Глобальні виміри формування та девелопментализму бізнес-комунікацій

Зміст

 

Вступ……………………………………………………………………………….3

Розділ 1. Теоретичні засади становлення та розвитку бізнес-комунікацій  в умовах глобалізації………………………………………………………………..5

1. Бізнес-комунікації, як інструмент менеджменту………………………...5
2. Структура сучасної системи бізнес-комунікацій……………………….12
3. Комунікаційні бар’єри в сучасній системі міжнародного підприємництва………………………………………………………………….20

Розділ 2. Глобальні виміри формування та девелопментализму бізнес-комунікацій………………………………………………………………………25

2.1 Бізнес-комунікації як фактор розвитку міжнародного підприємництва...25

2.2 Основні фактори і принципи формування ефективності бізнес-комунікаційної політики  в міжнародному глобальному вимірі.....…..……..30

2.3 Розвиток бізнес-комунікацій  в умовах глобалізації конкуренції………...37

Розділ 3. Національний досвід формування бізнес-комунікацій в системі  міжнародного підприємництва…………………………………………………40

3.1 Сучасні тенденції використання  бізнес-комунікацій в банківській  системі України…………………………………………………………………………...40

3.2 Специфіка бізнес-процесів в діяльності ПАТ « Райффайзенбанк Аваль».45

3.3 Підвищення ефективності бізнес-комунікацій  ПАТ « Райффайзенбанк Аваль»  на міжнародному ринку………………………………………………...53

Висновок………………………………………………………………………….65

Список використаних джерел…………………………………………………..69

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Актуальність  теми:

Сучасний стан та тенденції  розвитку системи міжнародних економічних  відносин обумовлюють об’єктивну необхідність застосування інформаційно-комунікаційних технологій з метою удосконалення процесу передачі інформаційних потоків у життєдіяльності та функціонуванні світового господарства в умовах становлення інформаційного суспільства.

Особливої актуальності набувають бізнес-комунікації, які  стають визначальним фактором успішності та результативності всіх суб’єктів  економічної діяльності міжнародних економічних відносин.

Глобалізація світогосподарських відносин породжує ряд проблем пов’язаних з процесом передачі та оптимізацією інформаційних потоків. Невирішальними залишаються питання розробки інформаційного забезпечення та стратегічної спрямованості бізнес-комунікацій, відсутність чітких універсальних моделей планування формування та впровадження бізнес-комунікаційних стратегій, визначення ролі інформаційно-комунікаційного підходу у системі організацій та функціонування бізнес-одиниць

Метою курсової роботи: дослідити ефективність комунікацій на прикладі ПАТ « Райффайзенбанк Аваль» і визначити недоліки та можливі шляхи покращення комунікацій на підприємстві.

         Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити ряд завдань:

1. дослідити теоретичні засади становлення та розвитку бізнес-комунікацій в умовах глобалізації;
2. проаналізувати структуру сучасної системи бізнес-комунікацій;
3. визначити роль та місце бізнес-комунікацій в системі міжнародного підприємництва;
4. виявити вплив глобалізацій них процесів на розвиток бізнес-комунікацій;
5. проаналізувати сучасні тенденції використання бізнес-комунікацій в банківській системі України
6. визначити специфіку бізнес-процесів в діяльності                     ПАТ « Райффайзенбанк Аваль»

Предметом дослідження виступають особливості бізнес-комунікацій, що формуються в системі міжнародного підприємництва

Об'єктом  дослідження є теоретико-практичні підходи бізнес-комунікацій в банківській системі України на прикладі ПАТ « Райффайзенбанк Аваль»

Методи дослідження базуються на використанні історичного підходу та методу порівняння, методу спостереження, методу узагальнення, системного методу, статистико-економічного аналізу, табличного та графічного методів.

В якості інформаційної бази використовувалися статті зарубіжних та вітчизняних вчених у періодичних виданнях, результати наукових досліджень вітчизняних та зарубіжних наукових центрів, наукова монографічна література, мережі Іnternet, довідкова та періодична література.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи 72 сторінок, список літератури містить 47 найменування.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. Теоретичні засади становлення та розвитку бізнес-комунікацій в умовах глобалізації

 

1. Бізнес-комунікації, як інструмент менеджменту

 

 Комунікації - це обмін інформацією, на основі якого керівник отримує інформацію, необхідну для прийняття ефективних рішень і доводить прийняті рішення до працівників організації. Ефективністю комунікацій часто визначають якість рішень і те, як вони насправді будуть реалізовані.

