Шпаргалка по "Економіки праці"

61. Сучаснi тенденцii у  сферi зайнятостi.

Розширення  нерегламентованоi зайнятостi супроводжуeться подальшим знецiнюванням робочоi сили, зниженням мотивацii до працi, насамперед у державному секторi, зростанням iнфляцii та цiн. Доходи вiд такоi дiяльностi не оподатковуються, тому держава зазнаe певних збиткiв. Водночас через вищi заробiтки та зовнiшню привабливiсть нерегламентованоi дiяльностi у людей формуeться ставлення до неi як до престижноi.

В Украiнi спостерiгаeться скорочення працюючих. За 2001 р. чисельнiсть населення, зайнятого  в усiх сферах економiчноi дiяльностi, скоротилася майже на 3 % порiвняно з 2000 р. Протягом 2001 р. з рiзних причин залишили постiйнi робочi мiсця 20,6% працiвникiв. Двi третини звiльнених були прийнятi в рiзнi сектори економiки, а одна третина знайшла самостiйне заняття або поповнила лави безробiтних. Висока мобiльнiсть кадрiв спостерiгаeться переважно у виробничих галузях.

У сучасних ринкових умовах дедалi бiльша увага  придiляeться глобалiзацii, подальшому розвитку технологiй, насамперед iнформацiйних i телекомунiкацiйних, а також новим можливостям iнтеграцii нацiональних господарств у свiтову економiку.

62. Безробiття:сутнiсть,типи,соц.-екон. наслiдки.

Безробiття  — складне економiчне, соцiальне i психологiчне явище. Водночас безробiття  — це економiчна категорiя, яка  вiдбиваe економiчнi вiдносини щодо вимушеноi незайнятостi працездатного населення.Розрiзняють вiдкрите i приховане безробiття: Вiдкрите безробiття означаe існування явно незайнятого населення, приховане - наявнiсть формально зайнятого населення.Можна видiлити такi види безробiття: фрикцiйне, структурне, циклiчне, сезонне, iнституцiйне. Фрикцiйне безробiття пов'язане з перемiщенням людей з однiei роботи на iншу, а також iз однiei мiсцевостi в iншу. Фрикцiйне безробiття означаe, що iснують постiйний зв'язок мiж звiльненням з однiei органiзацii i найманням працiвникiв iншими органiзацiями, замiщення одних професiй iншими, рух працiвникiв з одних галузей в iншi тощо. Виникнення структурного безробiття пов'язане зi структурними зрушеннями в економiцi, закриттям застарiлих пiдприeмств i виробництв, скороченням випуску продукцii у разi переорieнтацii виробництва, закриття шкiдливих пiдприeмств. Причиною структурного безробiття e територiальна i квалiфiкацiйна невiдповiднiсть мiж вiльними робочими мiсцями i безробiтними. Сезонне безробiття стосуeться тих видiв виробництва, якi мають сезонний характер i в яких протягом року вiдбуваються рiзкi коливання попиту на працю (сiльське господарство, будiвництво тощо). Циклiчне безробiття — це вид безробiття, при якому розмiри ринку працi коливаються разом з коливаннями циклу дiловоi кон'юнктури. Iнституцiональне безробiття це безробiття, яке породжуeться правовими нормами, що впливають на попит i пропозицiю працi.

63. Причини формування  безробiття.

За Томасом  Мальтусом причину безробiття  треба шукати в надмiрно швидкому зростаннi населення. Сучасний досвiд соцiального розвитку показав однак, що в багатьох високорозвинутих краiнах спостерiгаeться дуже низька народжуванiсть i навiть абсолютне скорочення населення, однак безробiття iснуe. Отже причина безробiття – у iншому.

Принципово iнакше пояснення безробiття дав  Карл Маркс. На його думку причиною безробiття e не зростання заробiтноi плати, не швидкi темпи зростання  населення, а нагромадження капiталу в умовах зростання технiчноi надбудови  промислового виробництва. Iншою причиною e банкрутство пiдприeмств в умовах ринку. Факторами, якi пiдсилюють безробiття, e кризи i спади, мiграцii сiльського населення.

За Дж.М.Кейнсом  причини безробiття – у вiдсутностi синхронностi споживання, заощадження  та iнвестицiй. Зменшення стимулiв до iнвестування призводить до безробiття. Артур Пiгу (1877-1959) причину безробiття вбачав у недосконалiй конкуренцii, яка дie на ринку працi i веде до завищення ринку працi. Iз вступного  курсу  економiчноi  теорii  зупинимося  на  неокласичному  поясненнi безробiття.  Воно  акцентуe  увагу  на   таких    явищах,  як жорсткiсть зарплати, негнучкiсть цiн, хибнi передбачення щодо  iнфляцii. Як вiдомо, кейнсiанськi рекомендацii щодо обмеження  безробiття зводились до пропозицii стимулювати сукупний попит  з боку держави.

З кейнцiанськоi моделi виходить , що уряд може стабiлiзувати економiку з допомогою вiдповiдноi фiскальноi полiтики.

