Автор работы: Пользователь скрыл имя, 15 Января 2013 в 20:14, курс лекций
ТЕМА 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 5
ТЕМА 2 ОРГАНІЗАЦІЯ, ПЛАНУВАННЯ, МЕТОДИ І ТЕХНІКА КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ 16
ТЕМА 3. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ 25
ТЕМА 4. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ 37
ТЕМА 5. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ 45
ВСТУП 4
ТЕМА 1. ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ В УКРАЇНІ 5
1.1. Поняття, суть, значення контролю в системі управління державою 5
1.2. Основні види та форми контролю.Органи, які здійснюють контроль, їх функції 6
1.3. Методичні прийоми, які застосовуються при здійсненні контролю фінансово-господарської діяльності підприємств та організацій 10
ТЕМА 2 ОРГАНІЗАЦІЯ, ПЛАНУВАННЯ, МЕТОДИ І ТЕХНІКА КОНТРОЛЬНО-РЕВІЗІЙНОЇ РОБОТИ 16
2.1. Організація контрольно-ревізійної роботи в системі Державної контрольно-ревізійної служби України 16
2.2 Права, обов’язки і відповідальність Державної контрольно-ревізійної служби. 17
2.3 Основні етапи ревізії, їх сутність 20
ТЕМА 3. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ГРОШОВИХ КОШТІВ 25
3.1. Завдання, джерела ревізії, нормативні акти 25
3.2. Контроль фактичної наявності касової готівки і дотримання умов її збереження 27
3.3. Документальний контроль касових операцій 29
3.4. Методика контролю операцій по грошових коштах підприємств на поточних і валютних рахунках, відкритих в установах банків 32
3.5. Особливості перевірки грошових документів і цінних паперів 35
ТЕМА 4. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ НЕОБОРОТНИХ АКТИВІВ 37
4.1. Завдання і напрями ревізії, джерела та об’єкти контролю основних засобів і нематеріальних активів 37
4.2. Перевірка стану збереження основних засобів 38
4.3. Контроль операцій по джерелах надходжень і видах вибуття основних засобів 40
4.4. Контроль правильності нарахування амортизації основних засобів 42
4.5. Контроль витрат на ремонт ОЗ 43
4.6. Перевірка операцій по нематеріальних активах 44
ТЕМА 5. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ МАТЕРІАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ 45
5.1. Контроль стану складського господарства і дотримання умов збереження матеріальних цінностей 45
5.2. Контроль операцій з надходження матеріальних цінностей 47
5.3. Контроль операцій з витрачання матеріальних цінностей 48
5.4. Ревізія операцій з малоцінними швидкозношуваними предметами (МШП) 50
5.5. Контроль повноти та якості проведення інвентаризацій матеріальних цінностей і відображення результатів в обліку 52
ТЕМА 6 КОНТРОЛЬ ТА РЕВІЗІЯ ВИКОРИСТАННЯ ТРУДОВИХ РЕСУРСІВ 54
ТЕМА 7. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ РОЗРАХУНКОВИХ ТА КРЕДИТНИХ ОПЕРАЦІЙ 55
7.1. Завдання, напрями і джерела ревізії 56
7.2. Контроль розрахунків з підзвітними особами 56
7.3. Контроль розрахунків з постачальниками за матеріальні цінності і послуги 58
7.4 Контроль розрахунків з покупцями і замовниками 61
7.5. Контроль розрахунків з іншими дебіторами і кредиторами 62
7.6. Контроль розрахунків по претензіях та відшкодуванню матеріальних збитків 62
7.7. Контроль розрахунків з бюджетом 65
ТЕМА 8 КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ ВИТРАТ НА ВИРОБНИЦТВО Й СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ (ПОСЛУГ) 67
8.1. Завдання, джерела інформації для проведення ревізії, нормативні акти 67
8.2. Ревізія основних безпосередніх витрат на виробництво 68
8.3. Перевірка накладних витрат на виробництво 71
8 4 ПЕРЕВІРКА ПРАВИЛЬНОСТІ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ, РОБІТ (ПОСЛУГ) 72
Тема 9 ревізія ГОТОВОЇПРОДУКЦІЇ ТА ЇЇ реалізації 73
9.1. Завдання і напрями ревізії, джерела інформації 73
9.2. Контроль виконання виробничої програми з випуску готової продукції, робіт (послуг) 74
9.3. Контроль обсягів реалізації готової продукції, виконаних робіт (послуг) 76
Тема 10 КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ РЕЗУЛЬТАТІВ ДІЯЛЬНОСТІ, КАПІТАЛУ ТА КОШТІВ СПЕЦІАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 78
