Лекции по "Контроль и ревизия"

Значну увагу під  час ревізії необхідно приділити перевірці обґрунтованості іншого операційного доходу, пов’язаного з реалізацією іноземної валюти та інших оборотних активів, операційної оренди активів, доходів від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми одержаних штрафів, пені неустойки та інших санкцій за порушення господарських договорів, які або безпосередньо визначені боржником, або за якими є рішення суду чи арбітражу, доходи від списання кредиторської заборгованості з простроченим строком позивної давності, відшкодування раніше списаних активів (зокрема боргів, списаних як безнадійні, суми одержаних гарантів та субсидій), інші доходи від операційної діяльності. Для цього документи щодо цих доходів перевіряють за суттю і змістом або співставляють дані документів із даними субрахунків рахунка 71 “Інший операційний дохід”. При цьому одержані доходи, що відображені за кредитом відповідних субрахунків цього рахунка, за кожним їх джерелом співставляють з дебетовими залишками рахунків, що кореспондують із рахунком 71 “Інший операційний дохід”. Разом з цим перевіряють обґрунтованість записів за дебетом цього рахунка, що стосується сум непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору та інших зборів (обов’язкових платежів), списання сум у порядку закриття цього рахунка на рахунок 79 “Фінансові результати”.

На рахунках класу 7 “Доходи  і результати діяльності” відображають також доходи від участі в капіталі (рахунок 72 “Дохід від участі в капіталі”), де за відповідними субрахунками зосереджується інформація про доходи від інвестицій, які здійснені в асоційовані дочірні або спільні підприємства. Під час ревізії кредитові записи відповідних субрахунків зазначеного рахунка співставляють з дебетом рахунка 79 “Фінансові результати”, а дебітові записи субрахунків рахунка 72 “Доходи від участі в капіталі” співставляють з кредитом рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції”. Дані субрахунків рахунка 72 “Доходи від участі в капіталі” під час ревізії співставляють з даними аналітичного обліку доходів від участі в капіталі, який ведеться за кожним об’єктом інвестування та іншими ознаками, визначеними підприємством.

Поряд з цим визначається доля доходу від участі в капіталі у загальній масі чистого прибутку. Для цього важливо перевірити правильність відображення доходу від участі в капіталі, що потребує перевірки достовірності записів за дебетом рахунка 14 “Довгострокові фінансові інвестиції” і за кредитом рахунка 72 “Дохід від участі в капіталі”, дані якого також переносяться на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 792 “Результати фінансових операцій”).

Суми інших фінансових доходів та інших фінансових витрат у кінці звітного періоду (року) переносяться на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 792 “Результати фінансових операцій”). Це потребує перевірки операцій, пов’язаних із перенесенням на цей рахунок сальдо з рахунків 72 “Доходи від участі в капіталі”, 73 “Інші фінансові доходи”, 95 “Фінансові витрати” та 96 “Витрати від участі в капіталі”. На підприємстві в ході фінансової діяльності виникають і інші доходи, що відображаються в обліку за рахунком 73 “Інші фінансові доходи”. До цих доходів відносять суму одержаних дивідендів від інших підприємств, що не є асоційованими, дочірніми або спільними, суми одержаних відсотків за облігаціями чи іншими цінними паперами, за якими ведеться облік винагороди за здані в фінансову оренду необоротні активи та інші доходи, що не знайшли відображення на інших субрахунках рахунка 73 “Інші фінансові доходи”. Під час ревізії перевіряють достовірність записів за дебетом і кредитом відповідних субрахунків зазначеного рахунка та зіставляють ці дані з даними аналітичного обліку, який ведеться за об’єктами інвестування.

Перевірка інших доходів (доходів від реалізації фінансових інвестицій, доходів від реалізації необоротних активів, доходів від неопераційної курсової різниці, доходів від безкоштовно одержаних активів і інших доходів від звичайної діяльності) та інших витрат, що обліковуються на рахунку 97 “Інші витрати”, здійснюється шляхом правильності перенесення сальдо рахунків 74 “Інші доходи” (відповідних субрахунків) та 97 “Інші витрати” (відповідних субрахунків) на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 793 “Результати іншої звичайної діяльності”. 
Особливу увагу необхідно приділити також перевірці надзвичайних доходів і витрат. Для цього потрібно перевірити правильність визначення сальдо за рахунком 75 “Надзвичайні доходи” (відповідний субрахунок) та сальдо за рахунком 99 “Надзвичайні витрати” (відповідний субрахунок) і перенесення сальдо цих рахунків на рахунок 79 “Фінансові результати” (субрахунок 794 “Результати надзвичайних подій”).