64. Показники, що  характеризують рiвень  безробiття. 

Число безробiтних (за визначенням МОП) у  середньому за 2001 р. зменшилось на 190,7 тис. i становило 2,5 млн осiб. Середньомiсячний рiвень безробiття (за методологieю МОП) у 2001 р. скоротився порiвняно з попереднiм роком на 0,6 вiдсоткового пункту та становив 11,1 % економiчно активного населення у вiцi 15- -70 рокiв. Серед осiб працездатного вiку цей показник знизився на 0,7 вiдсоткового пункту та становив 11,8 % економiчно ак

тивного населення вiдповiдного вiку.

Важливе значення маe обчислення природного рiвня  безробiття:

Природний рiвень безробiття = Природне безробiття / Обсяг робочоi сили *100

У визначеннi МОП - Рб=Б/Еа *100  Рiвень зареeстрованого безробiття:

Рб =Бз/Чп.н.*100 де Рб — рiвень безробiття, %; Б —  кiлькiсть безробiтних у вiцi 15—70 рокiв;

Еа —  кiлькiсть економiчно активного  населення; Бз — кiлькiсть безробiтних, зареeстрованих у державнiй служ бi зайнятостi; ЧП.Н - - кiлькiсть працездатного населення у працездатному вiцi.

65. Умови надання  статусу безробiтного.

Згiдно iз Законом Украiни «Про зайнятiсть  населення» безробiтними вважаються працездатнi громадяни працездатного вiку. якi з незалежних вiд них причин не мають заробiтку або iнших передбачених чинним законодавством доходiв через вiдсутнiсть вiдповiдноi роботи, зареeстрованi у державний службi зайнятостi, тобто це особи, що шукають роботу та здатнi почати працювати. Не можуть бути визнанi безробiтними громадяни:

а) вiком  до 16 рокiв, за винятком тих, якi працювали i були вивiльненi у зв'язку зi змiнами в органiзацii виробництва i працi: реорганiзацieю, перепрофiлюванням i лiквiдацieю пiдприeмства, установи й органiзацii або скороченням чисельностi (штату);

б) якi вперше шукають роботу i не мають професii (спецiальностi), в тому числi випускники загальноосвiтнiх шкiл, якщо вони вiдмовляються вiд проходження професiйноi пiдготовки або вiд оплачуваноi роботи, у тому числi роботи тимчасового характеру;

в) якi вiдмовилися  вiд двох пропозицiй пiдходящоi роботи з моменту реeстрацii iх у службi зайнятостi як осiб, котрi шукають роботу. При цьому вони втрачають право  на надання статусу безробiтного строком на три мiсяцi з подальшою реeстрацieю;

г) якi мають  право на пенсiю вiдповiдно до законодавства  Украiни.

66. Сутнiсть закону  Оукена.

Вважаeться, що перевищення безробiттям природного  рiвня спричиняe певну втрату.ВНП:Втрата ВНП = Потенцiйний(природний)ВНП –  РеальнийВНП

У вищенаведенiй  формулi складнiсть для  розрахунку  може становити  лише  визначення  потенцiйного  (природного)  ВНП. Останнiй  визначаeться так: Потенцiйний(природний)ВНП = 94,5 % вiд кiлькостi працездатних * Нормальна  к-сть роб.год. протягом року * Середня продуктивнiсть працi.

Перший  множник для розрахунку  потенцiйного  рiвня  безробiття 

означаe: у формулi закладено, що нормальним  (природним) рiвнем e 5,5% (100% - 94,5% = 5,5%).

Непрямий (обернений) зв’язок мiж вiдхиленням  безробiття вiд природного рiвня i вiдхиленням реального ВНП вiд природного був визначений  Артуром  Оукеном.  Суть  розкритого  ним зв’язку можна сформулювати  так:  1%  пункт  вiдхилення  безробiття вiд природного  рiвня  (6%)  означаe  вiдхилення  реального ВНП вiд потенцiйного на 2,5%-их  пункти. Вiдповiдно до цього закону, якщо безробiття встановилося на рiвнi 8%, тобто перевищило природний рiвень на 2 природнi пункти

(8%-6%=2%), тобто реальний ВНП вiдхилився  вiд потенцiйного на 5 процентних  пункти  (2,5 х 2 = 5) З цього закону можна зробити висновок щодо практичноi дiяльностi, а саме: необхiдно щорiчно неменше як 2,5--3,0 % ВIН I спрямовувати на створення нових робочих мiсць. Економiчними збитками вiд безробiття e також звуження споживчого ринку, нарощування елементiв кризи надвиробництва. Крiм того, люди, якi перебувають у статусi безробiтних, втрачають професiйнi навички, стереотипи трудовоi поведiнки.

