Шпаргалка по "Економіки праці"

Велике  значення маe мiкроелементний метод нормування працi (для нормування ручних i деяких машинно-ручних процесiв). За допомогою цього методу видiляють i вивчають найпростiшi елементи, так званi мiкроелементи, з яких складаються складнi i рiзноманiтнi за своiм характером трудовi операцii. Цi мiкроелементи визначають норми затрат часу залежно вiд найважливiших чинникiв, якi впливають на iхню структуру.

94. Види норм працi. 

На пiдприeмствах застосовують рiзнi види норм працi. Найпоширенiшi з них такi: 

а) норми  часу, якi визначають кiлькiсть робочого часу, потрiбного для виготовлення одиницi продукцii або для виконання певного обсягу робiт;

б) норми  виробiтку, якi визначають кiлькiсть  продукцii або обсяг роботи, якi мають  бути виконанi за одиницю робочого часу. Норми виробiтку вимiрюються в  натуральних одиницях (штуках, метрах тощо) i виражають необхiдний результат дiяльностi працiвникiв;

в) нормоване  завдання, що визначаe необхiдний асортимент i обсяг робiт, що мають бути виконанi одним працiвником або групою (бригадою, ланкою) за даний вiдрiзок часу (змiну, добу, мiсяць). Нормоване завдання, як i норма виробiтку, визначаe необхiдний результат дiяльностi працiвникiв. Проте нормоване завдання можна установлювати не тiльки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях;

г) норми  обслуговування, якi визначають кiлькiсть одиниць устаткування, робочих мiсць, квадратних метрiв площi тощо, якi обслуговуються одним робiтником або бригадою;

д) норми  чисельностi робiтникiв, за якими встановлюють кiлькiсть робiтникiв тiei чи iншоi категорii, потрiбну для виконання певного обсягу робiт;

е) норми  керованостi (кiлькостi пiдлеглих) визначають кiлькiсть працiвникiв, яка маe бути безпосередньо пiдпорядкованою одному керiвниковi.

95. Методи дослiдження трудових процесiв.

Всi методи дослiдження затрат роб часу складаються з таких етапiв:-пiдготовка до спостереження.-проведення спостер-ня.-оброблення даних.-аналiз результатiв i пiдготовка пропгозицiй щодо удосконалення органзацii працi

1Метод  хронометражу-визначення тривалостi елементiв операцiй ,що повторюються.E 3 способи провед хронометражу 1)безперервний спосiб-всi елементи певноi операцii дослiджуються вiдпов. До послiдовностi iх виконання. 2)вiдбiрковий с-б-застос. для вивв. Окрем елементiв операцii незалежно вiд послiдовностi iх виконання.3)цикловий с-б-для дослiдж-ня тих елементiв операцii,що мають незначну тривалiсть(3-5 сек).

2 Метод  фотографii:

-фотог-я  використання часу працiвникiв(iндивiдуальна,групова,самофотографiя)

-фотог-я   часу роботи устаткув-ня

- фотог-я  виробничого процесу

Залежно вiд способу провед-ня й оброблення спостережень розрiзняють:

 Метод  моментних спостережень

Метод безпосереднiх замiрiв(безпосередня реeстрацiя тривалостi затратчасу за елементами операцii,що спостерiгаeться -напр.,фiксуeться стан роб мiсць,що спостерiгаються,при цьому стрктура затрат роб часу встановл. Залеж. Вiд кiльк-тi моментiв,колисостерiгались вiдповiднi стани)

Всi фактичнi затрати часу вимiр. За доп. Секундомерiв,хронометрiв,годинникiв,хронографiв

96. Методи встановлення  норм.

