Економiчний аналiз

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

29. Описати методику  аналізу прямих матеріальних  і трудових витрат та непрямих  витрат.

Матеріальні витрати  мають найбільшу питому вагу в  собівартості промислової продукції. Раціональне використання сировини, матеріалів, покупних, напівфабрикатів, палива і енергії являється важливим резервом зниження собівартості продукції. Аналіз використання матеріальних ресурсів завершується підрахунком всіх резервів зниження витрат на матеріали, а саме:

- додаткова  економія від ліквідації порушень  строків впровадження оргтехміроприємств;

- запобігання  фактам порушень норм витрат  сировини і нераціональних замін  матеріалів;

- ліквідація  втрат від позапланових відходів;

- ліквідація  перевитрат, транспортно-заготівельних  витрат;

- розширення  спеціалізації підприємств, збільшення  частки покупних напівфабрикатів  у загальному обсязі сировини  і матеріалів.

Після підрахунку резервів з причин їх виникнення розробляють заходи по їх мобілізації.

Витрати на зарплату складають значну частку витрат на виробництво.

 

 

Спочатку аналізуємо загальний фонд заробітної плати  При цьому знаходимо абсолютне  і відносне відхилення фонду зарплати.

Абсолютне відхилення — це різниця між фактичним і плановим фондом. Результати такого аналізу дають загальні дані про використання фонду заробітної плати. Якщо при цьому виявлено перевитрати по фонду зарплати (факт. з/п > планової з/п), то це буде резервом зниження витрат. Відносне відхилення визначається шляхом порівняння фактичного і скоригованого фондів зарплати (плановий корегується на % виконання плану по обсягу виробництва). Коригується плановий фонд зарплати промислово-виробничого персоналу і робітників. Зарплата інших категорій робітників не залежить від зростання обсягу виробництва і тому не коригується.

При аналізі  також розрахуємо вплив факторів на зміну у фонді зарплати

Потім підраховуємо резерви економії зарплати. При цьому  важливим резервом є зниження непродуктивних виплат:

1) доплат за роботу у зв'язку зі зміною умов праці;

2) доплат за  роботу в позаурочний час;

3) оплата цілодобових  і годин внутрізмінних простоїв.

При аналізі  ці витрати слід виділити із загального фонду зарплати. Наявність на підприємстві значних сум цих витрат свідчить про недоліки в організації виробництва і праці, порушенні ритмічності виробництва.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

30. Дати характеристику  функціонально-вартісному аналізу  .

функціонально-вартісний  аналіз не є суто математичним методом  оптимізації, але він сприяє наближенню до оптимальних технічних та економічних рішень на основі їх поетапної диференційованої оцінки. Це метод комплексного техніко-економічного дослідження товару з метою розвитку його корисних функцій для досягнення оптимального співвідношення між значенням функції для споживача та витратами на її забезпечення.

Головними завданнями ФВА треба вважати:

    * пошук  та реалізацію ефективних технічних  рішень, підвищення технічного рівня  і якості виробів;

    * зменшення  матеріаломісткості продукції, поліпшення вагових характеристик конструкцій, вибір раціональної технології;

    * зменшення  трудомісткості продукції, підвищення  технологічності та надійності  конструкцій;

    * створення  нових організаційних форм колективної  творчої праці, скорочення циклу «дослідження — виробництво».

Таким чином, головне  завдання ФВА полягає в тім, щоб  із використанням системно організованого апарату, спеціальних засобів, правил і процедур знайти резерви зниження витрат на виробництво та експлуатацію продукції через дослідження певних функцій як об’єкта аналізу в цілому, так і його окремих складових.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

31. Основні завдання, об’єкти, етапи аналізу фінансових результатів та джерела аналітичної інформації.

