Лекции по "Контроль и ревизия"

При ревізії фінансового  стану підприємства потрібно звертати увагу не тільки на рентабельність від операційної діяльності, але  й на рентабельність інвестицій. Для цього визначають, яка їх рентабельність (відношення чистого прибутку до суми активів), строк окупності інвестицій (що являє собою відношення 100 % окупності інвестицій до їх рентабельності у відсотках). 
Крім цього, визначають, яка рентабельність власного капіталу у процентному відношенні чистого прибутку до власного капіталу і його окупність (відношення 100 % до його рентабельності у відсотках).

Певний вплив на фінансовий стан підприємства справляє також дохід  на акції. Тому під час ревізії перевіряють правильність визначення цього показника як відношення чистого прибутку (без суми дивідендів за привілейовані акції) до кількості звичайних акцій.

11. Контроль і ревізія капіталу, резервів та коштів цільового призначення 

Під час ревізії  контролю підлягає вся інформація про  стан і рух коштів за різновидами кожного капіталу – статутного, пайового, додаткового, резервного, вилученого, неоплаченого, а також інформація про нерозподілені прибутки (непокриті збитки та кошти цільових формувань і витрат, забезпечень майбутніх витрат і платежів, страхових резервів.

Завдання  ревізії полягає в тому, щоб  забезпечити контроль формування і  цільового використання капіталу та коштів цільового фінансування і цільових надходжень. Відповідно до завдань ревізії визначаються об’єкти, джерела інформації та методичні прийоми контролю і ревізії капіталу, резервів, коштів цільового фінансування та цільових надходжень.

Важливе місце в системі  ревізії займають процедури контролю статутного капіталу, інформація якого зосереджена на рахунку 40 “Статутний капітал”. За даними цього рахунка перевіряють достовірність інформації про рух статутного капіталу підприємства. При ревізії встановлюють правильність записів за кредитом і дебетом цього рахунка та реальність виведеного в ньому сальдо. За даними кредиту рахунка 40 “Статутний капітал” перевіряють законність джерела його поповнення за рахунок додаткового, пайового, резервного, неоплаченого капіталу, коштів нерозподіленого прибутку, вкладень засновників (учасників). За дебетом цього рахунка перевіряють вилучення статутного капіталу для поповнення відповідних видів капіталу. Всі записи за дебетом і кредитом рахунка 40 “Статутний капітал” обґрунтовуються нормативно-законодавчими і первинними документами. Крім цього, за даними журналу 7 перевіряють правильність і законність формування і використання пайового додаткового капіталу. Особливу увагу приділяють перевірці капіталу та операцій, пов’язаних з нерозподіленими прибутками (непокритими збитками). Законність створення резервного капіталу підприємства перевіряють відповідно до чинного законодавства та установчих документів.

 
Рис. 10.2 Модель стандарту контролю і ревізії коштів, резервів та коштів цільового фінансування і цільових надходжень

 

Так, поповнення цього капіталу здійснюється за рахунок нерозподіленого прибутку і, як правило, використовується на додаткові заходи для поповнення статутного капіталу або для покриття нерозподілених збитків. Джерела утворення та використання резервного капіталу перевіряють за їх видами та напрямами використання, що відображаються в аналітичному обліку.

Для перевірки достовірності  операцій, пов’язаних із нерозподіленими  прибутками (непокритими збитками), використовується облікова інформація, що відображається на відповідних субрахунках рахунка 44 “Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)”. Перевірці підлягають всі суми нерозподілених прибутків та непокритих збитків поточного та минулого років, а також використання прибутку в поточному році. За даними субрахунку 442 “Непокриті збитки” перевіряють обґрунтованість утворення цих збитків та законність їх списання за рахунок нерозподіленого прибутку або резервного, пайового чи додаткового капіталу. Перевіряють також правильність розподілу прибутку між власниками (нарахування дивідендів), виплат за облігаціями, відрахувань у резервний капітал та інше використання прибутку в поточному році. Для цього використовується інформація субрахунка 443 “Прибуток, використаний у звітному періоді”. Особливу увагу потрібно звернути на можливі випадки виправлення помилок за минулий період, що виявлені в поточному році згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 6 “Виправлення помилок і змін у фінансових звітах”. Відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість” на підприємстві створюють резерв сумнівних боргів, інформація якого ведеться на рахунку 38 “Резерв сумнівних боргів”. Цей резерв використовується для списання можливих витрат при виникненні безнадійної заборгованості. Якщо безнадійною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої існує впевненість в її неповерненні (або позовний термін якої минув), то сумнівною дебіторською заборгованістю є та, відносно якої у підприємства існує невпевненість у її погашенні. Відповідно до зазначеного положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 передбачені два варіанти визначення величини сумнівних боргів: виходячи з платоспроможності окремих дебіторів (але цей варіант може визначити цю величину сумнівних боргів приблизно) або на підставі класифікації дебіторської заборгованості.

