Фактори і резерви зростання продуктивності праці на підприємстві

Визначаючи  кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, слід виходити із відносної економії чисельності  працівників за рахунок впливу того чи іншого фактора або їх сукупності. Вихідним показником всіх планово-економічних  розрахунків є необхідна чисельність  промислово-виробничого персоналу (умовна), розрахована на основі показників базисного виробітку і запланованого  обсягу виробництва, тобто вона дорівнює базисній чисельності, помноженій на показник темпу зростання запланованого  обсягу продукції. Вплив можливої економії робочої сили на підвищення продуктивності праці за окремими факторами і  в цілому визначається за допомогою  показника умовної планової чисельності, зменшеної за рахунок усіх факторів.

Приклад. У базовому періоді обсяг продукції підприємства становив 2744 тис. грн., виробіток на одного працюючого — 2000 грн., а обсяг продукції на запланований період установлено в розмірі 2800 тис. грн. Чисельність працівників у плановому періоді за умови виробітку на рівні базисного періоду становитиме: 2800000/2000=1400 (осіб). Справжня ж потреба в працівниках буде меншою. Для її визначення необхідно врахувати економію робочої сили за окремими факторами.

Відмінності в умовах виробництва на підприємствах, а також особливості впливу на зростання продуктивності праці  окремих чинників зумовлюють різноманітність  розрахунків економії чисельності  за окремими факторами. Однак можна  визначити певні загальні принципи цих розрахунків:

• необхідність урахування поправки на строк упровадженого  заходу;

• в  тих випадках, коли впроваджуваний захід стосується тільки частини  робітників, результат множиться  на відповідну частку робітників у  загальній їх чисельності;

• за послідовного впровадження заходів, спрямованих  на економію чисельності працівників, застосовується ступінчастий метод  розрахунку, тобто наступна величина зменшення відноситься не до первісної чисельності працівників, а до скороченої в результаті упровадження попередніх заходів.

Методика розрахунку зростання  продуктивності праці заснована  на показнику відносної економії чисельності працюючих за рахунок  впливу окремих факторів на рівень виробітку продукції.

Методика планування продуктивності праці:

1. Визначається продуктивність  праці базового року:

       (2.7.)

2. Визначається вихідна  чисельність промислово-виробничого  персоналу в звітному (плановому)  періоді, тобто умовна чисельність,  яка була б для випуску звітного (планового) обсягу продукції  за збереження базового рівня  виробітку продукції на одного  працюючого (Ч_яв) за формулами:

,        (2.8.)

 или  ,            (2.9.)

де Q_пл - планований обсяг виробництва товарної, чистої або реалізованої продукції, прийнятий для вимірювання продуктивності праці, руб.;

ПП_баз - вироблення продукції на одного середньооблікового працює в базисному періоді, руб.;

Ч_баз - чисельність працюючих у базовому періоді, чол.;

J_Q - темп зростання обсягу виробництва продукції в плановому періоді,%.

3. По кожному фактору,  виходячи з намічених до впровадження  заходів, з плану технічного  розвитку і організації виробництва  визначається можлива економія  чисельності працюючих. Економія  по всіх факторів підсумовується  і виходить загальна економія  працюючих.

4. Визначається чисельність  планового року з урахуванням економії по факторах:

          (2.10.)

5. Розраховується продуктивність  праці планового року:

      (2.11.)

6. Відсоток підвищення  продуктивності праці:

     (2.12.)

або

визначається плановий приріст продуктивності праці за рахунок впровадження організаційно-технічних  заходів:

,     (2.12а)

де - плановий приріст продуктивності праці,%;

Е - економія чисельності  працюючих по всіх факторів, чол.

Розраховується зміна (зменшення  «-», збільшення «+») вихідної чисельності працюючих під впливом різних факторів росту продуктивності праці.

Розрахунок економії чисельності  працюючих за окремими факторами  ведеться в послідовності класифікації факторів.

Структурні зрушення у  виробництві. Для визначення економії витрат праці на перевантажувальні  роботи через зміни їх структури  за родами вантажів використовується наступна формула:

,     (2.13.)

де Е_стрі - відносна економія чисельності працюючих за рахунок впливу структурних зрушень у виробництві, чол.;

Ч_i - базова чисельність робітників-механізаторів, зайнятих на перевантаженні i-го роду вантажу, чол.;

I_заг, І_пр - загальний і приватний індекси зміни обсягу перевантажувальних робіт по i-му роду вантажу.