Основними джерелами  фінансового стану є : 
форма 1 річної та квартальної звітності «Баланс підприємства»; 
форма 2 річної та квартальної звітності «Звіт про фінансові результати і їхнє використання»; 
форма 3 річної та квартальної звітності «Звіт про фінансово-майновий стан підприємства». 
Ця бухгалтерська звітність орієнтована на ринкові відносини і значною мірою наближена до вимог Міжнародних стандартів бухгалтерського обліку і фінансової звітності. 
Баланс став більш наочним і пристосованим для вирішення завдань, поставлених перед аналізом фінансового стану в умовах ринку. 
З метою аналізу фінансового стану може використовуватися і інша інформація — дані бухгалтерського і оперативного обліку, поточної звітності підприємства, необлікована інформація. 
Слід зазначити, що за доступністю інформацію поділяють на відкриту і закриту (секретну), що є комерційною таємницею, тому і аналіз фінансового стану, як було сказано вище, може бути двох видів: внутрішній і зовнішній. 
Внутрішній аналіз здійснюється фінансистами підприємства на основі нормативів, що застосовуються на підприємстві і є комерційною таємницею; виконується він шляхом порівняння їх з плановими параметрами фінансової діяльності підприємства. 
Зовнішній аналіз здійснюється за даними бухгалтерської звітності зацікавленими організаціями — податковою інспекцією, банком, іншими структурами. Бухгалтерська звітність, яка застосовується при цьому, містить обмежену інформацію про діяльність підприємства, однак дозволяє досить об’єктивно оцінити фінансовий стан підприємства, не користуючись при цьому інформацією, яка є комерційною таємницею. 
Існуюча бухгалтерська звітність відрізняється від тієї, яка застосовувалася раніше (2—3 роки тому), отже, відповідно змінилася і методика аналізу. 
Так, у балансі вже не наводяться показники наявності власних оборотних коштів, стійкі пасиви, зникли такі розділи колишньої методики, як аналіз надлишку або нестачі оборотних коштів, нормованих запасів і ціла низка інших. Водночас ринкова економіка висунула вимоги до аналізу цілої системи нових показників, які раніше в нашій практиці не використовувались, наприклад, аналіз ліквідності фінансової тривалості, розрахунок і аналіз коефіцієнтів цих показників. Інформація про фінансовий стан підприємства повинна достовірно відображати фінансовий стан підприємства і його модифікації, що відбувалися за звітний період. Щоб упорались із цим, необхідно передусім вивчити аудиторський звіт про точність фінансових звітів, що його складає незалежний аудитор. Це дуже важливо нині, коли коло користувачів цієї інформації значно розширилося. 
Основні користувачі інформації про фінансовий стан такі: 
керівництво підприємства — для керівника підприємства ця інформація необхідна для ефективного керування підприємством, для прийняття ефективних управлінських та планових рішень; 
акціонери підприємства, тобто його власники. Вони оцінюють, наскільки ефективно адміністрація виконує свої функції; 
податкове управління. Йому необхідно мати інформацію про фінансовий стан підприємства (зокрема про суму прибутку) для визначення сум податків, що їх зобов’язане сплатити підприємство.

 

32. Описати сутність та порядок  аналізу показників фінансових  результатів

Основними розрахунками, які виконуються при аналізі  фінансових результатів підприємства, є: 
аналіз прибутку і основних джерел його формування, а також зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на його розмір;  
аналіз рівня рентабельності підприємства;  
аналіз забезпечення власними оборотними коштами і відповідності фактичних запасів нормуємих коштів установленим нормативам;  
аналіз платоспроможності підприємства;  
аналіз інших показників;  
оцінка виробничо-господарської діяльності підприємства і аналіз утворення і використання різних фондів економічного стимулювання та резервів. 
Для аналізу показників фінансових результатів і фінансового стану підприємства використовуються аналітичні і синтетичні (узагальнені) показники, які знаходяться у відповідних масивах бази даних загального призначення, а також у ряді похідних масивів з фактичними показниками, що були одержані при рішенні розглянутих вище задач. 
Оцінка фінансових результатів виробничо-господарської діяльності підприємства в системі комплексного економічного аналізу займає важливе значення. Їй передує аналіз показників використання авансових виробничих фондів (оборотність оборотних нормуємих і не нормуємих коштів у різних аспектах), а також яким чином виконаний фінансовий план, рівень рентабельності виробництва та інше. 
Комплексна оцінка показників ефективності виробництва виконується по тих показниках, які є головними (або затверджуються) для підприємства. Крім того, використовуються узагальнені показники, що характеризують ефективність виробничо-господарської діяльності підприємства (рентабельність, затрати на один карбованець товарної продукції, темпи росту обсягів виробництва продукції тощо), а також фондоутворювальні показники, тобто показники, які прийняті за базу при обчисленні розмірів відрахувань від прибутків до фондів економічного стимулювання та інші. 
Важливе значення при ринкових відносинах мають розрахунки, а потім і аналіз відрахувань у вигляді різних податків до бюджету тощо.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

33. Розкрити методику аналізу  структури доходів, витрат і  відрахувань та прибутків підприємства.

 

На підприємстві використовуються такі показники фінансових результатів:

доходи від  реалізації продукції;

доходи від  інших операцій;

доходи від  надзвичайних операцій;

прибуток на одиницю продукції;

прибуток від  реалізації продукції;

прибуток від  операційної діяльності;

прибуток від  звичайної діяльності;

прибуток від  надзвичайних подій;

оподаткований прибуток;

чистий прибуток.

 

Існують ще інші види прибутків:

прибуток від  реалізації цінних паперів;

неоподаткований (пільговий) прибуток;

нерозподілений  прибуток.

Перші два види прибутку відображаються в журналі-ордері № 15, останній — у балансі.

 

У зв’язку з  реформуванням бухгалтерського обліку і застосуванням міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (МСБО) дещо змінилося традиційне розуміння таких понять, як доходи, витрати, відшкодування. Так, стаття «Доходи (виручка) від реалізації» формується від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від страхової діяльності. Тут також відображаються суми знижок, наданих покупцям.

операційної діяльності.

 

До інших операційних  доходів належать: доходи від реалізації іноземної валюти, інших оборотних активів (крім фінансових інвестицій); від операційної оренди активів; від операційної курсової різниці за операціями в іноземній валюті, суми штрафів, пені, неустойок та інших санкцій за порушення господарських договорів, які одержано від боржників, або коли є рішення суду, арбітражного суду про їх стягнення; доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності; відшкодування раніше списаних активів (надходження боргів, списаних як безнадійні); суми одержаних грантів і субсидій, інші доходи від операційної діяльності.

