Казначейська система обслуговування бюджету: ефективність функціонування та механізм управління

Важливість державного фінансового  контролю в економіці держави  зумовлена його місцем та роллю в  усіх сферах суспільного відтворення: контроль займає центральне місце в системі фінансового адміністрування та супроводжує процес руху грошових коштів. Він являється, з одного боку, засобом зв'язку між фінансовим плануванням та фінансовим обліком (статистикою), а з другого, -передумовою здійснення функцій фінансового аналізу та регулювання. Це дає змогу контролю відігравати інтегруючу роль, недооцінка чи ігнорування якої унеможливлюють фінансове адміністрування, призводячи його систему до ліквідації.

Призначення фінансового контролю полягає у сприянні успішної реалізації фінансової політики держави, забезпеченні процесу формування і ефективного використання фінансових ресурсів в усіх ланках фінансової системи. Він покликаний забезпечувати інтереси і права держави, державних установ та інших економічних суб'єктів.

Методологічно сутність фінансового контролю як поняття зводиться до процесу перевірок за діяльністю об'єкта управління, з метою оцінки обґрунтованості прийняття рішень і результатів їх виконання, а саме: вивчення природи фінансово-господарських операцій, перевірки правильності

здійснюваних операцій та їх відображення в обліку, а також вжиття заходів  для усунення порушень і попередження їх у подальшому.

Видами фінансового контролю в  Україні є державний, комунальний  та незалежний фінансовий контроль.

Фінансовий контроль як економічний процес включає такі елементи: суб'єкт контролю, об'єкт контролю, предмет контролю, принципи контролю, методи контролю, техніку контролю, власне сам процес контролю, прийняття рішень за результатами контролю. [6, с.4.8].

Організація контролю потребує чіткого визначення суб'єкта контролю. Він, як правило, визначається законодавством держави, нормативно-правими актами суб'єктів фінансової діяльності. Суб'єктами фінансового контролю виступають органи державної влади залежно від рівня Ініціювання, а також Інститути незалежного фінансового контролю:

• в системі державного фінансового контролю - Рахункова палата України, Міністерство фінансів України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна митна служба України, Державна податкова адміністрація України, Державна казначейська служба України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національне агентство з управління державними корпоративними правами, Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, Агентство з питань банкрутства, Національний банк України, регіональні рахункові палати, органи внутрішнього відомчого фінансового контролю в системі Виконавчої влади;
• у системі комунального фінансового контролю - контрольні комісії, що створюються представницькими органами місцевого самоврядування;

 

• у системі незалежного фінансового контролю - аудиторські фірми, незалежні аудитори, тимчасові контрольні групи, ревізійні комісії.

Органи фінансового контролю взаємодіють  із правоохоронними органами з питань здійснення фінансового контролю на засадах самостійності в прийнятті рішень, незалежності в діях, невтручання до сфери компетенції один одного. За умови нанесення державі збитків у великих і особливо великих розмірах вони передають матеріали до правоохоронних органів.

При визначенні у законодавчому порядку суб'єкта контролю визначається, відповідно, об'єкт контролю. [15, с.4-8].

Об'єктом фінансового контролю є грошові відносини, перерозподільні  процеси при формуванні і використанні фінансових ресурсів, в тому числі  у формі грошових фондів на всіх рівнях і у всіх ланках господарства. Об'єктом фінансового контролю є також доходи та нерухоме майно громадян України, доходи іноземних громадян в тій частині, в якій зазначені особи виступають як платники податків, інших обов'язкових платежів.

Безпосередньо предметом перевірок  виступають такі вартісні показники, як доходи, прибуток, рентабельність, собівартість, витрати виробництва. Сферою фінансового  контролю являються практично всі  операції, що здійснюються з використанням  грошей, а у деяких випадках і без них (бартерні угоди).

Фінансовий контроль охоплює (включає) провірку:

• дотримання вимог економічних законів (оптимальності пропорцій розподілу і перерозподілу національного доходу);
• складання і виконання бюджетного плану (бюджетний контроль);
• ефективності використання трудових, матеріальних і фінансових ресурсів підприємств і організацій, бюджетних установ;
• податкових взаємовідносин.
• законності і доцільності їх здійснення операцій;
• достовірності та повноти відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності.

