Фактори і резерви зростання продуктивності праці на підприємстві

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни „ЕКОНОМІКА ПІДПРИЄМСТВ"

 

на тему: «Фактори і резерви зростання продуктивності праці на підприємстві»

 

Розрахункова  частина 38 варіант

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КРИВИЙ РІГ- 2011

 

 

ЗМІСТ

ВСТУП 4

РОЗДІЛ1. 6

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ. 6

1.1. Економічна сутність та значення продуктивності праці. 6

1.2. Програма управління продуктивністю праці на підприємстві. 13

РОЗДІЛ 2. 18

МЕТОДИКА ВИМІРЮВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ. 18

2.1. Показники продуктивності праці. 18

2.2. Методи вимірювання продуктивності праці. 20

2.3. Методика планування продуктивності праці за факторами. 25

2.4. Методика аналізу продуктивності праці. 35

РОЗДІЛ 3. 38

ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ. 38

3.1. Фактори та резерви зростання продуктивності праці. 38

3.2. Оцінка ефективності заходів по зростанню продуктивності праці. 50

Вихідні дані для виконання розділу 4. 54

РОЗДІЛ 4. 55

РОЗРАХУНОК ОСНОВНИХ ТЕП ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА. 55

4.1. Розрахунок виробничої програми підприємства. 55

4.2. Розрахунок потреби в основних фондах та оборотних коштах. 57

4.3. Розрахунок потреби в персоналі та витрат на оплату праці. 65

4.4. Розрахунок витрат на виробництво продукції. 75

4.5. Розрахунок техніко-економічних показників діяльності підприємства. 81

ВИСНОВКИ 87

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 93

 

 

ВСТУП

Перехід України від адміністративно-командної  економіки до ринкової, яка базується  на широкому використанні економічних  методів, активізує ряд соціально-економічних  проблем. Зараз уже нікого не дивує  безробіття, соціальна напруженість в суспільстві, які спричинились в Україні з переходом до ринкових відносин. За порівняно короткий період часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, які  покликані регулювати відносини  на ринку праці; в закладах освіти здійснюється підготовка спеціалістів за новими спеціальностями; у наукових журналах і збірниках усе частіше  з'являються статті, присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, регулювання  зайнятості населення, соціальному  партнерству.

Практика  господарювання на ринкових засадах  підтверджу ту незаперечну істину, що результативність будь-якої виробничо-господарської  та комерційної діяльності залежить передовсім від компетентності та творчої  активності управлінських кадрів, достатньо  глибокого знання ними конкретної економіки, законодавчої бази та соціальних аспектів господарювання.

На  даному етапі продуктивність праці  є важливим планово-економічним  показником, що характеризує не тільки степінь використання трудових ресурсів на підприємстві, але й рівень ефективності всієї ринкової системи в цілому. А це означає, що фундаментальним  направленням розвитку нової ринкової системи повинні стати стабілізація вітчизняного виробництва і ріст на цій основі продуктивності праці.

Продуктивність  праці - основний показник економічної  ефективності виробництва галузі і  кожного підприємства. Виявлення  резервів і шляхів підвищення продуктивності праці має спиратися на комплексний  техніко-економічний аналіз роботи підприємства. Аналіз продуктивності праці дозволяє визначити ефективність використання підприємством трудових ресурсів і робочого часу.

Зростання продуктивності праці означає: економію уречевленої і живої праці  і є одним з найважливіших  факторів підвищення ефективності виробництва.

Під факторами  зростання продуктивності праці  розуміються умови або причини, під впливом яких змінюється її рівень.

При аналізі  і плануванні продуктивності праці  найважливішим завданням є виявлення  і використання резервів її зростання, тобто конкретних можливостей підвищення продуктивності праці. Резерви зростання  продуктивності праці - це такі можливості економії суспільної праці, які хоча і виявлені, але з різних причин ще не використані.

Взаємодія чинників і резервів полягає в  тому, що якщо фактори являють собою  рушійні сили, або причини зміни  її рівня, то використання резервів - це безпосередньо процес реалізації дії  тих чи інших факторів. Ступінь  використання резервів визначає рівень продуктивності праці на даному підприємстві.

Мета  даної роботи – розглянути теоретичні основи планування продуктивності праці, методику вимірювання продуктивності праці і виявити заходи, за рахунок виконання яких підприємство могло б підвищити рівень продуктивність праці.