Методика  встановлення норм часу залежить насамперед вiд типу виробництва (масове, серiйне, дрiбносерiйне, iндивiдуальне), рiвня механiзацii працi робiтникiв, а також вiд форми органiзацii працi. Для вищого рiвня серiйностi характернi досконалiша технiка, технологiя, органiзацiя виробництва i працi. Внаслiдок цього затрати працi виготовлення тих самих виробiв i рiвень продуктивностi працi будуть рiзними в умовах масового, серiйного та iндивiдуального виробництва. Розрiзняють такi методи нормування: сумарний дослiдно-статистичний, розрахунково-аналiтичний, укрупнений, мiкроелементний. Суть сумарного дослiдно-статистичного методу полягаe в установленнi норми загалом на операцiю без розчленування ii на складовi елементи. За розрахунково-аналiтичного методу операцiю попередньо розчленовують на елементи. Норму часу в цьому разi розраховують на кожний елемент операцii. Цей метод нормування даe значно точнiшi результати, нiж сумарний дослiдно-статистичний. В умовах iндивiдуального i дрiбносерiйного виробництва, коли операцiя повторюeться кiлька разiв або й зовсiм не повторюeться, застосування трудомiсткого аналiтичного методу розрахунку норми часу економiчно себе не виправдовуe. Тому його застосовують тут тiльки для розрахунку норм на дуже складнi операцii. Суть укрупненого методу полягаe у визначеннi норми на основi попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин затрат робочого часу на типовi операцii, деталi або види робiт.

97. Критерii i показники  ефективностi органiзацii працi.

98. Сутнiсть продуктивностi i продуктивностi працi.

Продуктивнiсть — це ефективнiсть використання ресурсiв — працi капiталу, землi, матерiалiв, енергii, iнформацii — пiд час виробництва рiзних товарiв i надання послуг. Вона вiдбиваe взаeмозв'язок мiж кiлькiстю i якiстю вироблених товарiв або наданих по-дуг i ресурсами, якi були витраченi на iх виробництво. Продуктивнiсть даe змогу порiвнювати виробництво на рiзних рiвнях кономiчноi системи (на рiвнi окремого iндивiда, цеху, пiдприeмства, органiзацii, галузi й держави) з використаними ресурсами. Пiд час iхньоi оцiнки необхiдно враховувати зростання вартостi енергii, сировини, витрат, пов'язаних з безробiттям тощо. Бiльш висока продуктивнiсть означаe збiльшення обсягу продукцii за тих самих витрат, при цьому необхiдно враховувати потреби цiei чи iншоi продукцii на ринку, в суспiльствi.

Продуктивнiсть  працi — це ефективнiсть затрат конкретноi Бранi, яка визначаeться кiлькiстю продукцii, виробленоi за одиницю робочого часу, або кiлькiстю часу, витраченого на одиницю продукцii. Зростання продуктивностi працi означаe збiльшення кiлькостi Продукцii, виробленоi за одиницю часу, або економiю робочого часу, витраченого на одиницю продукцii.

99. Значення продуктивностi  працi для соцiально-економiчного  розвитку суспiльства

Розвиток  економiки, пiдвищення нацiонального добробуту залежить вiд подальшого пiдвищення продуктивностi.Нацiональний дохiд, або валовий нацiональний продукт, у разi пiдвищення продуктивностi збiльшуeться швидше, нiж показники витрат. Зниження ж продуктивностi призводить до iнфляцii, пасивного торговельного балансу, повiльних темпiв зростання або спаду виробництва i до безробiття. Така ситуацiя нинi характерна для Украiни. Рiвень продуктивностi працi у народному господарствi та промисловостi краiни досить низький. Останнiм часом спостерiгаeться тенденцiя до його зниження, i згiдно з розрахунками вiн становить у промисловостi приблизно 10% вiд рiвня продуктивностi працi в США. Пiдвищеннi якостi i конкурентоспроможностi за незмiнноi ii маси, що виробляeться в одиницю часу; зменшеннi затрат працi на одиницю продукцii. Це призводить до змiни спiввiдношення затрат живоi уречевленоi працi. Пiдвищення продуктивностi працi означаe, що встка затрат живоi працi в продуктах зменшуeться, а частка затрат фечевленоi працi збiльшуeться. При цьому загальна сума працi, яка iiститься в кожнiй одиницi продукту зменшуeться. Зростання про-iуктивностi працi сприяe скороченню часу виробництва й обiгу товару, збiльшенню маси i норми прибутку.