 

Статтю «Доходи  від участі в капіталі» призначено для узагальнення інформації про  доходи від інвестицій, здійснених в асоційовані, дочірні або спільні  підприємства.

 

До статті «Інші  фінансові доходи» входять доходи, які виникають у ході фінансової діяльності підприємства, зокрема дивіденди, відсотки тощо.

 

Інші доходи від звичайної діяльності формуються з доходів від реалізації фінансових інвестицій, реалізації необоротних  активів, майнових комплексів, неопераційної курсової різниці, безоплатно одержаних активів.

 

Стаття «Надзвичайні доходи» використовується для відображення доходів, які виникли внаслідок  надзвичайних подій (стихійні лиха, пожежі, техногенні аварії і т. д.).

На витратних  статтях звітності відображаються:

на статті «Собівартість  реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг)» — виробнича собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг), або собівартість реалізованої продукції;

на статті «Адміністративні витрати» — загальногосподарські витрати, пов’язані з управлінням і обслуговуванням підприємства;

на статті «Витрати на збут» — витрати підприємства, пов’язані з реалізацією продукції (товарів), витрати на утримання підрозділів, які займаються збутом продукції (товарів), на рекламу, доставку продукції споживачам;

на статті «Інші  операційні витрати» — собівартість реалізованих виробничих запасів, безнадійні борги і збитки від знецінення запасів; збитки від операційних  курсових різниць;

на статті «Фінансові витрати» — виплата відсотків  та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позичкового капіталу;

 

 

 

34.Розкрити методику  аналізу якості прибутку

Кінцевим позитивним результатом діяльності підприємства є прибуток.

Прибуток –  це мета, за ради якої працює або принаймні  повинно працювати підприємство

Прибуток –  це абсолютний показник ефективності діяльності підприємства, позитивна  форма фінансових результатів у  вигляді підвищення суми доходів  над сумою витрат, які були понесені для отримання цих доходів, що в майбутньому формує фінансові  ресурси підприємства та держави.

Прибуток є  рушійною силою ринкового механізму, основним джерелом економічного та соціального  розвитку підприємства й держави  вилому. Так важлива роль прибутку зумовлена його функціями : оціночною, стимулюючою, фондоутворюючою, та соціальною.

Резерви збільшення суми прибутку визначаються за кожним видом товарної продукції. Основними  джерелами є збільшення обсягу реалізації продукції, зниження її собівартості, підвищення якості прибутку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

35.Аналіз фінансових  результатів від основної діяльності

Поглиблення аналізу  фінансових результатів передбачає їх ви-вчення за видами діяльності, внаслідок  яких вони виникають. Аналізуючи фінансові  результати кожного з видів діяльності, необхідно враховувати особливості  їх формування, зумовлені спе-цифікою того чи іншого виду діяльності. При цьому найбільш сут-тєву увагу приділяють фінансовому результату від основної діяльності підприємства, що є визначальною метою иого створення та операції від якої забезпечують основну частку доходу. Для торго-вельних підприємств такими є операції з придбання та реалізації товарів. Отже, в торгівлі фінансовим результатом основної діяль-ності є прибуток або збиток, отриманий від реалізації товарів. Розрахунки фінансових результатів від реалізації товарів. Валовий прибуток — це різниця між чистим доходом (виручкою) від реалізації товарів та їх собівартістю. У торгівлі ці два показники вра-ховують одну й ту ж суму — купівельну вартість реалізованих това-рів. Очевидно, що вона не впливає на результат розрахунку валового прибутку, навіть якщо її виключити з чистого доходу (виручки) і со-бівартості реалізованих товарів. Тоді отримаємо замість чистого до-ходу (виручки) від реалізації товарів суму реалізованих торгових на-цінок, а замість собівартості реалізованих товарів — суму транспортно-заготівельних витрат різниця між якими становить ва-ловий прибуток. Аналізуючи фінансові результати від реалізації товарів, необхідно визначити, якою мірою перевиконання чи недовиконання планового за-вдання з прибутку було забезпечене за рахунок зміни обсягу товарообо-роту і якою — за рахунок якісних показників торговельної діяльності.  Він передбачає поділ якісних показників — факторів формування при-бутку на змінні і постійні відносно обсягу товарообороту. А вплив останнього на прибуток визначається не безпосередньо, а через якісні показники за такою ж методикою, як і вплив обсягу товарообороту на витрати обігу. При цьому виходять з того, що через об-сяг товарообороту змінні показники — фактори (реалізоване накладан-ня, транспортно-заготівельні витрати на реалізовані товари, змінні ви-трати обігу) впливають тільки на суму прибутку, а постійні (відносно постійна частина витрат обігу, адміністративні витрати) — на його рі-вень у % до товарообороту. Підраховуючи сукупний вплив зміни обсягу товарообороту та інших факторів на прибуток від реалізації товарів зна-ки (+, -) при якісних показниках — факторах беруть виходячи не з ал-гебраїчних, а з логічних міркувань про характер їх впливу.