 

Перед фінансовим контролем стоять наступні завдання:

• сприяння збалансованості між потребою у фінансових ресурсах і розмірами грошових доходів і фондів народного господарства;
• забезпечення своєчасності і повноти виконання фінансових зобов'язань перед держаним бюджетом;
• виявлення резервів зростання фінансових ресурсів.
• сприяння раціональному витрачання матеріальних цінностей і грошових ресурсів;
• забезпечення дотримання діючого законодавства та нормативних актів;
• сприянні підвищенню ефективності зовнішньоекономічної діяльності.

Важливу роль у забезпеченні якості фінансового контролю відіграє рівень організації обліку у державі - бухгалтерського, бюджетного, податкового., оскільки звітна документація є основним об'єктом  фінансового контролю.

Фінансовий контроль лише тоді виконує  призначену йому роль, якщо ґрунтуватиметься на наступних принципах:

- принцип законності, об'єктивності, поєднання державних, регіональних  і приватних інтересів;

- принцип розподілу контрольних  повноважень, який передбачає розмежування функцій ініціювання та виконання фінансового контролю між суб'єктами;

- принцип повноти охоплення  об'єктів контролем, який досягається  завдяки суцільному стеженню  або вибірковій перевірці певних  сегментів підконтрольних об'єктів;

- принцип достовірності фактичної  інформації, дотримання якої забезпечує  її відповідність реальним фінансовим  ресурсам, процесам і результатам  діяльності, які відображає ця  інформація;

 

- принцип збалансованості контрольних  дій, який передбачає узгодженість їхньої внутрішньої та зовнішньої спрямованості й забезпечує рівновагу фінансового контролю;

- принцип превентивності контрольних  дій (попереджувальний характер), завдяки якому досягається завчасне  здійснення контролю з метою  запобігання виникненню суттєвих  відхилень фактичного здійснення  фінансового процесу від встановлених  норм;

- принцип ефективності, що передбачає пристосованість системи контролю до фінансової діяльності господарюючих суб'єктів і залежить від повноти виконання контролюючими суб'єктами таких основних вимог:

- контроль має здійснюватись  безперервно, регулярно і систематично;

- бути оперативним, дієвим, гласним і різнобічним;

- принцип відповідальності, який  передбачає відповідальність контролюючих  суб'єктів за ефективність функціонування  системи

фінансового контролю та господарюючих  суб'єктів за наслідки контрольних  дій. [27, с.64].

Види, форми та методи фінансового  контролю

Успішне та ефективне проведення фінансового  контролю залежить від рівня організації  і видів контролю, форм і методів  його проведення.

Розрізняють декілька видів фінансового  контролю залежно від різних класифікаційних ознак.

Залежно від суб'єктів, що здійснюють фінансовий контроль та характеру контрольної  діяльності, розрізняють наступні його види:

Державний фінансовий контроль здійснюють державні органи влади та управління. Головна його мета - забезпечити  інтереси держави і суспільства щодо поступлень доходів і витрачання державних коштів. Від його організації багато в чому залежать шляхи економічного розвитку держави, рівень добробуту населення, масштаби тіньової економіки і економічних злочинів.

Відомчий фінансовий контроль застосовується тільки до підвідомчих підприємств і організацій. Він здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств і відомств , охоплює діяльність підзвітних їм підприємств, установ і організацій. В останні роки в процесі адміністративної реформи у зв'язку з ліквідацією великої кількості міністерств та появою підприємств нових форм власності масштаби відомчого контролю значно скоротилися.

Громадський (суспільний) фінансовий контроль здійснюють громадські організації (партії, рухи, профспілкові організації тощо). Об'єкт контролю залежить від завдань, які перед ним стоять.