10.1. Завдання, об’єкти, джерела інформації і методичні прийоми контролю 78
10.2. Методи контролю і ревізії доходів і фінансових результатів 80
10.3. Контроль і ревізія фінансового стану підприємства на базі фінансової звітності 84
11. КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ КАПІТАЛУ, РЕЗЕРВІВ ТА КОШТІВ ЦІЛЬОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ 88
ТЕМА 12 КОНТРОЛЬ І РЕВІЗІЯ СТАНУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ І ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ 91
12.1. Завдання, основні напрями і джерела ревізії 91
12.2. Перевірка організації облікової роботи на підприємстві 92
12.3. Перевірка стану бухгалтерського обліку 93
12.4. Перевірка достовірності звітностіі 95
ТЕМА 13 РЕВІЗІЯ В УМОВАХ ЗАСТОСУВАННЯ КОМП’ЮТЕРНИХ СИСТЕМ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ 96
ТЕМА 14 ПЕРЕВІРКА СТАНУ ВНУТРІШНЬОГОСПОДАРСЬКОГО КОНТРОЛЮ ТА УЗАГАЛЬНЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ РЕВІЗІЇ. 103
14.1. Внутрішньогосподарський (внутрішній) контроль і його функції 103
14.2. Порядок узагальнення і методика оформлення акта ревізії 109
14.3. Висновки за матеріалами ревізії і прийняття заходів щодо усунення виявлених ревізією порушень і недоліків 114
Аналіз даних про наявність спірної (суперечної) заборгованості дає можливість виявити порушення строків пред’явлення претензій, адже їх недотримання часто використовується для приховування фактів крадіжок матеріальних цінностей.
Візуальна та нормативна перевірки, техніко-економічні розрахунки з обсягів збитків до подальшого відшкодування, перевірка оформлення документів при пред’явленні претензії для розгляду в арбітражному суді дозволяють установити причини відмови в задоволенні претензій при розгляді в арбітражному суді і необґрунтовані збитки.
Правомірність відображення операції в обліку визначається методом перевірки кореспонденції рахунків з даних журналу-ордеру по кредиту рахунку 375«Розрахунки по претензіях» та дебету рахунків, на які списано заборгованість з претензій, виходячи зі змісту первинного документа, який є підставою для бухгалтерського запису. Особлива увага звертається на списання претензії як необґрунтованої на витрати виробництва, збитки підприємства або коригування обсягів претензії як помилкових записів минулих періодів.
При перевірці розрахунків по відшкодуванню матеріальних збитків (шкоди) як джерела інформації використовують дані аналітичного обліку з рахунку 372 «Розрахунки по відшкодуванню матеріальних збитків», який повинен вестися в розрізі винних матеріально відповідальних осіб, журналу 3, первинних документів, на підставі яких в обліку відображені операції по дебету і кредиту рахунку 372 (документи про результати інвентаризації матеріальних цінностей, рішення суду, документи про погашення цієї заборгованості, службове листування з правоохоронними органами).
Матеріальні збитки— це нестача матеріальних цінностей, виявлена при інвентаризації, або пошкодження, зниження споживчої якості, втрата, крадіжки, знищення, погіршення чи зменшення вартості майна, що зумовлює необхідність для підприємства додаткових витрат на відновлення чи придбання майна.
Починається перевірка з ознайомлення та аналізу даних бухгалтерського обліку і звітності (за ГК або балансом) про залишки на рахунку 372, стан розрахунків з відшкодування протягом ревізованого періоду. Потім, аналізуючи матеріали проведених працівниками бухгалтерії підприємства інвентаризацій і відображення їх в обліку, необхідно вивчити причини виникнення матеріальної шкоди.
Практика ревізійної роботи свідчить, що основними причинами нестач, крадіжок, втрат є недотримання умов зберігання, недостатність контролю за збереженням майна, несвоєчасність і формальне проведення інвентаризацій.
Важливо перевірити правильність визначення обсягів матеріальної шкоди, що підлягає відшкодуванню матеріально відповідальними особами на державних підприємствах. Застосовуючи прийоми нормативної перевірки, треба пересвідчитися у правомірності оцінки обсягів матеріальної шкоди згідно з чинним законодавством.
