24.3. Соціально-економічні  перетворення 
у постсоціалістичних країнах на шляху 
до соціально орієнтованої змішаної економіки

  Перехідна економіка постсоціалістичних країн  належить до її реформаторсько-еволюційного типу. Це передбачає необхідність свідомого  регулювання перехідних процесів з  боку суспільства. Суспільство вибирає насамперед кінцеву мету трансформації економіки, що здійснюється протягом перехідного періоду. Такою метою є перехід до соціально орієнтованої змішаної економіки.

  Термін  «змішана економіка» не дістав поки що однозначного трактування. Існує декілька підходів до його визначення, але жоден з них не є вичерпним. Кожен з підходів дає уявлення про певний «зріз» зазначеної категорії, а тому повне визначення поняття «змішана економіка» можна дати лише у вигляді відповідної сукупності «зрізів» сторін, які і становлять змішану економіку.

  Одна  зі сторін змішаної економіки характеризує її з позицій поєднання різних форм власності. Погляд на змішану економіку  з цього боку є найбільш поширеним. З іншого боку, змішану економіку часто визначають і як таку, що поєднує в собі ринковий і державний механізми її регулювання. Змішану економіку розглядають також крізь призму співвідношення економічних і позаекономічних основ у структурі сучасного суспільства. Нарешті, існує погляд на змішану економіку як на поєднання, співіснування капіталу приватного підприємництва і соціальності (наявності соціальних гарантій).

  Змішаність  економіки характеризує не лише наявність  різноманітних структурних елементів, але й утворення конкретних форм їх поєднання та існування.

  Прогресивні тенденції розвитку української перехідної економіки пов’язані з формуванням соціально орієнтованої змішаної економіки. Соціальну орієнтацію слід розуміти не у вузькому, споживацькому, контексті, а як об’єктивний результат розвитку змішаної економіки. У такому розумінні соціально орієнтована ринкова економіка як різновид змішаної економіки — це:

  1) економіка, яка склалась на  основі розвинутої ринкової системи відносин;

  2) економіка підприємницького типу, розвиток якої поєднується зі свідомим її регулюванням з боку держави;

  3) економіка, яка заснована на використанні переважно інтенсивних факторів економічного зростання;

  4) економіка, соціальна орієнтація  якої випливає з необхідності реалізації трьох попередніх її рис.

  Ця  характеристика визначає основні напрями  формування інституційних і економічних умов переходу до соціально орієнтованої змішаної економіки

  Інституційні  умови — це умови для функціонування ринкової системи, які створюються шляхом заснування нових правових, економічних, соціальних інститутів, формування нових відносин між ними.

  Економічні  умови пов’язані, насамперед, зі становленням різних форм власності шляхом здійснення роздержавлення і приватизації, зі становленням і розвитком підприємництва шляхом надання економічної свободи господарюючим суб’єктам. (Докладніше див.: Бузгалин А. В. Переходная экономика. — М., 1994. — С. 97—164, 207—229; Основи економічної теорії: політекономічний аспект. — С. 450—469.)

  Перехідній  економіці, як і будь-якому процесу, що розвивається, властиві суперечності. Це суперечності не тільки між старим, що відмирає, і новим, що народжується, але й суперечності всередині нового. До останніх можно віднести: суперечність між механізмом ринкового саморегулювання і механізмом регулювання економіки з боку держави; суперечність між орієнтацією, з одного боку, на розвиток підприємницьких (егоїстичних) основ функціонування економіки, а з іншого боку — на її соціальну орієнтацію; суперечність між тенденцією формування відкритої економіки і необхідністю забезпечення економічної незалежності, захисту вітчизняного виробника.

24.4. Формування сучасних  ринкових відносин 
і ринкової інфраструктури

  Об’єктивним змістом перехідної економіки України  є формування дійсних (а не формальних) ринкових відносин. Формально елементи цих відносин існували і в плановій економіці. Але зовнішні форми їх існування не були наповнені адекватним змістом.

  Перехід до ринкових відносин передбачає насамперед лібералізацію економіки, здійснення якої пов’язане з:

• переходом до вільного ціноутворення;
• організацією торгівлі на основі використання принципу свободи торгівлі для всіх суб’єктів господарської діяльності;
• підпорядкуванням діяльності виробників вимогам ринку.

  Зазначені проблеми охоплюють лише внутрішньоекономічну лібералізацію економіки. Але для  повноцінного функціонування ринку  цього замало. Необхідно здійснити також лібералізацію зовнішньоекономічних зв’язків.

  Основними її формами є:

• ліквідація повного одержавлення зовнішньоекономічних зв’язків;
• створення умов для припливу зарубіжних інвестицій;
• помірна лібералізація експорту та імпорту (відміна невиправданих обмежень і пільг);
• забезпечення конвертабельності національної валюти — гривні.

