Інвестиції та інновації в кризовій ситуації з метою фінансового оздоровлення підприємства

      Розглянемо різні варіанти управлінських рішень з усунення загрози банкрутства підприємства та поліпшення його фінансово-економічного стану шляхом зміни параметрів фінансової стратегії підприємства.

      Розрахунки  зведемо до таблиці 2.14.

      Таблиця 8 – Варіанти управлінських рішень на підставі моделі стійкого росту

      Отже, на основі всіх проведених розрахунків, було виявлено, що підприємство має достатню фінансову рівновагу. Щоб не порушувати її, і при цьому мати змогу розширяти виробництво, розглянемо декілька варіантів управлінських рішень.

      У базовому варіанті є можливість збільшити  виручку від реалізації на 1,08 % без негативних наслідків.

      У звітному періоді керівництво підприємства встановило 50 % прибутки виплатити акціонерам у вигляді дивідендів. Якщо збільшити  цю суму ще на 30 % , то процент приросту виручки скоротиться майже втричі. Проте, коли на виплату дивідендів піде на 30 % прибутку менше, обсяги виручки можна буде збільшити більш ніж у півтори рази. Це дасть змогу розширити виробництво і генерувати більші обсяги прибутку в майбутньому.

      Існує варіант збільшення на 30 % обсяги власного капіталу. Збільшення власного капіталу модна досягти двома шляхами:

      - шляхом збільшення валюти балансу  в цілому.  Це призведе також  до збільшення окремих статей  активу. Цей шлях може буди  досить ефективним для підприємств,  що розвиваються і для яких  характерне нарощення виробничих потужностей;

      - шляхом зміни структури пасиву , тобто за рахунок збільшення  позикового капіталу.  Однак, цей  варіант не є доцільним, адже на розглянутому підприємстві власний капітал займає майже 93 %. Така структура пасиву дає підприємству певну фінансову незалежність, однак не дає досить високого темпу приросту обсягів виробництва.

      Зменшення ж власного капіталу на 30 %, навпаки, дуже підходяща стратегія. Якщо змінити  структуру балансу в сторону  збільшення позикового капіталу, можна  досягти майже найбільшого проросту обсягів реалізації..

      Збільшення  на 30 % необоротних активів шляхом збільшення валюти балансу мається на увазі за рахунок позичок або інших зобов’язань. Хоча цей метод також дає непоганий приріст виручки, проте це не дуже добре впливає  на абсолютну ліквідність балансу.

      Після проведення санації підприємства можливість приросту виручки трохи збільшилась. При санації було вийнято з  обігу зайвий капітал, що забезпечило більш ефективне його використання в господарському процесі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВКИ  ТА ПРОПОЗИЦІЇ 

      У Фінансовому словнику санацію трактують  як оздоровлення фінансового стану  підприємства через здійснення системи  заходів для попередження його банкрутства  чи підвищення конкурентоспроможності. Звичайно здійснюють санацію через структурну перебудову виробництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнення підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи.

      В Україні внаслідок недосконалого  законодавства, відсутності необхідного  техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.

      Тому  особливе місце в процесі санації  підприємств займають організаційні  та техніко-економічні заходи поряд  з заходами фінансово-економічного характеру. Метою фінансової санації  є покриття поточних збитків і  ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, скорочення всіх видів заборгованості, покращення структури оборотного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, для проведення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру.

      В межах санаційного аудиту здійснюється поглиблене вивчення фінансового стану  на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Основними з них є показники  платоспроможності, ліквідності, прибутковості  тощо. Після отримання необхідних даних щодо фінансового стану підприємства і причини фінансової кризи робиться висновок про доцільність чи недоцільність санації даного суб'єкта господарювання.

      У даній курсовій роботі мною був проведений аналіз фінансового стану підприємства, діагностика можливості його банкрутства та проведена санація балансу підприємства.

      Підприємство  належить до галузі важкої промисловості, про що свідчить структура активу балансу. Підприємство, скоріш за все, є таким, що розвивається, на що вказують зростаючі обсяги будівництва, придбання  додаткових основних фондів.

      Підприємство  досить стійке та фінансово незалежне.

      Підприємство  має деякі проблеми з перебільшенням поточних зобов’язань та недостатністю  грошових коштів, проте, це, скоріш за все, наслідки розгорнення виробництва, і тому, тимчасове явище.

     Підприємство  платоспроможне у довгостроковому періоді.

     Проте у короткостроковому періоді  підприємство має критичну неплатоспроможність.

     Для запобігання банкрутства підприємству необхідно міняти структуру активу, а саме:

     - зменшати частку необоротних активів шляхом продажу зайвих основних фондів;

     - збільшення обсягів виробництва  з використанням більшої кількості  виробничих запасів;

     - продаж зайвих виробничих запасів  підприємствам з аналогічним  виробництвом.

     Підприємство  занадто швидко почало збільшувати обсяги виробництва, що призвело до ряду проблем.

     Обсяг запасів та витрат перевищував обсяги власних обігових коштів та довгострокові джерела формування запасів.

     Це  є наслідками швидкого зростання  виробничих запасів та зменшення  дебіторської заборгованості. Це можна вирішити шляхом продажу готової продукції споживачам у відстрочку. Таким чином, зменшуємо кількість запасів і, одночасно, збільшуємо суму дебіторської заборгованості на таку саму суму.

      Однак, розглянувши всі моделі прогнозування банкротства, можна сказати, що дане підприємство має стабільний фінансовий стан і і добрі довгострокові перспективи. Жодна з приведених моделей не виявила вірогідності банкрутства, що каже про задовільну діяльність підприємства, про ефективний менеджмент на цьому підприємстві. Проте, всі розраховані моделі базуються на  одних і тих самих показниках – виручка від реалізації, показники прибутку, обсяг активів, сума власного та позикового капіталу. Та у жодній моделі не розглянуто вплив дебіторської заборгованості на можливу загрозу підприємству. Адже неефективне управління саме цими активами може призвести до важкої для підприємств кризи ліквідності, і , як наслідок,  стати загрозою банкротства. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ДОДАТКИ 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ 
 

     1) Пересада А.А. Інвестиційний аналіз: Підручник / А.А. Пересада, Ю.М.  Коваленко– К.: КНЕУ, 2003. – 485 с.

     2)Терещенко  О. О. Фінансова санація та банкрутство підприємств: Навч. посіб-ник. — К.: КНЕУ, 2000. — 412 с.

      3) Захарін С.В. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку. \ Фінанси України. – 2004. - №10.

     4).     Антикризове управління: Підручник / Під ред. Э. М. Короткова. – М.:

ІНФРА-М, 2003.