Аудит - це незалежний зовнішній фінансовий контроль, заснований на комерційних  засадах. Поява та розвиток аудиту в  сучасних умовах господарювання зумовлена  наступними чинниками:

- значним скороченням масштабів  неефективного відомчого контролю;

- появою підприємств нових форм  власності, які не підпорядковуються  вищестоящій організації, яка  здійснює контроль за їхньою  діяльністю;

- неможливістю загальнодержавними  органами фінансового контролю охопити регулярними і глибокими перевірками всі суб'єкти господарювання, що і покладається на аудиторські фірми. [31, с.27].

Залежно від джерел інформації й  методики виконання контрольних  дій фінансовий контроль поділяють  на документальний і фактичний. Поділ за цією ознакою є певною мірою умовним, тому що в основу його розмежування покладено лише різні джерела даних, що використовуються при здійсненні контрольних дій. Так, джерелами інформації для документального контролю є первинні документи, бухгалтерська, статистична звітність, нормативи та інша документація. Фактичний контроль ґрунтується на вивченні фактичних даних про об'єкт контролю за даними їх перевірки в натуральному вираженні. А тому він не може бути всеохоплюючим з огляду на безперервний характер фінансово-господарських операцій.

Залежно від цільової спрямованості  контрольних дій виділяють тактичний  і стратегічний контроль. Стратегічний фінансовий контроль спрямовується на розв'язання стратегічних питань розвитку підприємства у майбутньому, тактичний вирішує поточні питання їхньої фінансової діяльності.

Залежно від місця здійснення фінансового  контролю виділяють такі його види як контроль на місцях, коли суб'єкт  виконує контрольні дії безпосередньо  на підконтрольному об'єкті, та дистанційний контроль при якому суб'єкт контролює віддалений від нього об'єкт за допомогою інформації, яка передається за допомогою засобів зв'язку.

Контроль поділяють також на внутрішній і зовнішній. Вони можуть носити характер ієрархічного контролю. Такий контроль можна розглядати на різних рівнях:

- між законодавчою владою і  урядом;

- між центральною владою і  бюджетними установами;

- між розпорядниками бюджетних  коштів різних рівні;

- між управліннями та підпорядкованими  їм підрозділами. Характерною ознакою ієрархічний контролю є підзвітність. Це означає, що

нижчестоящі установи ат підрозділи відповідають за результати діяльності на конкретному рівні, а вищестоящі - регулюють відповідну діяльність та контролюють її. [45 с. 13-18].

Зовнішній контроль — контрольні заходи, які здійснюються ззовні та охоплюють усю систему державних органів, а тому можуть сприйматися як макрозаходи.

Здійснення зовнішнього контролю розпочинається з вироблення макроекономічної політики, визначення допустимого рівня  видатків і дефіциту. На підставі цих загальних завдань складаються плани використання коштів, формується бюджет, який, у свою чергу, є необхідною законодавчою й адміністративною основою щорічного бюджетного циклу. Центральні органи виконавчої влади мають можливість виконувати відповідні функції регулювання -вони визначають правила використання внутрішніх систем обліку, цільового виділення коштів, норми та принципи здійснення видатків, а також види і форми звітності та періодичності її подання.

Внутрішній контроль — оперативні заходи, що проводяться самою організацією. Він доповнює макроекономічну стратегію, розроблену центральними органами. Організація самостійно проводить стратегічний аналіз напрямків власної фінансової діяльності та підготовки відповідних фінансових планів і бюджетів. Після складання і затвердження планів доходів і витрат основну увагу організації приділяють проблемам управління й оперативного фінансового контролю.

Обидва види контролю доповнюють один одного і між ними існує тісний зв'язок. Лише у оптимальному поєднанні цих двох видів контролю можна добитися їх повної віддачі та ефективності.

Слід зазначити, що всі форми  фінансового контролю взаємопов'язані  і доповнюють одна одну. Так, попередній контроль забезпечує перевірку проектів бюджетів, фінансових планів, кошторисів тощо. Поточний контроль допомагає своєчасно виявити вади й порушення в процесі фінансово-господарської діяльності та своєчасно їх усунути. Наступний контроль виявляє вади, які не були виявлені попереднім та поточним контролем.