МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ  І  НАУКИ  УКРАЇНИ

АЗОВСЬКИЙ РЕГІОНАЛЬНИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ

ЗАПОРІЗЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО ТЕХНІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ 
 

          До захисту допущено

          рішенням кафедри 

                                            адміністративного, конституційного  і   

                                             фінансового права

          від „___” грудня 2010 р.

          __________к.ю.н., в.о.доц. Галіцина Н.В. 
 
 
 
 
 
 

    ОВЧАРЕНКО ЄВГЕН 

    БАКАЛАВРСЬКА  РОБОТА 
 

    АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВА  КВАЛІФІКАЦІЯ ЗЛОВЖИВАНЬ МОНОПОЛЬНИМ (ДОМІНУЮЧИМ) СТАНОВИЩЕМ В УКРАЇНІ 

    шифр  групи: 502

    спеціальність: Правознавство 
 

    Робота  на здобуття освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра 

    Виконав_______________ Є. Овчаренко

    Науковий  керівник_______ к.ю.н., в.о.  доц. О.А. Стародубова

    Нормоконтролер_________Т.М. Оношко 
 

    Бердянськ

2010 

ЗМІСТ 
 

ВСТУП

 
 

      Актуальність  теми. Вкрай низькими і нестабільними є показники практики застосування норм, які закріплюють адміністративну відповідальність за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Ефективна протидія негативним проявам монополізму – необхідна запорука стабільного розвитку й функціонування вітчизняних товарних ринків. Очевидно, що сьогодні в Україні існують усі об’єктивні умови для адміністративної деліктизації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Зокрема, саме відсутність дієвого механізму притягнення до персональної відповідальності керівників підприємств-монополістів обумовлює високий відсоток неодноразових  монопольних зловживань (з 1999 р. до 2009 р. органами АМКУ зафіксовано понад 4,4 тис. випадків повторного і 1,2 тис. систематичного  зловживання монопольним становищем на ринку).

      Аналіз  матеріалів адміністративної практики, вивчення думки працівників АМКУ та суддів свідчать, що реальною причиною низьких кількісних і якісних показників правозастосовчої діяльності є недосконалість правових і методичних засад кваліфікації зловживань монопольним (домінуючим) становищем на ринку. Численні недоліки правової регламентації адміністративної відповідальності за монопольні зловживання, недостатній професійний рівень уповноважених суб’єктів адміністративної юрисдикції, відсутність методичних рекомендацій щодо розгляду відповідних справ – це чинники, які суттєво перешкоджають своєчасній і безпомилковій кваліфікації проступків, передбачених ст. 166-1 КУпАП.

      Важливу роль під час виконання дослідження  відіграли наукові праці вітчизняних  вчених, зокрема В.Б. Авер’янова, А.І. Берлача, Ю.П. Битяка,               В.М. Гаращука, І.П. Голосніченка,Є.В. Додіна, В.К. Колпакова, В.В. Копейчикова, М.Й. Коржанського, Є.В. Курінного, В.І. Курила, В.О. Навроцького, Н.Р. Нижник, О.І. Остапенка,  В.В. Сташиса, В.Я. Тація та інших.

      Водночас, питання адміністративно-правової кваліфікації монопольних зловживань у вітчизняній науці комплексно не вивчалось. Переважна більшість дослідників проблематики охорони конкурентних відносин (Л.Р. Біла, О.Т. Зима, С.Б. Мельник, І.А. Шуміло) висвітлюють дане питання фрагментарно. Моно- графічна література на цю тему практично відсутня, що з одного боку свідчить про складність останньої, а з іншого – про недостатню увагу до неї з боку вчених-адміністративістів.

        Викладене зумовлює важливість цього дослідження як для розвитку загально-теоретичного уявлення про адміністративно-правову кваліфікацію, так і для вирішення практичних проблем кваліфікації адміністративних проступків, пов’язаних із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

      Мета  та завдання дослідження. Мета роботи полягає у дослідженні теоретичних, законодавчих і методичних засад притягнення посадових осіб підприємств – суб’єктів монопольного (домінуючого) становища на ринку до адміністративної відповідальності за вчинення проступків, передбачених ст. 166-1 КУпАП, а також у розробці пропозицій щодо вдосконалення вітчизняного антимонопольного законодавства та практики його застосування.

