Казначейська система обслуговування бюджету: ефективність функціонування та механізм управління

ДЕРЖАВНА ПОДАТКОВА СЛУЖБА УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ДЕРЖАВНОЇ  ПОДАТКОВОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ

Кафедра фінансів

 Допущено  до захисту 

«___»______________2013р.

Завідуюча кафедрою

____________ Л.Л. Тарангул

ДИПЛОМНА РОБОТА

 спеціаліста 

 на тему

 

«Казначейська система обслуговування бюджету: ефективність функціонування та механізм управління»

 

Студента Житомирської філії групи ФСЗ-51

 

 

Хаджі Олени Михайлівни

 

 

 

Науковий керівник    к.е.н, доцент О.В. Рудик

 

 

 

 

 

 

 

Житомир – 2013 

ЗМІСТ

	ВСТУП……………………………………………………………	3
Розділ 1.	ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ  СИСТЕМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ БЮДЖЕТІВ.
	1.1. Історичні аспекти та розвиток  Державної казначейської служби України………………………………………………….	7
	1.2. Зміст і призначення фінансового  контролю………………	16
	1.3. Сутність касового обслуговування  розпорядників та одержувачів  коштів з місцевих бюджетів……………………..	37
Висновки до першого розділу………………………………………………..		48
Розділ 2.	ОРГАНІЗАЦІЯ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ  МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ.
	2.1. Характеристика управління Державної казначейської служби України у м. Житомирі Житомирської області……..	50
	2.2. Особливості казначейського  обслуговування місцевих бюджетів  за видатками………………………………………….	58
	2.3 Виконання місцевих бюджетів……………………………..	70
Висновки до другого розділу………………………………………………..		90
Розділ 3.	ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ МІСЦЕВИХ БЮДЖЕТІВ.
	3.1. Розширення функцій і повноважень  Державної казначейської служби України………………………….………	93
	3.2. Міжнародний досвід казначейського обслуговування місцевих бюджетів………………………………………………	98
	3.3. Перспективи розвитку обслуговування  місцевих бюджетів………………………………………………………….	106
Висновки до третього розділу…………………………………………….....		115
Висновки……………………………………………………………………….		117
Список використаних джерел………………………………………...………		124
Додатки…………………………………………………………………………		128

 

 

ВСТУП

Центральною ланкою системи державних фінансів, за допомогою  якої держава здійснює вплив на економічний  і соціальний розвиток є бюджет.

Бюджет як фінансовий план державних витрат і джерел їхнього покриття відіграє важливу роль у діяльності держави. Він визначає її можливості й пріоритет розвитку, її роль і форми реалізації закріплених функцій за нею. Це ефективний регулятор економіки, що відображає обсяги необхідних державі фінансових ресурсів, вимагає конкретні напрями використання коштів, спрямовує фінансову діяльність державі.

Бюджет як централізований фонд фінансових ресурсів держави характеризує річну суму коштів, що проходять  через цей фонд. Щоденно до нього  надходять кошти і проводиться фінансування видатків.

Видатки бюджету уособлюють економічні відносини, які виникають у зв’язку  з розподілом централізованого фонду  грошових коштів держави і його використання за ціновим призначенням.

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання бюджетних коштів. Від місцевих органів виконавчої влади залежить створення такої системи, яка давала змогу контролювати відповідність державних доходів і видатків закону про бюджет на відповідний бюджетний період чи рішенню та забезпечувати рівномірний розподіл надходжень і витрат.

Залежно від своїх історичних і  національних особливостей кожна країна використовує банківську, казначейську або змішану системи касового виконання бюджетів.

Сьогодні питання децентралізації бюджетної системи України виходять на перший план, адже фінансова децентралізація є однією з фундаментальних умов незалежності та життєздатності органів місцевої влади: децентралізація процесів ухвалення рішень збільшує можливості участі місцевої влади у розвитку підконтрольної їй території; фіскальна децентралізація сприяє ефективному забезпеченню суспільними послугами шляхом ретельнішого узгодження видатків органів влади з місцевими потребами і уподобаннями.

