Управление кредитным риском

      У загальному вигляді звіт про прибутки та збитки комерційного банку можна  подати як відображено у таблиці 2.1. 

       Таблиця 2.1 – Структура звіту про прибутки та збитки комерційного банку 

      Різниця між вхідними фінансовими потоками та вихідними фінансовими потоками дає прибуток до сплати податку. Від  останнього віднімають податок на прибуток і отримують чистий прибуток банку.

      Доходи  та витрати обліковуються наростаючим підсумком з початку року на рахунках 6 і 7 класу, а прибуток – на рахунках 5 класу відповідно до Плану рахунків комерційних банків України. В останній робочий день року рахунки доходів і витрат закриваються. Залишки за цими рахунками відносять на рахунок результатів поточного року і, таким чином, досягається відображення фінансового результату в балансі банку.

      На  проміжні звітні дати (місяць, квартал) фінансовий результат визначається шляхом порівняння доходів звітного періоду з витратами, при цьому закриття рахунків доходів і витрат не проводиться.

      Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є також  дані рахунків аналітичного обліку, кредитних  справ, що дозволяють деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки.

      У даному розділі роботи також необхідно окреслити нормативно-правове забезпечення аналізу та управління фінансовими результатами банку.

      Інструкція  про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України  визначає необхідність надання користувачам інформації про результати діяльності материнського банку та учасників консолідованої групи як єдиної економічної одиниці. Зокрема, вона визначає порядок складання квартального, річного та консолідованого звітів про фінансові результати діяльності банків. Також у ній містяться відомості щодо змісту примітки «податок на прибуток» у обліковій політиці банку [27].

      Закон України «Про систему оподаткування» окреслює принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори, а також права, обов'язки і відповідальність платників. Зокрема, Законом прибуток визначається як об’єкт оподаткування [28].

      Встановлена методика визначення оподатковуваного прибутку відповідно до Закону України  «Про оподаткування прибутку підприємств» безпосередньо не пов'язана з формуванням облікового прибутку банку.

      Сума  оподаткованого прибутку визначається як різниця між валовими доходами та валовими витратами. Однак інтерпретація  доходу та витрат у межах цієї концепції  має суттєві відмінності від  методики визначення доходів і витрат з позицій міжнародних принципів і стандартів обліку. Тому виникають відмінності в сумі прибутку (збитку), який визначається в системі фінансового обліку, розраховується відповідно до вимог зазначеного закону і є базою для оподаткування [25, 29].

      Податкове законодавство України є досить неоднозначним. Про це наголошено, зокрема, в статті 4 Закону України «Про погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами» Неоднозначність тлумачення податкового законодавства особливо яскраво проявляється в оподаткуванні операцій, які здійснюються банківськими установами.

      У вітчизняній економічній науці  мало уваги приділено податковим ризикам, невизначеність яких послаблює  конкурентоспроможність банку та негативно  впливає на прибутковість його діяльності.

      Тобто на сьогодні існує необхідність у  формуванні цілісної та структурованої системи податкового менеджменту  банку, удосконаленні його інструментарію, особливо інформаційного забезпечення, що гарантуватиме ефективне функціонування банку.

      Таким чином, інформаційне забезпечення аналізу  прибутку формується відповідно до завдань, які підлягають вирішенню. За своїм  складом інформаційна база аналізу  прибутку може не відрізнятися від  інформаційної бази доходів та витрат банку. Вона складається з правової, планової та фактографічної (облікової і позаоблікової) інформації. До аналізу прибутку обов’язково залучається інформація, отримана внаслідок дослідження доходів і витрат банку.

      Отже, можна зробити висновок, що організаційне  забезпечення аналізу прибутку банку сприяє його успішному функціонуванню. Побудова організаційного забезпечення визначається кожним банком окремо залежно від його розміру,цілей здійснення його діяльності та інше. Отримання прибутку є однією зі стратегічних цілей управління та найважливішим об'єктом фінансового аналізу діяльності банку. Використання всіх показників, що формуються із зовнішніх та внутрішніх джерел, дозволяє створити ціленаправлену систему інформаційного забезпечення, орієнтовану як на прийняття стратегічних рішень, так і на ефективний поточний і оперативний аналіз прибутку банку.

      Отже, важливим структурним елементом  аналізу прибутку банку є організаційне  забезпечення виконання аналітичних  робіт, оформлення та оцінка їх результатів. Система організаційного забезпечення аналізу прибутку являє собою взаємопов’язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів банку, що забезпечують проведення аналізу прибутку банку і несуть відповідальність за результати цього аналізу. Централізована організаційна структура управління банком містить спеціалізований підрозділ (відділ, бюро) економічного аналізу. У децентралізованій системі спеціалізований підрозділ не виділяється, а весь комплекс аналітичних робіт розподіляється у діючій організаційній системі управління банком. Також управління прибутком можна побудувати на основі організації центрів прибутку і витрат. Система організаційного забезпечення містить етапи аналізу прибутку банку.

