Управление кредитным риском

• забезпечення високої якості прибутку, що формується. Під час формування прибутку банку мають бути, насамперед, реалізовані резерви його зростання за рахунок операційної діяльності.
• забезпечення виплати необхідного рівня доходу на інвестований капітал власникам банку.

      Цей рівень за успішної діяльності банку  має бути не нижче середньої норми  прибутковості на ринку капіталу, а в разі необхідності відшкодовувати підвищений підприємницький ризик й інфляційні втрати.

• забезпечення формування достатнього обсягу фінансових ресурсів за рахунок прибутку відповідно до завдань розвитку банку в майбутньому періоді.

      Оскільки  прибуток є одним з основних внутрішніх джерел формування фінансових ресурсів банку, його розмір визначає потенційну можливість створення загальних фондів і резервів.

• забезпечення постійного зростання ринкової вартості банку. Це завдання покликане забезпечувати максимізацію добробуту власників у перспективному періоді. Темп зростання ринкової вартості переважно визначається рівнем капіталізації прибутку, отриманого банком у звітному періоді. Кожен банк, виходячи з умов і завдань діяльності, самостійно визначає систему критеріїв оптимізації розподілу прибутку на частину, що капіталізується, та частину, що споживається.
• забезпечення ефективності програм участі персоналу в прибутку.

      Програми  участі персоналу в прибутку, покликані  гармонізувати інтереси власників  банку і його найманих робітників, мають, з одного боку, ефективно стимулювати трудовий внесок цих працівників у формування прибутку, а з іншого – забезпечувати достатній рівень їх соціального захисту, який держава в сучасних умовах повністю забезпечувати не в змозі.

      Усі розглянуті вище завдання управління прибутком тісно пов'язані між собою, хоча окремі з них і мають різноспрямований характер (наприклад, максимізація рівня прибутку за мінімізації рівня ризику; забезпечення достатнього рівня задоволення інтересів засновників банку та його персоналу; забезпечення достатнього розміру прибутку, що спрямовується на нагромадження і на споживання, тощо). Тому в процесі управління прибутком окремі завдання мають бути оптимізовані між собою.

      Ефективний  механізм управління прибутком банку  дає змогу в повному обсязі реалізувати завдання та цілі, що стоять перед ним, сприяє результативному виконанню функцій цього управління. Як і кожна керуюча система, управління прибутком реалізує свою основну мету та головні завдання шляхом взаємодії між різними елементами системи [1]. Схема механізму управління прибутком наведена у додатку В.

        При розробці адекватної стратегії діяльності банку особливого значення набуває ефективно проведений фінансовий аналіз, результати якого використовуються для прийняття управлінських рішень щодо попередження збитковості і забезпечення розвитку банку. Фінансовий аналіз є ланкою, яка поєднує розробку управлінських рішень і діяльність банку. Саме за допомогою фінансового аналізу можна визначити величину і динаміку фінансових ресурсів, здатність банку виконувати свої зобов'язання, виплачувати дивіденди, здійснювати інвестиції в основні засоби, покривати поточні фінансові потреби, тобто можна проаналізувати ефективність грошових потоків, де б доходи перевищували витрати не лише в поточному періоді, а й у майбутньому.

      Систематизація  та аналіз отриманих даних дасть  змогу визначити сукупність альтернатив, варіантів, способів, засобів досягнення поставлених цілей. З метою вибору генеральної стратегії здійснюється аналіз стратегічних альтернатив, пропускаючи їх через різні обмеження (ресурсні, юридичні, соціальні, морально-етичні та інші) [11].

