формі в гривнях, пов'язаних із статутною та господарською діяльністю, витратами представницького характеру, а також витратами на відрядження в межах України;

     - одержання готівки в іноземній  валюті за межами України та  в установленому порядку на  території України для оплати витрат на відрядження;

     - здійснення розрахунків у безготівковій  формі в іноземній валюті за  межами України, які пов'язані  з витратами на відрядження  та витратами представницького  характеру, а також на оплату  експлуатаційних витрат, пов'язаних  з утриманням та перебуванням повітряних, морських, автотранспортних засобів за межами України, відповідно до умов Кодексу торговельного мореплавства України, Повітряного кодексу України, Конвенції про міжнародну цивільну авіацію, Міжнародної конвенції про дорожній рух у розмірах, установлених для вивезення готівкової іноземної валюти нормативно-правовими актами Національного банку, що регулюють переміщення валюти України, іноземної валюти, банківських металів, платіжних документів і платіжних карток через митний кордон України.

     2.10. Корпоративні платіжні картки  не застосовуються для одержання  заробітної плати, інших виплат  соціального характеру, а також  для здійснення розрахунків за  зовнішньоторговельними договорами (контрактами). Правилами платіжної  системи можуть бути передбачені також інші обмеження щодо застосування корпоративних платіжних карток.

     2.11. Кошти, які списані з картрахунку  юридичної особи або фізичної  особи - підприємця за операції, що здійснені з використанням  корпоративних платіжних карток, уважаються виданими під звіт держателю платіжної картки. Ці кошти можуть бути використані виключно за цільовим призначенням. Використання коштів має бути підтверджене відповідними звітними документами.

     2.12. Держатель платіжної картки зобов'язаний  використовувати її відповідно до вимог законодавства України й умов договору, укладеного з емітентом, не допускати використання платіжної картки особами, які не мають на це законного права або повноважень, контролювати рух коштів за своїм карт-рахунком та повідомляти емітента про операції, які не виконувалися держателем.

Завдання  18.

Показати схематично оргструктуру кредитного підрозділу Вашого банку.

 

  Кредитний підрозділ Приватбанку має таку організаційну структруру.

  

Завдання  19.

Сформувати  кредитну справу юридичної  особи. Яка відмінність  її від кредитної  справи фізичної особи?

 

 Для забезпечення ефективного контролю за виконанням умов кредитного договору кредитний фахівець по кожному позичальнику формує кредитну справу. Документи в кредитній справі групуються за такими ознаками:

1) документи  стосовно надання позички,

2) матеріали  щодо забезпечення позички, 

3) документи для визначення плато- та кредитоспроможності позичальника, 4) матеріали, що характеризують кредитний проект,

5) юридичні документи, 

6) поточне листування з питань кредитування по конкретному проекту,

7) документи  по бухгалтерському обліку позички, інші документи.

           До кредитної справи підшиваються всі документи, що є в наявності на момент укладання кредитного договору і всі інші документи, що стосуються цього договору, до моменту повного погашення заборгованості за позичкою.

       Якість ведення кредитної справи враховується при оцінці роботи кредитного фахівця. Кредитна справа зберігається в кредитних підрозділах банку до повного виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору. Після погашення позички кредитна справа передається в архів і зберігається протягом терміну, визначеного номенклатурою справ.

      Кредитна справа юридичної особи відрізняється від кредитної справи фізичної особи таким:

• наявність установчих документів підприємства – статут, довідка зі статистики, довідка з податковї тощо;
• наявність балансу підприємства та звіту про фінансовий результат підприємства.

Для фізичної особи необхідна лише довідка з роботи про дохід особи за

6 місяців  роботи. 
 
 
 
 
 
 

Завдання  20.

Проаналізувати  обсяги та структуру  кредитів у динаміці за два останні  роки. Визначити та оцінити фактори, що обумовили зазначені  тенденції.