      Зазначена мета обумовила постановку та пошук  оптимальних шляхів вирішення таких  завдань:

      - дослідити юридичну та логічну  природу явища кваліфікації адміністративного проступку, сформулювати логічно обґрунтовану дефініцію відповідного поняття;

      - проаналізувати й узагальнити  сучасний стан юридичної відповідальності  за зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку;

      - дослідити юридичний склад адміністративних проступків, пов’язаних із зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку;

      - встановити основні причини помилок  при попередній  кваліфікації  випадків зловживання монопольним  (домінуючим) становищем на ринку,  визначити оптимальні шляхи їх вирішення;

      - розробити практичні рекомендації, спрямовані на удосконалення  і спрощення процесу адміністративно-правової  кваліфікації монопольних зловживань.

      Об’єктом  дослідження є адміністративно-деліктні відносини, що виникають при зловживанні монопольним (домінуючим) становищем на ринку.

      Предметом дослідження є адміністративно-правова кваліфікація зловживань монопольним (домінуючим) становищем в Україні.

      Методи  дослідження. Відповідно до мети, у дослідженні використано раціональна  сукупність методів і прийомів теорії пізнання. Базовим методом даного дослідження є діалектичний метод – загальний науковий метод пізнання соціально-правових явищ у їх протиріччях, розвитку та змінах, який дозволяє дослідити проблеми у єдності соціального змісту і юридичної форми. Крім того, у представленій роботі використано такі методи і прийоми пізнання як формально-логічний, логіко-юриличний, історіко-правовий, порівняльно-правовий та ін.

      Практичне значення одержаних  результатів полягає у можливості їх використання:

    - у сфері правозастосування – запропоновані рекомендації можуть бути використані для проведення занять з професійної підготовки працівників АМКУ;

    - у навчальному процесі положення, теоретичні висновки, рекомендації та їх аргументація можуть бути використані під час викладання курсів “Адміністративне право”, “Конкурентне право”, “Міжнародне економічне право”.

     Структура роботи обумовлена метою і завданнями дослідження. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел (___  найменування). Загальний обсяг роботи складає  ___ сторінки, з яких ___ – основна частина.

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ  ПРОБЛЕМИ КВАЛІФІКАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПРОСТУПКІВ

 
 

      Дослідження теоретичного аспекту кваліфікації адміністративних проступків  має велике дидактичне, правотворче і прикладне значення. Дидактична роль вивчення цього явища обумовлюється включенням відповідного навчального матеріалу в систему підготовки майбутніх юристів та підвищення фахової майстерності практичних працівників правоохоронних органів. Досконале володіння відповідними теоретичними положеннями, опанування навичками та вміннями адміністративно-правової кваліфікації є невід’ємними елементами професійного образу сучасного суб’єкта адміністративної юрисдикції.

      Щонайменше у двох напрямах просліджується зв’язок адміністративно-правової кваліфікації з правотворчістю. По-перше, інтереси кваліфікації обов’язково повинні враховуватися при конструюванні адміністративно-деліктних норм. Останні не повинні містити тавтологій, неоднозначних положень, неконкретних оціночних понять тощо. А, по-друге, у вітчизняній теорії права дедалі більше поширюється ідея про доцільність законодавчого визначення поняття кваліфікації, а також ключових вимог до її здійснення. Сьогодні зазначену точку зору обстоюють представники різних юридичних галузей, зокрема, кримінального та адміністративного права. Як наголошує професор В.О.Навроцький: “загальні правила кваліфікації обов’язково мають отримати законодавчу регламентацію” [1, с. 21].