В обов’язковому порядку перевіряється стан відшкодування матеріальної шкоди, а саме:
а) своєчасність і правильність оформлення документів, що подаються до правоохоронних органів для пред’явлення цивільного позову, визначення результатів розгляду в суді, установлення остаточного обсягу відшкодувань. Якщо збитки погашаються боржником добровільно, то мають бути письмові зобов’язання про погашення та оформлення наказів керівником підприємства на утримання із заробітної плати (при нестачах у межах місячної заробітної плати).
Основні порушення: повернення судом на дооформлення документів чи відмова в позові на матеріально відповідальну особу;
б) повнота і своєчасність утримань чи перерахувань на погашення боргу;
в) стан контролю з боку бухгалтерії за відшкодуваннями боржників;
г) відображення цих операцій в обліку із застосуванням методу перевірки кореспонденції рахунків з даних змісту первинних документів про суть господарської операції.
Особливо детально розглядають факти списання заборгованості як безнадійної по термінах виникнення, неплатоспроможності боржника. Підставою для списання боргу може бути тільки рішення суду про неплатоспроможність або документи про смерть боржника. Ця списана з рахунку 372 заборгованість повинна п’ять років обліковуватися на позабалансовому обліку підприємства і щорічно контролюватися через звернення до суду стосовно можливих змін майнового стану боржника щодо погашення раніше списаного боргу.
При наявності фактів непогашення заборгованості за три місяці бухгалтерія підприємства повинна вжити заходів впливу, звертаючись до суду з позовом про розшук боржника, примусове стягнення боргу судовими виконавцями згідно з чинним законодавством.
В Україні чинним законодавством про податкову систему встановлено перелік платежів до бюджету і позабюджетних фондів, порядок нарахування платежів податків у розрізі їх видів та розрахунків з бюджетом. Оскільки місцеві податкові інспекції систематично здійснюють контроль розрахунків підприємств та організацій з бюджетом, при ревізії виконання бюджетів органами Державної контрольно-ревізійної служби спочатку детально вивчаються акти цих перевірок, розробляються робочі плани проведення подальшого контролю стану розрахунків платників податків з бюджетом за конкретними платниками податків і видами податкових платежів.
Основні напрями контролю розрахунків по всіх видах податків:
1) перевірка повноти нарахування платежів (чи включено підприємство до реєстру платників, правильність визначення фактичного оподатковуваного обороту та нормативної ставки оподаткування, правомірність пільгового оподаткування);
2) перевірка повноти та своєчасності перерахувань за призначенням платежів до бюджету чи позабюджетних фондів;
3) контроль відображення в бухгалтерському обліку операцій по цих видах розрахунків;
4) перевірка своєчасності і правильності складання встановленої звітності в розрізі видів податків і державних позабюджетних фондів.
У процесі ревізії треба уточнити правильність визначення оборотів і залишків на рахунку 64 «Розрахунки з бюджетом» у розрізі видів податків та на рахунку 65 «Розрахунки по соціальному страхуванню» — по видах цих розрахунків. Для цього дані відповідних синтетичних рахунків з ГК порівнюють з даними аналітичних рахунків у журналі 3, які ведуть у розрізі видів податків. Своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом можна встановити, вивчаючи методом порівняння дані виписок банків та прикладених до них платіжних документів по датах платежів та обсягах нарахувань з бухгалтерськими записами у журналах, ГК.
Особлива увага звертається на обґрунтованість включення до витрат виробництва та обігу валових видатків.
Факти необґрунтованого включення видатків у витрати виробництва чи обігу, покриття збитків за рахунок державного підприємства замість посадових осіб, з вини яких пропущено строки платежів, неправильного нарахування податкових платежів установлюються за методом перевірки кореспонденції бухгалтерських рахунків з операцій по нарахуванню та сплаті різних податків, прирівняних до них платежів (місцеві податки і збори), штрафних фінансових санкцій за порушення податкового законодавства.
Додаткова література за темою
8.1. Завдання, джерела інформації для проведення ревізії, нормативні акти.
8.2. Ревізія основних безпосередніх витрат на виробництво.
8.3. Перевірка накладних витрат на виробництво.
8.4. Перевірка правильності визначення собівартості продукції, робіт (послуг).