Інформація - це лише зовнішній  прояв комунікації і є її результатом. Інформація грає центральну роль в комунікаційному існуванні людини і виступає як засіб комунікації [10, с.124].

У процесі комунікації  інформація передається від одного суб'єкта до іншого. Суб'єктами можуть виступати окремі особистості, групи та цілі організації.

Для того, щоб ефективно  виконувати свої обов'язки, менеджер має  спланувати роботу об'єкта управління, організувати її, розподіливши завдання між безпосередніми виконавцями і забезпечивши їх необхідними ресурсами, зацікавити працівників у якісному виконанні дорученої роботи, проконтролювати результати, яких вони досягли і, за необхідності, внести ті чи інші корективи у їх дії. Цю роботу неможливо здійснити, якщо не скласти ясну і чітку картину щодо стану керованого об'єкта і середовища його існування, що можливо лише при наявності відповідної інформації. Основою процесу управління є інформація. Вона перетворилась сьогодні у найважливіший ресурс, який дає змогу організаціям забезпечувати свій розвиток, зміцнювати свої стратегічні позиції. В умовах значного розподілу праці без своєчасного надходження інформації неможлива спільна робота. Без неї не можна сформулювати цілі, оцінити ситуацію, визначити проблеми, підготувати і прийняти рішення і проконтролювати його виконання. Лише вона дозволяє менеджерам належним чином здійснювати управлінські функції [35, c 105].

Серед переліку робіт, які  щодня виконує менеджер, робота з інформацією займає 50-90%. Це опрацювання документів, заплановані та незаплановані зустрічі,  телефонні розмови, і участь у нарадах та засіданнях тощо. Вся ці дії пов'язані з комунікаціями. Комунікація – це процес передавання інформації від однієї особи до іншої. Метою комунікації є розуміння, осмислення переданої інформації.

Рис.1. Місце  комунікацій у процесі управління

Джерело [44]

 

Проте комунікація не обмежується простим передаванням інформації. Вона має здійснюватися  таким чином, щоб надіслана інформація впливала на поведінку того, кому вона адресована, мотивувала його до певних дій. А це можливо у тому випадку, коли обидві сторони впевнені у тому, що рішення і відповідні дії на основі даної інформації змінять ситуацію на краще. Для цього інформація має бути достовірною, своєчасною, повною і релевантною (прямо чи опосередковано стосуватися об'єкта управління). [35, с 397]

Вимоги до інформації неоднакові на різних стадіях процесу управління[43, с. 451]:

• При постановці цілей значення має обсяг інформації, наукова і технічна її новизна, повнота.
• При оцінці ситуації – структура інформації, що дає можливість використати системний підхід для аналізу ситуації.
• При розробці управлінських рішень – її своєчасність, повнота, можливість автоматизованої обробки тощо.

Комунікаційним  називають процес, у ході якого дві чи більше особи обмінюються і осмислюють отриману інформацію, мета якої полягає в мотивуванні певної поведінки чи впливу на неї [16, c.533]. Отже, елементами комунікаційного процесу в першу чергу є особи, що обмінюються інформацією – відправник та отримувач.

У найпростішому вигляді  модель комунікаційного процесу  може розглядатися як проста одностороння дія (рис.2).

Рис. 2. Модель комунікації як дії

     Джерело [34]

 

Дана модель передбачає, що інформація сприймається одержувачем так, як була відправлена. Проте комунікаційний процес не завжди буває ефективним, оскільки інформація при її передачі може викривлятися або втрачатися, що спричинятиме її неправильне розуміння і, як наслідок, прийняття неправильного рішення. [46, с. 294]

На сприйняття інформації отримувачем впливає багато чинників, які залежать як від його власних  характеристик (рівень знань, емоційно-психологічний  стан, вік), так і від стану середовища передачі інформації (організаційні, технічні перешкоди тощо). Тому відправнику інформації не слід обмежуватися простою її передачею, він мусить впевнитися у тому, що повідомлення сприйнято і осмислено адресатом саме так, як передбачалося. Для цього невід'ємним елементом комунікаційного процесу має бути зворотний зв'язок. Він значно зменшує чи усуває можливе спотворення інформації внаслідок так званого “шуму” (“шумом” вважається і неуважність співрозмовника, і наявність інших джерел інформації, і поганий технічний стан каналів зв'язку і специфіка стосунків “керівник-підлеглий” тощо). [13, с 68]

Таким чином, елементами комунікаційного процесу є:

1. Відправник – особа, яка хоче донести свою ідею чи емоції до інших.

