Шпаргалка по "Економіки праці"

23. Принципи функцiонування  системи соц.-тр. вiдносин.

Соц.-тр. вiдносини-це об’eктивно iснуючi взаeмозалежнiсть i взаeмодiя суб’eктiв цих вiдносин в процесi працi i нацiленi на регулювання  якостi трудового життя.

Основними принципами СТВ e: 1) Солiдарнiсть, що передбачаe спiльну вiдповiдальнiсть людини, яка грунтуeться на особистiй вiдповiдальностi i згодi, одностайностi i спiльностi iнтересiв. 2) Патерналiзм – переважаюча роль держави в СТВ  або практично повна регламентацiя держави. Патерналiзм може сформуватися i на рiвнi пiдприeмства. 3) Субсидiальнiсть, що направлена на збереження бажання людини щодо самовiдповiдальностi i самореалiзацii, i покликаний запобiганню перенесення вiдповiдальностi на суспiльство (самозахист). 4) Партнерство, яке являe собою такий тип i систему вiдносин мiж роботодавцями i працiвниками, за якого в межах соцiального миру забезпечуeться узгодження iхнiх СТВ. 5) Конфлiкт – це граничний випадок загостення протирiч в трудових вiдносинах, зiткнення суб’eктiв взаeмодii.. 6) Дискримiнацiя являe собою довiльне обмеження прав суб’eктiв СТВ, перешкоджаe доступу iм до рiвних можливостей на ринку працi.

24. Методи регулювання  соц-труд вiдносин  в умовах централiзованоi плановоi та ринковоi  економiки

В умовах централiз плановоi економiки вiдносин у сферi працi виходили з того, що однieю стороною були робiтники i службовцi, iнтереси яких представляли професiйнi спiлки як складова державноi полiтичноi системи, а iншого – eдиний державний власник в особi адмiнiстрацiй державних пiдприeмств i органiзацiй.

В економiцi ринкового типу мають використовуватись  такi методи регулювання соц-труд вiдносин:

1. норм-правовi: застосування норм, що мiстяться  в законах, постановах уряду,  указах Президента, iнших норм  акта, якi затверджуються органами держ влади та мiсц самоврядування;

2. програмно-цiльовi: розроблення та застосування  програм у соц-труд сферi, якi заледновiд  рiвня реалiзацii подiляють на нац,  регiон (територ), галузевi та програми  виробничого рiвня (пiдпр, органiзацiй)

3. адмiн-розпорядчi, органiзац-упорядкувальнi: застосов  на рiвнi пiдпр й органiз та  покликанi регламентувати взаeмовiдносини  в  системi: роботодавець-адмiн,  адмiн-найманi прац, керiвник-пiдлеглi  прац, а також взаeмовiдносини  мiж працiвниками, якi пов'язанi рiзними формами подiлу та кооперацii працi.

4. договiрнi, викор в соц-труд сферi, пов'яз  з проведенням консультацiй, переговорiв  мiж соц партнерами та укладанням  системи угод i договорiв на рiзних  рiвнях соц-труд вiднос

5. погоджувально-арбiтражнi, посередницькi, примирнi: мета – запобiгання трудовим конфлiктам та залагоджування iх без соц потрясiнь i руйнiвних процесiв

6. партисипативнi: запровадження сучасних форм i методiв  участi найманих працiвникiв в  управлiннi вир-вом, у прийняттi та  реалiз орган-управлiнських рiшень.

25. Критерii оцiнювання  розвитку соц.-тр. вiдносин.

Розвиток  СТВ характеризуeться показниками  якостi трудового життя. Пiд якiстю  тр. життя розумieться ситематизована сукупнiсть рис, якi характеризують умови працi i допомогають врахувати ступiнь реалiзацii iнтересiв працiвника i викоритсання його здiбностей (iнтелектуальних, творчих, моральних тощо).

Концепцiя  якост трудового життя (ЯТЖ) включаe 2 важливих напрямки: 1) автономiя особистостi прцiвника; 2) можливiсть розвитку його рiзноманiтних здiбностей. Пiдвищення ЯТЖ охоплюe i такi аспекти, як умови працi, iх охорона i безпека. Якiсть життя – це синтетична характеристика рiвня i умов життя населення, я ка враховую також склад сiм’i, стан здоров’я членiв цiei сiм’i, iх соц. задоволеностi тощо.

Одним з показникiв якостi життя e iндекс  розвитку людського потенцiалу (IРЛП) який розраховують як середню арифметичну  з показникiв очiкуeмоi тривалостi життя (IЖ), рiвня освiти (Iо), та реального  душевого ВВП (Iд).

26. Становлення нових  за структурою та змiстом соц.-трудових вiдносин як складова реформування.

