Інвестиції та інновації в кризовій ситуації з метою фінансового оздоровлення підприємства

      2.2 Діагностика банкрутства підприємства 

      Для діагностики ймовірності банкрутства  використовуються різні підходи, що передбачають застосування трендового аналізу численної системи критеріїв та ознак, обмеженого кола показників, інтегральних показників, рейтингових оцінок на базі ринкових критеріїв фінансової стійкості підприємств, факторних регресійних і дискримінантних моделей.

      Проте жоден з методів не дає надійного  результату і тому не може бути застосований як універсальний. Тому доцільно відсліджувати динаміку змін показників за цілим рядом методик.

      Розрахуємо ймовірність банкрутства підприємства відповідно до кожної нижче наведеної моделі станом на кінець року.  

      2.2.1 Моделі Альтмана. 

      Існують три моделі Альтмана:

      а) двофакторна модель Альтмана представлена формулою: 

                                    Z = – 0,3877 – 1,0736 К_П + 0,0579 К_АВТ ,                             (2.26) 

      де  Z – інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

      К_П – коефіцієнт покриття;

      К_АВТ – коефіцієнт автономії (фінансової незалежності).

      Згідно  двофакторної моделі Альтмана інтегральний показник рівня загрози банкрутства  становить: 

Z_поч = – 0,3877 – 1,0736 * 1,194 + 0,0579 * 0,939 = – 1,615,

Z_кін = – 0,3877 – 1,0736 * 1,040 + 0,0579 * 0,924 = – 1,342. 

      Таким чином, і на початок і на кінець року інтегральний показник Z є від’ємним. Це свідчить про мінімальну ймовірність банкрутства;

      б) п'ятифакторна модель Альтмана 1968 року має вигляд формули: 

                               Z₆₈ = 1,2 К₁ + 1,4 К₂ + 3,3 К₃ + 0,6 К₄ + К₅ ,                            (2.27) 

      де  К₁ – відношення власного оборотного капіталу до суми сукупних активів підприємства;

      К₂ – відношення нерозподіленого прибутку до суми сукупних активів;

      К₃ – рівень доходності активів, тобто відношення загального прибутку до сукупних активів;

      К₄ – відношення власного капіталу до суми залученого капіталу;

      К₅ – коефіцієнт оборотності активів, тобто відношення виручки від реалізації до середньої суми активів.

      Розрахуємо  коефіцієнт К1за формулою: 

,                                                      (2.28) 

      де  А – сукупні активи підприємства, тис. грн.

      Розрахуємо  відношення власного оборотного капіталу до суми сукупних активів підприємства: 

. 

      Розрахуємо  коефіцієнт К2 за формулою: 

,                                                      (2.29) 

     де  НП – нерозподілений прибуток підприємства, тис. грн.

     Розрахуємо  відношення нерозподіленого прибутку до суми сукупних активів: 

. 

      Розрахуємо  коефіцієнт К3 за формулою: 

.                                                        (2.30) 

      Рівень  доходності активів становить: 

.  

      Розрахуємо  коефіцієнт К4 ха формулою: 

,                                                        (2.31) 

      Розрахуємо  відношення власного капіталу до суми залученого капіталу: 

. 

     Розрахуємо  коефіцієнт К5:

.                                                      (2.32) 

     Коефіцієнт  оборотності активів складає: 

. 

      Розрахуємо  інтегральний показник рівня загрози  банкрутства для п’ятифакторної моделі Альтмана 1968 року: 

Z₆₈ = 1,2 * 0,012 + 1,4 * (-0,139) + 3,3 * 0,28 + 0,6 * 12,08 + 10,82 = 18,08. 

      Інтегральний  показник Z дорівнює 18,82, що більш 3,0. Це свідчить про дуже низька імовірність банкрутства на даному підприємстві;

            3) п'ятифакторна модель Альтмана 1983 року розраховується за формулою: 

Z₈₃ = 0,717 К₁ + 0,847 К₂ + 3,107 К₃ + 0,42 К₄ + 0,995К_{5 .}           (2.33) 

     Розрахуємо  інтегральний показник рівня загрози банкрутства: 

Z₈₃ = 0,717* 0,012 + 0,847*(-0,139) + 3,107* 0,28 + 0,42*11,47 + 0,995* 10,82 = 16,34. 