      Все це безпосередньо підвищує і роль аналізу фінансових результатів  діяльності банку в справі успішного управління і посилення на цій основі його фінансової стабільності, яка багато в чому залежить від розміру отриманого прибутку. За допомогою даного аналізу можна пов’язати елементи державного регулювання і нагляду за діяльністю банків в цілях внутрішньобанківського аналізу. Необхідність цього обумовлена, перш за все, міжбазисно-надстройним характером діяльності банку. З одного боку банки являються «кровоносною системою» ринкової економіки, провідниками грошово-кредитної політики. У зв’язку з чим аналіз фінансових результатів діяльності банку дозволяє контролювати дотримання установлених НБУ пропорцій економічних нормативів. З іншого боку – банки є акціонерними комерційними організаціями, що функціонують з метою отримання прибутку, та несуть ризик, який може призвести до непередбачених витрат, збитків, що покриваються за рахунок власних коштів. Аналіз дозволяє не тільки відслідкувати виконання установлених нормативів, але й управляти фінансовою стійкістю з урахуванням окремих її аспектів. Цьому сприяє доступність інформаційної бази в умовах проведення внутрібанківського аналізу [12].

      За  цілями аналіз прибутку розподіляється на різні форми за певними ознаками (додаток Г) [25].

      Системи і методи аналізу прибутку банку  є важливою складовою частиною механізму  управління прибутком банку. Аналіз прибутку являє собою процес дослідження умов і результатів його формування та використання з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності управління ним. Для вирішення конкретних завдань управління прибутком застосовується цілий ряд спеціальних систем та методів аналізу, які дозволяють отримати кількісну оцінку окремих аспектів її формування, розподілу та використання як в статиці, так і в динаміці. Більш детально це питання буде розглянуто у другому розділі роботи [13, 25].

      Значення  аналізу прибутку посідає важливе місце в системі управління прибутком банку. Аналіз прибутку банку застосовується на стадії планування прибутку банку, під час контролю за фінансовими результатами.

      В умовах жорсткої конкуренції ціль отримання  максимального (чи хоча б задовільного) прибутку при збереженні допустимого для банківських акціонерів рівня ризиків важко досягається. Поступовий розвиток банківського бізнесу передбачає, що банки повинні знаходитись в постійному пошуку нових можливостей подальшого росту, підвищення прибутковості і більш ефективного планування і контролю. Досягнення цієї мети не можливе без побудови адекватної системи аналізу і контролю за рівнем банківського прибутку, оптимальним співвідношенням «дохідність-ризик», максимізацією рівня капіталу банку.

      Сучасна методика аналізу прибутку банку повинна вирішувати два блоки питань: перший пов’язаний з оцінкою інвестиційної привабливості банку з урахуванням факторів, що здійснюють вирішальний вплив на результативність його діяльності; другий – з оцінкою ефективності управління ресурсами на основі концепції аналізу банку.

      Ефективність  управління ресурсами банку включає:

• управління портфелем активів;
• управління структурою позичкового капіталу;
• максимізація доходів від використання виробничих активів;
• управління витратами;
• управління процентним ризиком;
• високоефективну банківську діяльність.

      В свою чергу методика аналізу фінансових результатів діяльності банку повинна бути побудована на основі такого балансового рівняння: активи дорівнюють сумі власного та позичкового капіталу.

      Це  рівняння допоможе найбільш точно виразити фінансовий результат, виявити фактори, що впливають на нього, і в результаті – привести до ефективності управління діяльністю банку для отримання максимального прибутку. У зв’язку з цим об’єктом аналізу фінансових результатів банку є його комерційна діяльність, а суб’єктом – безпосередньо банк. За допомогою балансового рівняння оцінки фінансових результатів можна оцінити банківську діяльність по наступним параметрам:

• якість структури активів, залучених і власних коштів;
• динаміка поточних витрат на основі їх функціонального аналізу;
• розміри чистого і сукупного доходів;
• схема «ризик-доходність»;
• фактори, що здійснюють суттєвий впив на розміри чистого і сукупного доходів, норму прибутку і поточні операційні витрати;
• геп по об’ємам і процентам між активами і пасивами;
• індикатори управління спредом.

      Цілями  аналізу фінансових результатів є виявлення резервів росту прибутковості банківської діяльності і формування на цій основі рекомендацій з подальшої роботи банку. При цьому стратегія банку повинна ґрунтуватися на наступних принципах:

• найбільш вигідне(дешеве) придбання капіталу;
• продаж капіталу і послуг за рентабельною ставкою;
• зниження банківських ризиків втрат шляхом відбору надійних клієнтів і отримання гарантій, диверсифікація операцій і освоєння ринків ссудного капіталу.