100. Продуктивнiсть працi, ii iнтенсивнiсть

Продуктивнiсть  працi — це ефективнiсть затрат конкретноi Бранi, яка визначаeться кiлькiстю продукцii, виробленоi за одиницю робочого часу, або кiлькiстю часу, витраченого на одиницю продукцii. Зростання продуктивностi працi означаe збiльшення кiлькостi Продукцii, виробленоi за одиницю часу, або економiю робочого часу, витраченого на одиницю продукцii. Продуктивнiсть працi тiсно пов'язана з ii iнтенсивнiстю. Остання характеризуe ступiнь напруженостi працi за одиницю часу i вимiрюeться кiлькiстю витраченоi енергii людини. Чим вищий рiвень iнтенсивностi працi, тим вища ii продуктивнiсть. Максимальний рiвень iнтенсивностi визначаeться фiзiологiчними й психiчними можливостями людського органiзму Отже, iнтенсивнiсть працi маe фiзiологiчнi межi, тобто не може бута необмеженою. У зв'язку з цим виникаe поняття нормальноi iнтенсивностi. Воно означаe такi затрати життeвоi енергii протягом робочого часу змiни, якi забезпечують необхiднi умови для повноцiнного функцiонування органiзму й повного вiдновлення працездатностi до початку нового трудового дня. Таким чином, iнтенсивнiсть працi e важливим фактором продуктивностi, проте маe певну фiзiологiчну межу i потребуe дотримання фiзiологiчних норм людськоi енергii.

101. Показники i методи  вимiру продуктивностi  працi

Продуктивнiсть  працi вимiрюeться вiдношенням обсягу виробленоi продукцii до затрат працi (середньооблiковоi чисельностi персоналу). Залежно вiд прямого або оберненого вiдношення маeмо два показники: виробiток i трудомiсткiсть. Виробiток — це кiлькiсть виробленоi продукцii за одиницю часу або кiлькiсть продукцii, яка припадаe на одного середньооблiкового працiвника чи робiтника за рiк, квартал, мiсяць. Вiн вимiрюeться вiдношенням кiлькостi виробленоi продукцii до величини робочого часу, витраченого на його виробництво: B=Q/T,де В — виробiток;Q обсяг виробленоi продукцii; Т — затрати робочого часу. Трудомiсткiсть — це показник, який характеризуe затрати часу на одиницю продукцii (тобто обернена величина виробiтку): Тр=T/Q,де Тр — трудомiсткiсть на одиницю продукцii. Методи вимiрювання продуктивностi працi (виробiтку) залежать вiд способу визначення обсягiв виробленоi продукцii. Розрiзняють натуральний, трудовий i вартiсний (грошовий) методи. Натуральний метод полягаe в тому, що обсяг виробленоi продукцii i продуктивнiсть працi розраховуються в натуральних одиницях (штуках, тонах, метрах тощо). Маe обмежене застосування, оскiльки пiдприeмства i галузi випускають здебiльшого рiзнорiдну продукцiю. Окрiм цього, не враховуe змiн обсягу незавершеного виробництва, яке в деяких галузях маe велику частку в загальному обсязi продукцii (будiвництво, суднобудiвництво та iп.). Трудовий метод найчастiше використовуeться на робочих мiсцях, у бригадах, на виробничих дiльницях i в цехах, де обсяг виробленоi продукцii або виконаних робiт визначаeться в нормо-годинах. У сучасних умовах найпоширенiшим методом вимiрювання продуктивностi працi e вартiсний (грошовий), який грунтуeться на використаннi вартiсних показникiв обсягу продукцii

102. Фактори продуктивностi  та iх класифікація

Зарубiжнi економiсти видiляють двi основнi групи факторiв продуктивностi: зовнiшнi (якi не контролюються), внутрiшнi (якi контролюються).