Але реалізація законодавчо закріпленого права кожного адміністративно-територіального утворення на економічну самостійність неможлива без наявності у кожного органу влади власного бюджету і права його складання, затвердження і виконання без втручання ззовні. А це означає, що кожен орган влади повинен володіти своїми фінансовими джерелами, достатніми для організації управління економікою і соціальною сферою на своїй території. Одночасно з цим він повинен володіти відносною самостійністю в управлінні податками та іншими обов’язковими платежами, що надходять до відповідного бюджету.

Тому саме територіальним органам казначейства, як основній фінансовій ланці органів місцевого  самоврядування, належать особливе місце  в бюджетній системі нашої  держави. Важлива роль відводиться  місцевим органам Державної казначейської служби у соціально-економічному розвитку території, адже саме з місцевих бюджетів через казначейства здійснюється фінансування закладів освіти, культури, охорони здоров’я населення, засобів масової інформації; також фінансуються різноманітні молодіжні програми, видатки по упорядкуванню населених пунктів. Саме з місцевих бюджетів здійснюються видатки на соціальний захист та соціальне населення.

Таким чином, сьогодні з особливою гостротою постає проблема вироблення дієвого механізму, який би визначав нові принципи формування місцевих бюджетів, чітке розмежування функцій і повноважень усіх рівнів влади, а звідси – видатків кожного виду бюджету. При цьому питання бюджетної політики, оподаткування і між бюджетних відносин повинні розглядатись і вирішуватись комплексно, оскільки вони тісно взаємопов’язані, і ні один із цих елементів не може бути реформованим без врахування двох інших.

З огляду на це постало  питання про пошук шляхів ефективного  управління коштами місцевих бюджетів. Отже, впровадження казначейської системи обслуговування бюджетів є нині дуже актуальною проблемою.

Питання казначейського обслуговування бюджетів досліджуються  у працях учених і практиків К. Огданського, П. Петрушка, В. Стоян, Н. Сушко, О. Чечуліної, С. Юрія, С. Булгакової та інших. Однак потребують подальшого дослідження переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів і проблеми, що виникають в процесі роботи.

Джерелами для  здійснення видатків є кошти місцевих бюджетів, які акумулюються на єдиному  казначейському рахунку та виділяються розпорядникам коштів під певні програми та функції. Важливим джерелом фінансування є властивості надходження бюджетних установ, тобто грошові кошти отримані ними як плата за послуги, а також перераховані їм для виконання окремих доручень.

В основі казначейського обслуговування бюджетів лежить комплекс організаційних процедур щодо забезпечення обліку видаткових операцій, здійснення контролю за ціновим спрямуванням бюджетних коштів та формування фінансової звітності про виконання бюджетів за видатками.

Тому обрана тема дипломної роботи надзвичайно актуальна.

Метою написання  дипломної роботи є дослідити  і узагальнити процес казначейського обслуговування бюджету.

Предметом дослідження  є економічні відносини між органами Державної казначейської служби і розпорядниками коштів бюджету.

Об’єктом дослідження  є ефективність функціонування та механізм управління Казначейської системи обслуговування бюджету.

При написанні  дипломної роботи використано практичні  матеріали управління Державної Казначейської служби у м. Житомирі.

Завданням дипломної  роботи є:

- розкрити сутність казначейського обслуговування бюджетів;

- показати механізм  взаємодії органів Державної казначейської служби з розпорядниками бюджету;

- провести аналіз ефективності функціонування та механізму управління бюджетів.

Методологічною  і науковою основою роботи є Закони України, інструктивні матеріали, праці  українських та зарубіжних вчених-економістів.

 

 

Розділ 1.

 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ СУТНОСТІ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СИСТЕМИ ОБСЛУГОВУВАННЯ БЮДЖЕТІВ.

 

1. Історичні аспекти та розвиток Державної казначейської служби України.

 

Держава виконує свої функції за допомогою формування і використання бюджетних коштів. Від уряду насамперед залежить створення такої системи  виконання бюджетів усіх рівнів, яка  б давала змогу контролювати відповідність державних доходів і видатків прийнятому закону про бюджет та рішень про місцеві бюджети на поточний бюджетний період та забезпечувати рівномірний розподіл надходжень і витрат.

