Шпаргалка по "Економіки праці"

43. Механiзм функцiонування  ринку працi.

РП-ринок  найманоi працi.Вiн охопл вiдносини  вiд моменту наймання працiвникiв  на роб до iх звiльнення.Умови формування, функцiонування, виникнення РП:1.Правовi умови функц ринку, можл вiльного пересування на ньому громадян, вiльний вiбiр роботи, можл самост розпорядж своeю здатн працювати.Але цього недостатньо, оскiльки з економ погляду власник РС змушений  продавати ii тодi, коли у нього немаe всього необхiдного для веденяя свого господарства як джерела для одержання засобiв для iснування або коли дохiд з iнших джерел e недостатнiм.

Покупцем  товару РС e пiдприeмець, який маe все  необхiдне для ведення власного господарства. Також пiдприeмець залучаe iнших працiвникiв за певну грош винагороду.Вiдбуваeться обмiн iндивiдуальноi здатностi до працi на засоби iснування для вiдтворення РС, а також здiйсн розм працiвникiв у системi сусп подiлу працi краiни.2.Вiдповiдальнiсть працiвника вимогам роб мiсця, а запропонованого мiсця- iнтересам працiвника.3.Органiзацiя eдиноi, замкненоi по територiii краiни сиситеми бiж працi;широкомасштабна рieнтацiя профес орieнтацii, профес навчання, пiдвищення квалiфiкацii i перепiдготовки;наявн виконавч влади; соц пiдтримка громадян, включаючи безроб,членiв сiмi, якi перебув-ть на iх утриманнi.

Елементами  РП e: товар,попит, пропозицiя та цiна.

44.Сегментацiя  РП.

Ринок працi пiдроздiляeться па окремi частини  — цiльовi ринки, якi називаються сегментами. Сегментацiя ринку працi— це подiл працiвникiв i робочих мiсць на замкнутi сектори, зони, якi обмежують мобiльнiсть робочоi сили своiми рамками.Ознаками сегментацii можуть бути:• територiальне положення — регiон, мiсто, район тощо;• демографiчнi характеристики — статево-вiковий i сiмейний склад населення;• соцiально-економiчнi характеристики — рiвень освiти, професiйно-квалiфiкацiйний склад працiвникiв, стаж роботи тощо;• економiчнi критерii — розподiл покупцiв за формами власностi, за iхнiм фiнансовим станом; розподiл продавцiв за рiвнем матерiальноi забезпеченостi та iн.;• психографiчнi показники — особистi якостi працiвникiв, iх належнiсть до певних верств i прошаркiв суспiльства тощо;• поведiнковi характеристики — мотивацiя зайнятостi та iн. Великого значення набуваe створення сегментiв для тих, хто особливо потребуe соцiальноi пiдтримки з боку держави. Це такi малоконкурентоспроможнi групи осiб, яким потрiбна робота: молодь, котра досягла працездатного вiку, працiвники похилого вiку, iнвалiди, жiнки з дiтьми.

45.Гнучкiсть  i жорсткiсть РП.

Залежно вiд того, якi склалися стосунки мiж  найманими працiвниками i роботодавцями, в який спосiб регулюються цi вiдносини, ринок працi може бути жорстким або  гнучким.До 70-х рокiв XX ст. у краiнах  розвинутого капiталiзму, для яких на той перiод характерними були економiчне зростання, повна зайнятiсть, маловiдчутна iнфляцiя, функцiонував жорсткий ринок працi. Йому було притаманне державне регулювання i

великий вплив профспiлок. Структурна перебудова в економiцi цих краiн в умовах жорсткого ринку супроводжувалася кризовими явищами у виробництвi, зростанням безробiття. Це призвело до поширення концепцii гнучкого ринку працi. Його можна характеризувати як форму пристосування ринку працi до структурноi перебудови економiки.Гнучкiсть ринку працi передбачаe: 1. оперативне реагування на змiни кон'юнктури ринку працi, тобто змiни попиту, пропозицii i цiн, що виявляeться вiдповiдно у змiнi обсягу, структури, якостi та цiни робочоi сили;• територiальну та професiйну мобiльнiсть працiвникiв;• гнучкiсть пiдприeмства, яка виявляeться в гнучкому регулюваннi обсягiв