Під час ревізії за даними кредиту рахунка 38 “Резерв  сумнівних боргів” перевіряється інформація щодо законності і реальності створення цього резерву. Записи за кредитом даного рахунка порівнюють із даними рахунків обліку витрат. Списання сумнівної заборгованості перевіряється з погляду відповідності його Положенню (стандарту) бухгалтерського обліку № 10 “Дебіторська заборгованість”. При цьому перевіряють правильність відображення цих операцій за дебетом рахунка 38 “Резерв сумнівних боргів” і за кредитом рахунків, де обліковується дебіторська заборгованість. Невикористані суми цих резервів повинні відноситись на відповідні рахунки обліку доходів.

Для перевірки коштів цільового фінансування і цільових надходжень використовується інформація рахунка 48 “Цільове фінансування і цільове надходження”, де ведеться облік про наявність та рух коштів, отриманих для здійснення заходів цільового призначення. Такі кошти можуть надходити в порядку субсидій, асигнувань із бюджету та позабюджетних фондів, цільових внесків фізичних та юридичних осіб. При ревізії в першу чергу перевіряють законність операцій та повноту відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов’язаних із надходженням цих коштів спеціального призначення та їх витрачання за окремими їх видами. Для перевірки використовують дані синтетичного й аналітичного обліку за рахунком 48 “Цільове фінансування і цільові надходження” та аналітичні розрахунки і первинні документи, які підтверджують надходження та витрачання цих коштів, здійснення витрат за рахунок коштів цільового призначення. Зокрема, за кредитом цього рахунка перевіряють формування коштів цільового призначення, що отримані на здійснення певних заходів, а за дебетом перевіряють правильність і цільове призначення використання коштів цільового призначення.

Тема 12 Контроль і ревізія стану бухгалтерського обліку і фінансової звітності

 

12.1. Завдання, основні напрями і джерела ревізії.

12.2. Перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві.

12.3. Перевірка стану бухгалтерського обліку.

12.4. Перевірка достовірності звітності і стану звітної дисципліни.

12.1. Завдання, основні напрями і джерела ревізії

 

Завдання ревізії:

• дати загальну оцінку стану облікового процесу на ревізованому підприємстві;
• визначити, чи забезпечує облік системний контроль за фінансово-господарською діяльністю підприємства, збереженням і використанням матеріальних ресурсів, станом розрахунків;
• дати оцінку достовірності звітності підприємства, установити наявні порушення в бухгалтерському та податковому обліку підприємства і розробити належні заходи щодо реалізації матеріалів контролю.

Для вирішення цих  завдань у робочих планах ревізорів  передбачаються такі основні напрями ревізії:

1) перевірка організації облікової і контрольної роботи на підприємстві;

2) перевірка стану бухгалтерського обліку;

3) перевірка стану податкового обліку;

4) перевірка достовірності звітності і стану звітної дисципліни.

Джерела ревізії:

1) положення про бухгалтерію як структурний підрозділ управлінського персоналу підприємства, посадові інструкції працівників бухгалтерії, плани роботи і матеріали з їх виконання;

2) облікові реєстри з аналітичного, оперативного, синтетичного і податкового обліку;

3) первинні документи;

4) звітність (статистична, податкова, бухгалтерська).

5) наказ про облікову  політику підприємства

Розглянемо методику здійснення контролю з основних напрямів ревізії.

 

12.2. Перевірка організації облікової роботи на підприємстві

 

Ревізія стану обліку починається з обстеження в бухгалтерії  ревізованого підприємства стану організації облікового процесу.