При перевірці цих  сум фінансових результатів необхідно  врахувати відповідну суму податків від прибутків. Для цього ревізор з’ясовує, чи дотримується нормативна база, що регламентує відрахування податку на прибуток, чи правильно визначається його сума і чи правильно вона відображена в обліку. При цьому суми витрат, які віднесені на фінансові результати, зменшуються на суму податку на прибуток. Після перевірки правильності відображених операцій на відповідних субрахунках рахунка 79 “Фінансові результати” в кінці року перевіряють також правильність перенесення на цей рахунок сальдо субрахунків рахунка 98 “Податки на прибуток”. Після цього на рахунку 79 “Фінансові результати” визначається чистий прибуток, який переносять на субрахунок 441 “Прибуток нерозподілений”. Для цього записи за дебетом рахунка 79 “Фінансові результати” (відповідний субрахунок) зіставляється із записами за кредитом субрахунка 441 “Прибуток нерозподілений”. Якщо ж на підприємстві допущені збитки, вони відносяться на дебет субрахунка 442 “Непокриті збитки” і кредит рахунка 79 “Фінансові результати” (відповідний субрахунок).

Прибуток, який використаний у звітному році, відображається за дебетом субрахунка 443 “Прибуток використаний у звітному періоді” і кредитом відповідних рахунків, а саме: 67 “Розрахунки з учасниками”, 40 “Статутний капітал”, 43 “Резервний капітал”.

Якщо на підприємстві є інші доходи від безкоштовно  одержаних активів, ревізор повинен перевірити законність і правильність відображення цих операцій у бухгалтерському обліку.

В акціонерних товариствах, крім зазначених показників доходів  і фінансових результатів, перевіряють показники прибутковості акцій відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 2–4.

10.3. Контроль і ревізія фінансового  стану підприємства на базі  фінансової звітності

Фінансовий стан підприємства характеризується розміщенням і  використанням коштів (активів) і джерел їх формування (статутного, додаткового, резервного, неоплаченого, вилученого капіталів) та зобов’язань, тобто пасивів. Згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 1 “Загальні вимоги до фінансової звітності” активи являють собою ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Під час ревізії фінансового  стану підприємства у першу чергу  необхідно застосовувати розрахунково-аналітичні методи контролю, які ґрунтуються на застосуванні прийомів і способів аналізу фінансового стану підприємства. Застосування цих методів під час контролю дає можливість виявити фактори, які визначають фінансовий стан підприємства. Зокрема, такими факторами можуть бути: виконання фінансового плану і поповнення при потребі власного обігового капіталу за рахунок доходів; швидкість обертання активів. Основним сигнальним показником фінансового стану підприємства виступає його платоспроможність, що являє собою спроможність своєчасно задовольнити платіжні вимоги постачальників відповідно до господарських договорів, інших кредиторів та банків щодо повернення кредитів і зобов’язань та своєчасного розрахування з бюджетом за податками і платежами.

Показник платоспроможності  може бути визначений відношенням поточних (оборотних) активів до поточних (короткострокових) пасивів. У системі дії цього показника велике значення має визначення показника швидкої платоспроможності, що являє собою відношення більш швидких активів (грошових коштів і дебіторської заборгованості), що реалізуються, до поточних пасивів (поточних активів). Поряд з цим визначають показник абсолютної платоспроможності, що являє собою відношення грошових коштів до поточних активів. Так можна визначити ту частку, яку може підприємство заплатити в даний час.

Показник платоспроможності суттєво впливає на стан ділової активності підприємства та її ефективність. Показник ділової активності дає можливість ревізору визначити оборотність запасів, обіговість дебіторської заборгованості, основних засобів та оборотність всіх активів. Оборотність запасів визначається відношенням собівартості суми реалізованої продукції до суми запасів щодо балансу (або до її середньої суми за звітний період) та тривалістю одного обороту, що являє собою відношення кількості днів року до кількості оборотів запасів. Для здійснення висновків за цими показниками доцільно застосовувати методи їх порівняння в динаміці.

Оборотність дебіторської заборгованості являє собою відношення обсягу продаж до суми дебіторської заборгованості щодо балансу (або до її середньої суми за звітний період).

Оборотність її характеризується середнім періодом повернення заборгованості, що визначається відношенням кількості днів звітного періоду до кількості оборотів цієї заборгованості за звітний період.

Ділова активність підприємства залежить від оборотності основних засобів та всіх активів, що також повинно аналізуватись у динаміці. Оборотність основних засобів визначається відношенням обсягу продажу до суми основних запасів щодо балансу (або до середньої суми за звітний період). Це дозволяє встановити фондовіддачу. Оборотність всіх активів являє собою відношення суми продажу до суми активів щодо балансу (або до середньої їх суми за звітний період).