Сутнiсть  регулювання процесу становлення  СТВ в нашiй краiнi повинно включати: 1) формування i освоeння всiма суб’eктами  СТВ eдиноi системи понять (мови спiлкування); 2) iдентифiкацiя соц.-ек. процесiв з точки зору iнтересiв сторiн; 3) формування системи показникiв, якi вiдображають процеси взаeмодii суб’eктiв СТВ; 4) дослiдження досягнень iнших краiн в цiй сферi, узагальнення i оцiнка ефективного або негативного проблемн. досвiду. Видiляють державнi та регiональнi рiвнi, а також основну зону регулювання СТВ (пiдприeмство, органiзацiя). В сучасних умовах (формування i становлення СТВ) змiстом сфери працi e вiдхiд вiд монополii держави в адмiнiстративному визначеннi правом регулювання СТВ, вiдмова вiд зверхцентралiзацii i перехiд до програмно-нормативноi регламентацii, побудованоi на принципах демократизацii i регiоналiзацii. В сферу програмно-нормативноi регламентацii СТВ включенi такi осноiвнi напрями: 1) умови працi (оплата, охорона працi тощо); 2)соцiальна полiтика (пенсiйне забезпечення, соц. страхування, мед. страхування, виплати соц. допомоги, полiтика пiдтримання рiвня життя i полiтика диференцiацii); 3) зайнятiсть (регiстрацiя безробiтних, проф. переорieнтацiя); 4) мiграцiйна полiтика; 5)демографiчна полiтика.

27. Регулювання соц.-тр. вiдносин.

Регулювання СТВ здiйснюeться на пiдґрунтi таких  Законiв  Украiни: Конституцiя Украiни, КЗпП, про зайнятiсть населення, про  оплату працi, про пенсii, про вiдпустки, про iндексацiю доходiв, про захист соцiальних та трудових прав окремих категорiй громадян, про банкрутство, про колективнi договори та угод та iн..

В сферу  програмно-нормативноi регламентацii СТВ  входять наступнi основнi напрями:

1) Умови  працi (оплата, вiдпочинок, охорона, соцiальнi гарантii).

2) Соцiальна  полiтика.

3) Зайнятiсть.

4) Мiграцiйна  полiтика.

5) Демографiчна  полiтика.

Регламентацiя  СТВ маe рiзнi рiвнi: нацiональний (генеральна угода), галузевий (тарифна угода), соцiальний (регiональна угода), пiдприeмства (колективний  договiр). На кожному рiвнi вирiшуються специфiчнi проблеми регулювання трудовоi дiяльностi людей

28. Взаeмодiя i спiвробiтництво  сторiн, суб’eктiв  i органiв, що представляють  iнтереси держави,  роботодавцiв i найманих  працiвникiв, як  як основа мех.  ф-ня системи СТВ. 

Суб’eктами СТВ e: 1) наймвнi працiвники; 2) роботодавцi; 3) держава.

Найманий  працiвник – це громадянин, який укладаe договiр з роботодавцем. Цей договiр  найму може бути усний або письмовий, але в кожному випадку вiн  визначаe  соц.-тр. умови. В реальностi найманий працiвник як суб’eкт СТВ може виступати як iндивiд або певна група працiвникiв. Основою групових та iндивiдуальних вiдмiнностей виступають вiк, стать, стан здоров’я, рiвень освiти та професiйна, посадова, галузева належнiсть.Соц.-тр. вiдн. Припускаютьiснування iнститутiв, якi виступають вiд iменi найманих працiвникiв i захищають iхнi iнтереси (профспiлки). Роботодавець- людина, яка працюe самостiйно та наймаe для роботи одного або декiлькох осiб. Згiдно  мiжнародноi класифiкацii роботодавець e власником засобiв виробництва. Держава як суб’eкт СТВ найчастiше виконуюe такi функцii: 1) законодавець; 2)захисник прав; 3) регулювальник. Ступiнь реалiзацii ожноi iз цих функцiй держави, характер iх поeднання в кожний конкретний момент часу визначаeться полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави. Соцiальне партнерство являe собою такий тип i систему вiдносин мiж роботодавцями та працiвниками, за якого в межах соцiального миру забезпечуeться узгодження iхнiх соц.-тр. вiдносин. Взаeмдiя i спiвробiтництво сторiн здiйснюeться на тристороннiй (трипартизм) спiвпрацi спiлки пiдприeмцiв, тобто роботодавцiв, профспiлок та органiв державноi влади. Для ефективного спiвробiтництва необхiдне чiтке визначеня iнтересiв кожноi з трьох основних соцiальних сил суспiльства, розумний розподiл ролей i вiдповiдальностi за визначення i реалiзацiю спiльноi соц.-ек. полiтики.

29. Держава як суб’eкт  СТВ.

Держава як суб’eкт СТВ найчастiше виконуюe такi функцii: 1) законодавець; 2)захисник прав; 3) регулювальник. Ступiнь реалiзацii ожноi iз цих функцiй держави, характер iх поeднання в кожний конкретний момент часу визначаeться полiтичними, iсторичними та економiчними умовами розвитку держави.

Дежава  забезпечуe правове регулювання  взаeмовiдносин мiж партнерами, органiзовуe i коорденуe переговори, встановлюe гарантуe i контролюe дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соц.-тр. вiдносин (умови оплати працi, iдпочинку, соц. захосту населення тощо).

30. Роботодавцi i iх роль  у формуваннi i розвитку  СТВ.

