Управление кредитным риском

      Організація аналізу прибутку банку перебуває у тісному зв’язку з методикою проведення аналітичних досліджень, створюючи широкі можливості для їх поглиблення. Виділяють дві організаційні системи аналізу прибутку в банку: централізовану і децентралізовану. Кожна з них функціонує з використанням чи без використання програмного забезпечення та інформаційних технологій. Централізована організаційна структура управління банком містить спеціалізований підрозділ (відділ, бюро) економічного аналізу. У такій організаційній системі досягається єдність методологічного забезпечення аналізу, чіткий розподіл праці аналітиків, можливість застосування потужної обчислювальної техніки тощо. Однак вона має і суттєві недоліки: відірваність аналітичного процесу від процесів управління і менеджменту, низька економічність технології аналітичного процесу та ін.

      У децентралізованій системі спеціалізований  підрозділ не виділяється, а весь комплекс аналітичних робіт розподіляється у діючій організаційній системі  управління банком. За такої організації аналітичний процес максимально наближений до управлінського, є окремим етапом, значно зменшується обсяг обробки економічної інформації.

      Управління  прибутком на основі організації  центрів прибутку і витрат безпосередньо  стосується діяльності внутрішніх структурних служб і підрозділів банку, що забезпечують розробку, прийняття управлінських рішень за окремими аспектами формування, розподілу та використання прибутку і відповідають за результати цих рішень.

      Мета  застосування методики управління прибутком  банку за центрами прибутку і витрат – оцінка, прогнозування та досягнення оптимального прибутку, рентабельності й ефективності діяльності центрів прибутку і витрат, а також банку в цілому [25].

      Процес  аналізу прибутку у банку можна  описати за допомогою етапів:

• встановлення цілей і підцілей аналізу, функцій і задач;
• процедурно-організаційна побудова аналізу;
• складання результатів процесу аналізу, виду і форми вихідних аналітичних документів, періодичності і строків їх подання;
• визначення засобів розв’язання задач і виконання процедур, включаючи склад і джерела отримання вхідної інформації;
• затвердження методик розв’язання задач і виконання процедур, способів виконання процедур;
• визначення відповідальних за безперервність процесу аналізу (у ланках, службах і персонально);
• налагодження взаємодії в процесі аналізу передбачає виділення цілей, підцілей, функцій і задач.

      Мета  аналізу прибутку полягає у підготовці аналітичної інформації, необхідної і достатньої для прийняття управлінських  рішень. Аналітичне забезпечення управління спрямоване на розробку цільових програм і планів, дослідження ринку, контролю, організації, економічного стимулювання тощо.

      Виділяють три основні функції організаційного  забезпечення аналізу: оцінкову, діагностичну і пошукову. В ході оцінкового аналізу встановлюють відмінності досягнутого стану від запланованого і бажаного шляхом порівняння з встановленими критеріями. Діагностичний аналіз включає детальне виявлення ознак невідповідності, якісну характеристику об’єкта, причинно-наслідкові зв’язки. Пошуковий аналіз полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо переведення об’єкта у бажаний стан виявлення глибинних резервів підвищення ефективності діяльності.

      Після визначення функціональної будови аналізу  одним з найвідповідальніших  і найскладніших етапів проектування організації економічного аналізу є побудова моделі аналізу у вигляді максимального повного переліку його задач, систематизованих за певними критеріями з рахуванням об’єкта управління чи менеджменту. Для цього насамперед треба встановити систему задач (загально виробничих і внутрівиробничих) на кожному рівні. Однак розроблена модель аналізу не є постійною, вона змінюється, уточнюється, доповнюється. Тому треба мати дві системи задач аналізу: нормативну і перспективну.

      Поруч з побудовою організаційної моделі аналізу необхідно встановити логіко-інформаційну взаємодію аналітичних задач, враховуючи при цьому розподіл відповідальності за загальними функціями управління між різними ланками, а також причинно-наслідкові зв’язки між показниками. Виходячи з принципів структурної типізації, аналітичний процес доцільно розглядати як систему функціональних комплексів, блоків і окремих задач.