      Формування  системи інформаційного забезпечення аналізу прибутку банку являє  собою процес ціленаправленого підбору відповідних інформаційних показників та інших даних, які формуються за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел. Фінансові результати діяльності комерційного банку відбиваються у звіті про прибутки та збитки. Для аналізу банківської діяльності важливим джерелом інформації є також дані рахунків аналітичного обліку, кредитних справ, що дозволяють деталізувати (розшифрувати) балансові рахунки. 
 

      2.2 Системи і методи аналізу прибутку  банку  
 

      Аналіз  прибутку являє собою процес дослідження умов і результатів його формування і використання з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності управління ним в банку.

      В залежності від цілей здійснення аналіз прибутку банку поділяється на різні форми в залежності від наступних ознак:

      1. По об'єктах дослідження виділяють  аналіз формування прибутку і  аналіз його розподілу і використання.

• Аналіз формування прибутку проводиться звичайно в розрізі основної діяльності банку – операційної, інвестиційної, фінансової. Він є основною формою здійснення аналізу з метою виявлення резервів підвищення суми і рівня прибутку банку.
• Аналіз розподілу і використовування прибутку проводиться по основних напрямах цього використовування. Він покликаний виявити рівень споживання прибутку власниками і персоналом банку, загальний рівень його капіталізації і конкретні форми виробничого його споживання в інвестиційних цілях.

      2. По організації проведення виділяють  внутрішній і зовнішній аналіз  прибутку.

• Внутрішній аналіз прибутку проводиться менеджерами банку або його власниками з використанням всієї сукупності наявних інформативних показників (включаючи дані управлінського обліку). Результати такого аналізу можуть представляти комерційну таємницю банку.
• Зовнішній аналіз прибутку здійснюють податкові органи, аудиторські фірми, страхові компанії з метою вивчення правильності його віддзеркалення. Джерелом інформації для проведення такого аналізу є дані фінансового обліку і звітності банку.

      3. По масштабах діяльності виділяють  наступні форми аналізу прибутку:

• Аналіз прибутку по банку в цілому. В процесі такого аналізу предметом вивчення є формування, розподіл і використовування прибутку в банку в цілому без виділення окремих його структурних підрозділів.
• Аналіз прибутку по структурному підрозділу (центру відповідальності). Якщо даний структурний підрозділ (центр відповідальності) по характеру своєї діяльності не має закінченого циклу формування прибутку, такий аналіз направлений на формування витрат (доходів). Ця форма аналізу базується в основному на результатах управлінського обліку банку.
• Аналіз прибутку по окремій операції.

      4. За об'ємом дослідження виділяють  повний і тематичний аналіз  прибутку.

• Повний аналіз прибутку проводиться з метою вивчення всіх аспектів його формування, розподілу і використання в комплексі.
• Тематичний аналіз прибутку обмежується лише окремими аспектами його формування або використання. Предметом тематичного аналізу прибутку може бути вивчення впливу податкової політики, що проводиться банком на формування витрат, доходів і прибутку; прибутковість сформованого фондового портфеля; вплив структури і вартості капіталу на рівень прибутковості банку; ефективність вибраної політики розподілу прибутку; аналіз альтернатив можливого використання прибутку і ряд інших аспектів.

      5. По періоду проведення виділяють попередній, поточний і подальший аналіз прибутку.

• Попередній аналіз прибутку пов'язаний з вивченням умов його формування, розподілу або майбутнього використання; з умовами здійснення окремих комерційних операцій, фінансових і інвестиційних операцій з попереднім розрахунком очікуваного прибутку по них.
• Поточний (або оперативний) аналіз прибутку проводиться в процесі здійснення операційної, інвестиційної і фінансової діяльності банку; реалізація окремих операцій з метою оперативної дії на формування або використання прибутку. Як правило, такий аналіз прибутку обмежується коротким періодом часу.
• Подальший (або ретроспективний) аналіз прибутку здійснюється звичайно менеджерами і власниками банку за звітний період (квартал, рік). Він дозволяє повніше проаналізувати результати формування і використання прибутку банку у порівнянні з попереднім і поточним її аналізом, так як базується на завершених результатах фінансового обліку і звітності, доповнюваної даними управлінського обліку.

     Вагомий внесок в рішення та розробку теоретичних та практичних положень аналізу прибутку внесли такі вчені, як А.М. Герасимович та І.М. Парасій-Вергуненко та багато інших вчених, що працювали в цьому напрямі. У результаті проведених досліджень вченими створена велика кількість економіко-математичних моделей для рішення різноманітних задач, описана велика кількість методів аналізу, встановлені найважливіші зв’язки між економічними показниками та фінансовими результатами.

      Для вирішення конкретних задач управління прибутком застосовується цілий ряд спеціальних систем і методів аналізу, що дозволяють одержати кількісну оцінку окремих аспектів її формування, розподілу і використовування, як в статиці, так і в динаміці. В практиці управління прибутком залежно від методів, що використовуються, розрізняють наступні основні системи проведення аналізу: горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; порівняльний аналіз; аналіз ризиків; аналіз коефіцієнтів (додаток Д) [13, 25]. Окремо виділяють інтегральний аналіз.