 

  Таблиця

  Обсяг наданих кредитів Приватбанком

 

      Таблиця

      Динамічні характеристики змін обсягів кредитування «ПриватБанку»

Завдання  21.

Провести  аналіз динаміки процентних ставок банку за різними  видами кредитів. Охарактеризувати відсоткову політику банку за кредитними операціями, вказати на її недоліки та переваги. Визначити фактори, що на неї вплинули.

  Таблиця

  Динаміка  процентних ставок Приватбанком

 

      Таблиця

      Динамічні характеристики зміни процентних ставок «ПриватБанку»

Завдання  22.

Привести  розрахунок та оцінити  порядок визначення процентної ставки за кредит.

  В сучасних ринкових умовах кредит не може видаватися безпроцентно (безоплатно). Сума плати за користування коштами залежить від середньої суми кредиторської заборгованості й розміру процентної ставки на день отримання кредиту. Величина процентної ставки залежить від таких факторів:

  - облікової ставки НБУ; 

  - відсоткових ставок за депозитними операціями;

  - характеру наданого забезпечення кредиту;

  - рівня кредитного ризику;

  - попиту і пропозиції на ринку  кредитних ресурсів;

  - строку користування позикою; 

  - об'єкта кредитування тощо.

  Відсоткові  ставки за кредитами встановлюються з урахуванням і того, що сума отриманих відсотків за позичковими  коштами повинна покривати сплату відсотків за залученими коштами; повністю покрити операційні витрати, пов'язані  з обслуговуванням кредитних операцій, і забезпечити певну суму прибутку для банку. При кредитуванні в іноземній валюті враховуються процентні ставки, які діють на міжнародних ринках позичкових капіталів. Рівень процентів, порядок нарахування та сплати обумовлюються в кредитній угоді. 
 
 
 
 

Завдання  23.

Проаналізувати  методику оцінки кредитоспроможності  клієнта-позичальника (Окремо юридичної особи  та фізичної).

 

  Метод-коефіцієнтів базується на визначенні коефіцієнтів ліквідності і їх подальшому аналізі  який може проводитись таким чином:

  а) порівняння із встановленими нормативами (нормативний метод);

  б) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками інших  підприємств цієї ж галузі (порівняльний аналіз);

  с) порівняння коефіцієнтів певного підприємства з аналогічними показниками форм — провідних у даній галузі (бенчмаркінг);

  Метод коефіцієнтів простий у використанні не потребує спеціального інформаційного забезпечення, але має значні недоліки:

  1 Оціночні коефіцієнти надають  аналітику статичну інформацію (на певну дату) про платоспроможність підприємства і таким чином, об’єктивність аналізу падає.

  2 Інфляція дуже перекручує дані  балансових звітів, що також негативно  впливає на ступінь об’єктивності  аналізу.

  3 Підприємство може використати  прийом “прикрашення” звітності, щоб створити видимість вищих показників. Наприклад, підприємство взяло кредити на два роки. Перед поверненням боргу кошти утримувались декілька днів у вигляді готівки на розрахунковому рахунку. Якщо в цей час складався баланс, то показники платоспроможності розраховані методом коефіцієнтів, були б значно “прикрашені”. Але вже через кілька днів, після моменту погашення боргу, дані балансу давали б аналітику інше уявлення про стан платоспроможності підприємства.  

  Методи  дискримінантних показників платоспроможності полягають у тому, щоб на базі низки коефіцієнтів оцінити синтетичним чином фінансову ситуацію підприємства з точки зору його життєздатності та безперервності господарської діяльності у короткостроковому періоді.

  Коефіцієнти даного методу отримують в результаті дослідження згідно з технікою дискримінантного аналізу, а саме:

  порівнюються  за певний період на основі низки коефіцієнтів дві вибірки підприємств, побудовані за обсягом та/або видом діяльності, одна з яких містить підприємства, що мають труднощі з платежами, а інша включає тільки “здорові” підприємства;