Управление кредитным риском

      Оптимальне  значення показника прибутковості  капіталу не менше 15%. Співвідношення прибутку та власного капіталу є показником стабільності. Аналіз цього коефіцієнта  дає змогу прогнозувати, наскільки  стійкий рівень прибутковості банку. Аналізуючи цей коефіцієнт, слід зіставити темпи зростання прибутку та власного капіталу.

      На  практиці деякі банки (а особливо їх акціонери) цей показник прибутковості  деталізують за допомогою коефіцієнта  віддачі статутного капіталу (додаток  Е). Цей показник характеризує доцільність та ефективність вкладення акціонерами своїх коштів та ефективність віддачі статутного капіталу, а також спроможність банку розпоряджатися всіма його коштами. Для акціонерів і пайовиків даного банку важливе значення має порівняння процента віддачі статутного капіталу з аналогічним показником інших банків для з'ясування сфер найбільш дохідного і вигідного розміщення своїх коштів.

      Для оцінки ефективності видатків банку  використовується показник рівня їх прибутковості. Аналогічно здійснюється аналіз інших показників прибутковості. Прибутковість (рентабельність) доходу має становити 7–8 %. Він відображає кількість грошових одиниць, які припадають на одну грошову одиницю доходу, або частку прибутку в доході. Його значення зменшується у разі зростання витрат.

      Показник  прибутковості доходу відбиває здатність  менеджменту банку контролювати свої витрати. Зростання цього показника  свідчить про гармонізацію структури  ресурсної бази, тобто зменшення, наскільки це можливо, частки коштовних (дорогих) інструментів. Боковий тренд свідчить про сформовану структуру витрат, яка забезпечує достатню якість та ефективність наданих послуг та банківських операцій.

      Ефективність  операційної діяльності комерційного банку можна оцінити за допомогою  показника чистого спреду. За допомогою показника чистої процентної маржі можна проаналізувати здатність банку одержувати прибуток у вигляді доходу від процентної різниці, як процент до загальних активів (додаток Е).

      Відправною  точкою для вирішення стратегічних завдань підвищення прибутку банку є побудова факторної моделі, яка описує залежність результативного показника від обраних факторів. Чим більше факторів включено у факторну модель, тим глибший аналіз можна зробити. При цьому фактори мають перебувати в прямій функціональній залежності з результативним показником, тобто описуватись конкретною формулою. Чинники, що перебувають у стохастичній залежності з результативним показником, вивчаються за допомогою кореляційно-регресійного аналізу.

      Утворення прибутку комерційного банку є наслідком впливу різноманітних факторів. Це доходи і витрати банку, вплив яких на прибуток та його складові є очевидним і обчислюється за методом прямого рахунку на основі адитивної факторної моделі. Таким чином, маємо прямий вплив на прибуток доходів банку та зворотний вплив витрат.

      Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють  суму прибутку до оподаткування, є: обсяг  капіталу банку, рівень ефективності використання активів банку, мультиплікативний ефект капіталу, рентабельність доходу.

      Залежність  прибутку від названих факторів характеризується чотирифакторною мультиплікативною  моделлю. Факторний аналіз прибутку на основі даної моделі здійснюється за допомогою модифікованого методу ланцюгових підстановок.

      Більш поширеною є модель чистого процентного  доходу, яка включає такі фактори: обсяг процентних активів, які є  джерелом чистого процентного доходу, прибутковість (рентабельність) капіталу, достатність капіталу. Модель факторного аналізу чистого процентного доходу наведена у додатку Е [16].

      Важливе значення при аналізі прибутку банку  є визначення прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків. Аналіз прибутків у розрізі окремих банківських продуктів, окремих клієнтів та ринків дає можливість керівництву банку правильно сформувати стратегію розвитку та сконцентрувати ресурси на прибуткових напрямах діяльності.

      Найбільш  методологічно складною частиною аналізу  прибутків банківських продуктів  є визначення їх собівартості. Якщо сучасний облік у банках дає можливість розрахувати доходи та прямі витрати, пов'язані з банківськими продуктами, то непрямі витрати, передусім загальноадміністративні, що припадають на окремі банківські продукти, визначити досить складно. Лише після їх розрахунку (найчастіше вони розподіляються пропорційно питомій вазі прямих витрат на продукт у загальній сумі прямих витрат банку або доходів у загальній сумі доходів) можна розрахувати прибуток (або збиток) від конкретного банківського продукту.

      Плануючи  обсяги прибутків від впровадження нових послуг, необхідно обрахувати планові доходи та витрати на даний  банківський продукт. При цьому  капітальні витрати переносяться на собівартість частинами, згідно з нормами  амортизації, а поточні витрати будуть складатися з прямих та непрямих (додаток Е).

      При цьому слід врахувати додатковий ефект, що може з'явитися при наданні  інших послуг: додаткові доходи від  «крос-продажу» інших послуг, зменшення витрат на інші послуги (наприклад, банкомати зменшують потреби банку в машинах для перерахунку банкнот).

      Аналіз  прибутковості обслуговування клієнтів дає можливість визначити її за особливо важливими для банку клієнтами, підібрати для них необхідні  і водночас прибуткові для банку  продукти. Якщо всі клієнти приносять для банку приблизно однакові прибутки, то банку слід розвивати стратегію «масового» їх обслуговування. Якщо більшу масу прибутків дають окремі клієнти, то необхідно розвивати індивідуальні підходи до їх обслуговування.