продукцii, що випускаeться, у використаннi нових  форм органiзацii виробництва i працi, управлiння  кадрами;• рiзноманiтнiсть форм наймання i звiльнення;• рiзноманiтнiсть форм професiйно-квалiфiкацiйноi перепiдготовки;• гнучкiсть диференцiацii заробiтноi плати;• гнучкiсть у регулюваннi витрат на робочу силу; 2. гнучкiсть режимiв роботи та розподiлу робочого часу;• рiзноманiтнiсть методiв i форм соцiальноi допомоги;• рiзноманiтнiсть методiв i форм зайнятостi.На пiдприeмствах зазначенi вимоги забезпечуються зокрема, введенням режимiв неповного робочого часу (скороченого робочого дня), надомноi працi, роботи за викликами, гнучких режимiв робочого часу, а також найманням тимчасових працiвникiв.

46. Нацiональнi ринки  працi: спiввiдношення  внутрiшнього i зовнiшнього.

Кожнiй  державi притаманнi своi особливостi формування ринку працi, зумовленi ресурсними, географiчними, економiчними, пол тичними та iншими  причинами. В Украiнi тривалий час iснувала монополiя державноi власностi жорстка регламентацiя розмiрiв заробiтноi плати, наявнiсть iнституту прописки, що призвело до деформацii ринку працi. Сьогоднi формування ринку працi в Украiнi здiйснюeться в умовах кризового стану економiки, неефективноi ii структури, надзвичайно розвиненоi важкоi промисловостi й слабкоi сфери народноi споживання, залежностi економiки вiд кооперованих зв'язкiв з державами СНД, насамперед вiд постачання енергоносiiв з Росii.

Розрiзняють зовнiшнiй (ЗовР) i внутрiшнiй (ВнР) РП.

ЗовР  охоплюe вiдносини мiж продавцями i покупцями РС в масштабах краiни, регiону, галузi. Це вiдносини, що виникають  з приводу наймання працiвникiв  вiдповiдноi професii, спецiальностi.

На ЗР дiють галузевi профспiлки.

ВнР –  це система соц-труд вiдносин у межах 1-го пiд-ва, i передбачаe рух кадрiв усерединi пiд-ва, перемiщення з однiei посади на iншу. Це перемiщення може вiдбуватися:

1) По  горизонталi – переведення на iнше  РМ без змiн у квалiфiкацii та  без пiдвищення у посадi.

2) По  вертикалi – перемiщення на iнше  РМ з пiдвищенням у посадi  або з високою квалiфiкацieю.

Функцiонування ВР виражаeться через кадрову полiтику пiд-ва.

Зов i Вн ринки тiсно пов’язанi. У краiнах  з розвинутою ек-кою може переважати як один, так i iнший ринок працi.

47. Елементu ринку  працi

Елементами  ринку працi e: товар, який вiн пропонуe, попит, пропозицiя та цiна.

У сучаснiй  економiчнiй лiтературi вiдсутня однозначна вiдповiдь на запитання, що вважати товаром  на ринку працi:роботу силу, працю  чи послуги працi? Проте бiльшiсть авторiв схильнi до думки, що товаром на ринку працi e iндивiдуальна робоча сила.Iндивiдуальна робоча сила являe собою сукупнiсть фiзичних та духовних якостей людини, якi використовуються у процесi виробництва товарiв i послуг.Робоча сила, як зазначалося, e об'eктом купiвлi-продажу. Купiвля товару “робоча сила” називаeться найманням на роботу. При цьому робоча сила називаeться найманою робочою силою, а працiвник — найманим працiвником. Працiвник продаe свою робочу силу пiдприeмцю на певний перiод, залишаючись власником цього товару.Найманий працiвник i пiдприeмець юридичне рiвноправнi i користуються правами людини й громадянина однаковою мiрою. Вiдносини мiж найманим працiвником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документi вказуються взаeмнi права й обов'язки обох сторiн щодо виконання умов купiвлi-продажу робочоi сили. Згiдно з трудовим договором найманий працiвник повинен працювати в органiзацii пiдприeмця за певною професieю, квалiфiкацieю, мати певне робоче мiсце й дотримуватися режиму працi цiei органiзацii. Пiдприeмець зобов'язаний виплачувати найманому працiвниковi заробiтну плату вiдповiдно до його квалiфiкацii i виконаноi роботи, забезпечувати умови працi, якi передбаченi законодавством про працю та зайнятiсть, колективним договором i трудовим договором (контрактом).Елементами ринку працi e також попит на робочу силу та II пропозицiя.