Послідовність і напрями контролю:

1. Перевірка обґрунтованості планів роботи бухгалтерії і стану їх виконання. У річному плані роботи бухгалтерії передбачаються роботи з удосконалення облікового процесу в структурних виробничих підрозділах підприємства (цехах, відділеннях, бригадах, складах) та в бухгалтерії, плани контрольної роботи, технічного навчання та підвищення кваліфікації працівників бухгалтерії. Обґрунтованість обсягів роботи щодо вдосконалення обліку та контролю визначається за методом аналізу даних про виявлені порушення при здійсненні попередніх перевірок органами державного контролю та плану роботи бухгалтерії з удосконалення обліку, обстеження обсягів застосування комп’ютерної техніки в обліковому процесі.

2. Перевірка планування та організації праці працівників бухгалтерії. При цьому ревізор перевіряє наявність і вивчає зміст посадових інструкцій на кожного працівника бухгалтерії, наявність графіків документообороту, графіків здачі звітності до бухгалтерії структурними підрозділами підприємства та здачі виконаної роботи працівниками бухгалтерії головному бухгалтеру для контролю й узагальнення облікової інформації, платіжні графіки, особливо по розрахунках з бюджетом у розрізі видів податків і строків платежів.

3. Перевірка наявності нормативно-правової інформації (інструкцій з обліку), забезпечення бланками типових форм первинної документації, облікових реєстрів, технологічними інструкціями по експлуатації при застосуванні ПЕОМ.

4. Перевірка організації архіву облікової інформації. У кінці звітного періоду, обов’язково наприкінці року, всі документи повинні бути зброшуровані в папки і пронумеровані, підписані і здані в архів для зберігання (має бути спеціальне, належно обладнане для зберігання документів службове приміщення). Бухгалтерія повинна вести описи архівних справ (папок) по роках, складати акти про знищення документів, по яких закінчився нормативний термін зберігання, установлений чинним законодавством. При зберіганні облікової інформації на машинних носіях у наявності повинно бути не менше 2—3 копій на дискетах, мають бути додержані терміни перезапису інформації. З архіву можна брати документи тільки з дозволу головного бухгалтера.

5. Перевірка використання головним бухгалтером своїх прав і виконання службових обов’язків як керівником облікової і контрольної роботи на ревізованому підприємстві. При цьому ревізор оцінює дотримання головним бухгалтером Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність».

12.3. Перевірка стану бухгалтерського обліку

 

При здійсненні перевірки з цього напряму ревізор керується нормативними актами уряду країни про організацію, методику бухгалтерського і податкового обліку фінансово-господарської діяльності підприємств.

Спочатку ревізор вивчає особливості технології облікового процесу, враховуючи специфіку підприємницької діяльності ревізованого підприємства.

Послідовність та напрями контролю.

1. Перевірка правильності застосування діючого Плану рахунків бухгалтерського обліку, повноти наявності складу облікових реєстрів синтетичного та аналітичного обліку здійснюється за методом аналізу складу робочого Плану рахунків, які застосовуються в бухгалтерії, Книги головних рахунків, журналів-ордерів чи машинограм з поточного бухгалтерського обліку, повноти деталізації об’єктів аналітичного обліку по кожному синтетичному рахунку.

2. Контроль дотримання методики ведення облікових записів у поточному синтетичному обліку (журналах-ордерах, машинограмах, групувальних відомостях) та аналітичному обліку здійснюється за методом нормативної перевірки на відповідність чинному законодавству щодо систематизації й узагальнення інформації первинних документів за поточний місяць. Відповідність даних синтетичного обліку аналітичному обліку контролюється за методом порівняння даних Книги головних рахунків і оборотних відомостей по аналітичних рахунках.

3. Проводиться поглиблене вивчення стану обліку по окремих розділах облікового процесу: матеріальні цінності і основні засоби, витрати на виробництво і реалізація, грошові кошти і розрахунки з бюджетом, по оплаті праці, з постачальниками і покупцями, інші. Основна увага звертається на своєчасність відображення в обліку первинних документів (в тому місяці, звітному періоді, в якому здійснена господарська операція) та на операції, які взаємопов’язані, з визначенням обсягів оподатковуваного обороту. Наприклад, оприбуткування матеріальних цінностей у кінці звітного кварталу, оскільки з цієї причини можливе заниження оподатковуваного прибутку підприємства.

Крім цього, бухгалтерські  записи в облікових реєстрах повинні бути зроблені на підставі прикладених до них належно оформлених первинних документів. Вибірково перевіряється наявність повноти первинних документів.