      Прибуток  від обслуговування клієнта розраховується за тією самою схемою, що і від надання банківського продукту. Специфіка розрахунку полягає в тому, що до складу доходів від обслуговування клієнта слід включити додаткові чисті доходи, які розраховуються як різниця між доходом, який може отримати банк від використання ресурсів, створених клієнтом, та сплачених йому відсотків за користування залишками його коштів.

      З метою аналізу стану прибутковості  обслуговування клієнтів формується матриця  прибутків «продукти-клієнти». За допомогою такої матриці можна визначити, які продукти користуються найбільшим попитом серед відповідних клієнтів. Якщо клієнт приносить збитки з групи продуктів, то, як правило, це означає, що він рідко ними користується. Необхідно вивчити його бізнес і запропонувати необхідні продукти або/та збільшити тарифи для цього клієнта. Якщо продукт збитковий з групи клієнтів, то це може означати, що клієнти ним рідко користуються (нема попиту чи висока вартість) або занадто високі витрати на його надання при низьких тарифах.

      Аналіз прибутків, отриманих банком у різних регіонах (наприклад, в областях України), особливо актуальний для банків з розгалуженою мережею філій або для банків, що розвивають стратегії захоплення нових регіонів. Для проведення такого аналізу будується матриця «продукт-регіон», яка може містити дані по відділеннях банку та клієнтах, згрупованих по галузях у рамках регіону

      Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності). Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою абсолютних та відносних показників, найпоширеніші з яких: Прибутковість активів, Прибутковість капіталу, Прибутковість доходів та видатків, Чистий серед, Чиста процентна маржа.

      Відправною  точкою для вирішення стратегічних завдань підвищення прибутку банку є побудова факторної моделі, яка описує залежність результативного показника від обраних факторів. Чим більше факторів включено у факторну модель, тим глибший аналіз можна зробити. При цьому фактори мають перебувати в прямій функціональній залежності з результативним показником, тобто описуватись конкретною формулою. Важливе значення при аналізі прибутку банку є визначення прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків. 
 

     Висновки  за розділом 2  
 

      Важливим структурним елементом аналізу прибутку банку є організаційне забезпечення виконання аналітичних робіт, оформлення та оцінка їх результатів. Система організаційного забезпечення аналізу прибутку являє собою взаємопов’язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів банку, що забезпечують проведення аналізу прибутку банку і несуть відповідальність за результати цього аналізу. Централізована організаційна структура управління банком містить спеціалізований підрозділ (відділ, бюро) економічного аналізу. У децентралізованій системі спеціалізований підрозділ не виділяється, а весь комплекс аналітичних робіт розподіляється у діючій організаційній системі управління банком. Також управління прибутком можна побудувати на основі організації центрів прибутку і витрат. Система організаційного забезпечення містить етапи аналізу прибутку банку.

      Формування  системи інформаційного забезпечення аналізу прибутку банку являє  собою процес ціленаправленого підбору  відповідних інформаційних показників та інших даних, які формуються за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел. Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дозволяють деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки.

      Аналіз  нормативної бази виявив, що податкове  законодавство України є досить неоднозначним. Неоднозначність тлумачення податкового законодавства особливо яскраво проявляється в оподаткуванні операцій, які здійснюються банківськими установами. У вітчизняній економічній науці мало уваги приділено податковим ризикам, невизначеність яких послаблює конкурентоспроможність банку та негативно впливає на прибутковість його діяльності.

      Тобто на сьогодні існує необхідність у  формуванні цілісної та структурованої системи податкового менеджменту  банку, удосконаленні його інструментарію, особливо інформаційного забезпечення, що гарантуватиме ефективне функціонування банку.

      Система інформаційного забезпечення аналізу прибутку приймає пряме значення для банку, так як від якості використовуваної інформації залежить правильність проведення аналізу, по результатам якого приймаються відповідні рішення, які, в свою чергу, впливають на суму отриманого прибутку.

      Для вирішення конкретних задач управління прибутком застосовується цілий  ряд спеціальних систем і методів  аналізу, що дозволяють одержати кількісну  оцінку окремих аспектів її формування, розподілу і використовування, як в статиці, так і в динаміці. В практиці управління прибутком залежно від методів, що використовуються, розрізняють наступні основні системи проведення аналізу: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз; аналіз ризиків; аналіз коефіцієнтів; інтегральний аналіз.

      Одним із шляхів характеристики ефективності роботи комерційного банку є оцінка рівня його прибутковості (рентабельності). Аналіз прибутковості банку здійснюється за допомогою абсолютних та відносних  показників, найпоширеніші з яких: Прибутковість активів, Прибутковість капіталу, Прибутковість доходів та видатків, Чистий серед, Чиста процентна маржа.

      Відправною  точкою для вирішення стратегічних завдань підвищення прибутку банку  є побудова факторної моделі, яка  описує залежність результативного  показника від обраних факторів. Чим більше факторів включено у факторну модель, тим глибший аналіз можна зробити. При цьому фактори мають перебувати в прямій функціональній залежності з результативним показником, тобто описуватись конкретною формулою. Важливе значення при аналізі прибутку банку є визначення прибутковості окремих банківських продуктів, клієнтів, ринків.

      Таким чином, можна зробити висновок, що комплексний аналіз прибутковості  різних сфер діяльності банку дає  можливість його керівництву визначити  «сильні» та «слабкі» сторони його діяльності та розробити пріоритети свого розвитку. При цьому дуже важливим є функціонально-вартісний аналіз системи менеджменту банку та факторів зовнішнього середовища і особливо їх прогнозного впливу на діяльність банку в майбутньому.