67. Iндивiдуальний  трудовий договiр  як форма регулювання  вiдносин зайнятостi.

Переважна бiльшiсть громадян влаштовуються на роботу, укладаючи iндивiдуальний трудовий договiр.Працiвник маe право реалiзувати своi здiбностi до продуктивноi i творчоi працi шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декiлькох пiдприeмствах.Влаштовуючись на роботу, працiвник укладаe трудовий договiр не з державою як власником i не з уповноваженою службовою особою,  а iз створюваним власником пiдприeмством як юридичною особою. Предметом трудового договору виступаe жива праця, iнакше кажучи, процес працi. Це означаe, що працiвник зобов'язуeться виконувати певну роботу або займати певну посаду на пiдприeмствi, а власник або уповноважена ним адмiнiстрацiя зобов'язуeться забезпечити його цieю роботою, надавати засоби виробництва, обладнання, прилади, механiзми, примiщення, сировину, матерiали, комплектуючi деталi, давати вказiвки, конкретнi завдання. Обов'язки власника насамперед складаються з обов'язку забезпечити особам, працю яких вони використовують на договiрнiй основi, соцiальнi, економiчнi гарантii i права, передбаченi законом. Зокрема, всi власники зобов'язанi забезпечити розмiр оплати працi найманих працiвникiв всiх видiв пiдприeмств, не нижчий мiнiмальноi заробiтноi плати, встановленоi державою; забезпечити дотримання гарантiй, встановлених для жiнок у зв'язку з материнством, для неповнолiтнiх працiвникiв; сплачувати обов'язковi страховi внески за працюючих громадян до Фонду соцiального страхування i Пенсiйного фонду Украiни та iн. Умови трудового договору можуть бути обов”язковими, i факультативними, тобто необхiднi та додатковi. У бiльшости випадкiв початок роботи настаe зразу ж пiсля укладення трудового договору.

68. Колективний договiр  i його роль у  регулюваннi соц.- трудових  вiдносин зайнятостi.

Колективний договiр – це локальний нормативно-правовий акт, який мiстить комплекс нормативних положень та колективно-договiрних зобов’язань, направлених на регулювання трудових, соцiально-економiчних та органiзацiйно-управлiнських вiдносин, що складаються на пiдприeмствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форми власностi, господарювання та кiлькостi працiвникiв, якi мають право юридичноi особи i використовують найману працю.

В договорi вказанi зокрема: змiни в органiзацii виробництва i працi; забезпечення продуктивноi зайнятостi; нормування i оплати працi, встановлення форм, системи, розмiрiв заробiтноi плати та iнших видiв трудових виплат (доплат, надбавок, премiй та iн.); встановлення гарантiй, компенсацiй, пiльг; участi трудового колективу у формуваннi, розподiлi i використаннi прибутку пiдприeмства, установи, органiзацii (якщо це передбачено статутом); режиму роботи, тривалостi робочого часу i вiдпочинку; умов i охорони працi. Порядок реeстрацii колективних договорiв визначаeться Кабiнетом Мiнiстрiв Украiни. Умови колективного договору, що погiршують порiвняно з чинним законодавством i угодами становище працiвникiв, e недiйсними.Метою колективного договору e полiпшення господарськоi  дiяльностi пiдприeмства, пiдвищення його рентабельностi i  якостi продукцii, що випускаeться, забезпечення трудящим  можливостi брати участь в управлiннi виробництвом, удосконалення винагороди за працю, пiдняття рiвня охорони працi,  матерiально-побутового та культурного обслуговування працюючих.  
69. Генеральнi, галузевi i регiональнi угоди, iх значення в забезпеченнi ефективноi зайнятостi

Генеральна  угода - це правовий акт, що встановлюe загальнi принципи проведення соцiально-економiчноi полiтики. Галузева (тарифна) угода - це правовий акт, що встановлюe напрямки соцiально-економiчного  розвитку галузi, систему оплати та умови працi, соцiальнi гарантii для робiтникiв галузi (професiональноi групи), бiльшостi пiдприeмств, що входять до сфери ii дii.

Угоди на регiональному рiвнi укладаються  мiж мiсцевими органами державноi влади чи регiональними об’eднаннями пiдприeмцiв, якщо вони мають вiдповiднi повноваження, та об’eднаннями профспiлок чи iншими уповноваженими трудовими колективами органами.

Угодою  на галузевому пiвнi регулюeться галузевi норми. Галузева угода не може погiршувати  стан трудiвникiв порiвняно з генеральною  угодою.

Угоди на регiональному рiвнi ругулюють норми соцiального захисту найманих трудiвникiв пiдприeмств, мають бiльш високi порiвняно з генеральною угодою гарантii та льготи.

Будь-яка  з сторiн маe право за три мiсяцi до закiнчення строку дii угоди чи у  строки визначенi цим документом, внести iншим сторонам письмове повiдомлення про початок переговорiв по укладанню нових угод.

Для врегулювання розбiжностей у ходi переговорiв  сторони застосовують примiрительнi процедури.

Угода пiдписуeться уповноваженими представниками сторiн не пiзнiше нiж через 10 днiв по закiнченню колективних переговорiв.