Треба зазначити, що перерозподіл бюджетних коштів - досить поширений спосіб розподілу фінансових ресурсів у країнах із перехідною економікою.

Залежно від своїх  історичних і національних особливостей кожна країна використовує банківську, казначейську або змішану системи  касового виконання бюджетів.

Більшість країн має банківську систему касового виконання бюджету, за якої банки на чолі з Центральним (національним) вирішують широкий спектр питань, пов'язаних із касовим виконанням бюджету. В основу цієї системи покладено принцип єдності каси, за якого всі бюджетні кошти надходять на єдиний рахунок Міністерства фінансів або казначейства до Центрального банку, з якого здійснюються всі витрати держави.

Однак використання такої системи  за умов здійснення ринкових реформ спричинило зростання інфляційних процесів у багатьох країнах. Така практика управління фінансовими ресурсами держави виявилася неефективною через притаманні їй хиби. Касове виконання бюджетів усіх рівнів через Центральний і комерційні банки опинилося без належного контролю з боку держави. У банках було відкрито безліч поточних рахунків бюджетних установ, що не давало змоги застосовувати механізм попереднього контролю за витрачанням коштів. За умов гострого дефіциту державного бюджету на поточних рахунках бюджетних установ зберігалися значні залишки вільних коштів унаслідок несвоєчасного перерахування міністерствами й відомствами отриманих із бюджету грошових ресурсів на рахунки підвідомчих установ. Це генерувало ризик їхньої втрати внаслідок неефективного використання або інфляційних процесів в економіці. А відсутність жорстких правил гри створювала певні труднощі у довгостроковому плануванні державного розподілу грошових ресурсів між учасниками бюджетного процесу.

Наявний перерозподіл бюджетних коштів у різних державах свідчив про  несумісність бюджетної та економічної політики, оскільки економічна політика держави певною мірою несумісна з економічною діяльністю суб'єктів господарювання. Зокрема, витрати на оплату кредитів для фінансування поточної діяльності окремих господарств, установ, організацій, як правило, значно перевищували проценти, отримані від розміщення ними вільних залишків коштів на банківських рахунках [20, с.56].

Зменшити ці негативні  прояви можна лише за допомогою оптимізації  грошового обігу шляхом ефективного  управління грошовими потоками. З переходом національних господарств до ринкових методів ведення економіки та відмови від єдиної державної форми власності перед багатьма державами постала необхідність захисту своїх фінансових інтересів, оперативного маневрування обмеженими державними коштами, спрямування їх на першочергові соціально-економічні потреби. За таких умов дуже актуальним стало створення спеціальних органів, здатних забезпечити реалізацію вимог держави щодо управління державними фінансами.

Світовий досвід переконує, що найефективнішим є формування і використання бюджетних коштів шляхом створення нової фінансової структури з підлагодженим механізмом виконання державного та місцевих бюджетів у вигляді казначейства. Головним призначенням національних казначейств є сприяння оптимальному управлінню державними фінансами шляхом забезпечення своєчасного і повного формування дохідної частини національних бюджетів усіх рівнів та цільового використання бюджетних коштів при одночасному зменшенні видатків на державне фінансування. При цьому роль казначейства у виконанні бюджету може бути як пасивною (коли Казначейська служба лише виділяє ресурси бюджетним установам для виконання їх програм), так і активною (коли Казначейська служба має право встановлювати обмеження на зобов'язання або оплату урядових видатків).

Загалом структура і роль казначейства, принципи його організації в окремих  країнах визначаються історичними  і культурними особливостями, а  також економічною ситуацією  і розподілом повноважень між  різними органами державної влади. У різних країнах на Казначейська служба покладені свої характерні функції.

Для аналізу економічних  процесів, які відбуваються у національній економіці, першочергове значення має  теорія розширеного відтворення. Одним  із головних елементів цієї теорії є інвестиційний процес. Саме від обсягу та якості інвестиційного фонду держави залежать темпи економічною розвитку, стан економічного процесу тощо [21, с.3].