2. Повідомлення – це осмислене формулювання ідеї, закодоване певним чином для відправки адресату.

3. Канал – засіб, за допомогою якого повідомлення надходить до отримувача.

4. Отримувач – це адресат, особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує для себе її значення.

5. Зворотний зв'язок – це реакція отримувача на повідомлення, яка несе відправнику інформацію щодо того, наскільки вірно було інтерпретовано його вихідне послання.

Схема комунікаційного  процесу наведена на рис. 3.

Рис.3. Модель комунікації  як процесу

Джерело [34]

Комунікаційний процес починається тоді, коли одна особа (відправник) вирішує повідомити якийсь факт, ідею чи іншу інформацію іншій особі (отримувачу). Ця інформація є важливою для відправника і він вважає, що її можна використати для досягнення певних цілей, обговоривши попередньо це з іншою зацікавленою людиною. Для цього відправник так подає інформацію, щоб вона була своєчасно прийнята отримувачем і дала йому можливість вірно інтерпретувати ситуацію. Останнє можливе у тому разі, коли ідея буде передана у вигляді зручного для сприйняття повідомлення, яке надійде отримувачу за допомогою такого засобу (каналу), який мінімізує її спотворення, забезпечить потрібну швидкість передачі і дасть змогу без особливих зусиль розкодувати надіслану інформацію. [36, с 267]

Комунікаційний процес вважається завершеним, коли отримувач показав своє розуміння інформації відправнику. Для цього застосовується зворотний зв’язок, у ході якого і прояснюється, наскільки вірно зрозуміла інформація отримувачем. Можна виділити такі етапи комунікаційного процесу:

1. Зародження ідеї.

2. Кодування інформації  і вибір каналу передачі.

3. Передача ідеї.

4. Декодування (переклад  символів відправника у думки  отримувача, який дозволяє зрозуміти  ідею).

5. Зворотний зв'язок.

Ефективність комунікації  визначається тим, наскільки вона допомагає вплинути на поведінку адресата у бажаному напрямку. [27] Це досягається завдяки здійсненню комунікацій з врахуванням деяких аспектів психології людини:

1. Привернення уваги адресата. Приймаючи рішення про передачу тієї чи іншої інформації, слід впевнитися, що співрозмовник налаштований на її сприйняття і віддає їй перевагу, незважаючи на можливу присутність інших інформаційних джерел. (Це надзвичайно важливо при спілкуванні із начальником, особливо якщо він тяжіє до авторитарного стилю управління. Комунікація може просто-напросто не відбутися).

2. Формулювання повідомлення. Фахівці у сфері психології управління радять, формулюючи повідомлення, дотримуватись певної його структури (рис.4) [13].

 

 

Рис. 4. Структура  повідомлення

Джерело [13]

Найперше слід спокійно, переконливо описати ситуацію, яка потребує втручання, далі показати своє ставлення до неї (стурбованість, здивування тощо), потім пояснити, яким чином ця ситуація стосується співрозмовника і чому саме йому передається інформація і вказати, яких дій ви чекаєте від нього і як ці дії вплинуть на можливість фірми задовольнити певні його потреби.

3. Доведення повідомлення до адресата.  Плануючи комунікації, слід пам’ятати, що їх ефективність великою мірою залежить від правильного вибору каналу передачі інформації. Він повинен бути сумісним із типом символів, вибраних для кодування (усне повідомлення чи письмове, графічне зображення, засоби електронного зв’язку тощо). Канал має відповідати ідеї, яка виникла у відправника інформації, інакше комунікація погіршиться і ідея може бути сприйнята неправильно. Так, систематизовані звітні дані краще подати у письмовому вигляді, аніж диктувати їх по-телефону; до наказу чи розпорядження ставитимуться відповідальніше, якщо вони викладені у письмовому вигляді, а не усно. Інколи буває необхідно скористатися кількома каналами (наприклад, повідомлення на загальних зборах і доведення рішення зборів до конкретних осіб, яких стосуються ці рішення). [31,с 159]