      Аналіз  банківської діяльності, з точки  зору її дохідності, дозволяє керівництву  сформувати кредитну і процентну  політику, виявити менш прибуткові операції і розробити рекомендації по можливому збільшення доходів. Вирішення цих задач переслідує ціль, яку ставлять перед менеджером акціонери банку: досягти покращення якості активів, знизити вартість пасивів і на цій основі забезпечити ріст капіталу і виплати дивідендів [8].

      Таким чином, головною метою управління прибутком є забезпечення максимізації добробуту засновників, учасників банку в поточному та перспективному періодах. Ефективний механізм управління прибутком банку дає змогу в повному обсязі реалізувати завдання та цілі, що стоять перед ним, сприяє результативному виконанню функцій цього управління.

      Аналіз  прибутку являє собою процес дослідження  умов і результатів його формування та використання з метою виявлення  резервів подальшого підвищення ефективності управління ним. Значення аналізу прибутку посідає важливе місце в системі управління ним. Аналіз прибутку банку застосовується на стадії планування прибутку банку, під час контролю за фінансовими результатами. 
 

     Висновки  за розділом 1  
 

      Одержання прибутку є обов’язковою умовою розширеного  відтворення в банку, однією з головних умов самофінансування та укріплення конкурентоспроможності банку.

      У результаті опрацювання теоретичного матеріалу щодо визначення сутності прибутку як економічної категорії, так і з позиції банківської  діяльності, сформулювати визначення прибутку можна так: прибуток – це виражений у грошовій формі дохід власника на вкладений капітал, плата за працю, за ризик ведення підприємницької діяльності, який є різницею між сукупними доходами і сукупними витратами в процесі здійснення цієї діяльності.

      Розрізняють ряд  видів банківського прибутку в залежності від різних критеріїв. Прибуток банку виконує функції: є оцінним показником, що характеризує ефект його господарської діяльності; є інструментом розподілу чистого доходу суспільства; є джерелом формування різних фондів стимулювання, що визначає його стимулюючу функцію.

      Формування  прибутку банку визначається специфікою його як підприємства, а також діючою системою обліку і звітності. На формування прибутку банку впливає ряд факторів, що можна поділити на внутрішні (удосконалення банківських технологій, зменшення ризику діяльності, підвищення ефективності використання банківських ресурсів, ефективна робота персоналу тощо) і зовнішні (фаза економічного розвитку країни, рівень конкуренції на ринку, рівень довіри та доходів населення, структура ринку, державне регулювання, податкова система, фінансова та грошово-кредитна політика НБУ).

      Головною  метою управління прибутком є  забезпечення максимізації добробуту  засновників, учасників банку в  поточному та перспективному періодах. Ефективний механізм управління прибутком банку дає змогу в повному обсязі реалізувати завдання та цілі, що стоять перед ним, сприяє результативному виконанню функцій цього управління.

      Аналіз  прибутку являє собою процес дослідження умов і результатів його формування та використання з метою виявлення резервів подальшого підвищення ефективності управління ним. Значення аналізу прибутку посідає важливе місце в системі управління ним. Аналіз прибутку банку застосовується на стадії планування прибутку банку, під час контролю за фінансовими результатами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

РОЗДІЛ 2

МЕХАНІЗМ  АНАЛІЗУ ПРИБУТКУ БАНКУ В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ НИМ

2.1 Організаційне та інформаційне  забезпечення аналізу прибутку  банку 
 

      Успішне функціонування системи аналізу прибутку банку багато в чому залежить від ефективності її організаційного забезпечення. Система організаційного забезпечення аналізу прибутку являє собою взаємопов’язану сукупність внутрішніх структурних служб і підрозділів банку, що забезпечують проведення аналізу прибутку банку і несуть відповідальність за результати цього аналізу.

      Важливим  структурним елементом аналізу  прибутку банку є організаційне  забезпечення виконання аналітичних  робіт, оформлення та оцінка їх результатів.