  Формування  повноцінних ринкових відносин неможливе  без створення ринкової інфраструктури — системи економічних і надбудовних закладів (інститутів), які покликані обслуговувати ринковий механізм з метою безперебійного руху товарних і грошових потоків, їх відповідного розподілу в просторі й часі. (Інше бачення суті та складових інфраструктури ринку викладено: Гриценко А., Соболєв В. Ринкова інфраструктура: суть, функції, будова // Економіка України. — 1998. — № 4.)

  Процес  формування ринкової інфраструктури у  перехідній економіці має певні  особливості, а саме:

• багато з інститутів ринкової інфраструктури створюються, як кажуть, на «порожньому місці», тобто без аналогів у минулому (біржі, комерційні банки тощо);
• створення цих інститутів не завжди базується на належній правовій основі, що призводить до масових зловживань (один з найяскравіших прикладів — горезвісні фінансові «піраміди»);
• новостворені інститути не завжди чітко визначають своє місце у ринковій інфраструктурі, не завжди усвідомлюють і виконують покладені на них функції;
• має місце непропорційність у виникненні та розвитку окремих елементів ринкової інфраструктури. Скажімо, бурхливий розвиток мережі комерційних банків не корелюється зі становленням пенсійних фондів;
• багато інститутів ринкової інфраструктури діють мляво, висувать як головну мету проблему виживання.

  Процес  формування ринкових відносин і ринкової інфраструктури супроводжується становленням ринкового і державного механізмів регулювання економіки. Усвідомити особливості та взаємозв’язок цих процесів студентам допоможе узагальнення навчального матеріалу теми 8 «Ринок: сутність, функції та моделі» і теми 15 «Держава та її економічні функції».

  Особливості ринкової трансформації економіки  України можна визначити так:

  1) вихідний стан ринкових перетворень  — антипод ринку — планова  економіка. Тому перехід до  ринкових відносин здійснюється шляхом глибоких якісних перетворень попередніх від- 
носин;

  2) глобальний характер трансформаційних  перетворень. Зміні підлягає все: відносини власності, спосіб розподілу ресурсів, мотивація, цілі і засоби економічного розвитку, елементи надбудови;

  3) зростання ролі неекономічних  факторів розвитку. Це насамперед стосується правильності вибраного курсу економічних перетворень і засобів їх здійснення;

  4) трансформаційний економічний спад, зумовлений значною мірою прорахунками  у виборі курсу перетворень  і засобів його реалізації;

  5) необхідність налагодження принципово інших економічних відносин із країнами колишнього СРСР;

  6) складність інтеграції України  у світове господарство;

  7) затяжна тривалість трансформаційного  періоду порівняно з рядом  інших постсоціалістичних країн;

  8) високий рівень тіньової економіки  (понад 50 % ВВП) та засилля олігархічно-кланових структур.

 
 
              Термінологічний словник

  Країни, що розвиваються, — країни зі слабо розвинутою економікою, невисоким економічним потенціалом, відсталою технікою і технологією, непрогресивною структурою промисловості та економіки в цілому, які намагаються перебороти бар’єр відсталості і вийти на рівень більш розвинутих країн.

  Перехідна економіка — стан економіки, за якого вона переходить від попереднього до нового стану за рахунок здійснення кардинальних реформ економічної системи.

  Природно-еволюційний  тип перехідної економіки — категорія, яка відображає природну ходу еволюції економічних систем під впливом природно-кліматичних, виробничо-економічних та соціокультурних факторів.

  Реформаторсько-еволюційний  тип перехідної економіки — категорія, яка відображає трансформацію економічної системи за умови певного свідомого регулювання перехідних процесів з боку суспільства.

 
     Контрольні  запитання і навчальні  завдання

  1. Визначте аспекти,  в яких розглядаються  перехідні процеси за сучасних умов.

  2. Поясніть, у чому  полягає своєрідність  перехідної економіки.

  3. Визначте, які чинники  впливають на формування  змісту перехідної економіки.

  4. Назвіть типи перехідної  економіки.

  5. Охарактеризуйте  особливості перехідної  економіки країн, що розвиваються.

   7. Обґрунтуйте основні соціально-економічні проблеми еволюції країн, що розвиваються.

   8. Розкрийте поняття  «змішана економіка». Що визначає соціальну орієнтацію змішаної економіки?

   9. Охарактеризуйте  інституційні та  економічні умови  переходу до соціально орієнтованої змішаної економіки постсоціалістичних країн.

10. Назвіть основні шляхи формування ринкових відносин і ринкової інфраструктури в Україні.
11. Який існує зв’язок між глобальними і локальними перехідними процесами?
12. Які соціально-економічні наслідки роздержавлення і приватизації власності в Україні?
13. До якої економічної системи, на ваш погляд, прямує Україна?
14. Які основні суперечності перехідної економіки України?