 Зовнiшнi фактори включають полiтичнi, соцiальнi й економiчнi аспекти розвитку суспiльства; урядовi рiшення та iнституцiйнi механiзми; наявнiсть фiнансiв, транспорту, комунiкацiй i сировини. Вони перебувають поза контролем з боку окремого пiдприeмства.

 Внутрiшнi фактори — це тi, якi перебувають  в зонi контролю окремого пiдприeмства i подiляються на «твердi» та «м'якi».

 «Твердi» (стiйкi, сталi) включають в себе вирiб ,технологiю та устаткування, сировину

 «М'якi» (змiннi) фактори включають якiсть  робочоi сили, пiдвищення ефективностi ii використання за допомогою подальшого удосконалення мотивацii працi, полiпшення ii подiлу i кооперацii, участi всiх категорiй працiвникiв в управлiннi пiдприeмством;органiзацiйнi системи i методи, стилi i методи управлiння

 Зовнiшнi фактори впливають на стратегiю  дiяльностi пiдприeмства i продуктивнiсть. Так, удосконалення урядом податковоi полiтики, законодавства про працю, соцiальноi iнфраструктури, полiтики цiн, забезпечення бiльш рацiонального порядку використання природних ресурсiв мотивують вiдповiднi рiшення на пiдприeмствi щодо структурного: органiзацiйно-технологiчного його функцiонування.

103. Резерви зростання  продуктивностi праці

Резерви зростання продуктивностi працi —  це невикористанi можливостi економii затрат працi (як живоi, так i уречевленоi), якi виникають  унаслiдок дii тих чи iнших факторiв (удосконалення технiки, технологii, органiзацii виробництва i працi тощо). Рiвень продуктивностi працi залежить вiд ступеня використання резервiв.

   Резерви можна класифiкувати вiдносно часу iх  використання, а також сфери виникнення.

   За  часом використання розрiзняють поточнi й перспективнi резерви.

   За  сферами виникнення розрiзняють загальнодержавнi, регiональнi, мiжгалузевi, галузевi, внутрiшньовиробничi резерви.

внутрiшньовиробничi резерви можна подiлити нарезерви  зниження трудомiсткостi продукцii;резерви  полiпшення використання робочого часу.

Резерви пiдвищення продуктивностi працi безмежнi, як i науково-технiчний прогрес, удосконалення органiзацii виробництва, працi й управлiння. Тому в кожний конкретний перiод треба використовувати тi резерви, що дають максимальну економiю працi за мiнiмальних витрат.

Необхiдною умовою виявлення i використання резервiв e iх кiлькiсна оцiнка.

Резерви можуть оцiнюватися в абсолютних i вiдносних  величинах. На конкретний перiод величину резервiв можна визначити як рiзницю мiж досягнутим i максимально можливим рiвнем продуктивностi працi.

104. Теоретико-методологiчнi аспекти ефективностi працi

Ефективнiсть (продуктивнiсть) працi-це загальний  обсяг продукцii подiлений на кiлькiсть  втраченоi на його виробництво працi.

На ефективнiсть  працi безпосереднiй вплив здiйснюють  такi фактори, як технiчний прогрес, фондоозброeнiсть, кiлькiсть робочоi сили i ефективнiсть розподiлу рiзних ресурсiв, iх сполучення i управлiння ними. Продуктивнiсть працi пiдвищуeться  по мiрi покращення здоров’я,  професiйноi пiдготовки, освiти i пiдвищення зацiкавленостi робiтникiв в результатах дiяльностi, по мiрi росту забезпеченостi машинами i обладнанням а також природними ресурсами, при кращiй органiзацii виробництва i управлiння, при перемiщеннi робочоi сили iз менш ефективних галузей в бiльш ефективнi.