48. Функцii РП.

Ринок працi виконуe такi функцii:• узгоджуe економiчнi iнтереси суб'eктiв трудових вiдносин;• забезпечуe конкурентне середовище кожноi зi сторiн ринковоi взаeмодii;• забезпечуe пропорцiйнiсть розподiлу робочоi сили вiдповiдно до структури суспiльних потреб i розвитку технiки;• пiдтримуe рiвновагу мiж попитом на робочу силу та ii пропозицieю;• формуe резерв трудових ресурсiв для забезпечення нормального процесу суспiльного вiдтворення;• сприяe формуванню оптимальноi професiйно-квалiфiкацiйноi структури;• стимулюe працю, установлюe рiвноважнi ставки заробiтноi плати;• впливаe на умови реалiзацii особистого трудового потенцiалу;• даe iнформацiю про структуру попиту i пропозицii, eмнiсть, кон'юнктуру ринку тощо.Основними суб'eктами ринку працi, як зазначалося, e роботодавець i найманий працiвник. Останнiй маe право розпоряджатися своeю здатнiстю до працi. Вiн e власником, носieм i продавцем своei робочоi сили. Роботодавець e покупцем цього товару.Для найманого працiвника основним джерелом засобiв iснування й iндивiдуального вiдтворення e його праця.Суб'eктами ринку працi e також посередники мiж роботодавцями i найманими працiвниками — держава, профспiлки i спiлки роботодавцiв.Ринковий механiзм являe собою eднiсть двох складових: стихiйних регуляторiв попиту i пропозицii робочоi сили i регулюючого впливу держави на цi процеси.Регулювання ринку працi здiйснюeться для забезпечення вiдповiдностi мiж попитом на робочу силу та ii пропозицieю за обсягом i структурою, тобто маe на метi досягнення iх ефективноi збалансованостi.В умовах ринкових вiдносин будь-якi диспропорцii у виробництвi призводять до порушення пропорцiй ринку працi, тобто спiввiдношень мiж сукупною величиною попиту на робочу силу та ii пропозицieю, попитом на робочу силу та ii пропозицieю за галузями, регiонами; спiввiдношення мiж попитом на окремi професii, спецiальностi та iх пропозицieю. 

49.Робоча сила як обeкт купiвлi продажу.

 Робоча  сила, як зазначалося, e об'eктом купiвлi-продажу.  Купiвля товару “робоча сила”  називаeться найманням на роботу. При цьому робоча сила називаeться  найманою робочою силою, а працiвник  — найманим працiвником. Працiвник продаe свою робочу силу пiдприeмцю на певний перiод, залишаючись власником цього товару.Найманий працiвник i пiдприeмець юридичне рiвноправнi i користуються правами людини й громадянина однаковою мiрою. Вiдносини мiж найманим працiвником та роботодавцем оформлюються трудовим договором (контрактом). У цьому документi вказуються взаeмнi права й обов'язки обох сторiн щодо виконання умов купiвлi-продажу робочоi сили..Сукупний попит на робочу силу — це ринковий попит з боку всiх фiрм, органiзацiй, представлених на ринку.Iндивiдуальний попит на робочу силу— це попит окремого роботодавця (пiдприeмця, фiрми). Вiн залежить вiд:• попиту на продукцiю фiрми, тому що робоча сила необхiдна як виробничий ресурс для виробництва iнших товарiв i послуг, тобто попит на робочу силу залежить вiд попиту на продукт фiрми, органiзацii;• стану виробництва, зокрема, особливостей технологiчного процесу, розмiрiв i ефективностi капiталу, який використовуeться, методiв органiзацii виробництва й працi тощо;• якостi працi, що визначаeться рiвнем освiти, професiйнiстю, продуктивнiстю працiвника;• фонду заробiтноi плати, який може роботодавець запропонувати для наймання певноi кiлькостi працiвникiв, оскiльки чим бiльший загальний розмiр цього фонду, тим бiльше найманих працiвникiв може найняти роботодавець, i навпаки, чим вища заробiтна плата кожного працiвника, тим менша кiлькiсть iх за допомогою фонду зарплати буде найнята.Регулювання попиту на робочу силу потребуe аналiзу факторiв, якi впливають на нього.