Виходячи  із зазначених ланцюгів виділяють наступні завдання вивчення продуктивності праці:

1) економічна сутність продуктивності праці;

2) програма управління продуктивністю праці;

3) показники та методи вимірювання продуктивності праці;

4) методика планування та аналізу продуктивності праці;

5) фактори та резерви зростання продуктивності праці.

При написанні  курсової роботи були використані економічна і навчальна література, економічні газети і журнали, підручники з аудиту та аналізу господарської діяльності, а також нормативні документи.

 

РОЗДІЛ1.

ТЕОРЕТИЧНІ  ОСНОВИ ПЛАНУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ

1. Економічна  сутність та значення продуктивності праці.

Продуктивність праці  є одним з найважливіших показників ефективності суспільного виробництва. Застосування цього показника дозволяє оцінити ефективність праці, як окремого працівника, так і колективу.

Продуктивність в широкому розумінні - це розумова схильність людини до постійного пошуку можливості удосконалення  того, що існує. Воно засноване на впевненості  в тому, що людина може працювати  сьогодні краще, ніж учора, а завтра ще краще. Воно вимагає постійного вдосконалення  економічної діяльності [1].

При вивченні питання про  економічний зміст продуктивності праці треба виходити з того, що праця, що витрачаються на виробництво  продукції, складається з живої  праці, що витрачається в даний момент в процесі виробництва продукції, і минулої праці, уречевленої  у раніше створеної продукції, використовуваний для виробництва нової.

Функцією живої праці  є не лише створення нової вартості, а й перенесення робочого часу, матеріалізованого в речових  елементах виробництва, на знову  створюваний продукт. Тому продуктивна  сила живої праці характеризується його здатністю створювати нові споживчі вартості. Загальна тенденція зростання  продуктивності праці проявляється в тому, що частка живої праці  в продукті зменшується, а частка уречевленої праці (сировини, матеріалів) зростає, але так, що загальна сума праці, яка полягає в одиниці продукції, скорочується. У цьому й полягає  сутність підвищення продуктивності праці.

Зміна співвідношення між  затратами живої і уречевленої  праці може відбуватися по-різному  залежно від рівня розвитку продуктивних сил. На вищому етапі науково-технічного прогресу із зростанням механізації  та автоматизації виробництва знижуються одночасно витрати і живої  та уречевленої праці на одиницю  продукції, але витрати живої  праці знижуються більшою мірою, ніж витрати минулої праці, тому частка живої праці в продукті зменшується, а частка минулої - збільшується. Звідси, чим вище рівень механізації і автоматизації праці, тим більшу роль у його економії буде грати скорочення витрат уречевленої праці.

Продуктивність праці  є показником економічного зростання, тобто показником, що забезпечує зростання  реального продукту і доходу. Збільшення суспільного продукту на душу населення  означає підвищення рівня життя.

Збільшення реального  ВНП може здійснюватися двома  способами:

1. Шляхом залучення у  виробництво більшого обсягу  ресурсів;

2. Шляхом більш продуктивного їх використання.

ВНП = число відпрац. люд.-год. х виробляє. праці

Звідси продуктивність праці - загальний обсяг продукції, поділений на кількість витраченого, на його виробництво праці, або реальна  годинна виробка на одного зайнятого.

У нашій країні в останні  роки показник продуктивності зник з  офіційної статистики, припинилася  робота з планування підвищення продуктивності на всіх рівнях управління, починаючи  з організацій, перестав пропагуватися  передовий досвід у цій галузі.

Підприємства різної форми  власності ігнорують основний принцип  ринку: можливість їх успіху визначається більш низькими витратами на випуск продукції в порівнянні з ціною  на неї. Отже, для збільшення реалізації та прибутку необхідно зниження собівартості і ціни, а значить - жорстке внутрішньовиробниче  планування на основі техніко-економічних  норм і нормативів (за видами робіт, витрат праці, сировини, матеріалів і  паливно-енергетичних ресурсів, Використання виробничих потужностей і питомою  капітальними вкладеннями). Причому  потрібні планування і координація  масштабів та інтенсивності діяльності по всіх основних організаційних елементів - зайнятість, структура кадрів, технологія і устаткування, продукція і ринок  збуту, які є найважливішими складовими управління продуктивності праці.

