Економiчний аналiз

Третій спосіб базується на співвідношенні кількості виробів, щодо яких план виконано повністю, і загальної кількості планових позицій. Цей показник тісно пов’язаний з номенклатурою продукції, а тому його називають коефіцієнтом номенклатурності (Кн).

Розгляд асортименту  продукції є невідривним від  вивчення темпів його розширення й оновлення. Перше пов’язують з кількісним збільшенням варіантів розфасування харчових продуктів, засобів побутової хімії, будівельних сумішей; розширенням кольорової, якісної та з іншої гами матеріалів і готової продукції (одягу, взуття, предметів хатнього вжитку); збільшенням параметричних рядів якогось технічно складного виробу за рахунок випуску його спрощених та спеціалізованих варіантів або різного типу зовнішнього оформлення. Є й деякі інші способи простого розширення асортименту продукції. Зрозуміло, що навіть просте розширення асортименту ускладнює процес виробництва, обліку та контролю, дещо збільшує виробничі витрати. Але водночас — це випробуваний засіб зміцнення ринкових позицій підприємства, освоєння нових сегментів ринку і залучення нових споживачів.

Оновлення асортименту  — це процес заміни застарілих зразків  продукції на сучасніші та технічно досконаліші або випуск принципово нової продукції. Іноді (хоч і  помилково) його ототожнюють з простим  розширенням асортименту продукції, що виробляється. Коефіцієнт оновлення асортименту (Ко.а) розраховується як відношення кількості нових виробів до загальної кількості продукції. Проте його логічніше визначати як частку вироблених нових видів продукції (у грошовому вираженні) до загальної вартості товарної продукції. У нашому прикладі планувалося оновлення асортименту (стосовно обсягу товарної продукції) на рівні 10,7 % [(400 + 500) ? 100 : 8400], але фактичне оновлення асортименту становило тільки 8,8 % [(400 + 349) ? 100 : 8500]. Отже, план з оновлення продукції теж не виконано.

Перспективним напрямом аналізу є розрахунок частки продукції, яка має товарні знаки, зареєстровані у вітчизняних  і міжнародних організаціях. Наявність  товарного знака на якусь продукцію  і захист його на споживчому ринку свідчать про оригінальність виробу, його високу та стабільну якість.

Слід також  ураховувати, що продукція з добре  відомими товарними знаками, яка  має сталий попит, — це об’єкт постійного копіювання і навіть фальсифікацій. Тому потребують обов’язкового розв’язання проблеми, пов’язані із захистом товарної марки, у тому числі в судовому порядку.

Під час аналізу  асортименту продукції, що її випускає підприємство, необхідно враховувати, наскільки цей асортимент є традиційним, які нові види товарів самостійно розроблено і впроваджено у виробництво, а які вироблено за ліцензіями або за співучасті інших фірм. Підприємство має потурбуватися про належні документи, які засвідчують право користування технологіями або товарними знаками інших фірм та корпорацій. Не завадить зайвий раз нагадати, що самовільне (піратське) копіювання продукції з популярними в споживачів товарними знаками є злочином, що його має розглядати не економічний аналітик, а відповідні слідчі та судові установи.

За наявності  додаткової інформації дуже корисним для оцінки асортименту був би розрахунок допоміжних показників — кількості застарілих зразків продукції, яку випускає підприємство, та відповідної частки обсягу товарної продукції. Бажано з’ясувати причини такого становища, вказати винних, розробити рекомендації для керівництва підприємства з метою поліпшення асортиментної ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

53. Розкрити  методику аналізу якості продукції.

За сучасних умов господарювання великого значення набуває поліпшення якості продукції. Ті підприємства, які не позбулися  старих стереотипів, у тому числі  нехтування якістю продукції, нині зазнали відчутних втрат у конкурентній боротьбі з іноземними виробниками. Переконливим прикладом є робота взуттєвої промисловості, і взагалі всієї легкої промисловості України.

Аналіз якості продукції ґрунтується на системі  численних показників, серед яких слід вирізнити загальні й часткові, прямі й побічної дії. Найбільш узагальнюючий характер мають питома вага продукції зі знаком якості, або атестованої державою як продукція вищої якості (зараз цей показник поновлюється); питома вага в загальному обсязі випуску продукції, що одержала товарні знаки.