Роботодавець- людина, яка працюe самостiйно та наймаe для роботи одного або декiлькох  осiб. Згiдно  мiжнародноi класифiкацii роботодавець e власником засобiв  виробництва.

Роботодавцi, захищаючи своi iнтреси i права як власникiв засобiв виробництва, у  формуваннi i розвитку СТВ вбачають можливiсть проведення погодженоi технiчноi, економiчноi полiтики без рiзких потрясiнь руйнiвних конфлiктiв. Пiдприeмцi несуть основну вiдповiдальнiсть за результати госпдарювання, забезпечення належних умов працi i розмiрiв ii оплати  та фiнансового забезпечення соц. захисту працiвникiв.

31. Мiжнародний  профспiлковий рух: його  еволюцiя та суч стан.

Серед  громадських  органiзацiй найважливаiше  мiсце належить профспiлкам. ПФС-ки –  це масове самокероване громад. Обeдн. Трудящих певноi галузi або сумiжних г-ей, проф. Групи для захисту i представництва iхнiх соц. Iнтересiв ПФС – це найбiльш масове обeдн.  Трудящих доступне для всiх. Для вступу  рядiв в ПФС необх. Тiльки визнання обeднання i  повязаноi  з ним товариськоi  дисциплiни незалеж вiд рiвня квалiф –i, освiти, полiт. Орieнтацiй, статi, вiку. Профспiлки за цiлями та  iнтересами перебувають ближче iн.  громад. орг. до ек-ки, вир-ва, тобто вирiшальноi  сфери докладання творчих сил людини. Пiдприeмцi (роботодавцi), захищаючи своi iнтереси i права як власникiв засобiв виробництва, в соцiальному партнерствi вбачають можливiсть проведення погодженоi

технiчноi й економiчноi полiтики без рiзких потрясiнь i руйнiвних конфлiктiв.Пiдприeмцi несуть основну вiдповiдальнiсть  за результати господарювання, забезпечення належних умов працi i розмiрiв ii оплати та фiнансового забезпечення соцiального захисту працiвникiв.

Профспiлки  як захисники i виразники iнтересiв найманих працiвникiв покликанi виборювати i захищати соцiальнi, економiчнi та професiйнi права робiтникiв i службовцiв,

боротися  за соцiальну справедливiсть, сприяти  створенню для людини належних умов працi й життя.

32.Сучасний стан профспiлкового руху в Украiнi.

Профспiлки e однieю з громадських органiзацiй, якi створюються трудящими для захисту своiх соцiальних, економiчних i професiйних прав, для вираження iнтересiв найманих працiвникiв, для боротьби за соцiальну справедливiсть, з метою сприяння створенню для людини вiдповiдних умов працi та життя. В 1994 р. створено Федерацiю профспiлок Укр. В Укр. Ще не прийнято закон про профспiлки. Iхня дiяльнiсть може регулюватися Конст. Укр. та Законами Укр. „Про зайнятiсть”, „Про оплату працi”, „Про колективнi договори та угоди”. Уряд не роздiляe своi функцii визначального органу полiтики, законодавця, власника та роботодавця. Приватний сектор ще не являe собою реальноi органiзованоi сили. (ФПУ). Основнi проблеми профспiлкового руху в Укр.: постiйне зниження довiри до профспiлок; неспроможнiсть профспiлок органiзувати працiвникiв у приватних фiрмах; недостатня пiдтримка профспiлками тих, хто втратив роботу.

33. Сутнiсть соц.партнерства  та  його  роль  у  функцiонуваннi  ринковоi  економiки.

Функцiонування системи соцiального партнерства  здiйснюeться на тристороннiй спiвпрацi пiдприeмцiв (роботодавцiв), найманих працiвникiв та органiв державноi влади. Мета соцiального партнерства полягаe в прагненнi держави, роботодавцiв i найманих працiвникiв досягти загального блага в суспiльствi шляхом пiдвищення продуктивностi працi, розвитку науково-технiчного прогресу, збiльшення валового нацiонального продукту, пiдвищення рiвня життя населення. Соцiальне партнерство ґрунтуeться на демократичних засадах: свободи, плюралiзму, бажаннi сторiн досягти взаeморозумiння в прийняттi спiльних рiшень, наданнi можливостей брати участь в управлiннi виробництвом i розподiлi створеного продукту. Держава забезпечуe правове регулювання взаeмовiдносин мiж партнерами, встановлюe i контролюe дотримання мiнiмальних норм i гарантiй у сферi працi i соцiально-трудових вiдносин (умови оплати працi, вiдпочинку, соцiального захисту  населення тощо).

Пiдприeмцi (роботодавцi), захищаючи своi iнтереси i права як власникiв засобiв виробництва, в соцiальному партнерствi вбачають можливiсть проведення погодженоi

технiчноi й економiчноi полiтики без рiзких потрясiнь i руйнiвних конфлiктiв.Пiдприeмцi несуть основну вiдповiдальнiсть за результати господарювання, забезпечення належних умов працi i розмiрiв ii оплати та фiнансового забезпечення соцiального захисту працiвникiв.