Економiчний аналiз

 

 

 

45.Описати методику  визначення зони безпеки за  вартісними і натуральними (кількісними)  показниками.

 

Поняття і значення показників беззбиткового обсягу продажів і зони безпеки підприємства. Методика розрахунку даних показників у вартісному, натуральному й у відносному вираженні. Фактори, що визначають беззбитковий обсяг продажів. Розрахунок їхнього впливу.

У закордонній  практиці перспективному (прогнозному) аналізу приділяється більша увага, чим ретроспективному (історичному). Керівники іноземних фірм більш схильні до того, щоб порівнювати різні варіанти одержання прибутку в майбутньому, чим витрачати час на аналіз результатів фактичного виконання стандартних рішень. Підприємець зацікавлений у тім, щоб вижити в конкурентній боротьбі і завжди прагне одержати максимум прибутку, що повинна бути обгрунтована відповідними аналітичними розрахунками.

Розглянемо  методику обгрунтування різних варіантів  управлінських рішень, (оптимального плану виробництва, структури продукції, видів діяльності, технології, устаткування і т.д.) на основі маржинального аналізу з розподілом витрат на постійні і перемінні.

Важливим управлінським  рішенням є правильне обгрунтування  виробничої потужності підприємства і  встановлення, при яких обсягах випуску виробництво буде рентабельним, а при яких воно не буде давати прибуток.

З цією метою  розраховують:

а) беззбитковий обсяг продажів, при якому забезпечується повне відшкодування постійних  витрат підприємства;

б) обсяг продажів, що гарантує підприємству необхідну суму прибутку;

в) зону безпеки  підприємства (запас фінансової стійкості).

для визначення цих показників можна використовувати  графічний і аналітичний способи.

За графіком можна установити, при якому обсязі реалізації продукції підприємство дістане прибуток, а при якому її не буде. З його допомогою можна визначити крапку, у якій витрати будуть дорівнюють виторгу від реалізації продукції. Вона одержала назву крапки беззбиткового обсягу реалізації продукції, чи порога рентабельності, нижче якого виробництво буде збитковим.

Різниця між  фактичним і беззбитковим обсягом  продажів- це зона безпеки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

46.Розкрити методику  підрахунку резервів збільшення  суми прибутку.

Щоб постійно забезпечувати  зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв — це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації.

У процесі виявляння  резервів виділяють три етапи:

1) аналітичний — на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви;

2) організаційний — тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

3) функціональний — коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання.

Резерви збільшення прибутку є можливими:

• за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг);
• за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції;
• за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;
• за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Розгляньмо  деякі з цих напрямків детальніше.

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво  та реалізацію продукції.

• Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

47.Розкрити методику  аналізу оподаткованого прибутку  і податків з прибутку.

Прямі податки  встановлюються безпосередньо до платників, їх розмір залежить масштабів об’єкта  оподаткування. Непрямі податки  встановлюються в цінах товарів  і послуг, їх розмір для окремого платника прямо не залежить від його доходів.

Оподаткування прибутку підприємств.

З прийняттям Закону «Про внесення змін в Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"»  з другого півріччя 1997 р. відбулися  істотні зміни в оподаткуванні  підприємницької діяльності, спрямовані на підтримку виробника, активізацію інвестиційної діяльності підприємства.

Принципово  новим у прийнятому Законі є визначення об'єкта оподаткування. Обчислення оподатковуваного прибутку здійснюється виключенням  із суми скоригованого валового доходу валових витрат платника податку  і нарахованих амортизаційних відрахувань.

Валовий дохід – це загальна сума доходів платника податку від усіх видів діяльності, отриманого протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

У суму валового доходу, а отже і скоригованого валового доходу, не включаються суми акцизного збору та податку на додану вартість, отримані підприємством у складі ціни реалізації товару (робіт, послуг).

У Законі «Про оподаткування  прибутку» дається перелік інших  доходів, надходжень коштів до підприємств-платників податків, що не включаються до валового доходу, а отже, і до скоригованого валового доходу.

 

 

48.Розкрити методику  аналізу розподілу та використання  чистого прибутку.

Чистий прибуток розподіляються згідно зі статутом підприємства. За рахунок чистого прибутку виплачуються дивіденди акціонерам підприємства, створюються фонди накопичення, споживання, резервний фонд і на інші цілі.

Завданням аналізу використання чистого  прибутку є:

ѕ оцінка виконання плану по використанню чистого прибутку, для чого фактичні данні про використання чистого прибутку за всіма напрямками порівнюються з данними плану;

ѕ встановлення причин відхилень від  плану по кожному напрямку використання чистого прибутку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

49.Розкрити методику  факторного аналізу прибутку за системою „директ - костінг”.

Аналіз прибутку за системою “директ-костінг” базується  на поділі всіх затрат на змінні та постійні та на категорії маржинального доходу. Ця методика широко застосовується у  країнах з розвинутими ринковими  відносинами і дозволяє більш вірно обчислювати вплив факторів на зміну суми прибутку, так як вона враховує взаємозв’язок обсягу виробництва (продаж), собівартості та прибутку. 
При застосуванні цієї методики у зарубіжних країнах використовують миржинальний аналіз, в основі якого лежить маржинальний доход. 
Маржинальний доход (МД) – це сума прибутку (П) і постійних затрат підприємства (Н). 
МД=П+Н 
Звідси П= МД-Н 
За допомогою цієї формули можна розрахувати суму прибутку, якщо відомі величини маржинального доходу та постійних затрат. 
Замість маржинального доходу можна використати виручку (ВР) питому вагу маржинального доходу в ній (Ду). 
Якщо, МД=ВРґДу, то П=ВРґДу-Н 
Ця формула застосовується коли необхідно проаналізувати прибуток від реалізації кількох видів продукції. 
При аналізі прибутку від реалізації одного виду продукції застосовують модифіковану формулу визначення прибутку: 
П= К(Ц- V)-Н 
де: К – обсяг продукції у натуральних одиницях (кількість продукції); 
Ц – ціна; 
V – змінні витрати; 
Н – постійні витрати.