      Значення показника Z₈₃ = 16,34 > 1,23.  Отже, фінансовий стан підприємства стабільний; 

      2.2.2 модель Лиса представлена формулою: 

      Z_Л = 0,063 К₁ + 0,092 К₂ + 0,057 К₃ + 0,001 К₄ ,                       (2.34) 

      де  К₁ – відношення оборотних активів до сукупних активів;

      К₂ – відношення прибутку від реалізації до сукупних активів;

      К₃ – відношення загального прибутку до сукупних активів;

      К₄ – відношення власного капіталу до залученого капіталу.

      Розрахуємо  коефіцієнт К2 за формулою: 

.                                                      (2.35) 

      Відношення  оборотних активів до сукупних становить: 

. 

      Розрахуємо  інтегральний показник рівня загрози  банкрутства для моделі Лиса: 

      Z_Л = 0,063 * 6,74 + 0,092 *0,22 + 0,057 0,28+ 0,001*11,47 = 0,478. 

      Z_Л перевищує норматив у декілька разів. Отже, фінансовий стан підприємства є стабільним;  

      2.2.3 модель Таффлера розраховується за формулою: 

      Z_Т = 0,03 К₁ + 0,13 К₂ + 0,18 К₃ + 0,16 К₄ ,                         (2.36) 

      де  К₁ – відношення валового прибутку до короткострокових зобов’язань;

      К₂ – відношення оборотних активів до суми зобов’язань;

      К₃ – відношення короткострокових зобов’язань до сукупних активів;

      К₄ – відношення виручки від реалізації до сукупних активів.

      Розрахуємо  коефіцієнт К1 за формулою: 

       .                                                   (2.37) 

      Визначимо відношення валового прибутку до короткострокових зобов’язань: 

      

. 

      Коефіцієнт К2 розраховується за формулою: 

       ,                                                   (2.38)

      де  СЗ – сукупні зобов’язання.

      Визначимо відношення оборотних активів до суми зобов’язань: 

      

. 

      Відношення  короткострокових зобов’язань до сукупних активів розрахуємо за формулою: 

       .                                                   (2.39) 

      Визначимо коефіцієнт К3: 

      

. 

      Коефіцієнт К4 розрахуємо за формулою: 

.                                                      (2.40) 

      Визначимо коефіцієнт К4: 

      

. 

      Розрахуємо  інтегральний показник рівня загрози  банкрутства для моделі Таффлера: 

      Z_Т = 0,03*2,96 + 0,13*1,02 + 0,18*0,08 + 0,16*10,57 = 1,93. 

      Розрахований  за цією моделлю інтегральний показник свідчить про те, що підприємство має добрі довгострокові перспективи і банкротство найближчим часом йому не загрожує; 
 
 

      2.2.4 модель Спрингейта має вигляд формули: 

      Z_С = 1,03 К₁ + 3,07 К₂ + 0,66 К₃ + 0,4,                        (2.41) 

      де  К₁ – відношення робочого капіталу до сукупних активів;

      К₂ – відношення загального прибутку до сукупних активів;

      К₃ – відношення загального прибутку до короткострокових зобов’язань;

      К₄ – відношення виручки від реалізації до сукупних активів.

      Розрахуємо  коефіцієнт К1 за формулою: 

       .                                                   (2.42) 

      Відношення  робочого капіталу до сукупних активів  становить: 

      

. 

      Розрахуємо  коефіцієнт К3 за формулою: 

       .                                                   (2.43) 

      Визначимо відношення загального прибутку до короткострокових зобов’язань: 

      

. 

        Розрахуємо імовірність банкрутства за моделлю Спрингейта: 

      Z_С = 1,03* 0,01 + 3,07*0,28 + 0,66*3,75 + 0,4*10,57 = 8,85. 

      Інтегральний  показник більш ніж вдесятеро перевищує норматив. Це є свідченням його фінансової стабільності; 

      2.2.5 модель Чессера розраховується за формулою: 

    Z_Ч = - 2,0434 – 5,24 К₁ + 0,0053 К₂ – 6,65 К₃ + 4,4009 К₄ – 0,0791 К₅ – 0,102 К₆,     (2.44) 

      де  К₁ – відношення найбільш ліквідних активів до сукупних активів;

      К₂ – відношення виручки від реалізації до суми найбільш ліквідних активів;

      К₃ – відношення загального прибутку до сукупних активів;

      К₄ – відношення сукупних зобов’язань до сукупних активів;

      К₅ – відношення основного капіталу до чистих активів;