Своєрідним  знаком якості є фірмовий знак корпорацій, котрі відомі у світі як виробники  якісної продукції. Досить надійним показником якості може бути також  і відповідність міжнародним  стандартам. Крім того, використовують такі загальні об’єктивні показники якості:

— сортність (легка, харчова, хімічна та інші галузі промисловості);

— марочність (харчова, промисловість будівельних матеріалів);

— вміст корисних речовин або шкідливих домішок (% до загального обсягу або ваги);

— строк служби (ресурс) і надійність;

— визнання одного з часткових показників якості провідним (міцність металів, калорійність харчових продуктів, теплотворність палива тощо).

У процесі аналізу  вивчають і такі побічні показники  якості продукції:

— гарантійний термін роботи, кількість і вартість гарантійних (безкоштовних для споживачів) ремонтів у розрахунку на один виріб;

наявність рекламацій, їхня кількість і вартість;

кількість і  сума штрафів за поставку неякісної  продукції;

відсоток браку;

пониження сортності продукції за межами підприємства;

відсоток повернення продукції для виправлення дефектів;

відповідність моді;

наявність і  рівень попиту на даний виріб.

Оцінюючи зміну  якості продукції на підприємстві, слід віддавати перевагу об’єктивним  і кількісним показникам якості, які забезпечують належну точність визначення якості продукції. Найвдалішою ілюстрацією цього може бути аналіз показника сортності продукції. Цей показник використовують для продукції, яка допускає несуттєві відхилення певних ознак і якостей від чинних стандартів і технічних вимог.

Зважаючи на кількість передбачених сортів і  співвідношення їх у загальному обсязі виробництва, визначають середній показник сортності як за планом, так і  фактично.

Виконання плану  за сортністю можна визначити трьома основними способами.

Спосіб першосортних одиниць ґрунтується на обчисленні додаткових посортових перевідних коефіцієнтів, які враховують існуючі цінові співвідношення між окремими сортами. Для цього  беруть за базовий найвищий з усіх сортів і розраховують відповідні коефіцієнти діленням ціни кожного сорту на ціну базового сорту.

Спосіб порівняння середньозважених цін. Цей спосіб дає  змогу робити розрахунки без попереднього обчислення перевідних коефіцієнтів для  кожного сорту. Суть цього способу полягає в розрахунку середньозважених цін. При цьому, якщо фактична середньозважена ціна одного виробу дорівнює плановій або більша за неї, то план за сортністю вважається виконаним.

Спосіб порівняння відсотків виконання плану у  вартісному й натуральному вираженні. Цей спосіб дає більш високі темпи зростання обсягів у вартісному вираженні (Ів), ніж у натуральному (Ін), якщо при цьому зростає середня сортність продукції. Загалом план за сортністю буде виконано за умови додержання такого співвідношення:

Ів x Ін.

З усіх названих способів найбільш універсальним є  спосіб першосортних одиниць, оскільки він практично виключає небажаний  вплив зміни асортименту продукції.

Вивчаючи якість виробу, слід неодмінно звернути увагу  на його зовнішній вигляд, привабливість оформлення, наявність чіткої і змістовної інформації щодо складу речовин і способу споживання. Неабияку роль відіграє й упаковка або тара, якими користується підприємство. Економія на цих елементах товару є недопустимою, так само як і намагання замаскувати низьку якість товару яскравим зовнішнім виглядом, найсучаснішим дизайном та поліграфією, привабливою та коштовною упаковкою.

Останнім часом  на упаковці, етикетках більшості  не тільки імпортних, а й вітчизняних  товарів бачимо чорно-білі смужки —  штрих-код. Це — поширена у світовій практиці система маркування товарів. У ній закодовано необхідні дані про країну, підприємство-виробника та про саму продукцію. Розуміти мову штрихових кодів та вміти її використовувати особливо важливо нині, коли з’являється все більше як оригінальної продукції, так і, на жаль, її підробок, тим більше, що досвідчені товарознавці стверджують, що навіть однойменні товари тієї самої фірми, вироблені в різних країнах, можуть мати досить різні якісні характеристики.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

54. Розкрити  методику аналізу структури випуску  продукції.