Однією з основних проблем  нинішнього кризового стану української  економіки є обвальне падіння  продуктивності праці. Як відомо, динаміка продуктивності праці, визначається взаємною зміною двох складових її елементів - обсягів виробництва та чисельності  промислово-виробничого персоналу. У свою чергу, кожен з цих елементів  визначається взаємодією цілої групи  факторів, що діють, як правило, різноспрямовано.

Питанням підвищення продуктивності праці в умовах планово-централізованої  економіки надавалося велике значення, хоча по ряду об'єктивних і суб'єктивних причин ці проблеми не могли вирішуватися досить ефективно. Зараз, на превеликий жаль, питання ефективності, і зокрема  ефективності праці, практично нікого не цікавлять, бо помилково вважається, що для стабілізації економіки ця проблема не дуже важлива. Однак без  зупинки падіння і наступного зростання продуктивності праці  не можливо домогтися стабілізації суспільного виробництва, не кажучи вже про його зростання. Головною причиною скорочення продуктивності праці  стало падіння обсягів виробництва. Важливим чинником спаду є криза  неплатежів. Останні виникають внаслідок  як низької платіжної дисципліни, так і скорочується платоспроможності  підприємств.

Найбільш просто пояснити обвальне падіння продуктивності праці  можна тим, що відбувається спад виробництва  не супроводжується відповідним  скороченням чисельності зайнятих, а точніше - чисельності промислово-виробничого  персоналу. Відбувається накопичення  прихованої, або латентною, безробіття. У зв'язку з цим зупинимося на факторі ціни праці. За великим рахунком, накопичення прихованого безробіття було б не можливим, якби не зменшувалася реальна заробітна плата. Тому зміст  зайвої чисельності можливе тільки за рахунок зменшення реальної заробітної плати всіх працівників.

У ринковій економіці заробітна  плата - ціна робочої сили, що відповідає вартості предметів споживання і  послуг, які забезпечують відтворення  робочої сили, задовольняючи фізичні  та духовні потреби працівника.

Тенденція зниження ціни праці - реальної заробітної плати працівників  матеріального виробництва, особливо державних підприємств, значною  мірою перешкоджає зростанню  продуктивності праці [3].

В Україні заробітна  плата в багато разів менше, ніж  у Європі, а ціни на багато товарів  досягли світового рівня. Дешевий  праця не може бути високопродуктивним, забезпечувати економію і раціональне  використання матеріальних та інших  виробничих ресурсів. Все це веде до деградації виробництва, подальшого падіння  його обсягів та погіршення якості продукції, що випускається.

Знецінення робочої сили і невиправдана диференціація досягали до 1997 р. таких масштабів, що можна  говорити вже про підміну в  економіці України заробітної плати  як економічної категорії, перетворення її в певну соціальну виплату  працівникові, не пов'язану ні з кількістю, ні з якістю праці.

Таким чином, економічна реформа  не тільки не змінила колишні раніше негативні тенденції розвитку економіки, але і призвела до глибокого і  затяжного соціально-економічній  кризі, безпрецедентного спаду виробництва, руйнування науково-технічного та інтелектуального потенціалу, масового зубожіння населення, виникнення соціального напруження у суспільстві. Це зумовило подальше зниження економічної ефективності виробництва і, зокрема, продуктивності праці.

Основні причини в тому, що не були чітко визначені цілі реформ - комплексне структурне перетворення економіки на федеральному, галузевому, територіальних рівнях в ув'язці з  безпосередніми виробниками-підприємствами.

Невиправдано ігнорується  такий найважливіший принцип  соціально-економічного розвитку та становлення  ринкової економіки, як підвищення ефективності виробництва і зростання продуктивності праці. А адже саме це є основним джерелом розвитку виробництва, стримування  зростання цін та інфляції, критерієм  економічної доцільності інноваційної політики, заміни живої праці уречевлена, регулятором розмірів реальних доходів, умовою досягнення збалансованого платоспроможного попиту і підвищення рівня життя населення.

Підвищення продуктивності праці в будь-якій системі може відбуватися різними шляхами  під впливом різних факторів. Вона може підвищуватися, якщо спостерігається  одна з наступних ситуацій:

• обсяг продукції зростає, а витрати знижуються;
• обсяг продукції зростає швидше, ніж витрати;
• обсяг продукції залишається без зміни, у той час як витрати знижуються (наприклад, в результаті реалізації програм зі скорочення витрат);
• обсяг продукції зростає при незмінних витратах;
• обсяг продукції знижується більш повільними темпами, ніж витрати.