 

50.Розкрити методику аналізу фінансових результатів діяльності підприємства за методикою ДПА.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

51. Розкрити  методику аналізу динаміки виробництва  продукції.

Аналіз звичайно починають з оцінки того, як виконано план виробництва у звітному періоді  в цілому по підприємству і в розрізі його основних виробничих одиниць.

Аналіз обсягів  виробництва продукції у звітному періоді можна доповнити вивченням  рівнів виконання плану в поквартальному і річному розрізі. Якщо рівні  виконання плану за цими проміжками часу помітно різняться, слід більш докладно з’ясувати причини такого становища і проаналізувати заходи, що вживалися адміністрацією підприємства для поліпшення ситуації з виконанням плану.

Ураховуючи  складне економічне становище в  країні, повсюдний спад виробництва, доцільно особливо уважно вивчити динаміку обсягів випуску продукції на підприємстві і за попередні роки. При цьому використання натуральних вимірників обсягів випуску продукції є найбільш слушним, оскільки нейтралізує вплив інфляції. Якщо ці вимірники не можна використати, то обсяги вимірюють у незмінних цінах або цінах поточного року з відповідними перерахунками показників товарної продукції за попередні роки.

Під час аналізу  можна розраховувати середньорічні  темпи зміни виробництва ( ) або приросту (D ). Використовують для розрахунку формулу середньогеометричної:    

Проаналізувавши загальні показники обсягу товарної продукції, слід визначити головні  чинники, які спричинили негативні тенденції та окремі зриви завдань. Особливо ретельним має бути пошук внутрішніх негативних факторів, винних підрозділів і виконавців. Треба мати на увазі, що інколи зрив планових завдань з випуску продукції деякі виробничники й низові керівники пояснюють недоліками в плануванні, завищеними завданнями, які просто неможливо було виконати. Здебільшого ці виправдання бувають безпідставними, але коли їх кількість зростає і виконавці їх відповідно аргументують, керівництву підприємства треба обов’язково перевірити обґрунтованість планових розрахунків і взагалі якість поточного планування виробництва.

Розроблення напружених, але реальних для виконання планів — першочергове завдання планового  відділу. Не втручаючись в його справи, аналітик тільки повинен указати на явні недоліки в плануванні. Якщо ж стан планування потребує рішучіших дій, то відповідні рекомендації треба включити до переліку управлінських заходів для поліпшення справ на підприємстві.

Аналізуючи  динаміку обсягів виробництва, треба  обов’язково визначити, які фактори спричинили саме таку тенденцію розвитку, й відокремити ті з них, що діяли на державному рівні, тобто не залежали від підприємства. Проте внутрішні фактори заслуговують на особливу увагу. Обсяг виробництва можна збільшити, використовуючи дорожчі матеріали і відповідно піднімаючи ціну виробів, або, навпаки, збільшувати в складі рецептур дешевші компоненти, а зекономлені дефіцитні спрямовувати на додатковий випуск продукції. Усі заходи щодо розвитку спеціалізації та кооперації також помітно впливають на обсяги виробництва.

 

 

 

 

 

 

52. Розкрити  методику аналізу асортименту  продукції.

Одним із важливих напрямів деталізації обсягу випуску  продукції є вивчення його в асортиментно-структурному розрізі. При цьому слід ураховувати, що підприємство має чітку предметну, а отже, й галузеву спеціалізацію. Її визначають ще за організації підприємства, але асортимент продукції з часом може змінюватися. Одні товари перестають виробляти, інші, навіть колись непрофільні для підприємства, включають до виробничої програми. Процес постійного оновлення асортименту є важливою складовою маркетингової політики сучасного підприємства.

Змінюваність  складу продукції є наслідком  цілеспрямованого чіткого керування  цим процесом, що передбачає відносну стабільність асортименту за певні короткі проміжки часу, ретельне планування випуску продукції і суворий контроль за виконанням усіх асортиментних завдань і термінів випуску окремих видів продукції. Тому відхилення від планових завдань розцінюють як суттєвий недолік у роботі виробничих підрозділів, їхніх керівників та виконавців.

Під асортиментом розуміють перелік усіх видів  продукції, що виробляється, із зазначенням  обсягів випуску. Вужчим поняттям є  номенклатура випуску, яка характеризує тільки кількість і різноманітність продукції. І нарешті, структура — це співвідношення (здебільшого у відсотках) окремих виробів у загальному обсязі виробництва. Зміна асортименту проти планового веде до асортиментних, а структури випуску — структурних зрушень. Ці явища завжди пов’язані одне з одним, а тому ми кажемо про асортиментно-структурні зрушення у випуску продукції.

Розрахунок  показників виконання плану за асортиментом здійснюють трьома способами.

Перший має  назву «спосіб найменшого числа». Його суть полягає у виборі меншої із двох сум. Інакше кажучи, береться фактична сума, проте за умови, що вона не перевищує планового завдання.

За другого  способу як загальний показник беруть найменший відсоток виконання плану  щодо всіх виробів.