 

 Приватні індекси  визначаються шляхом ділення  планованих обсягів перевантажувальних  робіт по кожному роду вантажу  на базисні обсяги робіт за  цими ж родами вантажів.

Підвищення технічного рівня виробництва. Економія затрат праці визначається шляхом порівняння чисельності робітників, необхідної для виробництва планового обсягу продукції, до і після технічного вдосконалення виробництва. При  цьому враховуються терміни дії  заходів.

Економія чисельності  за рахунок механізації та автоматизації  виробництва, впровадження нового і  модернізації діючого обладнання, впровадження нових технологічних процесів може бути розрахована за наступною формулою:

,   (2.14.)

де Е_тех - відносна економія чисельності за рахунок заміни старого обладнання новим, за рахунок модернізації діючого устаткування або іншого технічного вдосконалення, чол.;

К - загальна кількість обладнання, шт.;

К₁ - кількість обладнання, що не піддається технічному вдосконаленню, шт.;

К₂, К₃, ... - кількість обладнання, що піддається технічному вдосконаленню, шт.;

П₂, П₃, ... - показник зростання продуктивності праці нового або модернізованого устаткування,%;

Т₂, Т₃, ... - число місяців дії нового або модернізованого устаткування.

Ч_вих - вихідна чисельність працюючих, чол.;

П - питома вага робітників, зайнятих обслуговуванням верстатів у загальній чисельності працюючих,%.

Вплив ряду технічних факторів можна визначити через зниження технологічної трудомісткості продукції  до і після впровадження відповідного заходу (зміна конструкцій виробів, якості сировини, застосування нових  видів матеріалів тощо). При цьому треба мати на увазі, що деякі фактори можуть, як зменшувати, так і збільшувати затрати праці.

Економія робочої сили у зв'язку зі зміною трудомісткості продукції (Еt) визначається за формулою:

,       (2.15.)

де t₀, t₁ - трудомісткість одиниці продукції до і після впровадження заходу, нормо-год.;

Q_пл - випуск продукції в плановому періоді, шт.;

Т - число місяців дії  даного заходу;

F_еф - плановий фонд часу одного робітника, год.;

К_в.н. - коефіцієнт виконання норм виробітку.

Удосконалення управління, організації виробництва і праці. У цій групі чинників враховуються ті організаційні чинники, які забезпечують підвищення продуктивності праці поза зв'язком з підвищенням технічного рівня виробництва. Розрахунок відносного вивільнення чисельності ряду таких  заходів можна визначити прямим рахунком (збільшення норм і зон  обслуговування, удосконалення управління виробництвом). При цьому враховується зміна норм обслуговування і нормативів чисельності, проектні дані, досвід передових  підприємств.

Відносна економія чисельності  в результаті спеціалізації виробництва  і розширення обсягу кооперованих поставок визначається з урахуванням збільшення питомої ваги покупних виробів і  напівфабрикатів в обсязі продукції  за формулою:

,      (2.16.)

де КП_баз, КП_пл - питома вага кооперованих поставок, відповідно в базовому і плановому періодах,%;

Q_пл - обсяг виробництва в плановому періоді, грн.;

ПП_баз - виробіток на одного працюючого в базисному періоді, грн.

Економія чисельності  працюючих за рахунок зміни кількості  робочих днів у плановому періоді (Е_рабі. _Д) (тривалості відпусток, збіг загальних вихідних днів з святковими, зменшення невиходів через хворобу та з дозволу адміністрації, ліквідація прогулів) визначається за формулою:

,     (2.17.)

де Ф_баз, Ф_пл - число робочих днів одного робітника, відповідно в базовому і плановому періодах, днів;

П_роб - питома вага робітників у загальній чисельності працюючих,%.

Відносна економія чисельності  за рахунок скорочення внутрізмінних втрат робочого часу (Е_вн.п) визначається за формулою:

,     (2.18.)

де П_баз, П_ПЛ - внутрішньозмінні втрати робочого часу відповідно в базовому і плановому періодах,%.

Економія чисельності  за рахунок скорочення втрат від  браку у виробництві (Е_п.б.) визначається за формулою:

,     (2.19.)

де Б_баз, Б_ПЛ - втрати від браку у відсотках до собівартості продукції відповідно в базисному і плановому періодах,%;

Ч_осн.р. - Чисельність основних робітників у базисному періоді, чол.

Відносна економія робочої  сили за рахунок зниження чисельності  робітників, які не виконують норми  виробітку (Е_н.в.), розраховуються за формулою:

    (2.20.)