50. Попит i пропозицiя  на ринку працi

Кон 'юнктура  ринку — це спiввiдношення попиту i пропозицii працi на даний перiод, яке  визначаe ставки заробiтноi плати на конкретнi види працi та рiвень зайнятостi населення.Видiляють три типи кон'юнктури:•  трудодефiцитна, коли на ринку працi спостерiгаeться нестача пропозицii працi;• трудонадлишкова, коли iснуe велика кiлькiсть безробiтних i вiдповiдно надлишок пропозицii працi;• рiвноважна, коли попит на працю вiдповiдаe ii пропозицii.Кожен тип ринковоi кон'юнктури властивий тому чи iншому регiоновi або сферi прикладання працi,утворюючи в сукупностi загальний ринок працi в краiнi.Спiввiдношення попиту на робочу силу та ii пропозицii складаeться пiд впливом конкретноi економiчноi та соцiально-полiтичноi ситуацii, змiни цiни робочоi сили (оплати працi), рiвня реальних доходiв населення. Залежнiсть цих величин графiчно зображено на рис. 1.1.З рисунка видно, що у мiру зниження рiвня реальноi заробiтноi плати (цiни робочоi сили) попит на робочу силу з боку роботодавцiв i вiдповiдно зайнятiсть зростають. Зростання реальноi заробiтноi плати супроводжуeться збiльшенням пропозицii робочоi сили.

51. Характеристика конюктури  ринку.

Конюктура ринку – це спiввiдношення попиту i пропозицii працi на даний перiод, яке  визначаe ставки заробiтноi плати на конкретнi види працi та рiвень зайнятостi населення. Видiляють три типи кон-ри: трудодифiцитна, коли на ринку працi спостерiгаeться нестача пропозицii працi; трудонадлишкова, коли iснуe велика кiлькiсть безробiтних i вiдповiдно надлишок пропозицii працi; рiвноважна, коли попит на працю вiдповiдаe ii пропозицii. Кожен тип ринк. кон-ри, який властивий тому чи iншому регiону чи мiсцю, де застосовуeться праця в сукупностi утворюють загальний ринок працi в краiнi. Спiввiдношення попиту та пропозицii на робочу силу складаeться пiд впливом конкретноi   соцiально-економiчноi ситуацii, при  змiнi з\п , реальних доходiв. Видно, що у мiру зниження  рiвня реальноi з\п попит на робочу силу з боку роботодавцiв i зайнятiсть зростають. Зростання реальноi з\п супроводжуeться зб. пропозицii  робочоi сили.У точцi перетину – попит i пропозицiя збiгаються, виникаe рiвновага на ринку працi. Якщо цiна робочоi сили  вища вiд рiвноважноi – маe мiсце безробiття, якщо нижча – дефiцит працiвникiв. На практицi рiвноважний стан практично недосяжний. Кон-ра ринку працi безпосередньо впливаe на цiну робочоi сили. Цiна  робочоi сили маe забезпечувати придбання на ринку такоi кiлькостi споживчих товарiв i послуг, щоб працiвник мiг пiдтримати свою працездатнiсть та утримувати сiмю, виховувати дiтей, без чого не буде вiдбуватися поповнення ринку працi. Цiна виступаe у виглядi з\п.