Велике значення для  перевірки й оцінки фінансового  стану підприємства має вертикальний, структурний аналіз активу і пасиву балансу. Наприклад, на підставі співвідношення власного і залученого капіталів ревізор може зробити висновки про автономність підприємства в умовах ринкової економіки. При цьому особливе значення має трендовий аналіз окремих статей балансу за більш тривалий період із використанням, як правило, економіко-математичних методів (середній приріст, визначення функцій), що дає можливість з’ясувати поведінку даної статті балансу та інші. Для визначення змін фінансового стану за певний період (рік) ревізор може скласти порівняльну таблицю аналітичного балансу (аналітичне групування) статей активу і пасиву балансу, що дає можливість дослідити динаміку і структуру стану тих або інших статей балансу. Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану за певний період під час ревізії здійснюється порівняння підсумків балансу зі зміною фінансових результатів за цей період. Наприклад, із зміною виторгу від реалізації продукції, інформація про що знаходиться у формі № 3 “Звіт про рух грошових коштів”, порівняння здійснюється шляхом зіставлення коефіцієнтів К(б) (коефіцієнт балансу) і К(в) (коефіцієнт виторгу), які показують приріст відповідно до виторгу від реалізації продукції і середнього значення підсумку балансу за звітний період. Якщо К(б) > К(в), то це означає, що у звітному періоді використання фінансових результатів підприємства було більш ефективним, ніж у минулому році і навпаки – К(б) < К(в) – менш ефективним. Аналогічні порівняння здійснюються і за іншими статтями балансу. 
Поряд із визначенням загальної характеристики фінансового стану і його зміни за звітний період важливе значення під час ревізії має дослідження абсолютних показників фінансової стабільності підприємства. Для визначення цих показників вирішальне значення має складання балансової моделі, яка орієнтовано має такий вигляд: 
 
F + E3 + Ep = Кв + Дп + Кп + Рк,

де F – основні засоби й інвестиції;

Е3 – запаси і затрати;

Ер – грошові кошти, короткострокові фінансові інвестиції, розрахунки (дебеторська заборгованість) та інші активи;

Кв – капітал власний;

Дп – довгострокові  позички;

Кп – короткострокові  позички;

Рк – розрахунки (кредиторська заборгованість).

Враховуючи, що довгострокові показники направляються переважно на придбання основних засобів і на капітальні інвестиції, перебудуємо вихідну балансову формулу:

Е3 + Ер = [(Кв + Дп) + F] + [Кп + Рк].

Звідси можна зробити  висновок, що при обмеженні 

Е3 ≤ (Кв + Дп) – F

буде виконана умова  платоспроможності підприємства, тобто  грошові кошти, короткострокові фінансові зобов’язання й авансові розрахунки перекриють короткотермінову заборгованість підприємства (Кп + Рк):

∑р ≥ Кп + Рк.

Отже, співвідношенням  вартості матеріальних обігових активів і величини власного та залученого капіталів, що формують ці активи, можна визначити стійкість фінансового стану.

При контролі фінансового  стану потрібно також визначити  показник чистого робочого капіталу, що являє собою різницю між поточними активами і поточними пасивами.

Не менш важливим є  визначення показників заборгованості (структури капіталу), що включають у себе показники загальної та довгострокової заборгованості. Перший показник являє собою відношення всієї суми заборгованості до суми всіх активів. Оптимальне значення цього показника становитиме тенденція, де показник загальної заборгованості < 50 % (більш оптимальним і менш ризиковим буде показник загальної заборгованості в розмірі 25–30 %).

Другий показник полягає  в визначенні довгострокової заборгованості, що являє собою відношення довгострокової заборгованості до власного капіталу.

Під час контролю важливе  значення має визначення показників рентабельності, що може здійснюватись різними методами (за валовим доходом, операційним прибутком та за чистим прибутком). У всіх випадках рентабельність являє собою відношення певних показників до обсягу реалізації. Суть першого методу (за валовими доходами) являє собою відношення валового доходу до обсягу реалізації; другого (операційного) – відношення операційного прибутку (прибутку від операційної діяльності) до обсягу реалізації; третього (за чистим прибутком) – відношення чистого прибутку до обсягу реалізації. В умовах ринкової економіки підприємство або підприємець більше зацікавлений у чистому прибутку (після сплати всіх платежів до бюджету), і тому в цих умовах доцільно брати обсяг реалізації продукції без податку на додану вартість.