де П_раб.н - планове підвищення рівня виконання норм виробітку групою робітників, які не виконують норми виробітку,%;

П_р.-в.н - питома вага групи робітників-відрядників, що не виконують норми виробітку, в загальній чисельності робітників,%;

0,5 - коефіцієнт підвищення  рівня виконання норм, що відбувається  протягом усього планованого  періоду.

Відносне вивільнення  чисельності основних робітників-відрядників  за рахунок підвищення кваліфікації, інтенсивності праці, придбання  практичних навичок (Екв.) розраховується за формулою:

,     (2.21.)

де К_{скор.вик.н.в.} - скоригований середній коефіцієнт виконання вироблення робочим-відрядникам в плановому періоді;

К_{вик.н.в.} - середній коефіцієнт виконання норм виробітку в плановому періоді;

П_р.-в. - питома вага робітників-відрядників у загальній чисельності, працюючих в плановому періоді,%.

,     (2.21.1.)

де К_СБ - середній відсоток виконання норм виробітку робітниками відрядниками, досягнутий в кінці базового періоду;

В - плановий відсоток зниження застарілих норм.

Зміна обсягу виробництва  і питомої ваги окремих видів  продукції. Вплив зміни обсягу виробництва  необхідно враховувати у зв'язку з тим, що чисельність деяких категорій  працюючих зростає в меншій мірі, ніж обсяг виробництва. Практично  збільшення обсягу виробництва досягається  без збільшення загальної чисельності  промислово-виробничого персоналу.

Економія чисельності  за рахунок зміни обсягу виробництва (Е_Q) визначається за формулою:

,     (2.22.)

де Е_Q - економія чисельності за рахунок зміни обсягу виробництва, чол.;

Р_о - темп зростання обсягу виробництва,%;

Р_ч - темп зростання чисельності працюючих (крім основних робітників),%.

Економія робочої сили у зв'язку зі зсувом у складі (асортименті) продукції (Е_а) встановлюється таким чином:

,     (2.23.)

де t_б, t_пл - питома трудомісткість тис. руб. продукції відповідно в базисному і плановому періодах, нормо-год.;

Q_пл - обсяг продукції в плановому році, тис. руб.;

К_в.н. - коефіцієнт виконання норм виробітку в плановому році;

Ф_пл - плановий фонд часу одного робітника, год.

Вплив природних умов розраховується з урахуванням зміни трудомісткості продукції за формулою:

,     (2.24.)

де Е_пр.у. - відносна економія чисельності за рахунок впливу природних умов, чол.;

Т₀, Т₁ - трудомісткість одиниці продукції при колишніх і змінених природних умовах, нормо-год.;

К₁-коефіцієнт, що враховує час зміни природних умов.

При розрахунку зростання  продуктивності праці на плановий період враховується додаткова економія чисельності, яка буде отримана від заходів, впроваджених у попередньому періоді, але не дали повного ефекту.

Для обґрунтування плану  по зростанню продуктивності праці  на підприємстві необхідно враховувати  стратегію підприємства, а також  вплив тих факторів, які безпосередньо  пов'язані з трудовими зусиллями  колективу. Вони повинні знайти своє відображення в плані технічного розвитку підприємства. Якщо заплановані  заходи плану технічного розвитку не забезпечують потрібного зростання  продуктивності праці з тим, щоб  забезпечити збільшення обсягу виробництва  з колишньою чисельністю робітників, то підприємству необхідно вишукати додаткові резерви. Потрібна повна  ув'язка розрахунків зростання продуктивності праці за організаційно-технічних факторів з планом технічного розвитку підприємства.

Величину приросту продуктивності праці по кожному фактору окремо (ВТФ) можна визначити за формулами:

,      (2.25.)

,      (2.25 А)

де Е - економія чисельності, обчислена за всіма чинниками, чол.;

Е_ф - економія чисельності працюючих по окремому фактору, чол.;

ПП - загальний приріст продуктивності праці по всій сукупності факторів,%.

Питома вага окремого фактора  в загальному, зростання продуктивності праці (П_ф) визначається за формулою:

.       (2.26.)

Загальний приріст продуктивності праці дорівнює сумі приросту за всіма  чинниками.

Планування продуктивності праці методом прямого рахунку  здійснюється шляхом ділення планованого  обсягу виробництва (або обсягу продажів) на планову середньоспискову чисельність працівників підприємства. При цьому порівнюються вироблення планового і базисного періодів. Завдання цього методу зводиться до планування обсягу виробництва (обсягу продажу) та чисельності працюючих.