      Важко переоцінити значення теоретичних положень адміністративно-правової кваліфікації і з точки зору налагодження стабільної і системної практики застосування адміністративно-деліктних норм. Далеко не завжди питання кваліфікації вирішуються просто й однозначно: нерідко у ході кваліфікації уповноважені суб’єкти адміністративної юрисдикції стикаються з проблемами розмежування суміжних адміністративних проступків, відмежування їх від злочинів, конкуренції адміністративно-деліктних норм, необхідністю зміни раніше даної кваліфікації, визначенням правових наслідків кваліфікації і т.д [2,   с. 31]. У таких випадках запорукою безпомилкової і своєчасної кваліфікації адміністративних проступків є наявність чітких і однозначних теоретичних рекомендацій. А, як відомо, останні майже неможливо розробити без належного методологічного підґрунтя.

      Викладене зумовлює необхідність вирішення важливих теоретичних питань адміністративно-правової кваліфікації, як-то: з’ясування природи  і сутності кваліфікації, визначення її місця й ролі у процесі застосування адміністративно-деліктних норм, встановлення обсягу і змісту відповідного поняття, формулювання чіткої дефініції, побудова наукових класифікацій та інших. 

    1.1. Кваліфікація адміністративного  проступку у вітчизняній  теорії адміністративного права

 

      Не  зважаючи на досить широке застосування терміну “кваліфікація адміністративного  делікту” у наукових доробках вітчизняних  адміністративістів, з’ясування сутності відповідного явища, залишається одним  з найбільш актуальних та малодосліджених  питань науки адміністративного права.

      Нажаль, у сучасній адміністративно-правовій літературі теоретичні проблеми кваліфікації адміністративного делікту досліджуються  лише фрагментарно та, як правило, з  урахуванням конкретної спрямованості  досліджень того чи іншого науковця. Досить рідкісним явищем для адміністративно-правової науки є побудова автором власної оригінальної дефініції означеного поняття. Зазвичай, дослідники або погоджуються з вже наведеними у літературі визначеннями, або ж інтерпретують формулювання, надані фахівцями інших галузей права (особливо це стосується напрацювань у відповідному напрямку, здійснених теоретиками кримінального права).

      В цілому можна констатувати відсутність  у сучасній теорії адміністративного  права фундаментального підходу  як до з’ясування юридичної та філософської природи явища кваліфікації адміністративного делікту, так і до встановлення його співвідношення з іншими важливими явищами правової науки, зокрема, із застосуванням норм адміністративного права [3, с. 179].

      Ґрунтовний аналіз широкого кола літературних джерел дозволяє виділити лише декількох авторів, які у своїх роботах торкаються питання кваліфікації адміністративних проступків.

      Так, І. Голосніченко, М. Стахурський та Н. Золотарьова обмежуються формулюванням  дефініції поняття «кваліфікація адміністративного проступку» [4, с. 27]. Детальний аналіз цього визначення проведено у наступному розділі, тому детально зупинятись на його розгляді поки не варто. Зауважимо лише, що в цілому воно є екстраполяцію в адміністративно-деліктну площину поглядів на кваліфікацію злочину видатного радянського правознавця А.А. Герцензона (це відзначають і самі автори дефініції). Нагадаємо, що останній визначав кваліфікацію злочину, як “встановлення відповідності конкретного діяння ознакам того чи іншого складу злочину, передбаченого кримінальним законом” [0, с. 4].

      З одного боку згадана обставина має  позитивний характер (за відсутності  галузевих фундаментальних досліджень запозичення багатого досвіду кримінально-правової науки є бажаним і навіть необхідним). З іншого – існує певний негативний момент. Незважаючи на те, що визначення поняття «кваліфікація злочину», сформульоване А.А. Герцензоном у середині 40–х років, окреслило генеральний напрям для усіх подальших досліджень проблем юридичної кваліфікації, окремі його положення не раз піддавались обґрунтованій критиці фахівцями кримінально-правової науки. Взяття за основу саме цієї дефініції не можна визнати оптимальним варіантом, оскільки при цьому запозичуються і усі її очевидні недоліки, на яких неодноразово наголошували у своїх роботах М.Й. Коржанський, В.О. Навроцький та інші [0, с. 5; 1, с. 139].