      Ефективність  кожної управляючої системи в  значній мірі залежить від якості створеної і використовуваної нею  інформаційної бази. В умовах переходу до ринкових відносин відома формула «час-гроші» доповнюється аналогічною формулою «інформація-гроші». Застосовуючи її до системи аналізу прибутку вона приймає пряме значення, так як від якості використовуваної інформації залежить правильність проведення аналізу, по результатам якого приймаються відповідні рішення, які, в свою чергу, впливають на суму отриманого прибутку. Чим більший розмір капіталу використовується банком, чим більше диференційована його операційна, інвестиційна та фінансова діяльність, тим більшою є роль якісної інформації, необхідної для проведення аналізу прибутку.

      Завдання  аналізу фінансових результатів  діяльності комерційних банків визначається роллю та значенням прибутковості  банків як джерела формування їх власного капіталу, а також одного з факторів, які забезпечують стійкість та надійність комерційного банку. В зв’язку з цим, при аналізі слід не тільки перевірити достовірність, повноту обліку та звітності про формування фінансових результатів, але й дати оцінку виконання бізнес-плану по фінансовим результатам, визначити причини відхилень фактичних даних від планових та підготувати інформацію для прийняття управлінських рішень.

      Формування  системи інформаційного забезпечення аналізу прибутку банку являє собою процес ціленаправленого підбору відповідних інформаційних показників та інших даних, які формуються за рахунок зовнішніх та внутрішніх джерел. Система показників інформаційного забезпечення аналізу прибутку банку ділиться на три основні групи:

• показники, що характеризують загальноекономічний розвиток країни. Система інформаційних показників цієї групи є основою проведення аналізу і прогнозування умов зовнішнього середовища функціонування банку, і використовуються при здійсненні комплексної системи аналізу прибутку, виявленні резервів росту прибутку, орієнтуючись при цьому на досягнення середньо галузевих показників діяльності. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на даних, що публікуються органами державної статистики.
• показники, що характеризують кон’юнктуру ринку. Система нормативних показників цієї групи слугує для прийняття управлінських рішень в області формування цінової політики і доходів від операційної діяльності, залучення капіталу із зовнішніх джерел (включаючи емісію власних акцій та облігацій), формування портфелю довгострокових та короткострокових вкладень, які прийняті на основі проведення відповідного аналізу прибутку від здійснення даних операцій. Формування системи показників цієї групи ґрунтується на публікаціях комерційних періодичних видань чи на відповідних електронних джерелах інформації.
• показники, що характеризують діяльність контрагентів та конкурентів. Джерелами формування показників даної групи слугують публікації звітних матеріалів в пресі (по окремим видам господарюючих суб’єктів такі публікації є обов’язковими), відповідні рейтинги з основними результативними показниками діяльності, а також платними бізнес-справками, що надаються окремими інформаційними компаніями(отримання такої інформації повинно здійснюватись лише легальним шляхом). Склад інформаційних показників кожного блоку визначається конкретними цілями аналізу прибутку, об’ємом операційної, інвестиційної і фінансової діяльності, тривалістю партнерських відносин та іншими умовами.

      Система показників інформаційного забезпечення аналізу прибутку, що формуються на основі внутрішніх джерел також ділиться на три основні групи:

• показники фінансового обліку банку. Система показників даної групи складає основу інформаційної бази поточного аналізу прибутку банку. На основі цієї системи показників проводиться узагальнений аналіз, прогнозування і поточне планування прибутку. Перевагою показників цієї групи є їх уніфікованість, так як вони базуються на загальноприйнятих стандартизованих принципах обліку, що дозволяє порівнювати ці показники з іншими банкуми. Також перевагою є чітка регулярність формування (в установлені нормативні строки) та висока ступінь надійності (звітність, що формується на базі фінансового обліку, надається зовнішнім користувачам і підлягає зовнішньому аудиту). В той самий час, інформаційна база, що формується на основі фінансового обліку, має і певні недоліки, основними з яких є: відображення інформаційних показників лише по банку в цілому (що не дозволяє використовувати її при аналізі прибутку по окремому банківському продукту, підрозділу чи філії); низька періодичність розробки (як правило один раз в квартал, а окремі форми звітності – тільки один раз на рік); використання тільки вартісних показників що ускладнює аналіз впливу зміни цін на формування прибутку.
• показники управлінського обліку банку. Цей вид обліку почав розвиватися в зв’язку з переходом підприємств нашої країни до загальноприйнятої в міжнародній практиці системи бухгалтерського обліку, який дозволяє суттєво доповнить облік фінансовий. У порівнянні з фінансовим управлінський облік володіє наступними основними перевагами: він відображає не тільки вартісні, але й натуральні значення показників(а відповідно і тенденції зміни цін); періодичність надання результатів управлінського обліку повністю відповідає потребам в інформації для оперативного аналізу прибутку (при необхідності інформація може надаватися кожен день); цей облік може бути структурований у будь-якому розрізі - по структурним підрозділам, продуктам, клієнтами (при одночасному агрегуванні показників в цілому по банку); він може відображати окремі активи з урахуванням темпів інфляції, вартості грошей в часі та інше. Результати цього обліку є комерційною таємницею і не повинна надаватися зовнішнім користувачам.
• нормативно-довідкові показники. Основу цієї системи показників складають різні норми і нормативи. А саме норми амортизаційних відрахувань, норми відрахувань прибутку у резервний фонд банку, ставки податків, зборів та інших обов’язкових платежів, строки сплати податків, страхових зборів, інших виплат, розмір встановлених державою мінімальної заробітної плати і соціальних пільг та ін.

      Інформаційною базою для аналізу фінансових результатів служать залишки  на рахунках 6-го (доходи) та 7-го (витрати) класів. Ці дані можна знайти у формах звітності комерційного банку :

      форма № 1 Баланс комерційного банку;

      форма № 2 Звіт про прибутки та збитки комерційного банку;

      форма № 11(місячна) Балансовий звіт комерційного банку;

      форма № 601(місячна) Звіт про списання та відшкодування збитків;

      форма № 603(місячна) Звіт про достатність капіталу.

     Фінансові результати діяльності комерційного банку  відбиваються у звіті про прибутки та збитки. У різних країнах цей  звіт може мати різну назву, звіт про  прибуток, рахунок прибутків і  збитків, звіт про операції або звіт про фінансові результати. Проте незалежно від назви, звіт про прибутки і збитки надає користувачам, насамперед інвесторам і кредиторам, важливу фінансову інформацію для оцінки попередньої діяльності підприємства, а також ризику недосягнення ним очікуваних результатів.

     Загальні  вимоги до Звіту про прибутки та збитки встановлені МСБО № 1 «Подання фінансових звітів». Після перегляду цього стандарту у грудні 2003 року було внесено такі суттєві зміни щодо подання інформації у Звіті про прибутки і збитки:

• скасування розподілу доходів і витрат на операційні і неопераційні та відповідно виключення показника операційного прибутку (збитку);
• відмова від розподілу діяльності на звичайну і надзвичайні події та окремого подання статей як надзвичайних доходів і витрат.

      Звіт  про прибутки та збитки ґрунтується  на концепції грошових потоків за доходами та витратами, які групуються за їхнім економічним характером. Дохідні статті форми розміщені  у її лівій частині, а витратні – у правій. При цьому кожній групі доходів по горизонталі відповідає аналогічна група витрат. Це дає змогу оцінювати собівартість формування різних груп ресурсів і безпосередній чистий прибуток (збиток) від операцій. Доходи і витрати відбиваються в обліку в тому періоді, в якому були зроблені чи здійснені, незалежно від фактичного отримання чи сплати грошових коштів. Якщо очікується, що економічні вигоди будуть виникати протягом кількох звітних періодів і зв’язок з доходом може бути визначений попередньо, витрати відображаються у звіті про прибутки та збитки на основі систематичних процедур часткового розподілу. У таких випадках витрати розглядаються як зношення або амортизація.