Контроль за формуванням собівартості продукції, віднесенням витрат на виробництво — одна з найважливіших ділянок ревізійної роботи. Собівартість продукції є вагомим показником оцінки якості роботи підприємства, від обґрунтованості її визначення залежать правильність, об’єктивність оцінки результатів фінансово-господарської діяльності. Тому основні завдання ревізії — це:
1) установити наявні порушення щодо достовірності визначення витрат на виробництво та собівартості продукції, робіт і послуг, методики їх облікового процесу;
2) розробити заходи впливу для їх ліквідації, внесення відповідних коректив, притягнення до відповідальності винних службових осіб.
Джерела інформації для контролю собівартості продукції, виконаних послуг і робіт:
а) первинні документи: лімітні картки, відомості, накладні, акти, матеріальні вимоги на відпуск матеріальних цінностей для виробничої діяльності структурним підрозділам підприємства; розрахунково-платіжні відомості з оплати праці працівників, відомості розподілу трудозатрат і витрат на оплату праці працівників підприємства; авансові звіти підзвітних осіб, рахунки-фактури, акти про одержані послуги від інших підприємств і т. п.;
б) облікові реєстри з аналітичного та поточного синтетичного бухгалтерського обліку (картки аналітичного обліку в розрізі об’єктів витрат, групувальні відомості по видах витрат, журнал 5, ГК 23, 24, 25, 26, 90,91,92,93)
в) нормативні, планові калькуляції, розрахунки до них, кошторис на загальновиробничі та загальногосподарські витрати, статистична звітність з окремих показників річного звіту (ф. 3);
г) дані податкового обліку про валові витрати на виробництво.
Основні нормативні акти, якими керується ревізор при здійсненні контролю:
Ревізор повинен ознайомитися з особливостями організації і технології виробничої діяльності підприємства, структурою управління, організацією процесу обліку витрат і формування собівартості, що дасть можливість уточнити програму ревізії, визначити головні напрями та методику здійснення контролю.
Далі ревізор вивчає інформацію про структуру і склад витрат на виробництво по елементах і статтях витрат і здійснює контрольний процес по кожному об’єкту витрат.
Основні напрями ревізії:
1. Перевірка матеріальних витрат на виробництво. Здійснюючи контроль матеріальних витрат, треба визначити обґрунтованість включення їх до виробничих витрат:
а) за номенклатурою матеріальних ресурсів, виходячи з аналізу напрямів цільового використання за призначенням безпосередньо на виробничий процес відповідно до технології;
б) за оцінкою вартості матеріальних витрат (сировини, комплектуючих, напівфабрикатів, палива, електроенергії і т. п.). При цьому проводиться нормативний контроль правильності визначення обсягів фактичних витрат за вартістю, виходячи з діючих ринкових і фактичних договірних цін, обсягів транспортно-заготівельних та особливо додаткових витрат (послуги товарних бірж, комісійні посередницькі послуги організацій і фізичних осіб, їх рівень у структурі ціни);
в) правомірність включення витрат на тару;
г) важливо встановити, чи виключена вартість зворотних відходів сировини, матеріалів, обґрунтованість їх оцінки, подальше їх використання.
Матеріальні витрати як вартість матеріальних ресурсів на виробництво продукції, робіт (послуг) визначаються виходячи з: цін їх придбання (без урахування податку на додану вартість); оплати процентів за придбання в кредит, наданий постачальником цих ресурсів; націнок (надбавок); комісійних винагород, виплачених товарним біржам, посередницьким організаціям, включаючи брокерські послуги; митних зборів і транспортування, зберігання, доставку, що здійснюються сторонніми організаціями.
Крім цього, у вартість матеріальних ресурсів включаються витрати підприємств на тару і пакування, одержаних від постачальників матеріальних ресурсів, за винятком вартості цієї тари за ціною її можливого використання або реалізації (з урахуванням витрат на її ремонт).
Із витрат на матеріальні ресурси, що включаються в собівартість продукції, виключається вартість зворотних відходів виробництва, під якими розуміють залишки сировини, матеріалів, напівфабрикатів та інших видів матеріальних ресурсів, що утворилися в процесі виробництва продукції і втратили повністю або частково споживчі якості вихідного ресурсу (хімічні або фізичні властивості), а тому використовуються з підвищеними витратами (зниження виходу продукції) або зовсім не використовуються за прямим призначенням.