Структура продукції  – відношення питомої ваги окремих  видів виробів до загального їх випуску (який приймається за 100%). 
Виконати по структурі – означає зберегти у фактичному випуску продукції заплановане співвідношення окремих їх видів. 
Зміна структури виробництва впливає на обсяг випуску у вартісній оцінці, матеріалоємність, собівартість продукції, прибуток, рентабельність. Наприклад, якщо збільшується питома вага більш дорогої продукції, то обсяг її виробництва у вартісному вираженні зростає і навпаки.

Причинами невиконання  плану по структурі можуть бути: 
1) невиконання плану матеріально – технічного забезпечення; 
2) виробничі неполадки; 
3) прагнення підприємства замінити випуск працемісткої продукції, менш працемісткою, але прибутковою. 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

55. Розкрити  методику аналізу ритмічності  виробництва.

Ритмічність - рівномірний  випуск продукції у відповідності  із графіком в обсязі та асортименті, які передбачені планом.

Рівномірний випуск не означає виробництво продукції  в однаковій кількості. Неритмічна робота безпосередньо впливає на обсяг реалізації продукції, бо продукцію, яка виготовлена наприкінці періоду  важко реалізувати в цьому  ж періоді. Неритмічна робота є однією з причин невиконання плану. Якщо робота неритмічна, то це означає недовикористання робочої сили і виробничих потужностей, погіршення якості продукції. Все це призводить до підвищення собівартості продукції, зменшення суми прибутку, погіршення фінансового стану підприємства. 
Для аналізу ритмічності використовують дані оперативно – технічного обліку, відомості або журнали випуску окремих видів продукції, оперативну звітність. 
Для оцінки виконання плану по ритмічності використовують прямі і непрямі показники. 
 
Рис. Показники ритмічності виконання плану та їх розрахунок

ВПплі – плановий випуск продукції за і-і періоди;

ВПні – недовиконання  плану по випуску продукції у  і-у періоді;

? - квадратичне  відхилення від середньодекадного  завдання;

п – число  підсумовуючих планових завдань;

- середньодекадне  завдання по плану.

Коефіцієнт  ритмічності – відхилення обсягу продукції, яка зарахована у виконання  плану (фактичний обсяг, але не більше запланованого) до планового випуску продукції. 
Коефіцієнт варіації – відношення середньоквадратичного відхилення від планового завдання за добу (декаду місяць, квартал) до середньодобового (середньодекадного, середньомісячного, середньоквартального) планового випуску продукції. 
Коефіцієнт аритмічності – позитивні і негативні відхилення у випуску продукції від плану. 
 
Чим менше часу неритмічно працювало підприємство, тим вище коеф. аритмічність. 
В процесі аналізу необхідно підрахувати кількість недовипущеної (втраченої) продукції у зв’язку з неритмічною роботою. Для цього:

1) визначаємо  обсяг випущеної продукції за  ІІІ декаду (за виключенням позаурочних  робіт); 
2) визначаємо кількість продукції, яку підприємство мало б виготовити при ритмічній роботі за місяць;

3) визначаємо  кількість втраченої продукції  через неритмічну роботу.

Причини неритмічної  роботи:

1. Несвоєчасне постачання сировини, матеріалів, палива, енергоресурсів з вини постачальника;

2. Низький рівень  організації, технології та матеріально  – технічного забезпечення виробництва:

а) простої устаткування понад план;

б) незадовільна якість продукції;

в) недостача  робочої сили, у т.ч. кваліфікованих кадрів;

г) незадовільна робота обладнання. 

 

56. Розкрити  методику аналізу реалізації  продукції.

 

Аналіз реалізації продукції проводиться щомісяця, щокварталу, кожне півріччя, щороку. У процесі його фактичні данні порівнюють з плановими, за попередні періоди, розраховують процент виконання плану, абсолютне відхилення від плану, темпи росту і приросту за проміжок часу, що аналізується, абсолютне значення однопроцентного приросту.

Щоб знайти резерви  збільшення обсягу реалізації, потрібно:

а) проаналізувати, чи виконується план виробництва  товарної продукції;

б) порівняти  залишки готової продукції на початок та кінець року з нормативом і виявлений нормативний залишок потрібно реалізувати.

Аналіз реалізації продукції тісно пов’язаний з  аналізом виконання договірних зобов’язань  по поставках продукції. Виконання  плану за договорами призводить до зменшення прибутку, виручки, виплати штрафних санкцій. Крім того, в умовах ринку підприємство може втратити ринки збуту продукції, що спричинить спад виробництва.